Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №703/7199/25 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 703/7199/25

Провадження № 2/515/262/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дем`янової О.А.,

за участю секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання.

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: військова частина НОМЕР_2 , про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у справі ОСОБА_2 , який рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від травня 2012 року був розірваний. Від шлюбу мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час донька ОСОБА_4 досягла повноліття, проте продовжує навчання та є студенткою першого курсу Факультету психології, соціальної роботи та спеціальної освіти Київського столичного університету імені Бориса Грінченка денної форми навчання за спеціальністю «С4 Психологія» з 01.09.2025, термін закінчення навчання 30.06.2029 року. За період навчання донька, яка навчається за кошти місцевого бюджету, отримує стипендію від навчального закладу у розмірі 1180 грн щомісяця., однак у зв`язку з тим, що цієї суми не вистачає навіть на задоволення елементарних потреб, допомогу в навчанні доньки доводиться надавати самій позивачці. Зазначила також, що після досягнення донькою повноліття, вона повністю перебуває на утриманні матері. Зареєстрованим місцем проживання доньки є: АДРЕСА_1 , але фактично вона проживає за місцем фактичного проживання позивачки разом з нею за адресою: АДРЕСА_2 . В зв`язку з навчанням на денній формі, донька позбавлена можливості працювати та заробляти на проживання, крім того, щотижня вона на вихідні приїздить додому з м. Києва до м. Сміла Черкаської області, витрачаючи кошти на проїзд, які їй надає позивачка, також купує продукти харчування, одяг, взуття, канцелярське приладдя та надає готівкові кошти отже, позивачка щомісячно витрачає на утримання доньки приблизно 10000 грн.

Згідно сповіщення сім`ї № 8889 від 18.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 , адресоване матері відповідача ОСОБА_5 повідомлено, що її син солдат ОСОБА_2 , зник безвісті 16 вересня 2024 року, в районі населеного пункту Торецьк Донецької області під час виконання військового обов`язку, при цьому згідно з чинним законодавством за місцем його військової служби у військовій частині НОМЕР_2 зберігаються основні та додаткові виплати видів грошового забезпечення, які є доходом ОСОБА_2 , тому з них можуть відраховуватись аліменти на період навчання доньки ОСОБА_4 .

Посилаючись на те, що повнолітня донька ОСОБА_4 , навчаючись на денній формі навчання, позбавлена можливості працювати та заробляти кошти на навчання і проживання, потребує матеріальної допомоги з боку батьків, таку допомогу їй надає сама позивачка, хоча набуття ОСОБА_2 статусу особи, яка безвісти зникла за особливих обставин, не зменшує обсяг його цивільної правоздатності, зокрема, не позбавляє його обов`язку, утримувати повнолітню дочку ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, надавати допомогу має не тільки мати, але і батько, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітньої доньки до закінчення нею навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23- річного віку.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 10 листопада 2025 року позовну заяву передано за підсудністю до Татарбунарського районного суду Одеської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Дем`яновій О.А.

16 грудня 2025 року Татарбунарський районний суд Одеської області виніс ухвалу про відкриття провадження у справі із призначенням її до розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивачка у прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачу судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку за місцем його проживання направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, а також судові повістки з викликами до суду, які повернулися з відміткою пошти "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «Відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).

Таким чином, судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Представник третьої особи військової частини НОМЕР_2 повідомлявся судом про розгляд справи шляхом надіслання копії позовної заяви з додатками та копії ухвали про відкриття провадження у справі, поштовий конверт повернувся до суду з відміткою "За закінченням терміну зберігання".

У зв`язку з неподанням у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачка та відповідач по справі ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 19 червня 2025 року Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.12).

Шлюб між батьками повнолітньої дитини ОСОБА_3 позивачкою та відповідачем у справі розірвано рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 31 травня 2012 року (а.с.11).

Зареєстрованою адресою її проживання згідно з Витягом з Реєстру територіальної громади №2024/013825182 від 14.11.2024 року є: АДРЕСА_1 (а.с.14).

Згідно з довідкою Смілянської міської ради №133937 від 17.03.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає спільно з ОСОБА_1 однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 без реєстрації (а.с.16).

Згідно з довідкою №2-947/25 від 08.08.2025 року, виданою Київським столичним університетом ім.Бориса Грінченка, ОСОБА_3 є студенткою І курсу денної форми навчання факультету психології, соціальної роботи та спеціальної освіти, спеціальність "С4 Психологія", початок навчання 01.09.2025 року термін закінчення навчання 30.06.2029 року (навчання за кошти місцевого бюджету) (а.с.17).

