Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №484/2065/25 — Миколаївський апеляційний суд

26.01.26

22-ц/812/118/26

Провадження № 22-ц/812/118/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 січня 2026 року м. Миколаїв

справа № 484/2065/25

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист справ споживача, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником – адвокатом Філатовим Іваном Леонідовичем, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 10 жовтня 2025 року під головуванням судді Коваленко Н.А., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі- АТ КБ «ПРИВАТБАНК») про захист справ споживача.

Позивач зазначала, що вона є клієнтом АТ КБ «ПРИВАТБАНК», де у неї відкриті рахунки: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Як вказала позивач, 29 березня 2025 року невідомі особи зняли з рахунку НОМЕР_1 гроші в сумі 29 145 грн. та 24 000 грн., а з рахунку НОМЕР_2 - 1758 грн. 75 коп. Після чого у найкоротші строки вона повідомила працівників банку про викрадення коштів з її рахунків, а 31 березня 2025 року за даним фактом звернулась до Первомайського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області. 07 квітня 2025 року відповідач самостійно повернув на рахунок НОМЕР_1 кошти у розмірі 24 000 грн. Як вказала позивач, нею було направлено лист із проханням зупинити нарахування процентів та штрафних санкцій за несплату знятих коштів та припинити облік неправомірно нарахованих на неї зобов`язань та вважати їх погашеними у повному обсязі, повернути кошти. Працівники банку повідомили їй усно, що на залишок заборгованості будуть нараховуватися відсотки і вона зобов`язана сплатити ці кошти.

ОСОБА_1 посилаючись на те, що вона, як користувач рахунків своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, списання грошових коштів з рахунків відбулося не за її розпорядженням, а тому вважає, що не повинна нести відповідальності за такі операції. За такого позивачка просила припинити нарахування по рахунку НОМЕР_1 щомісячних платежів та відсотків у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за договором SAMDNWFC00036849914 від 22 серпня 2017 року; зобов`язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відновити залишок коштів на рахунку НОМЕР_1 за договором SAMDNWFC00036849914 від 22 серпня 2017 року до того стану, у якому він був перед виконання несанкціонованих операцій, тобто станом на 28 березня 2025 року; визнати незаконними і скасувати нараховані за період з 29 березня 2024 року щомісячні платежі, проценти, пені та інші штрафні санкції за користування кредитним лімітом, що утворився внаслідок проведення операцій (транзакцій) 29 березня 2024 року на суму 29 145 грн. за рахунком НОМЕР_1 за договором SAMDNWFC00036849914 від 22 серпня 2017 року; зобов`язати АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повернути її власні кошти у сумі 1758 грн. 75 коп. на рахунок НОМЕР_2 на підставі договору SAMDNWFC00036849898 від 22 серпня 2017 року.

У відзиві на позовну заяву представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК»- адвокат Шевченко А.О. - просив відмовити у задоволенні позову. Зазначав, що спірні платіжні операції були акцептовані позивачкою способом, який було погоджено з нею (через систему Приват 24 шляхом вводу паролю, відомого лише їй). Проведення спірних операцій стало можливим, оскільки позивачка розголосила індивідуальну облікову інформацію, отже відповідальність за проведення транзакцій несе саме вона. Також представник відповідача звертав увагу, що позивачем не доведено невірне виконання відповідачем своєї функції як банка-емітента по проведенню операцій за карт-рахунками позивача.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що позивачкою не доведено належними і достовірними доказами вину відповідача у здійсненні транзакцій з рахунку .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Філатов І.Л.– посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Адвокат Філатов І.Л. зазначав, що з дослідженого аудіозапису розмови ОСОБА_1 з оператором служби підтримки Банку слідує, що позивачка вводила дані своєї картки на сайті, який був фактично ідентичний сайту Приват24. Своїми діями чи бездіяльністю ОСОБА_1 не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, списання грошових коштів з рахунків відбулося не за її розпорядженням, а тому представник позивачки вважає, що вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Позивачка повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів, у межах кримінального провадження встановлюється особа, яка протиправно заволоділа коштами, що не було враховано судом при ухваленні рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК»- адвокат Шевченко А.О. - просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зазначав, що твердження представника позивача, що ОСОБА_1 вводила дані своєї картки на сайті, який був фактично ідентичний сайту Приват24 не заслуговують на увагу, оскільки позивачка сама вказує, що введення даних від її системи Приват24 (розголошення паролю та ПІН-коду картки) нею було виконано в процесі реєстрації на сайті ОЛХ для продажу товару. Тобто позивачка не входила у Приват24 з офіційного сайту Приватбанк або не здійснювала ці дії у встановленому на своєму фінансовому телефоні додатку Приват24, що виключає ризики потрапляння на сторінки з зображенням фейкових платіжних додатків. Позивачка розголосила свої: пароль від Приват24 та ПІН-код на сайті ОЛХ який не має відношення до платіжної системи. Проведення всіх спірних платежів відбулось до звернення ОСОБА_1 в Банк з повідомленням про спірні операції.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Філатов І.Л. – надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності та про підтримання доводів і вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача – адвокат Шевченко А.О. – подав заяву про розгляд справи за відсутності представника АТ КБ «ПРИВАТБАНК», також просив апеляційну скаргу залишити без задоволенню, а оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення відповідає.

