Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №729/1830/25 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1830/25

2/729/169/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( заочне)

26 січня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Кузюри В.О.

за участі секретаря Ященко Л.В.

представника позивача Собачкової Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бобровиця цивільну справу за позовом Бобровицької міської ради (як орган опіки і піклування) в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Бобровицька міська рада (як орган опіки і піклування) звернувся до суду з даним позовом, в якому просить відібрати дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері без позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав та стягнути з неї на користь органу опіки та піклування аліменти на дітей.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно зі свідоцтвами про народження матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3 , відомості про батьки дітей записано за вказівкою матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Мати дітей за час проживання на підвідомчій території Бобровицької міської ради зарекомендувала себе негативно, безвідповідально ставилася до виконання батьківських обов`язків, приділяє недостатньо уваги розвитку та вихованню малолітніх дітей. ОСОБА_3 часто залишала сина та доньку без нагляду або з вітчимом, який зловживає спиртними напоями, та зникала у невідомому напрямку. Офіційно ОСОБА_3 не працює, періодично вживає спиртні напої. Веде невпорядкований спосіб життя, неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності.

З 17.03.2023 року сім`я ОСОБА_4 перебуває на обліку сімей (осіб), що опинились у складних життєвих обставинах КЗ «Центр надання соціальних послуг» Бобровицької міської ради. З 25.11.2024 року родині надається послуга соціального супроводу. Працівники Центру систематично проводили профілактичну роботу з матір`ю, надавали допомогу у вирішенні соціально-побутових питань, формуванні відповідального батьківства, надавалися психологічні поради, але зміни на краще не відбулися. ОСОБА_3 свідомо нехтує порадами та консультаціями працівників соціальної сфери. У ході візитів у родину ОСОБА_4 суб`єктами соціальної роботи неодноразово було зафіксовано значне порушення санітарно-гігієнічних норм проживання (немитий посуд, сміття на підлозі, розкидані речі на ліжках, брудна постільна білизна, різкий неприємний запах), відсутність приготованої їжі та продуктів харчування в цілому. На подвір`ї родини ОСОБА_4 безлад, присадибна ділянка не обробляється. Проте, мати дітей ОСОБА_3 не усвідомлювала наявних проблем.

З липня 2025 року малолітні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , взяті на облік дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, служби у справах дітей Бобровицької міської ради, у зв`язку з ухиленням матері від виконання батьківських обов`язків.

11.07.2025 року у ході спільного профілактичного рейду працівниками соціальної сфери виявлено та зафіксовано, що мати дітей ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не може забезпечувати базові потреби дітей належним чином. Продукти харчування у родині відсутні. Санітарно-гігієнічні норми проживання порушені. Залишення дітей у родині матері несло пряму загрозу життю та здоров`ю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Службою у справах дітей спільно з працівниками центру надання соціальних послуг міської ради складені акти оцінки рівня безпеки дітей та прийнято рішення про тимчасове влаштування малолітніх до дитячого відділення КНП «Бобровицька опорна лікарня» для проведення медичного обстеження.

3 16 липня 2025 року на підставі рішення виконавчого комітету Михайло- Коцюбинської селищної ради від 15 липня 2025 року №220 малолітні діти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 були влаштовані в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_5 , жительки АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , поінформована про місце перебування її дітей проте, заходів щодо їх повернення на виховання у її родину не вживає, дітей не відвідує, байдуже відноситься до їх життя та здоров`я.

Діти не мають бажання повертатися в родину матері.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги , просить їх задовольнити з підстав зазначених в позові та не заперечує проти заочного розгляду.

Відповідачка у судові засідання жодного разу не з`явилася, при цьому повідомлялася судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи засобами поштового зв`язку, судових викликів не отримувала, поштові конверти повернулися до суду без вручення адресатові, тому повідомлялася шляхом розміщення оголошення на веб - сайті суду , що є належним повідомленням , відзиву на позов, жодних заяв/клопотань не подавала.

З урахуванням положень ст. 128, 223, 280 ЦПК України , за погодженням з представником позивача , суд визнав за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідачки та ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у справі докази, кожного окремо та в сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом установлено, що згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками малолітньої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а. с. 13).

