Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №938/1670/25 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/1670/25

Провадження № 2-а/938/1/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Чекан Н.М.

за участю: секретаря судового засідання Мартищук Х.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

До Верховинського районного суду Івано-Франківської області поступила позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юрчук С.В., до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення №2113 від 26.09.2025 року про визнання виним позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, і накладення штрафу в розмірі 17 000 гривень, закриття провадження в цій справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП (за відсутності події та складу адміністративного правопорушення).

Позовна заява обґрунтована тим, що 23.09.2025 року позивач їхав за кермом власного автомобіля з с. Довгопілля Чернівецької області, де приблизно о 17.00 год. зупинився на вимогу осіб у військовій формі, які знаходилися біля авто з розпізнавальними знаками поліції. Причин зупинки йому не пояснили. На вимогу цих осіб він надав всі необхідні документи, а саме посвідчення водія, паспорт, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного. Після цього йому запропонували поїхати в ТЦК для уточнення даних. Вони під`їхали до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , де в нього зняли копії всіх наявних документів та відправили для очікування в окрему кімнату, в якій протримали без жодних пояснень декілька годин. Потім вручили повістку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 29.09.2025 року для уточнення даних. За отримання повістки він розписався в журналі та жодних документів більше не підписував. При ньому протокол та інші документи не складалися, що позбавило його можливості надати пояснення та скористатися правовою допомогою. Копію протоколу він також не отримав. Про формальність складення оскаржуваної постанови свідчить також те, що по батькові позивача вказано не вірно « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 ». 04.10.2025 року засобами поштового зв`язку «Нова пошта» позивач отримав лист, з якого дізнався, що відносно нього винесено постанову № 2113 за справою про адміністративне правопорушення від 26.09.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. Як вбачається з цієї постанови причиною притягнення його до адміністративної відповідальності є те, що він не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 28.02.2025 року на підставі розпорядження № 8/1036 від 13.02.2025 року, чим порушив вимоги ч. 3 ст.22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Повістки на його ім`я про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на конкретну дату та час у період з дати винесення розпорядження - 13.02.2025 року та до кінцевої дати прибуття військовозобов`язаного до ІНФОРМАЦІЯ_3 - 28.02.2025 року не було, така йому не вручалася. Також в постанові не зазначено жодних відомостей про вручення повістки та відмови ним від отримання повістки. Зазначені обставини свідчать про протиправність постанови у справі про правопорушення №2113, якою його-позивача притягнуто до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Ухвалою суду від 13.10.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Від відповідача до суду поступив відзив, в якому представник просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю. Відзив обгрунтовано тим, що на момент взяття на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 згідно з інформацією Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних перебував в статусі військовозобов`язаного, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації, адже відповідно до довідки №4714 вперше реалізував право на відстрочку 29.09.2025 року. У зв`язку з неприбуттям позивача за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк та місце, зазначені в повістці, було сформовано звернення №E2088584 до органів Національної Поліції. Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2113 від 26.09.2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розміром 17 000 гривень, оскільки розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.02.2025 року № 8/1036 та повістки здійснено виклик ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Виклик позивача здійснювався за актуальним місцем його реєстрації, що підтверджується актом про відсутність військовозобов`язаного за місцем проживання від 19.02.2025 року. На противагу викладеним обставинам позивачем, ані в протоколі, ані під час розгляду справи по суті про накладення адміністративного стягнення не було надано пояснень з приводу відсутності за місцем проживанням та непереборності обставин, які унеможливили отримання оскаржуваного виклику. В постанові № 2113 від 26.09.2025 року наявна механічна описка, « ОСОБА_2 » замість вірного « ОСОБА_3 ». В матеріалах справи наявний паспорт громадянина України № НОМЕР_1 та протокол складений вірно, що у свою чергу унеможливлює неналежну ідентифікацію особи. Таким чином, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Від представника позивача до суду поступила відповідь на відзив, в якому зазначено, що відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 є необґрунтованим та безпідставним. Додатково зазначено, що у відзиві ІНФОРМАЦІЯ_1 стверджено про нібито отримання ОСОБА_1 повістки, однак це не підтверджено жодним належним і допустимим доказом. Долучений акт про відсутність за місцем проживання не може вважатися доказом вручення повістки, оскільки останній тільки фіксує факт відсутності особи. Він не підтверджує, що працівники ТЦК намагалися вручити повістку у встановленому законом порядку. Акт не може вважатися доказом повідомлення або належного виклику військовозобов`язаного. Оскільки повістку ОСОБА_1 не вручено, відсутній сам факт повідомлення, а отже - відсутній склад правопорушення. Таким чином, постанова підлягає скасуванню як незаконна.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник подав заяву завершення розгляду даної справи у їх відсутності (а.с. 82).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, подав клопотання про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Вижницького районного суду Чернівецької області, в задоволенні якого судом відмовлено, в зв`язку з відсутністю вказаним судом можливості забезпечити відеоконференції (а.с. 87, 88).Крім того, розгляд даної справи відкладалося тричі за клопотання сторони відповідача (а.с. 34, 60, 74).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч.3 ст.268 КАС України)..

