Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №513/1651/25 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/1651/25

Провадження № 3/513/119/26

Саратський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року суддя Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С., при секретарі судового засідання Русавській Н.В., Аркуші І.О., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, про адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи не відоме, ідентифікаційний номер не надано, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 524576, складеним 26 листопада 2025 року поліцейським СРПП ВП № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітаном поліції Унгурян С.Ю., 26 листопада 2025 року о 19 годині 45 хвилин по вул. Троїцькій в с. Камчик Білгород-Дністровського району Одеської області ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом – мопедом марки «ХОНА ДІО», без державного реєстраційного номерного знаку, та не виконав законну вимогу про зупинку транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 2.4 ПДР України та допустив правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП.

Постановою сулу від 12 січня 2026 року матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП повернуто до ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області – для дооформлення із вказаних в ній підстав.

28 січня 2026 року повторно після дооформлення з ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшли на розгляд адміністративні матеріали, складені відносно ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , яку повернуто з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження №12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження № 14-507цс18, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою.

Зі складеними з приводу виявленого адміністративного правопорушення протоколом про адміністративне правопорушення порушник ознайомлюватися – відмовився, йому було роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України, а також ст.268 КУпАП, повідомлено, що справи про адміністративні правопорушення будуть розглянуті у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що зроблено відмітка поліцейського. Про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

У відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП не є обов`язковою, тому враховуючи наведені положення та той факт, що ОСОБА_1 при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, не з`явився у судове засідання, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, відносно громадянина ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить: об`єкт; об`єктивну сторону; суб`єкт; суб`єктивну сторону.

Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Оцінюючи надані суду для дослідження докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також а загальними принципами права, згідно яких ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд в постанові від 27 червня 2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Під час розгляду справ про адміністративні правопорушення необхідно дотримуватися принципів диспозитивності, свободи в поданні учасниками справи суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення права на захист, верховенства права, а також прецедентної практики Європейського суду з прав людини, спрямованої на додержання положень ст. 6 Конвенції, відповідно до якої стандарти та вимоги кримінального провадження поширюються на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" рішення від 15.05.2008 року, справа Озтюрк проти Німеччини " рішення від 21 лютого 1984 року, «Маліге проти Франції» рішення від 23 вересня 1998 року, «Гурепко проти України » від 08 квітня 2010 року).

Тобто, законною підставою для накладення на конкретну особу адміністративного стягнення є достатні дані про вчинення цією особою правопорушення, за яке і накладається дане стягнення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 122-4 КупАП передбачено відповідальність за діяння, а за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Об`єктом зазначеного правопорушення є суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху.

Об`єктивною стороною правопорушення є активна дія – залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, учасником якої є водій, до приїзду поліції або оформлення європротоколу.

Суб`єктом є водій транспортного засобу (осудна особа, що досягла 16 років). І відповідно суб`єктивною стороною є проявом прямого або непрямий умислу – водій усвідомлюючи той факт, що став учасником дорожньо-транспортної пригоди, і свідомо залишає місце події.

Отож, диспозиція вказаної статті передбачає відповідальність за залишення водієм транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Тоді як пунктом 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Таким чином, у відповідності до ст.122-4 КУпАП, передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. ст. п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП, орган який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вирішує також питання, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення, чи відповідає він ст. 256 КУпАП і виходячи з цього, не вправі вийти за межі протоколу.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 254576 від 26 листопада 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 ставиться в провину порушення вимог 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам щодо його змісту, передбаченим ч.1 ст.256 КУпАП, зокрема у ньому не зазначено суті адміністративного правопорушення, яка б відповідала диспозиції ст. 122-4 КУпАП. Тобто, викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає ні одного вказаного вище пункту, які начебто порушив ОСОБА_1 . Крім того, при викладенні суті правопорушення не зазначено кваліфікуючої обставини, передбаченої ст. 122-4 КУпАП.

Невідображення всіх істотних ознак складу правопорушення порушує принцип правової визначеності та унеможливлює належну оцінку доказів з точки зору доведеності сукупності об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

За змістом закону підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі.

У справі «Карелін проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що є недопустимим з боку суду, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, уточнення у судовому засіданні фабули правопорушення, усунення розбіжностей та неточностей, що мали місце у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки такі дії є порушенням ч.1 ст.6 «Про захист прав людини і основоположних свобод», тобто порушено принцип рівності сторін і змагальності судового процесу. За таких умов, особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом.

За приписами КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.

Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред`явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011) наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист.

В рішенні у справі "Абрамян проти Росії" Європейський Суд зробив висновок про те, що "деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення". В цьому ж рішенні Суд нагадав, що надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Суд не може самостійно припускати факти, які підлягають доведенню оскільки в такому випадку вийде за межі обвинувачення та вдасться до припущень, що неприпустимо враховувати при доведеності вини особи з огляду на гарантування кожному обвинуваченому можливості засудження виключно при доведеності вини поза розумним сумнівом.

Наведені вище обставини унеможливлюють об`єктивний розгляд справи по суті, оскільки неправильне, неповне формулювання суті адміністративного правопорушення унеможливлює визнання судом здобутих по справі доказів належними та допустимими, в розумінні вимог ст. 251 КУпАП.

Недоліки зазначені у постанові Саратського районного суду Одеської області від 12 січня 2026 року, станом на дату розгляду справи №513/1651/25 – не усунено.

За вище викладених обставин, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, належними та допустимими доказами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 172-18, 247, 283, 284, 285, 287, 294 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складений 02 лютого 2026 року.

Суддя В. С. Миргород