Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №644/8260/23 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №644/8260/23 Головуючий І-ї інстанції - Шевченко С.В.

Провадження № 33/818/161/26

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Дєдової Н.С.

за участю захисника Солонинки С.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника Солонинки С.П. на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-

УСТАНОВИВ:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 12.10.2023 року в 10 год. 18 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Isuzu TFS77», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку № 320 по пр. Героїв Харкова в м. Харкові з ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, підвищена рухливість ходи. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОНД» ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.

Постановою судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі захисникСолонинка С.П. просить поновити строк на апеляційне оскарження та постанову судді скасувати як необґрунтовану та таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що ОСОБА_1 не є фахівцем у галузі права, не обізнаний у процесуальних строках та не має спеціальних знань для складення процесуальних документів, зокрема, апеляційної скарги.

Просить врахувати, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, постійно приймає участь у бойових діях, та на час розгляду справи районним судом перебував саме у зоні бойових дій, у зв`язку із чим ані судових повісток, ані копії оскаржуваної постанови отримати за місцем реєстрації не міг. Через додаток «Дія» жодних повідомлень також не отримував. Про існування рішення суду першої інстанції від 16.04.2024 року дізнався, коли поліцейський під час перевірки документів повідомив йому про позбавлення його права керування, після чого ОСОБА_1 одразу звернувся до адвоката, з яким 20.08.2025 року уклав договір, та який 26.08.2025 року отримав у електронному кабінеті доступ до матеріалів справи.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що у тексті оскаржуваної постанови зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Isuzu TFS77», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку № 320 по пр. Героїв Харкова в м. Харкові 12.10.2023 року о 00 год. 18 хв., в той час як згідно протоколу правопорушення мало місце 12.10.2023 року о 10 год. 18 хв.

Вказує, що згідно відеозапису події, екіпаж патрульної поліції не зупиняв ТЗ під керуванням ОСОБА_1 , порушення ПДРУ з боку водія не було, а спілкування з ним розпочалось лише через 1,5 год. з моменту зупинки авто одразу з пропозиції проїхати до медичного закладу. Безпосередню зупинку авто під керуванням ОСОБА_1 , як військовослужбовця, здійснювали співробітники ВСП, та, згідно вимог ст.266-1 КУпАП, його було направлено до лікарні для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Таким чином, працівники поліції фактично, без будь-яких на те підстав, навіть не відрекомендувавшись, пред`явили водію ОСОБА_1 вимогу щодо проходження відповідного огляду, усвідомлюючи при цьому, що останній не зможе погодитись на його проходження, оскільки як військовослужбовець, який на той момент виконував розпорядження командування щодо доставки ТЗ до місця проведення ремонту, повинен був виконати вимоги саме посадових осіб ВСП, а не поліції.

Зазначає, що огляд військовослужбовця ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння був проведений у КНП ХОР «ОНД» у присутності посадової особи ВСП - молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , та згідно висновку №560 від 12.10.2023 року убачається, що у ОСОБА_1 наркотичні речовини виявлені не були.

Зважаючи на викладене, співробітники поліції порушили вимоги чинного законодавства, які встановлюють для військовослужбовців спеціальну процедуру огляду на стан сп`яніння, а відмова ОСОБА_1 від його проходження була цілком обгрунтованою та правомірною за тих підстав, що наслідком згоди на проходження такого огляду на пропозицію поліцейських могло стати подвійне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за однією підставою.

Крім того, відеозапис правопорушення є не безперервним, що робить його неналежним доказом у справі.

Мотиви суду

Перевіряючи доводи, викладені захисником Солонинкою С.П. уклопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2024 року, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, після надходження останньої упровадження судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова 25.10.2023 року, справу про адміністративне правопорушення було призначено до судового розгляду на 16.11.2023 року, на 17.01.2024 року, на 05.03.2024 року, на 16.04.2024 року.