Згідно зі ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази по справі та оцінивши їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем оскаржується постанова №2113 від 26.09.2025 року в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, яка постановлена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 , якою позивача, тобто ОСОБА_1 , визнано винним та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.

Зі змісту оскаржуваної постанови та матеріалів справи вбачається, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 без поважних причин не з`явився 28.02.2025 року о 09.00 годин до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних на виконання розпорядження про виклик військовозобов`язаних №8/1036 від 13.02.2025 року. Про причини не прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 у визначений строк не повідомив, у зв`язку з чим відповідно до постанови КМУ № 1487 сформовано звернення за №E2088584 до органів Національної поліції. Вказане розпорядження №8/1036 від 13.02.2025 року, винесене начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_5 , згідно з яким виконавчому комітету Білоберізької сільської ради на виконання Конституції України, Законів України «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» слід: 1) здійснити оповіщення військовозобов`язаних згідно додатку 1, які перебувають на військовому обліку про їх виклик та забезпечити прибуття в термін до 28.02.2025 о 9.00 годин до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) про результати виконання розпорядження проінформувати до 21.02.2025 року (а.с. 52-54, 57).

Суд враховує, що ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до частин 1-3 статті 1 якого Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з ч.8 ст.15 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призовники, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов`язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX,у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який у подальшому, відповідними Указами, неодноразово продовжувався та діє по цей час.

Згідно з п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію.

У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України, який діє на час розгляду справи.

Відповідно до абзаців 1 - 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

У ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, частиною 3 якої за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У ст. 235 КУпАП визначено, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч.7 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто, за приписами наведеної вище правової норми початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

З оскаржуваної постанови судом встановлено, що порушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, ОСОБА_1 як військовозобов`язаним вчинено у зв`язку із неприбуттям ним 28.02.2025 року о 09.00 годин до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних.

Отже, виявлення вказаного правопорушення представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулось 28.02.2025 року, оскільки в цей день було з`ясовано, що позивач не з`явився. При цьому зауважується, що відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначається, що в зв`язку з неприбуттям позивача 28.02.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 було сформовано звернення за №Е2088584 до органів Національної поліції, проте не вказується дата формування цього звернення, яке не надано до суду. Однак спірну постанову по справі про адміністративне правопорушення винесено 26.09.2025 року, тобто після закінчення 3-х місячного строку, встановленого ч.7 ст.38 КУпАП.

При цьому судом підкреслюється, що неявка позивача до 28.02.2025 року за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 не є триваючим порушенням, оскільки вказане суперечить самому розпорядженню №8/1036 від 13.02.2025 року, винесеного начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_5 . На переконання суду трьохмісячний строк для притягнення позивача до адміністративної відповідальності слід обраховувати саме з 28.02.2025 року (день вчинення і виявлення порушення), а не з дня фактичного прибуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 23.09.2025 року.

Крім того, суд звертає увагу, що при застосуванні приписів ч. 7 ст. 38 КУпАП першочерговим є питання щодо того чи не закінчився 3-місячний строк з дня виявлення порушення. Якщо ж такий 3-місячний строк уже закінчився, то це є безумовною перешкодою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Застосування ж річного строку передбаченого ч. 7 ст. 38 КУпАП може бути актуальним лише в тому випадку, коли з дня вчинення порушення пройшло більше 1 року, незалежно від того чи уже закінчився чи не закінчився 3-місячний строк з дня виявлення порушення.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи, що адміністративне стягнення на особу за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено не пізніше трьох місяців з дня його виявлення, то суд констатує, що адміністративне стягнення до позивача застосовано 26.09.2025 року - поза межами строку, встановленого ч.7 ст.38 КУпАП.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

При цьому, суд зазначає, що оскільки за приписами п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу, тому немає доцільності в дослідженні питання щодо наявності/відсутності доказів вини особи у вчиненні порушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Ваховуючи вищевказане суд вважає, що даний позов слід задоволити частково, скасувавши оскаржувану позивачем постанову та закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст.2, 8, 9, 72-77, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення №2113 від 26.09.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 , про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, і накладення штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ;

ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_3 .

Суддя Наталія ЧЕКАН