Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №307/2629/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/2629/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 лютого 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача - Кожух О.А.,

суддів - Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2025 року в справі №307/2629/25 (головуючий суддя Чопик В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

-

Узагальнені доводи позовної заяви

У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 19159,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.11.2020 між ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», та ОСОБА_1 29.11.2020 було укладено кредитний договір № 2650645. За умовами кредиту відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 7000 гривень, строком на 17 днів, зі стандартною процентною ставкою 5,00 % в день.

Зазначає, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Вказує, що в порушення умов вказаного договору відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання – не вносив платежі, передбачені умовами договору. Представник зазначив, що договір сторонами був укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в результаті чого, відповідно до положень п.п.1,5,7 ч.11 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», у сторін договору виникають цивільні права та обов`язки. Договір укладено відповідно до вимог п.6 ч.11 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти Договір про видачу Кредиту в електронній формі, та його підписання сторонами накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором».

Вказує, що 11 червня 2021 року ТОВ «Мілоан»» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір відступлення права вимоги № 72-МЛ.

Позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість в розмірі 19159 гривень 56 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 4366 гривень, прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 14023,56 гривень, прострочена заборгованість за комісією - 770 гривень.

У позовній заяві представник товариства просив також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Також представник зазначає, що неодноразово вживалися заходи щодо досудового врегулювання спору. Відповідачу було направлена претензія про погашення кредитної заборгованості.

Короткий зміст рішення, що оскаржується

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 19159,56 гривень заборгованості за кредитним договором від 29.11.2020 року за №2650645, 2422 гривні 40 копійок сплаченого судового збору та 4000 гривень витрат на правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи доведено укладення кредитного договору між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі, його сторонами було погоджено усі істотні умови цього договору, доведено здійснення переказу коштів відповідачеві та встановлено порушення відповідачем умов вказаного договору.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням, 19 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18.09.2025 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ « ФК «Кредит Капітал».

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами укладення кредитного договору від 29.11.2020 №2650645 на умовах викладених у ньому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг були викладені на сайті Банку в електронній формі. Позивач надав «Правила надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» в редакції від 13.05.2021, проте, з огляду на їх мінливий характер як внутрішнього правового акту кредитора, їх не можна вважати складовою кредитного договору. Відповідач не може бути зобов`язаний виконувати умови, з якими він реально не був ознайомлений, в тому числі внутрішніх правил позивача. У своїх доводах відповідач посилається на висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, які вважає прийнятними для застосування в даній справі.

Звертає увагу колегії суддів, що позивач надав в якості доказу Правила в редакції від 13.05.2021, тоді як Кредитний договір №2650645 від 29.11.2020, а отже надані Правила не можна застосовувати до правовідносин Сторін та вважати складовою Кредитного договору.

Вказує, що відповідач не ознайомлений і ніколи не був ознайомлений з внутрішніми Правилами надання послуг Кредитодавця. Виходячи з правового аналізу вищевказаних норм такі Правила, що долучені до позову, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору, якщо немає підпису позичальника принаймні про ознайомлення і погодження із ними; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці правила знав і розумів позичальник у момент укладення договору, а також те, що умови містили вказані пункти в момент його підписання, або що в подальшому такі умови не змінювались фінансовою установою в односторонньому порядку. Зазначає, що надані правила в редакції від 13.05.2021 року, що на майже півроку пізніше, ніж дата Кредитного договору – 29.11.2020 року.

Відповідач заперечує також здійснення пролонгацій строку кредитування (строку користування кредитом, коштами, строку кредитного договору тощо), а вносив платежі на виконання умов кредитного договору, погоджених Сторонами, в тому числі у Анкеті-заяві на кредит та Графіку розрахунків.

Вказує, що після настання строку виконання зобов`язань у повному обсязі Кредитодавець не мав права продовжувати нараховувати проценти, а мав право лише на стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, внесені відповідачем платежі на користь кредитодавця ТОВ «Мілоан» у загальному розмірі 11330 гривень слід віднести до зарахування на погашення тіла кредиту, процентів по кредиту та комісії, і не можна вважати платежами, спрямованими на «Пролонгацію кредиту». Оскільки згідно умов кредитного договору та графіку розрахунків загальна вартість кредиту складає 9555 гривень, а відповідачем внесено платежів на загальну суму 11330 гривень, що перевищує визначену умовами кредитного договору суму, то заборгованість відповідача за кредитним договором №2650645 від 29.11.2020 відсутня, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу відповідач ОСОБА_1 вказує, що такі є необґрунтованими та неспівмірними ціні позову (предметом спору є стягнення заборгованості за мікрокредитом), складністю справи (дана справа є типовою і малозначною), часом та обсягом роботи, витраченим її надання (Позивач є фінансовою компанією, яка нерідко використовує судовий порядок для стягнення заборгованості, поданий позов про стягнення боргу з відповідача не є індивідуальним, оскільки позивач надає споживачам кредити на схожих умовах, отже зміст позовних заяв та інших документів потребує мінімального індивідуального підходу і мінімальних часових витрат, декілька годин роботи є достатніми для написання та укомплектування типової позовної заяви і клопотання у кредитній справі).

Звертає увагу суду на те, що позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», та Адвокатське об`єднання «Апологет» мають однакову юридичну адресу: 79015, Львівська обл., місто Львів, вул. Смаль-Стоцького , будинок 1, корпус 28, засновниками Адвокатського об`єднання «Апологет» є: ОСОБА_2 , Статутний внесок: 250 (25%); ОСОБА_3 , Статутний внесок: 750 (75%), який одночасно є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», тобто позивача. За таких обставин, відповідач вважає, що стягнення витрат на правничу допомогу перетворюється у спосіб збагачення позивача за рахунок відповідача.

