Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №750/12403/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/12403/25

Провадження № 2/750/245/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

суддіСупруна О.П.,

секретаріЩибря Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 750/12403/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

04.09.2025 ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова через систему «Електронний суд» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики на умовах не відновлювальної кредитної лінії № 209142 від 20.01.2021 у розмірі 24 125,00 грн, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова ухвалою від 15.09.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 12.11.2025.

12.11.2025 розгляд справи відкладений до 03.02.2026, у зв`язку з неявкою відповідача.

У судове засідання 03.02.2026 сторони не з`явилися, про час і місце розгляду справи оповіщені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності, дав згоду на заочний розгляд справи. Відповідач відзиву не подав.

За письмовою згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, відповідно до статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

За правилом частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 20.01.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 назву змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи укладений Договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 209142 в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «1x1q2140» (а.с. 10-14).

Відповідно до пункту 1.3 указаного договору грошові кошти у позику за цим договором надаються окремими траншами. Загальний розмір всіх наданих за цим договором траншів не може перевищувати розмір не відновлювальної кредитної лінії зазначений у пункті 1.9 цього договору (5 000,00 грн).

Підписанням цього договору, сторони домовились, що за цим договором позикодавець надає, а позичальник отримує перший транш (надалі транш № 1) на наступних умовах: сума позики – 5 000,00 грн; плата за користування позикою за траншем № 1 установлюється в вигляді фіксованих процентів та складає 1,5%, в день від початкового розміру позики за траншем № 1; строк повернення: 04.02.2021; орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 547,50%; орієнтовна загальна вартість позики на дату укладання договору – 1 125,00 грн (підпункти 1.5.1-1.5.5 пункту 1.5 договору).

Підпунктом 1.5.7 договору передбачено, якщо позичальник повертає позику за траншем № 1 в той самий день, що і є день отримання позики – позичальник сплачує на користь позикодавця компенсацію в розмірі 100,00.

Плата за користування позикою за цим договором установлюється у вигляді процентів та складає 3,0 % у день від загального розміру невідновлювальної кредитної лінії (пункт 1.7 договору).

Також, невід`ємною частиною Договору позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 209142 є Правила надання грошових коштів у позику Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» (далі – Правила). Уклавши договір, позичальник підтвердила, що ознайомлена з Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил та виконувати свої обов`язки, визначені Правилами, про що йдеться у пункті 8.3 Договору.

Підписанням указаного договору позичальник погодився, що він усвідомлює та підтверджує, що умови договору йому зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими (пункт 8.8 договору), а також підтвердив, що інформація надана позикодавцем з отриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (підпункт 8.11.1 пункту 8.11).

У розділі 9 Договору позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 209142 наведено Графік платежів (а.с. 14).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором – «1x1q2140» (а.с. 14).

Крім того, відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «1x1q2140» підписано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором та одноразовим ідентифікатором «7f22z879» Паспорт позики (а.с. 15, 16-18).

Відповідач, за твердженням позивача, зобов`язання за договором належним чином не виконує, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 05.08.2025 становить 24 125,00 грн та складається з: 5 000,00 грн – заборгованість за позикою; 19 125,00 – заборгованість по процентам за користування позикою (а.с. 19-21).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір уважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із огляду на викладене вище, установлено, що відповідач підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «1x1q2140», а тому суд доходить висновку, що факт укладення Договору позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 209142 від 20.01.2021 підтверджується матеріалами справи та узгоджується із статтями 6, 627 ЦК України та статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів позивач підтверджує копією листа ТОВ ФК «ЕЛАЄНС» № 209142 від 01.08.2025 про успішний переказ грошових коштів ОСОБА_1 на номер банківської картки НОМЕР_1 , відкритої в АТ КБ «ПриватБанк», у сумі 5 000,00 грн на підставі Договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів від 04.08.2017 (а.с. 25).

Згідно з пунктом 1.5.6 Договору позики на умовах не відновлювальної кредитної лінії № 209142 від 20.01.2021 позика за Траншем №1 надається Позичальнику в сумі, що зазначена в пп. 1.5.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок/банківську картку вказану Позичальником під час надання особистих даних Позичальника в Особистому кабінеті).

Отже, позичальник в особистому кабінеті повинен був указати свій банківський рахунок/банківську картку, на яку кредитодавець повинен зарахувати кредитні кошти.

У свою чергу, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 755/2284/16-ц.

Разом із тим, позивачем не надано доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів ОСОБА_1 та належності йому карткового рахунку НОМЕР_1 . Не містять матеріали справи і доказів зазначення відповідачем номера даного карткового рахунку в особистому кабінеті чи будь-де інде.

Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач не надав до суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі 755/18920/18.

При цьому, при зверненні до суду з позовом позивач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 84 ЦПК України, про витребування в банку доказів на підтвердження перерахування коштів відповідачеві.

Додані до позовної заяви роздрукований розрахунок заборгованості за договором та копія листа ТОВ «ЕЛАЄНС» про здійснення переказів та платежів не є належними доказами надання відповідачеві кредитних коштів, оскільки такі документи є внутрішніми документами фінансової установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит та чи належить відповідачеві картковий рахунок, про який зазначено в листі ТОВ «ЕЛАЄНС».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13.05.2020 у справі №219/1704/17.

За вказаних обставин, а саме у зв`язку з не доведенням позивачем факту перерахування кредитних коштів на виконання умов кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, підстави для стягнення на користь позивача заборгованості відсутні.

Відповідно до статті 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ», місцезнаходження: вул. Липинського В`ячеслава, 10/1, м. Київ, код ЄДРПОУ 41229318..

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Суддя