Так, про судове засідання, призначене на 16.11.2023 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 був повідомлений шляхом направлення йому судової повістки за поштовою адресою, вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення ( АДРЕСА_1 ), натомість, зазначене поштове відправлення повернулось до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова не врученим з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 8-9)

Про судове засідання, призначене на 17.01.2024 року на 09 год. 00 хв. ОСОБА_1 був повідомлений районним судом шляхом опублікування на офіційному веб-сайті судової влади України 22.12.2023 року про його виклик до суду (а.с.10)

Даних про сповіщення ОСОБА_1 про судове засідання, призначене на 05.03.2024 року о 11 год. 15 хв., матеріали справи не містять.

Про судове засідання, призначене на 16.04.2024 року о 14 год. 00 хв., ОСОБА_1 був повідомлений шляхом направлення йому знову ж таки судової повістки за його поштовою адресою, наявною в матеріалах справи, однак, повернулась до суду не врученою з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 13-14)

Копія постанови Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2024 року також була направлена поштою на адресу ОСОБА_1 та повернулась до суду неврученою «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 16, 19-20)

Водночас, як самостійно зазначає апелянт, ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі, фактично не міг отримати кореспонденцію за місцем свого мешкання. При цьому, апеляційний суд враховує, що у матеріалах судового провадження відсутній контактний номер телефону ОСОБА_1 , а тому суд першої інстанції був позбавлений можливості повідомити останнього про час та місце розгляду справи у інший спосіб, окрім вище вказаних.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції вжив усіх можливих заходів для належного сповіщення ОСОБА_1 про час та місце судового розгляду, а також із результатами розгляду справи. Поряд із цим, з урахуванням того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та на час розгляду справи районним судом приймав участь у бойових діях (довідка №26523/окн від 02.09.2025 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, а.с.37), та лише 26.08.2025 року зміг ознайомитися із змістом оскаржуваної постанови через свого захисника, після укладення з ним договору про надання правничої допомоги 20.08.2025 року (ордер на надання правничої допомоги №1269333, а.с. 30; договір про надання правничої допомого №б/н від 20.08.2025 року, а.с.32; заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, а.с. 23),то доводи клопотання адвоката про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, а тому поданеклопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника Солонинки С.П. на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, п.2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, судовим розглядом встановлено, що 12.10.2023 року в 10 год. 18 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Isuzu TFS77», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку № 320 по пр. Героїв Харкова в м. Харкові з ознаками наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, підвищена рухливість ходи. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОНД» ОСОБА_1 відмовився.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №518411 від 12.10.2023 року.

Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 12.10.2023 року о 11 год. 45 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного поліцейським, у водіяОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння:звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, підвищена рухливість ходи; огляд у КНП ХОР «ОНД» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;

- рапортом інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП сержанта поліції Золотарьова П. від 12.10.2023 року щодо події з зазначенням обставин та місця зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд приймає до уваги, що захисник в апеляційній скарзі не спростовує сам факт керування ОСОБА_1 автомобілем та його відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку при обставинах, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що екіпаж патрульної поліції не зупиняв ТЗ під керуванням ОСОБА_1 , порушення ПДРУ з його боку не було, а тому їх подальші дії є неправомірними, а складені ними документи - недопустимими доказами, слід зазначити наступне.

Як убачається з відеозапису події, що мала місце 12.10.2023 року, автомобіль «Isuzu TFS77», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 був зупинений співробітниками ВСП на стаціонарному посту. Під час перевірки особи водія та зазначеного автомобіля, в останньому було виявлено та вилучено пакет з речовиною білого кольору.

Аналогічні обставини зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 зафіксовано і у рапорті інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП сержанта поліції Золотарьова П. від 12.10.2023 року. (а.с. 5)

Посилаючись на відсутність порушення ПДРУ як підстави його зупинки зі сторони ОСОБА_1 , апелянтом не враховано тієї обставини, що згідно матеріалів справи його транспортний засіб був зупинений на блокпосту.

Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Надалі, Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено.

Згідно Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в України або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого Постановою КМУ №1455 від 29.12.2021 року, що набрав законної сили 26.01.2022 року, блокпост - посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно п.20 Порядку №1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо); проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.