Із довідки про доходи Київського столичного університету ім.Бориса Грінченка №147 від 16.10.2025 року слідує, що доходи студентки ОСОБА_3 за вересень 2025 року склали 1180,00 грн (а.с.18).

Також, з матеріалів справи вбачається, що 18.09.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_4 видано Сповіщення сім`ї №8889, згідно з яким солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зник безвісти 16 вересня 2024 року в районі населеного пункту Торецьк Донецької області (а.с.19).

Аналогічні відомості містяться у Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20241109-903 від 09.11.2024 року та вбачається, що військовослужбовець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_4 , "зник (виявлено) на території бойових дій (під час воєнних дій)". Дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин: 08.11.2024 (а.с.20).

Згідно з Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №2446 від 25.09.2024 року встановлено, що кулеметник 2 механізованого відділення 3 механізованого зводу 3 механізованої роти НОМЕР_5 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 зник безвісти 16.09.2024 року в районі населеного пункту Торецьк Донецької області у зв`язку з воєнними діями у бойовій обстановці, у зв`язку з виконанням ним обов`язків військової служби та бойових завдань та начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 доручено здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбоців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (а.с.21-22).

Згідно з частинами першою та другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц, касаційним судом роз`яснено, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України).

Обсяг обставин, які суд враховує при визначенні розміру аліментів, визначений статтею 182 СК України.

Відповідно до правових висновків, Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №466/532/16-ц, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Аналогічні положення визначені пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Нормами ст. 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За змістом ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Згідно ст. 198 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно з ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

На час розгляду справи домовленостей з приводу надання матеріальної допомоги позивачці у зв`язку з навчанням повнолітньої дитини між сторонами не досягнуто.

Як передбачено ч. 1 ст. 25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина 4 статті 25 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» № 2505-VIII (далі - Закону № 2505-VIII ) особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України № 2505-VIII, набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

Судом встановлено, що відповідач з 08.11.2024 року набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, однак такий статус не зменшує обсяг його цивільної правоздатності, зокрема, не позбавляє його обов`язку, передбаченого ст.180 СК України, утримувати повнолітню доньку у зв`язку з її навчанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2505-VIII особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими актами законодавства України.

Згідно з ч.6 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.

Виплати грошового забезпечення регулюються Порядком про виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти №884, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 30 листопада 2016 року (далі-Порядок №884).

Відповідно до п.2 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Пунктом 3 Порядку №884 передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім`я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).

Згідно з п.5 Порядку №884 виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.

Станом на день розгляду справи відомості наявність рішенням суду, яке набрало чинності, про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім чи наявність актового запису про його смерть в матеріалах справи відсутні.

Суд зазначає, що статус «зниклого безвісти» не звільняє від обов`язку щодо сплати аліментів, а також не припиняє такий по належному утриманню дітей, оскільки чинним законодавством набуття вищевказаного правового статусу не зменшує цивільної правоздатності особи, зокрема не позбавляє обов`язку утримувати повнолітню доньку, яка продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги. Крім того, з дня зникнення безвісти у військовій частині НОМЕР_2 за ним зберігаються основні та додаткові види грошового забезпечення, з яких можуть відраховуватися аліменти.

У зв`язку з вищевикладеним, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки Доходу (заробітку) до закінчення донькою навчання, але не більше, ніж до досягнення нею 23 років.

На переконання суду такий розмір аліментів є обґрунтованими та буде достатніми для належного утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання .

Крім того, суд роз`яснює сторонам у справі, що згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення аліментів позивачка судового збору не сплачувала, оскільки за правилами, визначеними статтею 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від його сплати.

Згідно з частиною першою статті 133 та частиною шостою статті 141 ЦПК України, судові витрати, що включають судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 4,19,76,81,133,137,141,247, 258-259, 263-265, 274, 354 ЦПК України, ст.ст. 182, 184-185, 198, 199, 200 СК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (РНОКПП НОМЕР_6 ) аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, щомісячно в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 28 жовтня 2025 року і до закінчення донькою навчання, тобто до 30 червня 2029 року, але не довше ніж до досягнення донькою ОСОБА_4 23 річного віку.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складення повного судового рішення 03 лютого 2026 року.

Суддя О.А.Дем`янова