Так, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договори з обслуговування карткових рахунків, відповідно до яких АТ КБ «Приватбанк» випустив та видав платіжні картки, а саме: картку універсальна (кредитна картка) № НОМЕР_3 (рахунок НОМЕР_1 ) та картку (зарплатну) № НОМЕР_4 ( НОМЕР_2 ) .

29.03.2025 року з картки універсальна № 5168755466696255 двома платіжними операціями о 12.40 год. та 12.41 год. списано гроші в сумі 24 000, 00 грн. та 29 145, 00 грн., що підтверджується випискою з відповідної картки за 29.03.2025 (а.с.9), також з даної виписки вбачається, що 07.04.2025 о 13.41 год. на картку універсальна № 5168755466696255 було повернуто 24 000,00 грн.; з картки (зарплатна картка) № НОМЕР_4 о 12.40 год. проведено списання платіжною операцією коштів на суму 1758,75 грн., що підтверджується випискою сформованою фахівцем з обслуговування клієнтів відділення АТ КБ "Приватбанк"(а.с.10).

29.03.2025 року о 12.48 год. ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» на телефон клієнтської служби підтримки 3700 та повідомила про списання коштів з її карток.

Крім того, за даним фактом позивач 31.03.2025 року звернулась до Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області, що підтверджується витягом з ЄРДР номер кримінального провадження 12025152110000306 (а.с17).

Також позивачем ОСОБА_1 направлено лист повідомлення до відповідача з вимогою про припинення обліку неправомірно нарахованих зобов`язань по договору SAMDNWFC00036849914 від 22.08.2017 рахунок НОМЕР_1 та вважати їх погашеними у повному обсязі ; повернути власні кошти у сумі 1758, 75 грн на рахунок НОМЕР_2 на підставі договору SAMDNWFC00036849898 від 22.08.2017 року.

Під час дослідження в судовому засіданні у суді першої інстанції запису- діалогу між ОСОБА_1 і оператором служби підтримки банку (а.с. 47) було встановлено, що позивачка повідомила оператору про те, що з метою продажу товару, розмістила оголошення на платформі ОЛХ. 29.03.2025 року незнайомою для неї особою, було запропоновано купівлю її товару за допомогою ОЛХ, зайшовши за посиланням: http://olxdellivery_acceptcheck.pages.dev/selected/5612543438/payment, яке надіслала їй на “Viber” невідома особа, ОСОБА_1 заповнила на сторонньому сайті: номер свого фінансового телефону, свій пароль від платіжного застосунку Приват24, ПІНкод своєї картки.