Відповідно до п.10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні правового режиму воєнного стану, затвердженого Постановою КМУ №1456 від 29.12.2021 року, що набрав законної сили 26.01.2022 року, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Водночас, твердження апелянта про відсутність зупинки спірного авто безпосередньо співробітниками поліції як єдиної підстави для виконання ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР, є намаганням формалізувати (звузити) правовий зміст діючих вимог закону (в тому числі, ЗУ «Про національну поліцію», на який посилається захисник) з метою останнього уникнення відповідальності, в той час як сам факт керування ОСОБА_1 автомобілем захисником не заперечується.

Посилання захисника на те, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця мав бути проведений у відповідності до вимог ст. 266-1 КУпАП, а не на загальних підставах, не є слушними з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.266-1 КУпАП, огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння,щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Апеляційний суд приймає до уваги додану до апеляційної скарги довідку №26523/окн від 02.09.2025 року про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, видану командиром ВЧ НОМЕР_2 полковником ОСОБА_3 , та відповідно до якої старший солдат ОСОБА_1 у період, зокрема, з 01.10.2023 року по 31.10.2023 року брав участь у таких заходах, перебуваючи у Донецькій обл., Бахмутський р-н, Бахмутська міська ТГр, у Донецькій обл., Бахмутський р-н, Часовоярська міська ТГр, у Донецькій обл., Бахмутський р-н, Соледарська міська ТГр, у Харківській обл., Ізюмський р-н, Барвінківська міська ТГР, у Харківській обл., Куп`янський р-н, Петропавлівська ТГр.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений біля будинку № 320 по пр. Героїв Харкова в м. Харкові співробітниками ВСП, які несли службу спільно з екіпажем поліції на стаціонарному посту «ХТЗ». При цьому, згідно наявного відеозапису, після повідомлення поліцейським про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та пропозиції пройти відповідний огляд у медичному закладі, не убачається, що ОСОБА_1 повідомляв їм про виконання будь-якого завдання, пов`язаного з його діяльністю як військового, а свою відмову від огляду обумовлював лише тим, що поспішає.

З огляду на викладене, можна зробити цілком обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 перебував поза межами території будь-якої військової частини та не виконував в той час жодних військових обов`язків.

Будь-яких інших документів, які б беззаперечно підтверджували, що на час вчинення цього адміністративного правопорушення ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби стороною захисту не надано, а матеріали справи їх не містять. Крім того, останній не забажав залишитися на місці зупинки та довести зазначені ним обставини, а працівникам поліції надати можливість перевірити таку інформацію для визначення процедури проведення огляду, а покинув місце події, а тому на той момент у працівників поліції існувала обгрунтована презумпція для застосування саме загальної процедури огляду, передбаченої ст.266 КУпАП.

Посилання апелянта на те, що огляд військовослужбовця ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння був проведений у КНП ХОР «ОНД» у присутності посадової особи ВСП - молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , та згідно висновку №560 від 12.10.2023 року убачається, що у ОСОБА_1 наркотичні речовини виявлені не були, є неспроможними за таких підстав.

Як було встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_1 дійсно був зупинений на стаціонарному посту співробітниками ВСП, які несли службу спільно з екіпажем патрульної поліції. При цьому, згідно відеозапису події, хоча і убачається, що водійтранспортного засобу «Isuzu TFS77», номерний знак НОМЕР_1 , є військовослужбовцем, про що він самостійно зазначив, останній не вказував, що на час зупинки його ТЗ виконував будь-які службові обов`язки, та не надавав жодних документів на підтвердження цього на місці події.

Після перевірки документів та огляду автомобіля, у спірному ТЗ було виявлено пакунок з речовиною білого кольору.

Згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (з основної діяльності) полковника ОСОБА_4 №5463 від 01.11.2023 року, за фактом вилучення вище вказаного пакунку з невідомою речовиною білого кольору з автомобіля, яким кермував старший солдат ОСОБА_1 , були внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України. Даний факт є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023226210000450, внесеному до ЄРДР 13 жовтня 2023 року. (а.с. 35)

При цьому, медичний висновок КНП ХОР «ОНД» №560 від 12.10.2023 року, згідно якого, зокрема, 12.10.2023 року о 14 год. 50 хв. наркотичні речовини у аналізі сечі ОСОБА_1 виявлено не було (а.с. 34), на якому акцентує свою увагу захисник, є випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, та не відповідає формі, встановленої Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС і МОЗ № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Так, порядок проведення огляду водіїв з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регламентується, зокрема, Постановою КМУ «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» №1103 від 17 грудня 2008 року та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС і МОЗ № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Так, п.9 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції визначено, що Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров`я України, Міністерством охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Як убачається з наданого відеозапису, зупинка спірного авто під керуванням ОСОБА_1 відбулась на блокпосту близько 10 год. 20 хв., а пропозиція поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння була висловлена ОСОБА_1 об 11 год. 40 хв., а аналіз біоматеріалу ОСОБА_1 (сечі) був проведений о 14 год. 50 хв.

Зважаючи на викладене, медичний документ (виписка), на який посилається адвокат, не є висновком проведеного огляду ОСОБА_1 з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння у розумінні вище наведених вимог закону.

Таким чином, позиція сторони захисту, що огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння як військовослужбовця був проведений співробітниками ВСП за процедурою, встановленою ст.266-1 КУпАП, є хибною, оскільки такі їх дії, проведені щодо ОСОБА_1 , не були пов`язані із зазначеною процедурою огляду, на яку посилається захисник, а були здійснені виключно у рамках вище зазначеного кримінального провадження, пов`язаного із виявленням в авто ОСОБА_1 пакунку з невідомою речовиною білого кольору.

Разом із цим, доводи адвоката про те, що наслідком згоди ОСОБА_1 на пропозицію поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння могло стати подвійне притягнення останнього до адміністративної відповідальності за однією підставою, також є безпідставними.

За вказаних обставин, апеляційний відхиляє доводи апеляційної скарги в частині порушення поліцейськими законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки вони діяли відповідно до п.9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яким передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Посилання апеляційної скарги на те, що часом вчинення правопорушення в оскаржуваній постанові зазначено 00 год. 18 хв., у той час як подія мала місце о 10 год. 18 хв., апеляційний суд приймає до уваги, натомість, зазначений недолік носить характер описки, та має істотного значення для встановлення факту винуватості ОСОБА_1 у інкримінованому йому адміністративному правопорушенні.

Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, підписаному ОСОБА_1 власноруч та без зауважень, часом правопорушення є 10 год. 18 хв., що повністю збігається із часом, зафіксованим відеозаписом події.

Твердження апелянта стосовно того, що до матеріалів справи долучено компакт- диск, на якому міститься відеозапис події із нагрудної камери працівника поліції, який є небезперервним, а тому такий відеозапис не може бути належним та допустимим доказом, не є слушними, так як на ньому зафіксовано цілком всю подію фіксації правопорушення, сама якість зйомки є достатньою та такою, що виключає жодні сумніви щодо оцінки тих подій, які на запису зафіксовано. Розпаковка відеозапису на окремі файли на відеоносії, долученому до протоколу про адміністративне правопорушення, обумовлена його суто технічними властивостями. До того ж, в даному випадку відеозапис не є єдиним доказом по справі, який оцінюється в сукупності з іншими доказами, які узгоджуються між собою.

Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а водій не заперечував проти зйомки.

Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась з недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку, передбаченому чинним законодавством, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Однак, як було встановлено, дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного огляду у встановленому законом порядку у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що доказів які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді, а тому підстав для скасування постанови судді апеляційний суд не вбачає.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_3 , тобто, ним було складено іспит на знання вимог ПДР України. За таких обставин, апеляційний суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст.10 КУпАП

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.23,33 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання захисника на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника Солонинки С.П. задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу захисника Солонинки С.П. залишити без задоволення.

Постанову суддіОрджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16 квітня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик