Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №629/7847/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/7847/25

Номер провадження 2/629/198/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2026 року м.Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді - Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання - Воєводіної О.В., позивачки- ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила(а.с.29), до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дітей. В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона з відповідачем мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час стосовно відповідача відкрите виконавче провадження згідно виконавчого листа №629/404/21 виданого 05.05.2021 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області, щодо стягнення аліментів. Окрім сплати аліментів, діти потребували додаткових витрат на лікування у дерматолога (лікування вірусних бородавок у обох дітей, вакцинація доньки), лікування у стоматолога доньки та у ортодонта сина (пломбування, встановлення пластини), лікування у кардіолога сина (підтримка серцево-судинної системи). Вказала, що загальна сума додаткових витрат становить 31370 грн., у зв`язку з чим просила стягнути на її користь від загальної суми додаткових витрат, що становить - 15685,00 грн.

Позивачка в судовому засіданні уточнений позов підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім того, надала відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначила, що представник відповідача у відзиві викладає неправдиві твердження, що свідчить про навмисне викривлення фактичних обставин справи, створення хибної доказової позиції та безпідставне прекладання відповідальності на неї, як позивача. Обізнаність відповідача про додаткові витрати та його подальше ігнорування обов?язку брати участь у їх фінансуванні свідчать про свідому бездіяльність та недобросовісну процесальну поведінку що є зловживанням процесуальними правами та суперечать принципам добросовісності і змагальності сторін. Відповідач, як батько дітей, зобов?язаний самостійно та з власної ініціативи піклуватися про стан здоров?я дітей та брати участь у додаткових витратах без нагадувань з боку матері дітей. Твердження представника відповідача про самостійне покриття додаткових витрат на дітей шляхом надсилання коштів їй, або придбання дороговартісних речей не підкріплені жодними доказами та є суб?єктивною оцінкою, яка не підтверджується матеріалами справи. Відповідач не надав жодних документальних чи електронних підтверджень фактів перерахування коштів чи придбання речей для дітей. Таким чином, наведені твердження є необґрутованими, сумнівними. Зазначила, що посилання відповідача про наявність у нього групи інвалідності, а також на інвалідність матері та рідного брата, є такими, що не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки самі по собі не звільняють від виконання ОСОБА_2 батьківських обов?язків щодо утримання дітей та участі у додаткових витратах. Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів того, що зазначені обставини фактично унеможливлюють або істотно обмежують його фінансову спроможність брати участь у додаткових витратах на дітей, зокрема доказів утримання ним повнолітніх осіб, документів про розмір пенсій по інвалідності, витрат на лікування чи інших обставин, які б мали прямий причинно-наслідковий зв?язок із предметом спору. Крім того, інвалідність родичів відповідача, які є повнолітніми особами, не покладає на нього автоматичного обов?язку їх утримання та не має використовуватися як підстава для ухилення від виконання власних обов?язків батька щодо неповнолітніх дітей.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились. Представник надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, заперечувала проти задоволення позовних вимог. Надала відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечувала проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначила, що понесені позивачкою витрати та докази понесення вказаних витрат на лікування дітей не є додатковими, а охоплюються розміром аліментів, що стягуються з батька на утримання дітей на користь матері. Витрати, понесені позивачем, не є додатковими витратами у розумінні ст. 185 СК України, оскільки не пов`язані з особливими обставинами, зумовленими певними якостями дітей, хронічними захворюваннями, каліцтвом чи іншими винятковими ситуаціями, a є поточними витратами на забезпечення основних життєвих потреб дітей, які компенсуються за рахунок отриманих аліментів. Зазначила, що лікування вірусних бородавок, вакцинація, стоматологічне лікування, ортодонтичні послуги, а також загальна підтримка серцево-судинної системи не належать до категорії додаткових