Вирок від 25 січня 2026 р. у справі №585/5191/23 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/5191/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 11-кп/816/211/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - 254

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2026 р. колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

Судді-доповідача - ОСОБА_3 ,

суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_6 ,

прокурора – ОСОБА_7 ,

захисника – ОСОБА_8 ,

обвинуваченого – ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24.04.2024, відносно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ромни Сумської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого касиром ТОВ «НоваПей», зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

До Сумського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 в якій він просив вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24.04.2024, скасувати через істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону та через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Прокурор просив ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України і призначити покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 3 років позбавлення волі.

Також прокурор просив дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, процесуальні документи та характеризуючі дані на ОСОБА_9 .

Даним вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України і призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовоим строком в 2 роки та з покладенням на нього виконання обов`язків:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_9 , до вступу вироку в законну силу, визначено не обирати.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави 4 302 грн процесуальних витрат.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 100 КПК України.

В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначав, що фактичних обставин справи, доведеності вини та правильності правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 він не оскаржує, однак вважав, що вирок підлягає скасуванню, так як суд вимог ст. 65 КК України не дотримався і призначив обвинуваченому покарання нижче межі передбаченої санкцією ч. 3 ст. 309 КК України, без посилання на застосування ст. 69 КК України. Крім цього, суд безпідставно визнав пом`якшуючою покарання обставиною «фактичне розкаяння» обвинуваченого, тоді як ст. 66 КК України визначає лише поняття «щире каяття».

Прокурор погоджувався з існуванням ряду обставин, які можуть слугувати для застосування ст. 69 КК України, зокрема це щире каяття обвинуваченого, активне сприяння у розкритті злочину та відсутність тяжких наслідків. Крім цього, ОСОБА_9 має постійне місце роботи, позитивно характеризується та має інвалідність ІІІ групи.

Однак, на думку прокурора, вказане не може враховуватись як при застосуванні ст. 69 КК України так одночасно і при застосуванні ст. 75 КК України, тобто двічі одне і те ж.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

На апеляційну скаргу прокурора обвинувачений ОСОБА_9 подав заперечення в яких просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора, без задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції в жовтні 2023 року, точного часу не встановлено, ОСОБА_9 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на незаконне придбання та подальшого зберігання психотропної речовини без мети збуту, використовуючи власний мобільний телефон «IPhone13», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора «Київстар» - НОМЕР_3 та мережу Інтернет в застосунку «Telegram» в невстановленій групі здійснив замовлення психотропної речовини амфетаміну та оплатив замовлення.

Після цього ОСОБА_9 23.10.2023 о 10:50 год. особисто отримав посилку з придбаною ним психотропною речовиною амфетамін в поштоматі № 26019 «Нова Пошта», за адресою: Сумська область, м. Ромни бульвар Свободи, 2, таким чином незаконно придбавши та в подальшому зберігав психотропну речовину обіг якої обмежено - амфетамін.

Цього ж дня 23.10.2023 після отримання посилки в поштоматі № 26019 «Нова Пошта» в м. Ромни по бульвару Свободи, 2, ОСОБА_9 був зупинений працівниками поліції та видав отриману посилку з психотропною речовиною.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/119-23/15360-Н3ПРАП від 14.11.2023 в складі наданої на дослідження порошкоподібної речовини міститься амфетамін, який віднесений до психотропних речовин, обіг яких обмежено. Маса амфетаміну в порошкоподібній речовині становить 41,8628 г.

Своїми протиправними діями ОСОБА_9 незаконно, в порушення вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» від 15.02.1995 № 60/95-ВР (з наступними змінами) придбав та зберігав без мети збуту 41,8628 г амфетаміну, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» зазначений в Списку № 1 Таблиці № 2 та відноситься до психотропних речовин, обіг яких обмежено.

Відповідно до Таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що знаходяться у незаконному обігу № 1, затвердженої наказом Міністерством Охорони Здоров`я № 188 від 01.08.2000, вилучена у ОСОБА_9 психотропна речовина - амфетамін, вагою 41,8628 г - перевищує встановлений особливо великий розмір ваги психотропної речовини.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 вчинив дії, передбачені диспозицією ч. 3 ст. 309 КК України - незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, в особливо великих розмірах.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_7 , яка апеляційну скаргу прокурора підтримала, просила вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким просила призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання без звільнення від його відбування з випробуванням, думки обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_8 , які проти задоволення вимог апеляційної скарги прокурора заперечили, просили вирок суду залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги прокурора колегія суддів дійшла такого висновку.

