Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №346/1555/25 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1555/25

Провадження № 2/347/28/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі :

головуючої - судді : Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

з участю представника позивача- адвоката - Стаценко Д.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки і піклування управління соціальної політики Коломийської міської ради Івано-Франківської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини, -

В с т а н о в и в:

25.04.2025 року за підсудністю визначеною ухвалою судді Коломийського міськрайонного суду від 02.04.2025 року на розгляд Косівського районного суду поступила позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки і піклування управління соціальної політики Коломийської міської ради Івано-Франківської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини.

Позивач вимоги позову обґрунтовує тим, що він з 23 липня 2016 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 , який розірвано рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області 15 лютого 2023 р. В шлюбі в них народилась дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сімейне життя у нього з дружиною не склалося, протягом останнього року стосунки між ними поступово погіршувалися, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, після чого він разом із малолітньою дочкою проживає в с. Корнич, Коломийського району, а відповідачка повернулася проживати до своїх батьків в с.Цуцулин Косівського району. Івано-Франківської області.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 15.02.2023 року вирішено шлюб між ним та відповідачкою в справі ОСОБА_2 розірвати а малолітню доньку сторін ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати разом з батьком ОСОБА_1 .

З часу розірвання шлюбу між ним та відповідачкою в справі, їхня донька проживає разом із ним. За місцем його проживання із малолітньою дитиною ним створені всі необхідні умови для нормального розвитку та гідних умов проживання дитини, а саме донька має окрему кімнату, яка облаштована всім необхідним для її розвитку та відпочинку. Всі питання щодо медичного обслуговування та в разі необхідності лікування дитини, завжди вирішує саме позивач.

Відповідачка в справі залишила дитину на виховання та утримання позивача, самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків. По теперішній час участі у вихованні та утриманні дитини відповідачка взагалі не приймає, не цікавиться її станом здоров`я, матеріально її не забезпечує. З часу розірвання шлюбу не виявляє піклування щодо своєї доньки. Проживає окремо від доньки.

Для здійснення особисто своїх батьківських обов`язків щодо належного виховання дитини, враховуючи, що мати усунулася від виховання дитини і позивач виховує доньку самостійно, йому необхідно встановити факт самостійного виховання та утримання дитини, в зв`язку з тим, що це надає йому право належним чином особисто та самостійно без зголи матері здійснювати свої батьківські обов`язки, які покладені на нього Сімейним кодексом України, діяти в інтересах дитини у випадках передбачених законодавством, незалежно від волі відповідачки, та надає інші права, передбачені Сімейним кодексом України у разі ухилення одного з батьків від виконання батьківських обов`язків. Просить позов задоволити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, пояснив, що шлюб між ним та відповідачкою в справі ОСОБА_2 було розірвано рішенням Коломийського міськрайонного суду від 15.02.2023 року. Із того часу їх малолітня дитина ОСОБА_3 2017 р.н. залишена проживати разом із ним. Відповідачка виїхала за межі України де проживає і на даний час а відтак їх дочка з того часу повністю знаходиться на його утриманні і вихованні. Просить позов задоволити.

В судовому засіданні представник позивача, що брав участь в розгляді справи в режимі відео конференції поза межами приміщення суду із власних джерел - адвокат Стаценко Д.Р. вимоги позивача підтримав з підстав викладених в позовній заяві , яку просив задоволити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, подала суду заяви (а.с.114-115) із клопотанням про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги позивача визнає і не заперечує проти їх задоволення.

Представник третьої особи органу опіки і піклування управління соціальної політики Коломийської міської ради Івано-Франківської області згідно поданої до суду заяви просить розгляд справи проводити за відсутності їх представника, вимоги позову визнають та не заперечують в їх задоволенні.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав:

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі та відповідно до долученого до матеріалів справи копії свідоцтва про народження (а.с.21) в них народилась дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 15.02.2023 року (а.с.27-29) вирішено позов ОСОБА_1 задовольнити повністю. Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 23 липня 2016 року Коломийським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 322 - розірвати. Після розірвання шлюбу прізвище відповідача ОСОБА_2 залишити без змін. Малолітню доньку сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 залишити проживати разом з батьком ОСОБА_1 .

Відповідно до долученого до матеріалів справи актів про підтвердження місця проживання від 28.11.2024 року (а.с.30) а також від 11.01.2023 року (а.с.31) вбачається, що за інформацією сусідів підтверджено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Довідкою №468/03-16 від 24.09.2024 року (а.с.32) Коломийського ліцею №4 ім. С.Лисенка стверджено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в 2-му класі Коломийської філії №20 Коломийського ліцею № 4 імені Сергія Лисенка. Батько ОСОБА_1 приймає активну участь у вихованні та навчанні доньки , приводить та забирає її зі школи , відвідує батьківські збори і заходи, що відбуваються за участю дітей .

