Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №199/15759/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/15759/25

(2/199/1685/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

03.02.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері. В обґрунтуванні позовних вимог зазначивши, що відповідач є її сином. Відповідно до пенсійного посвідчення позивач є пенсіонером, особою з інвалідністю 3 групи безстроково, хворіє на ряд хронічних захворювань, а тому потребує матеріальної допомоги, яку відповідач, як син, їй не надає.

За таких обставин, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь щомісячно аліменти в розмірі частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати звернення до суду та довічно.

Ухвалою суду від 04 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній цивільній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду заяву про визнання позовних вимог.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач по справі є сином позивача, що підтверджується копією свідоцтва про народження, що є в матеріалах справи. Позивач є особою з інвалідністю 3 групи безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 797786 від 01.09.2022 року.

Згідно з вимогами ст. 202 Сімейного Кодексу України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Моментом виникнення обов`язку утримувати своїх батьків є наявність усіх перерахованих умов.

Відповідно до роз`яснень наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК України).

Згідно з ч. 2 ст. 205 СК України при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов`язання у дочки, сина на утримання батьків можуть бути призначені за наявності юридичних складових сукупності певних умов, а саме: мати, батько не були позбавлені батьківських прав та не ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків; непрацездатність матері, батька; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення.

Крім того, суд вважає, що необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Свідченням такої потреби є отримання матір`ю чи батьком доходів, які є меншими за прожитковий мінімум. Згідно діючого законодавства, держава забезпечує необхідним утриманням непрацездатних осіб - пенсією за віком, пенсією з інвалідності, державною допомогою тощо. Тому при постановленні рішення слід зважати на розмір такого державного утримання і ставити його у залежність із прожитковим мінімумом.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що вона отримує пенсію, проте не надала доказів відсутності у неї інших доходів та наявність іншого цінного нерухомого та рухомого майна. Крім того, медичні виписки, надані позивачем не підтверджують необхідність тривалого чи постійного приймання медикаментів. Таким чином, позивачем суду не підтверджено той факт, що позивач є особою, яка потребує матеріальної допомоги в розумінні частини першої статті 202 СК України.

Також, суд враховує, що позивачем надано було квитанцію про оплату комплекту фіксаторів для транспедикулярної фіксації хребта на суму 54545 грн., де платником значиться саме відповідач, отже останній приймає участь у витратах, викликаних станом здоров`я матері.

Крім того, позивачем не надано доказів, що відповідач є єдиною особою, яка за законом несе обов`язок утримання позивача, як непрацездатної особи.

Згідно із ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позивач не надав суду належних доказів її доходу, та у зв`язку з цим її нужденності у щомісячній допомозі в розмірі частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно.

Також від відповідача надійшла заява про визнання позову, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки спір між сторонами відсутній.

Враховуючи результат розгляду справи, те, що позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної матері,- відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги.

Суддя В.В.Руденко