Постанова від 10 грудня 2025 р. у справі №947/29640/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2540/25

Справа № 947/29640/22

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 , діючої в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі - не з`явились,

переглянувши справу №947/29640/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , діючої в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , за участю третьої особи Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2024 року у складі судді Калініченко Л.В., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 13 грудня 2022 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_6 , після її смерті відкрилась спадщина, спадкоємцями майна померлої були він син ОСОБА_1 , син ОСОБА_7 , мати ОСОБА_8 . В нотаріальній конторі 25 грудня 2015 року підписав не читаючи документ, який виявився відмовою від прийняття спадщини. Спадщину померлої матері так і не було оформлено видачею свідоцтва про право на спадщину. Спадкоємець ОСОБА_8 померла у 2021 року, спадкоємець ОСОБА_7 помер у 2022 році. Звернувся у листопаді 2022 року до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину матері, проте отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 листопада 2022 року з посиланням на те, що ним у повнолітньому віці та дієздатному стані у спадковій справі померлої ОСОБА_6 протягом встановленого статтею 1270 ЦК України строку подано заяву про відмову від спадщини. У померлого брата ОСОБА_7 є малолітній син ОСОБА_4 , законним представником якого є ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що на час відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_6 він позивач ОСОБА_1 був неповнолітнім, а отже прийняв спадщину померлої матері, що заяву про відмову від спадщини подав хоч і у повнолітньому віці, проте документ підписав не читаючи, що раптова смерть у 2022 році старшого брата ОСОБА_7 спонукала його все ж повернутися до питання оформлення спадщини матері, позивач ОСОБА_1 з підстав помилки просив:

визнати недійсною відмову від прийняття ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилась після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та складається з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та квартири за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.2-6).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2023 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.38).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2022 року в порядку забезпечення позову заборонено державним та приватним нотаріусам вчиняти будь-які нотаріальні та реєстраційні дії щодо оформлення прав стосовно спадщини, у тому числі й пов`язані з видачою свідоцтва про право на спадщину щодо спадкового майна ОСОБА_7 , 1986 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.28-33).

Відповідач ОСОБА_3 , діюча в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , 2014 року народження, позов не визнала, зазначивши наступне. Позивач ОСОБА_1 визнає та не заперечує факту власноручного (особистого) підписання ним оскарженої у справі заяви про відмову від спадщини від 25 грудня 2015 року. Також, позивач визнає, що підписана ним заява про відмову від спадщини мала «напечатаний текст, по обсягу ідентичний, за об`ємом, кількістю абзаців тотожній, початок заяв і перших абзаців був однаковим» з заявами, що були підписані його братом ОСОБА_7 та бабусею ОСОБА_8 . Отже, позивач визнає, що ознайомився 25 грудня 2015 року та прочинав зміст як оспорюваної ним зараз заяви про відмову від спадщини, так і заяв свого брата та бабусі, прочитав їх настільки уважно та прискіпливо, що навіть через 7 років пам`ятає викладені ним вище спільні риси всіх трьох заяв, їх схему (розташування тексту) та навіть схожість текстів у заявах. Вказані вище обставини повністю спростовують твердження позивача про його «складний моральний стан», «подавлений моральний стан» та про те, що «його майбутнє було складним для нього». Позивач підписував заяву про відмову від спадщини у цілком адекватному та стабільному психологічно стані, який дозволяв йому розуміти значення свої дій та керувати ними. З обґрунтування позовних вимог вбачається неузгодженість власне позиції позивача про те, чи він діяв під впливом помилки, чи під впливом обману. Крім того, строк позовної давності до заявленої позивачем вимоги розпочався з дати підписання заяви 25 грудня 2015 року та сплинув через три роки, тобто 25 грудня 2018 року. Позовна вимога у справі не підлягає задоволенню щонайменше з причин пропуску позовної давності, яку відповідач просить застосувати (т.1 а.с.66-68, 70-75).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 травня 2023 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 в особі представника витребувано з Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса копію Спадкової справи №1200/2015 до майна ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.89-90).

27 липня 2023 року Київською державною нотаріальною конторою у місті Одеса на виконання ухвали суду від 17 травня 2023 року надано копію Спадкової справи №1200/2015 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (т.1 а.с.108-153).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 червня 2024 року клопотання представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про призначення судової психолого-психіатричної експертизи, зареєстроване в суді 19 червня 2024 року за вх.№ЕП-7646/24 залишено без розгляду (т.2 а.с.99-101).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 червня 2024 року заяву представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про відвід головуючого судді залишено без задоволення (т.2 а.с.103-104).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 червня 2024 року заяву представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду залишено без задоволення (т.2 а.с.106).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.128-135).

Висновок суду мотивовано тим, що дія особи спрямована на відмову від прийняття спадщини належить до правочину. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231, 233 ЦК України (частина 5 статті 1274 ЦК України). Станом на час подання заяви про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , набув повноліття, а відтак володів повною цивільною дієздатністю на вчинення правочину. Обставини у справі свідчать про обізнаність ОСОБА_1 зі своїми правами як на прийняття спадщини, так і на відмову від неї. Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог про складання заяви про відмову від прийняття спадщини внаслідок помилки. Стверджуючи про те, що він, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спільно приїхали до нотаріальної контори для оформлення заяв, спрямованих на оформлення спадщини, позивачем не доведено належними доказами, що ОСОБА_8 , вчиняючи правочин з відмови від прийняття спадщини на користь ОСОБА_7 , також вважала, що помилилась при вчиненні даного правочину, або за життя оспорювала свою відмову. Поряд з цим, судом приймається той факт, що ОСОБА_8 як матір померлої ОСОБА_6 також склала відмову від прийняття спадщини лише на одного з синів померлої ОСОБА_6 ОСОБА_7 , а не на обох синів, включаючи ОСОБА_1 , що б у протилежному випадку свідчило б про необізнаність бабусі про волевиявлення онука ОСОБА_1 щодо вчинення правочину щодо відмови від спадщини матері на користь свого брата ОСОБА_7 . Матеріали справи не містять доказів оскарження дій нотаріуса щодо, зокрема, предмету заяви, не роз`яснення правових наслідків відмови від прийняття спадщини, можливості відкликання заяви про відмову від спадщини. Судом прийнято, що позивачем сам факт подачі заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контри не заперечується. Позивач не виконав обов`язку з доведення заявлених вимог належними доказами. Суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому обставини щодо пропуску строку позовної давності як підставу для відмови у позові не прийняв.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с.141-147).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення (ухвали) з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наступному. Після смерті матері ОСОБА_1 на протязі 10 років проживав в будинку по АДРЕСА_1 , змінював та покращував дане житло, вважаючи таке своєю законною власністю. Дане житло є його єдиним житлом. Відмова від спадщини була виконана виключно як воля його старшого брата, який наразі є також померлим, без врахування його інтересів та будь-яких компенсацій. У позові викладено обставини, за яких апелянт допустив юридичну помилку шляхом підписання відмови від спадщини. На момент підписання нотаріальної відмови від спадщини ОСОБА_1 власного житла не мав, був зареєстрований у нерухомості свого батька, яку він згодом продав без відома ОСОБА_1 . На момент підписання відмови від спадщини ОСОБА_1 тільки досяг повноліття і не міг повною мірою усвідомлювати правові наслідки такої відмови. Відмову підписав у стані сильного душевного хвилювання, при підписанні відмови від спадщини не мав підстав не довіряти рідному старшому братові. Заява про відмову від спадщини за законом для нього є вкрай невигідною, тому підлягає визнанню недійсною на підставі статті 233 ЦК України. Враховуючи, що у момент вчинення цього правочину він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, вказана заява повинна бути визнана недійсною на підставі статті 225 ЦК України. Зважаючи, що при підписанні заяви був введений в оману щодо обставин, які мали істотне значення, така заява підлягає визнанню недійсною також на підставі статті 230 ЦК України. Основною підставою визнання відмови від спадщини недійсною є ряд обставин, таких як визначення суттєвої помилки під час вчинення даного правочину. Такі обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами. Поряд з тим забезпечення доказової бази не було виконано з боку ОСОБА_1 не з його вини, а виключно через суттєве обмеження його процесуальних прав судом першої інстанції. ОСОБА_1 звернувся до суду через представника, проте при ознайомленні зі справою виявив неналежне забезпечення представництва його інтересів. В подальшому було укладено договір з іншим представником. Суд не зважив на заяву про відкладення розгляду справи, закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті. Потому суд ухвалив рішення по суті спору, проте мав би залишити позовну заяву без розгляду із правом повторного звернення до суду з повноцінною можливістю реалізації всіх прав та законних інтересів. Як наслідок, саме через неналежне забезпечення представництва інтересів апелянта первісним представником не з вини апелянта, невірне застосування процесуальних норм було прийняте незаконне рішення, яке підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу не поданий.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 49 років (т.1 а.с.114).