Довідкою директора студії танцю Dance studio (а.с.33) стверджено, що учениця студії ОСОБА_3 навчається в студії за розкладом. На заняття дитину приводить і забирає батько ОСОБА_1 .

Згідно довідки медичного центру за № 7 від 13.03.2025 року (а.с.34) малолітня дочка позивача в справі - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є здоровою, за медичною допомогою у разі захворювання чи профнаглядів дитини звертається батько. Мати дитини не зверталась із дитиною до медичного закладу.

Довідками Державної податкової служби України Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (а.с.35, 36) стверджено, що ОСОБА_1 відповідно до інформаційної системи ДПС України «Податковий Блок» обсяг доходу, отриманого від провадження господарської (підприємницької) діяльності, який зазначений у поданих останнім податкових деклараціях платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця (спрощена система оподаткування- платник єдиного податку 2 група ).

Відповідно до характеристики №59/01.2.8/1-18 від 10.10.2025 року (а.с.140) Коломийської міської ради ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 . Психологічно врівноважений і тактовний, характер спокійний. Ввічливий і добросусідський з односельчанами. Перебував в шлюбі від якого має малолітню дочку, яку виховує .

Відповідно до долученого до матеріалів справи акту обстеження умов проживання позивача в справі ОСОБА_4 комісією проведено обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 та встановлено, що дитина має окрему кімнату облаштовану всіма необхідними меблями та місцем для навчання. Батько дитини - ОСОБА_5 являється підприємцем. Стосунки в сім`ї налагоджені, побудовані на довірі та взаємодопомозі . Батько матеріально забезпечує дочку та займається її вихованням. Створені батьком умови проживання для дитини є належними для гармонійного розвитку дитини.

Довідкою №597/08-16 від 14.11.2025 року (а.с.162) Коломийського ліцею №4 ім. С.Лисенка стверджено, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в 3-му класі Коломийської філії №20 Коломийського ліцею № 4 імені Сергія Лисенка. Батько ОСОБА_1 приймає активну участь у вихованні та навчанні доньки , підтримує зв`язок із класним керівником , обговорює успішність та розвиток доньки, цікавиться її досягненням та труднощами. Приводить та забирає її зі школи , відвідує батьківські збори і заходи, що відбуваються за участю дітей .

Органом опіки та піклування управління соціальної політики за № 85 /02.10.9-32 від 19.01.2026 року надано суду витяг з протоколу №1 від 15.01.2026 року (а.с.193-195) за яким комісією встановлено, що батько малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 займається вихованням та утриманням своєї дочки.

Відповідно до наказу № 13-о від 21.01.2026 року Органу опіки і піклування Управління соціальної політики Коломийської міської ради затверджено висновок про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи висновку Органу опіки і піклування Управління соціальної політики Коломийської міської ради комісією встановлено, що батько ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 самостійно займається вихованням та утриманням малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд звертає увагу, що мати малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . - відповідачка в справі ОСОБА_2 заявлені вимоги позивачем визнає та не заперечує проти їх задоволення. Подала суду відповідні заяви в яких стверджує, що не займається утриманням і вихованням своєї дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько дитини повністю взяв на себе ці обов`язки , а вона не має такої змоги і бажання.

Таким чином, факт проживання дитини з батьком та її утримання повністю підтверджується наданими доказами.

Згідно з частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.ч. 2, 7 -9 ст.7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

У вихованні та утриманні дитини мають брати участь як мати так і батько.

Проживання одного з батьків окремо від дитини не свідчить про те, що мати самоусунулась від виховання та утримання дитини, а визначення місця проживання дитини з батьком не звільняє матір від її обов`язку виховувати та утримувати дитину.

За не виконання, чи неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягненні до відповідальності.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини - така правова позиція була викладена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 201/5972/22.

Судом беззаперечно встановлено, що позивач самостійно виховує та утримує малолітню дитину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому заявлені вимоги є підставними в повній мірі та такі, що підтверджуються належними доказами і відповідають якнайкращим інтересам дитини.

Таким чином враховуючи всі обставини справи в сукупності, діючи винятково в інтересах малолітньої дитини, враховуючи її вік та приймаючи до уваги особисті якості батька, його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, інші обставини, суд вважає що заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч.ч. 2, 7 -9 ст.7 , 141, 153 , 157 СК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В и рі ш и в :

Позов задоволити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителем АДРЕСА_1 своєї малолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія - НОМЕР_2 , актовий запис № 3 від 13.02.2017 року народження складений виконкомом Корницької сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.

Суддя: Крилюк М.І.