витрат. Це звичайні передбачувані та регулярні потреби дитини, які виникають у процесі її нормального розвитку та догляду. Такі витрати повністю покривають аліменти, які сплачує відповідач на регулярній основі. Відповідно до усталеної практики, додатковими визнаються лише витрати, які мають винятковий, непередбачуваний характер, пов`язані з особливими обставинами, зокрема тяжкою хворобою, травмою, необхідністю високовартісного та невідкладного лікування, розвитком здібностей дитини тощо. Витрати, про які заявляє позивачка, такими не є. Крім того, позивачка жодного разу не повідомляла відповідачу про наявність у дітей зазначених медичних проблем, не зверталася з проханням взяти участь у відповідних витратах, не обговорювала їх необхідність, вартість чи порядок оплати. Таким чином, ОСОБА_2 був позбавлений можливості взяти участь у прийняті рішень щодо потреби лікування та оцінити обґрунтованість таких витрат. Додала, що додаткові витрати можуть бути стягнуті лише за умови доведення факту попереднього погодження з іншим з батьків, або якщо мова йде про нагальну ситуацію, коли погодити витрати було неможливо. Позивачка не довела наявності таких обставин. Крім того, позивачка не надала суду належних доказів: необхідності саме таких видів лікування; винятковості таких витрат; отримання медичних послуг не в державних (де послуги надаються на безоплатній основі), а саме в приватних медичних закладах; погодження їх із ОСОБА_2 ; причин, з яких вона не могла звернутися до ОСОБА_2 до моменту понесення витрат. Таким чином, заявлені витрати не підпадають під правову категорію "додаткових", не були погоджені з відповідачем як батьком та не доведені у встановленому законом порядку. Щодо стягнення з відповідача частини вартості навчання старшої доньки за перший семестр, зазначила, що відповідач є учасником бойових дій з 2015 року, про що позивачці достеменно відомо. Відповідно до чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», діти учасників бойових дій користуються низкою пільг у сфері освіти, серед яких право на безоплатне навчання у державних та комунальних закладах освіти. Тому витрати, які позивачка намагається покласти на батька дитини, могли бути взагалі відсутніми у разі належного використання належних доньці пільг. Позивачка не обговорювала з ОСОБА_2 питання подальшого навчання доньки, не повідомляла про намір вступати саме до цього навчального закладу та можливість навчання доньки на платній основі, не узгоджувала перелік витрат, які можуть виникнути у зв?язку з навчанням. Рішення про вступ та навчання доньки у зазначеному закладі було прийнято без відома, участі та обізнаності ОСОБА_2 , у повному порушенні принципу рівності батьківських прав та обов?язків щодо дитини. Додала, що старша донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 досягла повноліття, у зв`язку з чим питання про стягнення додаткових витрат після цієї дати втрачає правове значення. Зауважила, що відповідач сплачував аліменти відповідно до своїх фінансових можливостей, як офіційно (в примусовому порядку через виконавчу службу) так і неофіційно (самостійно, шляхом надсилання коштів на рахунок матері дітей так і придбання дороговартісних речей для самих дітей). Загальна сума сплачених коштів була достатньою для покриття додаткових витрат на утримання дітей. Матеріальний та фізичний стан ОСОБА_2 зараз не дозволяє йому нести нерозумні додаткові витрати. На даний час він офіційно не працює, безробітний, є учасником бойових дій, має проблеми зі здоров`ям, має поранення, захворювання та інші ушкодження здоров`я одержані під час захисту Батьківщини, є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, має виражений ступінь обмеження до трудової діяльності, має потребу в забезпеченні допоміжними засобами реабілітації, потребу соціальній і побутовій та інших видах реабілітації, потребує лікування. Також ОСОБА_2 має матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка має IІІ групу інвалідності, мати ОСОБА_2 потребує матеріальної допомоги у зв`язку зі значними витратами на лікування. Також ОСОБА_2 має рідного брата ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є інвалідом ІІІ групи. Матір та брат окрім пенсії інших доходів не мають. ОСОБА_2 змушений надавати останнім матеріальну підтримку. При цьому, маючи дохід тільки в виді пенсії. Враховуючи викладене, просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.10.2017 року батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.3).

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 27.10.2020 року у справі № 629/4094/20 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 30.06.2007 року ВРАЦС по місту Лозова Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис №160.

Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.03.2021 року у справі № 629/404/21 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 26.01.2021 року і до досягнення дітьми повноліття.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 вересня 2022 року у справі 629/3027/21 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину додаткових витрат пов`язаних з лікування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 27 890 гривень 00 копійок.

ОСОБА_4 навчається у 2-Б класі ліцею №211 Оболонського району м.Києва, що підтверджується копією довідки 01-41/210 від 03.11.2025 року (а.с.24).

На підтвердження додаткових витрат позивачкою додано копії: платіжної інструкції про переказ коштів від ОСОБА_1 на користь ВСП К/ ФК КНУБА на суму 11500,00 грн., призначення платежу: плата за навчання ОСОБА_3 студентки групи РДП-1 (а.с. 17 зв.бік).

Згідно копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.04.2022 року №3005-5000977546/28050, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.23).

Згідно копії витягу Київського індустріального фахового коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури ОСОБА_3 зараховано з 01.09.2025 року студентом І курсу денної форми навчання на місця за кошти фізичних або юридичних осіб. Витягом із наказу від 10.11.2025 року переведено ОСОБА_3 на додатково виділені місця державного замовлення з 10.11.2025 року здобувачів освіти, зарахованих наказом №91-навч. від 22.08.2025 року. З копії розрахунку на повернення коштів здобувача освіти вбачається, що за навчання ОСОБА_3 28.08.2025 року було сплачено 11500,00 грн., один місяць навчання -2300,00 грн., перерахунок за фактичний термін навчання 6900,00 грн., сума до повернення 4600,00 грн. (а.с.17,25,30).

З копій довідок про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, вбачається, що ОСОБА_2 з 26.05.2015 по 23.02.2022 року безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях (а.с.40).

Згідно копії довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №706408 ОСОБА_3 (матері відповідача) встановлено ІІІ групу інвалідності з 01.07.2014 року безстроково (а.с. 43 зв.бік- 44). З копій виписки з історії хвороби та виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_3 встановлено діагноз: G20.0 хвороба Паркінсона, акінетико-ригідна форма 3 ст., гіпертоніко-атеросклеротична ДЕП ІІ-ІІІ ст., лікворно гіпертензивний, вестибулоатактичний, виражений астено-невротичний синдроми. Лівобічна сенсо-моторна недостатність. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. ІХС. Кардіосклероз. Поширений остеохондроз хребта (а.с.44 зв.бік- 46).

Відповідно до копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер рішення 28/25/1262/Р, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (брат відповідача), вбачається, що останньому встановлено діагноз: інвалід ІІІ групи, діагноз: М86.65 - інший хронічний остеомієліт, ділянка таза та стегно (а.с. 47 зв.бік-49).

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи безтерміново, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 02.06.2025 року (а.с.54).

Згідно копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.04.2025 року причиною інвалідності ОСОБА_2 є порання (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров`я, одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті(а.с. 54 зв.бік- 56).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2018 року у справі № 761/6933/17.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зауважує, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Отже такі витрати не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами, у розумінні статті 185 СК України.

Крім того, позивачка не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність платного навчання дитини при наявності можливості проходження навчання у державних закладах освіти, не навела мотивів вибору освітнього закладу, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.

Відповідно до ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» держава забезпечує учасникам бойових дій та їх дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у закладах професійної, фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійної, фахової передвищої та вищої освіти у державних та комунальних закладах освіти. Державна цільова підтримка для здобуття професійної, фахової передвищої та вищої освіти надається у вигляді, зокрема повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Вимога ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь частини оплати за навчання ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що нею не надано доказів на підтвердження того, що між нею та відповідачем було узгоджено вступ доньки до навчального закладу, оскільки б при узгодженні з відповідачем ОСОБА_3 скористалась пільгами, передбаченими ст.12 «ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказаний навчальний заклад обрано позивачем на власний розсуд, без погодження із відповідачем, тому понесення таких витрат є добровільним волевиявленням одного із батьків.

