Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №522/19612/25 — Приморський районний суд м. Одеси

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2026

Справа № 522/19612/25

Провадження № 2/522/324/26

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Ярема Х.С. розглянув у спрощеному позовному провадженні (без виклику сторін) справу

за позовом ОСОБА_1

до Відкритого акціонерного товариства «Одеський керамзитовий завод»

про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним.

ВСТАНОВИВ:

29.08.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ВАТ «Одеський керамзитовий завод».

Позивач просить суд:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу № 98-840 квартири АДРЕСА_1 , укладений 12.11.1998 на Одеській універсальній товарній біржі «Вітязь».

08.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином шляхом направлення судової кореспонденції на адресу його зареєстрованого місця знаходження ( АДРЕСА_2 . Конверт повернувся до суду неврученим з причин "адресат відсутній". Відповідач, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається повідомленим належним чином.

На підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за сукупністю підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Позивач звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що вона 12.11.1998 купила на товарній біржі у продавця ВАТ «Одеський керамзитовий завод» квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру зареєстроване в Одеському МБТІ. Наразі вчинити будь-які дії з квартирою неможливо, оскільки договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений.

Судом встановлено такі обставини справи.

12.11.1998 на Одеській універсальній товарній біржі «Вітязь» укладено Договір купівлі-продажу №98-840 за яким ОСОБА_1 , яка є членом біржі, купила у ОСОБА_2 , який діяв від імені ВАТ «Одеський керамзитовий завод» згідно з статутом, який є членом біржі, квартиру АДРЕСА_1 .

Квартира належала ВАТ «Одеський керамзитовий завод» на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 , видане Управлінням з питань розподілу і реалізації житла виконкому міської ради 04.11.1998 (п.3 Договору).

Продаж вчинено за 46 123 грн., які отримані продавцями до підписання даного договору (п.6 Договору).

В п. 9 Договору зазначено, що відповідно до ст. 227 ЦК України даний договір підлягає реєстрації в МБТІ м. Одеси.

В договорі зазначено, що він на виконання вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» зареєстрований на товарній біржі в «Журналі реєстрації біржових операції з нерухомістю» 12.11.1998 за №98-840. В договорі зазначено, що він подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Договір зареєстровано у КП «ОМБТІ та РОН» 16.11.1998 на ім`я ОСОБА_1 , підстава реєстрації – договір купівлі-продажу нерухомого майна №98-840 від 12.11.1998.

Висновки суду.

Предметом спору є визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, що не був нотаріально посвідченим, а його підставами - ухилення продавців від посвідчення договору.

Позивач посилається на те, що сторонами договору було досягнуто згоди за усіма істотними умовами договору, гроші за придбання квартири покупець передала продавцю до підписання договору, відбулася передача майна, вона фактично вступила у володіння квартирою, а тому набула право власності на квартиру.

При цьому договір ніхто не й оспорює, не вважає недійсним.

У вирішенні спору про визнання біржових угод дійсними, суд виходить в висновків Об`єнаної палати Верховного Суду (постанова від 25.03.2024 справа №336/6023/20), який переглядав зазначену категорію справ та вирішив відступити від висновку щодо норм ЦК УРСР 1963 року у подібних правовідносинах, сформулювавши новий висновок:

“За загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв`язку з чим законодавець передбачає, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Правочин чи договір з`являються як юридичний факт в момент їх вчинення. Недійсність може «вражати» правочин чи договір, і вона стосується саме моменту його вчинення, а не виконання;

саме на момент вчинення правочин чи договір перевіряються на те чи він відповідає, зокрема, вимогам щодо його дійсності, яка форма встановлена законом щодо правочину чи договору на момент його вчинення. Тому при вирішенні питання щодо кваліфікації правочину чи договору як недійсного має застосовуватися той закон, який був чинний на момент його вчинення; в ЦК УРСР 1963 року не передбачалося конструкції нікчемності правочину чи договору;

правочин чи договір, які вчинялися під час чинності ЦК УРСР 1963 року, могли бути визнанні недійсними на підставі рішення суду; норми ЦК України 2003 року щодо недійсності правочинів не можуть бути застосовані при вирішенні спору про недійсність правочину чи договору, який вчинявся під час чинності ЦК УРСР 1963 року;

на рівні ЦК УРСР 1963 року не передбачалося правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів;

у частині другій статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) міститься спеціальна норма щодо положень статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року. Адже статті 47 і 227 ЦК УРСР 1963 року внормовували форму угоди/договору купівлі-продажу жилого будинку, а частина друга статті 15 Закону «Про товарну біржу» регулювала форму цього договору у вужчому розумінні - як укладеного на товарній біржі;

спеціальна норма (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) має перевагу над загальними (ст. 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами. Прийнята пізніше в часі спеціальна норма (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин))) має перевагу над загальними (статті 47 та 227 ЦК УРСР 1963 року) нормами. Відповідно, укладення договору на товарній біржі унеможливлювало його нотаріальне посвідчення в силу прямої вказівки на це в законі ”.

Отже, укладення договору купівлі-продажу квартири на товарній біржі не потребувало нотаріального посвідчення.

Відтак договір купівлі-продажу №98-840 від 12.11.1998 на товарній біржі квартири АДРЕСА_1 , про визнання якого дійсним позивач власне звернулася до суду з цим позовом, є дійсним в силу закону та не потребує визнання його ще раз дійсним в судовому порядку.

Оскільки права позивача не порушені, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення складено 03.02.2026.

Суддя Ярема Х.С.