Вирок від 02 лютого 2026 р. у справі №715/4150/25 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/4150/25

Провадження № 1-кп/715/90/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2026 селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025262020002950 по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, молдованина, із середньою освітою, одруженого, працюючого на посаді охоронця в Чернівецькому хлібокомбінаті, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

24 серпня 2025 року близько 19 години 30 хвилин, водій ОСОБА_5 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Peugeot», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись в адміністративних межах с. Чагор Чернівецького району Чернівецької області зі сторони с. Молодія в напрямку с. Чагор, не врахувавши в повній мірі дорожню обстановку з тим, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, проявивши самовпевненість у своїх діях, неправильно застосувавши прийоми керування транспортним засобом, зокрема не зупинився при засліпленні світлом сонця, внаслідок чого допустив виїзд за межі проїзної частини дороги вправо з подальшим наїздом на нерухому перешкоду (бетонна конструкція).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди малолітній пасажир ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді: підкон`юнктивальний крововилив, навколоорбітальні гематоми, забійна рана правого коліна, перелом бічних стінок носа зі зміщенням, перелом загальної носової перегородки, внутрішньосуглобовий уламковий перелом латерального виростка правої стегнової кістки з помірним розходженням уламків, подвійний крайовий перелом надколінка з розходженням уламків, посттравматична міогенна згинально-розгинальна контрактура правого колінного суглоба, уламковий перелом передньої та латеральної стінок правої верхньощелепної пазухи зі зміщенням уламків у порожнину гайморової пазухи, перелом лобного виростку правої величної кістки із латеральним зміщенням, уламковий вдавлений перелом нижньої та медіальної стінок лівої орбіти, уламкові переломи передніх та середніх комірок решітчастої кістки (перелом основи черепа) із ознаками пневмоцефалії, забій головного мозку, які згідно висновку експерта Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи № 760 мд від 27.10.2025 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя.

Окрім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження пасажирка автомобіля ОСОБА_7 у вигляді: садна в ділянці обох нижніх кінцівок, правого передпліччя, забійна рана надбрівної дуги зліва, закритий багатоуламковий перелом нижньої третини лівої стегнової кітки зі зміщенням відламків, які згідно висновку експерта Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи № 706 мд від 06.10.2025 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров`я.

Дорожньо-транспортну пригоду водій ОСОБА_5 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п.п. 1.5, 2.3 (б, д), 19.3, встановлених «Правилами дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10.10.2001 та ведених в дію з 01.01.2002, які вимагають від водія:

п. 1.5 дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб неповинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п. 2.3 для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

п. 19.3 у разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.

При цьому, згідно висновку експерта Чернівецького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/126-25/14005-ІТ від 20.11.2025, порушення ОСОБА_5 п.19.3 «Правил дорожнього руху» з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненому визнав та пояснив, що не врахував в повній мірі дорожню обстановку, внаслідок чого допустив виїзд за межі проїзної частини дороги вправо з подальшим наїздом на нерухому перешкоду (бетонну конструкцію). Він щиро кається у вчиненому просив суд суворо не карати.

За згодою учасників судового процесу, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались. Обвинувачений правильно розуміє фактичні обставини справи, що підтверджується його показаннями, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, а тому суд, згідно вимог ч. 2 ст.349 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, потерпілої та оголошенням письмових доказів, наданих прокурором, щодо речових доказів, судових витрат та характеризуючих матеріалів щодо обвинуваченого.

Суд вважає доведеним, що викладене в обвинуваченні діяння мало місце і містить склад злочину. Встановлено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_5 є склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило малолітньому потерпілому ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження та потерпілій ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Як пом`якшуючі покарання обставини, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає: повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті злочину, повне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів (ст. 12 КК України), а також особливості конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

У відповідності до ст. 65 КК України, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, зокрема, що ним вчинено необережний тяжкий злочин, всі обставини справи, в тому числі, що обвинувачений був неуважний під час здійснення маневру, особу винного, зокрема, що він вперше притягується до кримінальної відповідності, до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його похилий вік, позитивні характеристики по місцю проживання та роботи, повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті злочину, його майновий стан, повне відшкодування завданої шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства і вважає необхідним призначити йому основну міру покарання із застосуванням ст. 75 КК України, тобто із звільненням його від відбування основного покарання з випробуванням і призначенням іспитового строку, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Згідно до п.п.20,21 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

На думку суду, обвинуваченому ОСОБА_5 доцільно призначати додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобами терміном на 1 рік, виходячи із обставин вчинення злочину.

Враховуючи те, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 , у вчиненому повністю доведена в судовому засіданні, а по справі є судові витрати, суд дійшов висновку стягнути їх з обвинуваченого.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 371, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому міру покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року та 6 (шести) місяців іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та на підставі ст. 76 КК України зобов`язати його: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ: автомобіль марки «Peugeot» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться на території приватного домогосподарства, що знаходиться за адресою: Клубна, 9 в с. Валя Кузьмина Чернівецького району Чернівецької області - повернути власнику чи іншій уповноваженій особі, скасувавши арешт, накладений Ухвалою Чернівецького районного суду м. Чернівців від 26 серпня 2025 року.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави судові витрати в розмірі 5348 (п`ять тисяч триста сорок вісім) гривень, 40 копійок.

На вирок суду може бути подано апеляцію до Чернівецького апеляційного суд через Глибоцький районний суд Чернівецької області на протязі 30-ти діб з дня його проголошення всіма учасниками процесу.

Суддя: