Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №303/6644/25 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/6644/25

2/303/2427/25

ряд. стат. звіту №38

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Мирошниченка Ю.М.

з участю секретаря судових засідань Лукач К.М.

розглянувши цивільну справу за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що 06.03.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4448620 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 5000 гривень, строком 360 днів, зі сплатою 2.5% на день. Однак, відповідачка ОСОБА_1 всупереч Закону та умовам договору своїх зобов`язань перед позивачем не виконала, внаслідок чого станом на 29.08.2025 року за відповідачкою наявна заборгованість по кредитному договору в сумі 42 568,01 гривень. 25.11.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №25/11/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансова операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Крім того, позивач просить у порядку ч.10 ст.625 ЦПК України орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні витрати і 3% річних відповідно до ст.625 ЦПК України.

Представник позивача ТОВ «Українські фінансові операції» - Дідух Є.О. у судове засідання не з`явився, в позовній заяві також просив суд провести розгляд справи без участі їхнього представника.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з настпуних підстав.

Згідно договору №4448620 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.03.2024 року відповідачка ОСОБА_1 отримала від ТОВ «Лінеура Україна» кредит у розмірі 5000 гривень, строком на 360 днів, за сплатою 2.5% на день за користування кредитом.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, а саме не здійснювала виплату належних до сплати сум кредиту та не сплачувала відсотки за користування кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості, станом на 29.08.2025 року заборгованість відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем становить 42 568,01 гривень, з яких: 4993,49 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 37 574,52 гривень – заборгованість по нарахованих процентах.

Відповідно до договору факторингу №25/11/2024 року ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» право грошово ї вимоги за кредитним договором №4448620 від 06.03.2024 року.

Правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до п.1 та 2 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі – Закон).

Згідно з пунктом шостим частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас одноразовий ідентифікатор – це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу вищенаведених положень цивільного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 9 Закону «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Цією ж правовою нормою визначено зміст вказаної інформації (умови кредиту: тип кредиту, сума кредиту, строк кредитування, мета та спосіб отримання, тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, види забезпечення за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту тощо), порядок ознайомлення з нею споживача, форму надання такої інформації (паспорт споживчого кредиту) та термін її актуальності. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця, з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту (частина друга статті 9 Закону «Про споживче кредитування»). Тобто інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою).

Таким чином, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких убачається, що 06.03.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» (право вимоги від якого перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції») та ОСОБА_1 укладено електронний договір №4448620, умови якого кредитором виконані. Натомість відповідачка у передбачений договором строк заборгованість не повернула, у зв`язку з чим виникла заборгованість, розмір якої становить 42 568,01 гривень.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення заборгованості є обгрунтованим та підставним, у зв`язку з чим його слід задовольнити.

Вимога позивача про застосування частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України та зазначення в рішенні суду про нарахування інфляційних втрат і 3% річних, передбачених статтею 625 ЦК України, до моменту виконання рішення задоволена бути не може.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 червня 2024 року (справа № 910/14524/22) зауважила, що нарахування пені або відсотків у порядку частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період, протягом якого зобов`язання не виконується.

Передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов`язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.

Крім того, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Ухваливши рішення по суті справи суд повинен вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами відповідно до статті 141 ЦПК України, згідно з частиною першою якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 2422,40 гривень сплаченого судового збору.

Крім того, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, з-поміж іншого належать витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 133 ЦПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копії: договору про надання правової (правничої) допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024 року; заявки №4448620 на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024 року від 21.04.2025; рахуноку на оплату №4448620-2025 від 20.07.2025 року; Акту №4448620 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової (правничої) допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024 року з яких убачається, що вартість наданих адвокатом послуг зі вивчення/збору документації та складання позовної заяви до відповідача становить 10 000 гривень.

Враховуючи вказане, позивачем доведено надання йому адвокатом правової допомоги.

Водночас процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

За висновками Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2018 р.) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

У справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020 р.) Велика Палата Верховного Суду також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

У розглядувані справі відповідач жодних заперечень щодо заяви про відшкодування судових витрат та доказів неспівмірності заявлених позивачкою витрат на правову допомогу або завищення їх розміру суду не надав.

Тож підстави для зменшення зазначених витрат з мотивів їх неспівмірності відсутні.

Керуючись ст.ст. 526, 549-552, 1054 ЦК України та ст.ст. 2, 19, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №4448620 від 06.03.2024 року в розмірі 42 568 (сорок дві тисячі п`ятсот шістдесят вісім) гривень 01 копійка.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» сплачену суму судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 10 000 (десять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження м.Київ, вул.Набережна-Корчуватська, буд.27, прим. 2, код ЄДРОПУ 40966896.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 02.02.2026 року.

Головуючий Юрій Мирошниченко