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а. с. 14).

Згідно витягу з ДРАЦС про державну реєстрацію народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.15).

Згідно витягу з ДРАЦС про державну реєстрацію народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с.16).

Відповідно до наказу від 11.07.2025 року № 55 служби у справах дітей Бобровицької міської ради Чернігівської області про взяття на облік дитини, яка перебуває в складних життєєвих обставинах ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 взято на облік (а.с.17).

Відповідно до наказу від 11.07.2025 року № 56 служби у справах дітей Бобровицької міської ради Чернігівської області про взяття на облік дитини, яка перебуває в складних життєєвих обставинах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 взято на облік (а.с.18).

Рішенням виконавчого комітету Бобровицької міської ради Чернігівської області від 22.10.2025 № 452 затверджено висновок про доцільність відібрання малолітніх ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_3 без позбавлення батьківських прав, відповідно до якого на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Бобровицької міської ради Чернігівської області розглядалося питання виконання батьківських обов`язків ОСОБА_3 (а. с. 19-20).

Згідно характеристики виданої Бобровицькою міською радою вд 09.10.2025 року № 03-29/3083 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрованав АДРЕСА_2 не працює, схильна до вживання алкогольних напоїв, безвідповідально відноситься до виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до повідомлення від 30.10.2025 року № 87730 відділення поліції № 2 (м.Бобровиця) Ніжинського РУП ГУНПв Чернігівській області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності (а.с.22).

Також на підтвердження неналежного виконання ОСОБА_3 батьківських обов`язків було досліджено інформаці. з Центру надання соціальних послуг від 07.07.2025 року від 14.10.2025 року, акт оцінки потреб сім`ї (а.с.25-28) та висновок оцінки потреб сім`ї (а.с.29-30), акти відвідування сімї ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 (а.с.31,32,33,34,35,36,37)

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Як передбачено у ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

За змістом п. 8 постанови КМУ від 24.09.2008 № 866 «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», у разі, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 16 і 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

Згідно зі ст. 19 Конвенції про права дитини держави-учасниці зобов`язані вживати усіх необхідних законодавчих та інших заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження або експлуатації з боку батьків чи будь-якої іншої особи.

Відповідно до ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених п. 2-5 ч. 1 ст. 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Згідно з п. 2-5 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Зокрема, за ч. 3 ст. 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Отже, відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав носить тимчасовий характер та відповідачка має право в будь-який час ставити перед судом питання про повернення дитини, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному її вихованню.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (п. 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній ч. 1 ст. 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією № 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27 лютого 1991 року, в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Розглядаючи вказану справу, суд ураховує, що відповідачка жодного разу не з`явилася в судові засідання та не повідомила про своє бажання брати участь у вихованні дитини, не надала суду жодних доказів на підтвердження факту її участі у вихованні дитини і створення нею необхідних належних умов для проживання дитини, забезпечення її необхідними предметами вжитку і розвитку з урахуванням віку дитини.

За таких обставин, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дітей, суд дійшов висновку про необхідність відібрання малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від матері, не позбавляючи її батьківських прав, оскільки вона ухиляється від виконання своїх обов`язків з виховання дітей.

При цьому відповідачка не обмежена у виконанні своїх прав та обов`язків по відношенню до дітей і згідно із ч. 3 ст.170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дітей матір`ю, суд за заявою матері може постановити рішення про повернення їй дитини.

Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З огляду на вказане суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 89, 128, 141, 223, 263 - 265, 280, 284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Бобровицької міської ради (як орган опіки і піклування) в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відібрання дітей від матері без позбавлення її батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

Відібрати від матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення її батьківських прав.

Передати малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , органу опіки та піклування Бобровицької міської ради, для вирішення питання подальшого влаштування дітей в сімейні форми виховання.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_7 на користь органу опіки та піклування Бобровицької міської ради аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, на кожну дитину, починаючи з 06.11.2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після поверн ення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Кузюра

Повний текст складено 03.02.2026 року