Вказаними діями ОСОБА_1 надала можливість отримати доступ до своїх рахунків, через що в Приват24 були ініційовані платіжні операції за її картрахунками: 1) № НОМЕР_2 картка яка була на час платіжної операції № 5168745172602168 (зарплатна картка): 12:40:11 -1758,75 грн. призначення платежу: "На картку" Кошти були перераховані на картку НОМЕР_5 (ПАТ «Банк Восток»); № НОМЕР_6 картка яка була на час платіжної операції № 5168755466696255 ("кредитна картка"): 12:40:42 - 24000,00 грн. (без урахування комісії) призначення платежу: " ОСОБА_2 " Кошти були перераховані на картку НОМЕР_7 ОСОБА_3 (АТ КБ “ПриватБанк); 12:41:27 - 29145,00 грн. (без урахування комісії) призначення платежу: "На картку". Кошти були перераховані на картку НОМЕР_8 у АТ «ТАСКОМБАНК», що підтверджується відповідями ПАТ «Банк Восток» і АТ «ТАСКОМБАНК» (а.с. 85-90).

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною третьою статті 1066 ЦК України визначено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Нормою частини першої статті 1067 ЦК України встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

22.08.2017 року ОСОБА_1 уклала з Банком Договір про надання банківських послуг, який в подальшому доповнювався Заявою та Анкетою-заявою про погодження умов договору і актуалізації даних ОСОБА_1 . Договір про надання банківських послуг складається з: Анкети-заяви від 22.08.2017 р. про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку. В анкеті-заяві вказано, що підписанням цієї заяви клієнт у відповідності до ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг Банка, що розміщені на офіційному сайті Банка в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua; Анкети-заяви від 11.06.2021 р. в якій визначається фінансовий телефон ОСОБА_1 та остання надає згоду про укладання угод та ініціювання платежів за допомогою простого електронного підпису в тому числі за допомогою свого фінансового телефону (а.с. 51-53).

Згідно з частиною третьою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації (частина двадцята статті 38 Закону України "Про платіжні послуги").

Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення), користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до пункту 141 Положення емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції(пункт 146 Положення).

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 та інших.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності (див. постанову Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 489/1649/17).

З огляду на викладене, у такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставою вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18) (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позову ОСОБА_1 , оскільки позивачка сприяла своїми діями стороннім особам в отриманні доступу до власного акаунта "Приват24" з можливістю повністю розпоряджатися її фінансовим номером, її рахунками та коштами в АТ КБ "ПриватБанк", а також можливістю укладати кредитні угоди.

Чинним законодавством не надано повноважень банку здійснювати повернення проведеного переказу/зняття позивачем, здійсненого з належною авторизацією/введенням пінкоду.

У дані справі відповідачем доведено, що саме через власні дії позивачки, в зв`язку із розголошення нею конфіденційної інформації по карткам, пінкоду, передачі даних та паролів третім особам вищевказані фінансові операції стали можливими

При цьому відповідачем підтверджено, що звернення позивачки до з повідомленням про шахрайські дії відбулося вже після того, як всі транзакції по зняттю коштів були здійсненні.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно встановив, що відсутні підстави вважати, що АТ КБ «ПриватБанк» при здійсненні транзакцій по рахунку позивачки до повідомлення нею про їх здійснення, діяв всупереч умовам укладеного сторонами договору та вимогам закону.

Таким чином, відповідальність за здійснення банківських операцій з переказу коштів, які заперечуються ОСОБА_1 , повністю покладається на саму позивачку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ..

Такі висновки суду першої інстанції відповідають позиції Верховного Суду у постанові від 24 вересня 2025 року у справі № 184/1539/24.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не сприяла втраті, незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, списання грошових коштів з рахунків відбулося не за її розпорядженням, а тому вона не повинна нести відповідальності за такі операції, колегія суддів відхиляє, оскільки це суперечить зібраним у справі доказам.

Так, з дослідженого судом першої інстанції запису- діалогу між ОСОБА_1 і оператором служби підтримки АТ КБ "ПриватБанк" слідує, що позивачка повідомила оператору про те, що в процесі реєстрації на сайті ОЛХ з метою продажу товару вона ввела дані від її системи Приват24 (фінансовий номер, пароль та ПІН-код картки), тобто позивачка розголосила вказані відомості на сайті, який не має відношення до платіжної системи Приват24, та спірні платежі відбулось до звернення ОСОБА_1 до відповідача з повідомленням про спірні операції.

Отже, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія не вбачає підстав для скасування рішення районного суду, постановленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником – адвокатом Філатовим Іваном Леонідовичем, залишити без задоволення.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повна постанова складена 03 лютого 2026 року