Суд: Шевченківський районний суд міста Харкова
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням
Дата: 01 лютого 2026 р.
Справа: №638/13707/25
Суддя: Шамраєв М. Є.
Справа № 638/13707/25
Провадження № 2/638/6069/25
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 лютого 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді – Шамраєва М.Є.,
за участі секретаря – Дрозденко К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом позивача: ОСОБА_1 до відповідача: ОСОБА_2 про визнання втрати права користування житлом,
У С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати відповідача такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , а також покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що їй на праві власності належать три з п`яти кімнат у квартирі АДРЕСА_1 ; що частка в розмірі 39/100 указаної квартири належить на праві власності територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради; що наймачами цієї частки є її син – ОСОБА_3 та його сім`я; що в 61/100 частці квартири зареєстрована вона із відповідачем; що після розірвання шлюбу із її сином – ОСОБА_4 його колишня дружина – ОСОБА_5 знялась з реєстрації на з їхньою донькою – відповідачем виїхали до іншого місця проживання ( АДРЕСА_2 ); що відповідач вже декілька років і до цього часу не проживає в квартирі АДРЕСА_1 , натомість залишається зареєстрованою в ній; що реєстрація відповідача у вказаній квартирі спричиняє для позивача додаткові витрати на оплату комунальних послуг; що такі витрати є неприйнятними для її пенсійного бюджету; що вона позбавлена можливості зняти відповідача з реєстрації через ЦНАП.
Посилаючись на вказані обставини просить задовольнити позов, визнавши відповідача такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1
Ухвалою суду від 21.07.2025 відкрито по справі загальне позовне провадження.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, повідомлена про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 128-131 ЦПК України, відзив на позов не подала. У зв`язку із зазначеним суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, ухваливши заочне рішення відповідно до приписів ст. 280-281 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом установлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 04.07.2003 p., реєстраційний № 3893, записаному у реєстрову книгу за № В-60740 та технічного паспорту на загальну (комунальну) квартиру АДРЕСА_1 , три кімнати з п`яти кімнат цієї квартири, належать на праві власності позивачу ОСОБА_1 , які становлять 61/100 частки цієї квартири.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 435420601 від 15.07.2025 ОСОБА_1 є власником частки в розмірі 61/100 квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна № 424155181 від 25.04.2025 частка в розмірі 39/100 квартири АДРЕСА_1 належить на прав власності територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.04.2011 р. у справі № 2- 2654/11 позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_6 до Харківської міської ради, квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова - задоволено. Визнано за ОСОБА_3 , ОСОБА_6 і малолітньою ОСОБА_7 право користування кімнатами № 1, № 3, житловою площею 25,03 м.кв. в загальній квартирі АДРЕСА_1 .
Визнано основним наймачем кімнат № 1, № НОМЕР_1 , житловою площею 25, 03 м.кв. в загальній квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_8 .
Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.02.2012 р. № 79 ОСОБА_3 визнано наймачем двох кімнат АДРЕСА_3 та № 3, житловою площею 25,03 м.кв. в комунальній квартирі АДРЕСА_4 зі складом сім`ї 3 особи: ОСОБА_3 — наймач; ОСОБА_6 — дружина: ОСОБА_7 — дочка.
Таким чином квартира АДРЕСА_1 знаходиться в спільній частковій власності з визначенням конкретних житлових кімнат за співвласниками.
Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 23.04.2025 р. наразі в цій квартирі зареєстровані мешканці двох сімей: сім`ї власника 61/100 частини цієї квартири у вигляді трьох кімнат - позивача ОСОБА_1 та її повнолітньої онуки відповідача ОСОБА_2 ; сім`ї сина ОСОБА_1 - ОСОБА_9 , його дружини ОСОБА_6 та їх дочки ОСОБА_7 на 39/100 частках квартири у вигляді двох кімнат, що належить на праві власності територіальній громаді.
Згідно з довідкою КП «Житлокомсервіс» та рахунками за спожитий газ Харківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на вказані дві частини цієї квартири, відкрито окремі особові рахунки на сплату комунальних послуг.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила, що проживає за адресою: квартирі АДРЕСА_1 , перебуваючи у цивільному шлюбі із ОСОБА_3 , за весь час проживання – біля 4 років відповідача ніколи не бачила, навіть не знає, як вона виглядає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив, що проживає за адресою: квартирі АДРЕСА_1 , позивач є його матір`ю, а відповідач – його племінницею, відповідач вже більше 10 років не проживає в квартирі, її речі в квартирі відсутні, як виїхала 10 років тому і більше не з`являлась, за наявною у свідка інформацією відповідач проживає в іншій квартирі, зніматись з реєстрації наміру не має, в гості не приходила, виїхала разом зі своєю матір`ю до Золочівського району, потім купили квартиру в Харкові в районі ХТЗ і там проживають, батько відповідача є військовослужбовцем та проходить військову службу в ЗСУ.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомила, що товаришує з позивачем більше 8 років, буває в неї в гостях, відповідача не знає та ніколи її не бачила, знає, що після розлучення батьків відповідач в квартирі не проживала.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомила, що є племінницею позивача, з відповідачем не знайома, ніколи її не бачила, після розлучення батьків – через рік-два після одруження вона в квартирі не проживала, її мати виписалась з квартири, а відповідач – ні, з лютого по листопад 2022 року виїжджали з Харкова разом із позивачем, де зараз проживає відповідач їй невідомо.
Відповідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Право відповідача щодо користування моєю квартирою ґрунтується на праві користування чужим майном (сервітут), визначеному ст. 405 ЦК України.
Відповідно ч. 1 Ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Згідно ч. 2 цієї статті, член сім`ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 406 ЦК України сервітут припиняється, зокрема, у разі припинення обставини, яка була підставою для його встановлення. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, за наведених обставин і приписів ч. 2 ст. 405 та ст. 406 ЦК України, є підстави для позбавлення відповідача права користуватись спірною квартирою з подальшим зняттям його з реєстрації місця проживання.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема судового рішення про позбавлення права користування житлом.
Тож суд, захищаючи право власності громадян на житло, усуває перешкоди в права користування житловим приміщенням. цією власністю шляхом позбавлення особи, що створює такі перешкоди, права користування житловим приміщенням.
Отже позовні вимоги позовом позивача: ОСОБА_1 до відповідача: ОСОБА_2 про визнання втрати права користування житлом підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн, підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 10, 12, 141, 235, 258, 263 -265, 268, 280-281, 354 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позов позивача: ОСОБА_1 до відповідача: ОСОБА_2 про визнання втрати права користування житлом - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 судові витрати: 1 211,20 грн сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.Є. Шамраєв
Оригінал: reyestr.court.gov.ua