Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №584/1282/25 — Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/1282/25

Провадження № 2/584/187/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02.02.2026 Путивльський районний суд Сумської області

у складі: головуючого - судді Данік Я.І.,

за участі: секретаря – Кравченко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «Українсські фінансові операції» звернулося до суду з указаним позовом, який обґрунтовує тим, що 15 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено кредитний договір №4813088, за умовами якого позивач надав їй кредит у розмірі 27000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, але всупереч укладеному договору відповідач порушив строки погашення кредиту та процентів, в зв`язку з чим станом на 9 липня 2025 року має заборгованість в розмірі 172800 грн., в т.ч.: 27000 грн.– заборгованості за тілом кредиту, 92340 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором, 53460 грн. – заборгованості за відсотками нарахованими позивачем.

27 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №27/02/2025 про відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором №4813088 від 15 липня 2024 року.

Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідача борг в розмірі 172800 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав письмову заяву про підтримання позову, справу просив розглядати у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с.125).

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не подавав, в силу ч.7 ст.128, ч.4 ст.130 ЦПК України вважається таким, що повідомлений належним чином про час і місце судового засідання (а.с.120,124,129).

Враховуючи зазначене, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних в ній доказів.

Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, зважаючи на таке.

Як встановлено судом, 15 липня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №4813088, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 27000 грн. на строк 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5% у день від суми кредиту – стандартна процента ставка та 1,28% у день - протягом пільгового періоду (а.с.18-31,45,50-57).

Згідно з листом АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-20504 від 8 грудня 2025 року на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_1 , на яку з 15 липня 2024 року включно та протягом наступних п`яти календарних днів було зараховано кошти в сумі 27000 грн. (а.с.123).

Відповідач прострочив виконання свого зобов`язання, оскільки порушив строки повернення кредиту та сплати нарахованих процентів, внаслідок чого станом на 9 липня 2025 року має заборгованість в розмірі 172800 грн., в т.ч.: 27000 грн.– заборгованості за тілом кредиту, 92340 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором, 53460 грн. – заборгованості за відсотками нарахованими позивачем, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №4813088 від 15 липня 2024 року, розрахунком заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції», реєстром боржників від 27 лютого 2025 року (а.с.58-66).

27 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №27/02/2025 про відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором №4813088 від 15 липня 2024 року (а.с.70-78).

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що спірний договір укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з ч.1 ст.526, ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У той же час відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Згідно з п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Тобто з відповідача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у розмірі 1,275% та 1,5% (протягом пільгового періоду та після його закінчення відповідно) у день по 20 серпня 2024 року, відповідно до умов договору №4813088 від 15 липня 2024 року, а саме у сумі 14985 грн., а починаючи з 21 серпня 2024 року по 9 липня 2025 року – 1% у день, у сумі 87210 грн. (270 грн.*323 днів = 87210 грн.).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в сумі 129195 грн. (27000 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 102195 грн. - заборгованість за відсотками).

Щодо вимог позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч.10,11 ст.265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч.10,11 ст.265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Тобто, при прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

При цьому вищезазначена норма права є правом, а не обов`язком суду.

Також, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення суду в порядку ч.ч.10,11 ст.265 ЦПК України, нарахувати інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог 1811 грн. 12 грн. витрат по сплаті судового збору при подачі позову (2422,4*129195/172800=1811,12), а також 7476 грн. 56 коп. витрат на правничу допомогу (129195*10000/172800=7476,56).

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.526-527, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст.142, 259, 263-265, 274-279, 280-284 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (03045, м.Київ, вул.Наберажно-Корчуватська, 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40966896) 129195 грн. (сто двадцять дев`ять тисяч сто дев`яносто п`ять гривень) заборгованості по кредитному договору №4813088 від 15 липня 2024 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (03045, м.Київ, вул.Наберажно-Корчуватська, 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 40966896) 1811 грн. 12 коп. (одну тисячу вісімсот одинадцять гривень дванадцять копійок) витрат по сплаті судового збору при подачі позову, а також 7476 грн. 56 коп. (сім тисяч чотириста сімдесят шість гривень п`ятдесят шість копійок) витрат на правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Путивльським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі невручення заочного рішення суду у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд шляхом подачі відповідної заяви протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Я.І.Данік