Ураховуючи вказані обставини справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в цій частині.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19 (провадження № 61-19103св19).

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що особливі обставини, яких стосується стаття 185 СК України, можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Суд при розгляді позову виходить з того, що додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Таким чином, законодавець пов`язує факт виникнення додаткових витрат з особливими обставинами, викликаними хворобою дитини, розвитком її здібностей тощо.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами наприклад: витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. Тобто, не тільки факт понесення додаткових витрат на дитину має бути документально підтверджений, а й необхідність у них, а також має прослідковуватись причинно-наслідковий зв`язок між доказами понесених витрат.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Батьки зобов`язані брати участь у додаткових витратах на свою дитину, лише при обов`язковій умові, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Цей перелік не є вичерпним - сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання.

У разі лікування, протезування, санаторно-курортного лікування розмір додаткових витрат з огляду на судову практику, може обґрунтовуватися медичними документами, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини: виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, консультативні висновки тощо.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від аліментів коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Позивачкою заявлено до стягнення з відповідача 1/2 частку розміру понесених нею витрат на дітей, в якості додаткових, на: на лікування у дерматолога (лікування вірусних бородавок у обох дітей, вакцинація доньки), лікування у стоматолога доньки та у ортодонта сина (пломбування, встановлення пластини), лікування у кардіолога сина (підтримка серцево-судинної системи).

На підтвердження додаткових витрат позивачкою додано копії: медичної картки дітей, із зазначенням діагнозів та рекомендацій лікаря про лікування препаратами; консультативних висновків спеціаліста; фіскального чеку ФОП « ОСОБА_6 » про лікування з використанням незнімного апарату Marco Rossa на суму 7000,00 грн. від 28.10.2025 року, акту виконаних робіт пацієнту ОСОБА_3 від 20.08.2025 року, з квитанцією про оплату в сумі 1900,00 грн., акту виконаних робіт пацієнту ОСОБА_3 від 11.10.2025 року, з квитанцією про оплату в сумі 1900,00 грн., акту виконаних робіт пацієнту ОСОБА_3 від 25.10.2025 року, з квитанцією про оплату в сумі 1900,00 грн., чеку №166120 ТОВ «Аптека НЦ» від 17.07.2025 року на придбання гардасилу з вакцинною суспензією на суму 5091,90 грн., чеку №171703 ТОВ «Аптека НЦ» від 16.09.2025 року на придбання гардасилу з вакцинною суспензією на суму 5091,90 грн., чеку ТОВ «Аптека Низьких Цін К» від 30.09.2025 року на суму 343,00 грн. на придбання кардонат кідді, чеку ТОВ «Аптека Низьких Цін ТМ» від 03.09.2025 року на суму 334,40 грн. на придбання алдара крем 5%, чеку ТОВ «Аптека Низьких цін ТМ» від 16.07.2025 року на суму 390 грн. на придбання ліків веррукутан. А всього на суму 23951,20 грн. (а.с.7-15 зв.бік).

З копії платіжної інструкції про переказ коштів від ОСОБА_1 ФОП « ОСОБА_7 » у сумі 520,00 грн., з призначенням платежу оплата за замовлення від ОСОБА_1 (а.с. 16) вбачається, що у цій платіжній інструкції відсутні посилання на те, що вказані витрати були проведені для придбання відповідно до рекомендацій лікаря для лікування дітей, отже ця сума до стягнення не підлягає.

Відповідно до норм Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов`язки щодо спільних дітей, тому дані витрати підлягають стягненню в розмірі половини витрат на лікування дітей, а саме в розмірі 11975,60 грн.= 23951,20 грн. / 2.

Таким чином суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», як позивач у справі про оплату додаткових витрат на дитину, а відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», як особа з інвалідністю II групи, тому судовий збір у розмірі 1211,20 гривень слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76- 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , і.п.н. НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , і.п.н. НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , 1/2 частину від загальної суми додаткових витрат пов`язаних з лікуванням дітей, в розмірі 11975 (одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.А. Мицик