Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №518/1873/25 — Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

03.02.2026 Справа №: 518/1873/25 Провадження № 1-кп/518/28/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року

Ширяївський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ширяєве кримінальне провадження № 12025168260000051 від 05.09.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Жовтень, Ширяївського району, Одеської області, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2025 року, біля 21:00 год, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 за місцем мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вживали алкогольні напої, в ході застілля між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виникла сварка.

В ході вказаної сварки у ОСОБА_4 раптово виник умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , при цьому, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання можливих суспільно небезпечних наслідків та свідомо бажаючи цього, в порушення вимог ст. 28 «Конституції України», згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 , вийшли з будинку та навпроти металевої огорожі домоволодіння продовжили сварку в ході якої ОСОБА_4 , своїм кулаком лівої руки завдав два удари в область обличчя ОСОБА_6 ..

В подальшому ОСОБА_4 , продовжуючи своє протиправне діяння, кулаком лівої руки завдав ще три удари в область тулубу ОСОБА_6 , в наслідок чого останній втратив свідомість.

Вказаними умисними діями ОСОБА_4 , спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді рани ділянки правого крила спинки носу, забій грудної клітини справа та нижньої щелепи із саднами обличчя і грудей, які відповідно п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р., відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини обвинувачення та визнав вину у вчиненні кримінального проступку, що йому інкриміновано органом досудового розслідування, шкодує за вчинене.

Оскільки учасники судового провадження вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а наслідки позбавлення права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку їм зрозумілі, судовий розгляд кримінального провадження проведено у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд, дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 суд визнає вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, суд враховує, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його відношення до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій, приходить до висновку про обрання відносно ОСОБА_4 міри покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України.

За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді громадських робіт строком на сто п`ятдесят годин, вважаючи, що таке покарання є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.

Підстави, передбачені ч. 3 ст. 56 КК України, щодо неможливості призначення покарання у вигляді громадських робіт судом не встановлено.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 381-382, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком на 150 (сто п`ятдесят) годин.

Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту початку виконання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадських робіт.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було судом визнано недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя ОСОБА_7