Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №629/8731/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Суд: Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 01 лютого 2026 р.

Справа: №629/8731/25

Суддя: ТКАЧЕНКО. Н. В.

Справа № 629/8731/25

Номер провадження 2/629/336/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко Н.В., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, про зменшення розміру аліментів. В обґрунтування якого зазначив, що рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.03.2010 у справі № 2-949/10 з нього стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісячно. Судовим наказом Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.10.2025 у справі № 629/6363/25 з нього стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини доходу щомісячно. Таким чином, сукупний розмір аліментів на утримання двох дітей становить 50 % його доходу. У зв`язку зі зміною сімейного стану, а саме народженням другої дитини, та збільшенням обсягу матеріальних зобов`язань, його матеріальний стан істотно погіршився, що унеможливлює сплату аліментів у визначеному розмірі. Від виконання аліментних зобов`язань він не ухиляється та здійснює їх сплату регулярно. З огляду на викладене, вважає за необхідне зменшити розмір аліментів на утримання кожної дитини з 1/4 частини до 1/6 частини його заробітку (доходу), що відповідатиме принципам розумності та справедливості, не порушуватиме прав дітей та забезпечить стабільне й подальше належне виконання ним аліментних зобов`язань. При цьому зменшений розмір аліментів відповідатиме мінімальному гарантованому розміру аліментів, а з урахуванням отримання його стабільного доходу діти не будуть позбавлені належного матеріального забезпечення для їхнього розвитку та утримання. В зв`язку з чим просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідачів, на утримання обох дітей з 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше встановленого законом мінімуму щомісячно до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину щомісячно до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25.12.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків заяви.

На виконання ухвали суду від 25.12.2025 року позивачем подано заяву про усунення недоліків від 13.01.2026 року.

Ухвалою судді від 13 січня 2026 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. На позовних вимогах наполягає в повному обсязі та просить їх задовольнити. У разі неявки відповідачів по справі не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити за її відсутності. Позовні вимоги не визнає, оскільки зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу. Також у позовній заяві позивачем не доведено неможливість матеріально утримувати обох дітей на належному рівні, та що таке утримання призведе до його скрутного матеріального становища.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності. Не заперечує проти задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані до суду докази у їх сукупності були встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

29.03.2010 року рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання дитини доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 16 березня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.10)

За судовим наказом Лозівського міськрайонного суду Харківської області 14 жовтня 2025 року по справі №629/6363/25, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 09.09.2025 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.9).

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. ст. 48, 51, 52, 55 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Права і свободи громадянина захищаються судом.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 3 ст. 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що він сплачує аліменти на двох дітей у розмірі половини заробітку (доходу), хоча цей розмір не повинен перевищувати третини заробітку (доходу), тобто по 1/6 частки на кожну дитину.

Однак, позивачем відомості про свої доходи до суду не надано. Так само ним не надано доказів того, що фактично з нього утримуються аліменти на утримання дітей за вищевказаними судовими рішеннями.

При цьому суд зауважує, що наявність на утриманні позивача ще однієї дитини від іншого шлюбу не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів без доведення погіршення майнового становища позивача. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 року у справі №554/3355/20.

Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20.

Варто також наголосити, що судова практика містить висновки і щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів.

Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку щодо утримання дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).

Позивач не довів перед судом, щодо неможливості матеріально утримувати обох дітей на належному рівні саме у розмірі по частині доходу на кожну дитину, та що таке утримання призведе до його скрутного матеріального становища.

В матеріалах справи відсутні докази фінансового становища позивача, а саме, що позивач працює та має стабільне грошове забезпечення, про що останній зазначив в позовній заяві, а відтак суд позбавлений можливості встановити чи не призведе зменшення розміру аліментів з частини до 1/6 частини доходу, до погіршення, як матеріального становища неповнолітніх дітей, так і до не належного їх забезпечення та чи не буде це суперечити їх інтересам.

Також, суд звертає увагу, що позивачем не доведено що загальний сукупний розмір аліментів, які з нього стягуються, перевищує встановлений ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання позивача на постанову Верховного суду №686/22677/23 від 19.06.2024 року, відповідно до якої зміна сімейного стану позивача у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу, на утримання якої з платника стягуються аліменти, є самостійною підставою для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів, є недоречною у даному спорі, оскільки у вказаній постанові позивач сплачував аліменти на двох дітей у розмірі 75 % його заробітку (доходу), а даному спорі позивачем сплачується аліменти на двох дітей у розмірі 50% його заробітку (доходу).

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду викладену в постанові від 03 червня 2020 року, справа № 760/9783/18-ц, на яку посилався Верховний Суд у вищевказаній постанові від 19.06.2024 року, згідно якої зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 03 червня 2020 року погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що зменшення розміру аліментів, та відсутність у останнього постійного та стабільного заробітку, без підтвердження погіршення матеріального становища позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме її інтересам.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.80 ЦК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналізуючи зібрані по справі докази, суд зазначає про те, що розмір аліментів на неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, та відсутністю належних та допустимих доказів щодо фінансового становища позивача, доказів про те, що позивач працює та отримує стабільний заробіток, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей та суперечитиме їх інтересам, тому суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позову.

При цьому суд вважає, що найвищі інтереси дитини є пріоритетними як для суду, так і для батьків, оскільки дитина в силу свого віку не може самостійно захищати свої інтереси та вказаний обов`язок покладається не лише на батьків, а й на державу також.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду..

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Суддя Наталія ТКАЧЕНКО

Оригінал: reyestr.court.gov.ua