Спадкову справу №1200/2015 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 заведено 25 грудня 2015 року Третьою одеською державною нотаріальною конторою.

У Спадковій справі №1200/2015 до майна померлої ОСОБА_6 :

спадкоємець першої черги спадкоємців за законом ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як син померлої подав 25 грудня 2015 року заяву про прийняття спадщини (т.1 а.с.110-111);

спадкоємець першої черги спадкоємців за законом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як син померлої подав 25 грудня 2015 року заяву про відмову від спадщини на користь сина померлої ОСОБА_7 (т.1 а.с.112);

спадкоємець першої черги спадкоємців за законом ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як мати померлої подала 25 грудня 2015 року заяву про відмову від спадщини на користь сина померлої ОСОБА_7 (т.1 а.с.113).

Подана ОСОБА_1 заява про відмову від спадщини містить зазначення роз`яснення йому державним нотаріусом, що його заява про відмову від прийняття спадщини за законом є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана протягом строку встановленого для її прийняття. Також, містить роз`яснення статей 225, 229, 230, 231, 233, 1273, 1274, 1275 ЦК України (т.1 а.с.112).

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 84 роки (т.1 а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 35 років (т.1 а.с.14, 152).

У Спадковій справі №1200/2015 до майна померлої ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_7 за його життя не видано.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є сином ОСОБА_7 та ОСОБА_9 (т.1 а.с.10).

07 листопада 2022 року ОСОБА_1 подав до Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса у Спадковій справі №1200/2015 заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6 на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 листопада 2022 року державного нотаріуса Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі за результатами розгляду заяви від 07 листопада 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Відмову у вчиненні нотаріальної дії мотивовано тим, що ОСОБА_1 25 грудня 2015 року подав заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_7 ; на момент подачі заяви про відмову від спадщини був повнолітнім та відповідно до статті 34 ЦК України мав повну цивільну дієздатність; протягом встановленого статтею 1270 ЦК України строку відмовився від спадщини. Роз`яснено, що відповідно до частини 5 статті 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231, 233 ЦК України (т.1 а.с.15).

09 листопада 2022 року ОСОБА_1 через державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса подав у Київську державну нотаріальну контору у місті Одеса у Спадкову справу №1200/2015 заяву про прийняття спадщини з посиланням на те, що на час відкриття спадщини був неповнолітнім, що чоловіка у спадкодавця немає (т.1 а.с.147).

На заяву від 09 листопада 2022 року ОСОБА_1 державним нотаріусом Київської державної нотаріальної контори у місті Одеса надано відповідь, за змістом якої зазначено, що 25 грудня 2015 року ним у повнолітньому віці подано заяву про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 ; роз`яснено, що відповідно до частини 5 статті 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231, 233 ЦК України (т.1 а.с.150).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу (ч.4 ст.1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом або законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місце відкриття спадщини (ч.1 ст.1273 ЦК України).

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною (ч.5 ст.1273 ЦК України).

Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття (ч.6 ст.1273 ЦК України).

Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги (ч.2 ст.1274 ЦК України).

ОСОБА_1 , ОСОБА_8 як спадкоємці першої черги спадкоємців за законом протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України подали 25 грудня 2015 року нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (матері та дочки відповідно), при цьому відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_7 (старшого брата та онука відповідно).

ОСОБА_1 відмову від прийняття спадщини протягом строку, встановленого для її прийняття, не відкликав.

Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу (ч.5 ст.1274 ЦК України).

13 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання відмови від 25 грудня 2025 року про прийняття спадщини ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , недійсною з підстав статті 229 ЦК України.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

В силу визначеної статтею 204 ЦК України презумпції правомірності правочину правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оспорюваним є правочин, недійсність якого пов`язується із запереченням його дійсності однією із сторін.