Як слідує з матеріалів провадження висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, є обґрунтованими, відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, які викладені у вироку.

Дії ОСОБА_9 судом кваліфіковані за ч.3 ст. 309 КК України правильно та апелянтом не оспорюються, а тому апеляційним судом не переглядаються.

Водночас, прокурор в апеляційній скарзі просив вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок оскільки вважав, що суд безпідставно застосувавши відносно обвинуваченого ст. 69 КК України, також звільнив останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, при цьому враховуючи двічі одні і ті ж обставини, тобто без достатнього на те мотивування.

За таких обставин, прокурор вбачав підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_9 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, однак без застосування положень ст. 75 КК України, оскільки підстави для цього відсутні.

Враховуючи встановлене, вирок суду колегія суддів переглядає в межах заявлених апелянтом вимог, що узгоджується ч. 1 ст. 404 КПК України, та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Санкція ч.3 ст. 309 КК України, за якою ОСОБА_9 притягується до кримінальної відповідальності, передбачає один вид покарання – позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_9 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема з матеріалів справи слідує, що судом було враховано те, що ОСОБА_9 вчинив тяжкий злочин, обставини, що пом`якшують покарання – активне сприяння у розкритті злочину та «фактичне» щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, відсутність тяжких наслідків, добровільну видачу наркотичних засобів, ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, його особу, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, має інвалідність ІІІ групи, працевлаштований, з 11.11.2023 перебуває під наглядом у лікаря нарколога та те, що у лікаря психіатра ОСОБА_9 під наглядом не знаходиться.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_9 слід призначити покарання за ч. 3 ст. 309 КК України у виді 3 років позбавлення волі, тобто із застосуванням ст. 69 КК України, з подальшим звільненням ОСОБА_9 від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Таке покарання, на думку суду першої інстанції, буде достатнім для виправлення ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Однак, проаналізувавши матеріали кримінального провадження в сукупності з доводами апеляційної скарги прокурора, колегія суддів погоджується з твердженнями сторони обвинувачення про відсутність в суду підстав для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням, оскільки своє рішення в цій частині суд першої інстанції у вироку взагалі не мотивував та фактично об`єднав підстави, як для застосування ст. 69, так і для ст. 75 КК України в одні і ті ж, про що слушно зауважив прокурор.

Як слідує з вимог ч. 1 ст. 75 КК України, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років суд вправі прийняти рішення про звільнення особи від відбування, якщо з урахуванням тяжкості злочину особи винного та інших обставин справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Питання призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням повинні вирішуватися з урахуванням можливості досягти мети покарання відповідно до приписів ст. ст. 50, 65 КК як такої, що включає не тільки кару, а і виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Водночас суд першої інстанції не мотивував у вироку яким чином звільнення від відбування покарання з випробуванням забезпечить досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого з урахуванням обставин, встановлених судом, та відомостей про його особу. На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції формально послався на низку обставин та не навів переконливого обґрунтування щодо можливості звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК, що свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок частково та ухвалити новий вирок.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстнції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги прокурора, у зв`язку з чим вона підлягає частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_9 з ухваленням нового вироку в цій частині.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для часткового задоволення вимог скарги прокурора стало те, що викладені в ній доводи щодо застосування закону, який не підлягає застосуванню є слушними. Водночас, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог скарги прокурора в частині визнання обвинуваченого ОСОБА_9 винним у вчиненні злочину за ч. 3 ст. 309 КК України, оскільки фактичних обставин справи, доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинуваченого прокурор в апеляційному порядку не оскаржував та колегія суддів в їх аналіз не вдавалась з огляду на ч. 1 ст. 404 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 – задовольнити частково.

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24.04.2024, відносно ОСОБА_9 , в частині призначення покарання, скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 за вчиненння кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України призначити покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5