Відмова від спадщини є правочином.

У розумінні частини 5 статті 1274 ЦК України якщо відмова від спадщини не була своєчасно відкликана, вона як правочин може бути згодом визнана недієздатною, якщо вона була вчинена під впливом обману чи насильства, а також з інших підстав, встановлених законом.

Законом, а саме частиною 5 статті 1274 ЦК України, встановлено такі підстави для визнання відмови від прийняття спадщини недійсною:

стаття 225 ЦК України, яка передбачає правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними;

стаття 229 ЦК України, яка передбачає правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки;

стаття 230 ЦК України, яка передбачає правові наслідки вчинення правочину під впливом обману;

стаття 231 ЦК України, яка передбачає правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства;

стаття 233 ЦК України, яка передбачає правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини.

Кожна із вказаних підстав недійсності правочину є самостійною, яка доводиться наявністю певних обставин, які входять до предмета доказування.

Відмова від спадщини як правочин може бути визнана недійсною з однієї із правових підстав, що встановлені законом, (чи статті 225 ЦК України, чи статті 229 ЦК України, чи статті 230 ЦК України, чи статті 231 ЦК України, чи статті 233 ЦК України), а не з усіх правових підстав одночасно, як на то посилається апелянт в апеляційній скарзі, зазначаючи одночасно декілька підстав для визнання відмови від спадщини недійсною.

В силу визначеного статтею 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).

В силу визначених статтею 367 ЦПК України меж розгляду справи судом апеляційної інстанції суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною пред`явив з правових підстав, встановлених статтею 229 ЦК України, яка передбачає правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки.

Суд першої інстанції розглянув позовні вимоги та ухвалив рішення з підстав статті 229 ЦК України, відтак, в силу визначеного статтею 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та передбачених статтею 367 ЦПК України меж розгляду справи судом апеляційної інстанції суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яким вирішено спір про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною з підстав статті 229 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги щодо недійсності відмови від прийняття спадщини з інших правових підстав не приймаються, так як суд першої інстанції не розглядав позовні вимоги про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною з підстав статті 225 ЦК, чи статті 230 ЦК, чи статті 231 ЦК, чи статті 233 ЦК України, відповідно, суд апеляційної інстанції не має процесуальних підстав висловлювати судження щодо недійсності відмови з підстав, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо недійсності відмови від прийняття спадщини з підстав статті 229 ЦК України.

За положеннями статті 229 ЦК України, яка передбачає правові наслідки правочину, який вчинений під впливом помилки, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною з підстав статті 229 ЦК України, суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, надав оцінку доказам, наданим на підтвердження наявності чи відсутності помилки при поданні заяви про прийняття спадщини, та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність ОСОБА_1 доказами, достатніми у своїй сукупності для висновку про подання ним 25 грудня 2015 року заяви про відмову від спадщини матері на користь брата ОСОБА_7 внаслідок помилки.

Доводи апеляційної скарги не містять спростування того, що відмова від спадщини як правочин вчинена ОСОБА_1 під впливом помилки.

Правові відстави для ухвалення рішення про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною з підстав статті 229 ЦК України відсутні.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначені у статті 374 ЦПК України, дана норма процесуального права не передбачає направлення судом апеляційної інстанції справи на новий розгляд до суду першої інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду.

Отже, доводи апеляційної скарги в частині направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не відповідають положенням статті 374 ЦПК України.

Зі змісту апеляційної інстанції вбачається, що ОСОБА_1 , змінивши представника в суді першої інстанції, мав намір змінити підставу визнання недійсною відмови від прийняття спадщини.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не підлягають прийняттю як підстава скасування судового рішення, оскільки апеляційний суд не має ні повноважень направити справу на новий розгляд, ні розглянути з спір з підстав, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Поряд з цим, судове рішення у даній справі не є перешкодою для ОСОБА_1 звернутися до суду з позовом про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною з інших, встановлених законом правових підстав.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , діючої в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , за участю третьої особи Київської державної нотаріальної контори у місті Одесі про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 30 січня 2026 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Є.С.Сєвєрова

О.М.Таварткіладзе