Вказує, що, доказів оплати за надані послуги адвокатом матеріали справи не містять. У зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» подало відзив.

Зазначає, що представником позивача було помилково надано правила надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан», які не відповідають даті укладання кредиту. Однак при звірці правил, розбіжності в пунктах правил немає.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами та продовження дії договору товариство зазначає, що керувалося пунктами 2.3.1 договору, а також розділом 6 Правил.

Зазначає, що суми, які періодично сплачував позичальник було не достатньо для погашення всіх нарахувань які здійснювалися фінансовою установою.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу позивач зазначає, що представником на підтвердження надання правової допомоги товариству адвокатом було подано копію ордера на надання правничої (правової) допомоги №0107 від 01.07.2025, а також копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, копію акту наданих послуг правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, копію детального опису наданих послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року.

Отже, на думку позивача, витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу є обґрунтованими, розумними та доведеними.

Порядок та межі розгляду справи судом апеляційної скарги

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Фактичні обставини справи та застосовані норми права

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2650645.

Згідно з умов договору сума кредиту становить 7000 грн. Строком на 17 днів з 29.112020 (пункти 1.1 та 1.2)

Відповідно до пунтку 1.4 Кредитного договору термін (дата) повернення кредиту та сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 16.12.2020.

Згідно з пункт 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом що включать загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за договором(без врахування суми(тіла) кредиту) складає 2555 грн в грошовому виразі та 784 відсотків річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних вират позичальника за кредитом складає 9555 грн.

Відповідно до пункту 1.5.1 комісія за надання кредиту: 770 грн, яка нараховується за ставкою 11.0 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 1785 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки – фіксована (п.1.5.2). Нарахування стандартної (базової) ставки за користування кредитом передбачено пунктом 1.6. договору, на умовах, визначених пунктом 2.2.3 договору.

Згідно з пунктом 2.3.1 Позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. В розділі наведено можливі строки та максимальні ставки комісії за продовження кредиту (на 3, 7 та 15 днів; максимальний розмір комісії у відсотках від поточного залишку кредиту – 3 % у разі продовження сроку користування кредитом на 3 дні, 5 % - у разі продовження на 7 днів, 10 % - у разі продовження строку користування кредитом на 15 днів). В той же час, цим пунктом передбачено, що для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії що передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 2.3.2 волевиявлення Позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п. 6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 Договору.

Пунктом 3.2.7. договору передбачено, що незважаючи на інші положення договору, позикодавець має право в односторонньому порядку вносити будь які зміни до умов кредитного договору та змінювати розмір заборгованості позичальника, за умови, що ці зміни не погіршують становище позичальника як боржника за кредитним договором у порівнянні з тим, що існувало до моменту застосування змін (а.с.21).

Кредитний договір №2650645 від 29.11.2020 підписано позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором аналогом ЕЦП, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.24), та не заперечується відповідачем.

Згідно з платіжним дорученням від 29.11.2020 ОСОБА_1 на кредитну картку було перераховано 7000 грн від ТОВ Мілоан згідно з договором 2650645 (а.с.24). Вказане також підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» на запит місцевого суду (а.с.57).

Відповідно до графіку розрахунків сторонами визначено одну дату платежу 16.12.2020 з сумою разом до сплати 9555 грн (а.с.23).

В той же час, як вбачається з Відомостей по щоденні нарахування та погашення, у строк до 16.12.2020 погашення заборгованості не було здійснено, проте 16.12.2020 боржником було сплачено 255 грн процентів по кредиту та 210 грн тіла кредиту. Також 16.12.2020 боржником сплачено комісію за пролонгацію – 210 грн., що відповідає 3 % від поточного залишку по кредиту та свідчить про продовження строку користування кредитом на три дні, як це передбачено п. 2.3.1. Кредитнорго договору. (а.с.25-27). В подальшому, 19.12.2020 боржником було сплачено комісію за пролонгацію – 203 грн., 260 грн процентів по кредиту та 203 грн тіла кредиту. 22.12.2020 боржником було сплачено комісію за пролонгацію – 197 грн., 204 грн процентів по кредиту та 197 грн тіла кредиту. Відповідні проплати, які свідчили про продовження строку користування кредитом від трьох до п`ятнадцяти днів, здійснювались до 17.03.2021.

Такі оплати здійснювались відповідно до положень пункту 2.3.1. Кредитного договору, чим спростовуються заперечення відповідача щодо відсутності доказів продовження строку кредитування. Апелянт вказував, що платежі вносились на виконання умов кредитного договору, погоджених сторонами, в тому числі у Анкеті-заяві та Графіку платежів, проте, як у Анкеті-заяві, так у графіку розрахунків сторонами визначено одну дату платежу - 16.12.2020, з сумою разом до сплати 9555 грн. Укладення додаткових угод щодо продовження строку кредитування, на відсутність яких вказує апелянт, умовами підписаного відповідчема Кредитного договору – не передбачено.

Оскільки відповідні умови та порядок продовження строку кредиту було передбачено Кредитним договором, наявність у матерілаах справи Правил надання фінансових кредитів товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (в редакції від 13.05.2021), які на час укладення Кредитного договору ще не діяли, не має правового значення.

Згідно Відомостей по щоденні нарахування та погашення, на погашення тіла кредиту було сплачено 2634 грн., та заборгованість по тілу кредиту визначена в сумі 4366 грн.

Згідно Відомостей по щоденні нарахування та погашення, останнє нарахування та сплата комісії за пролонгацію було здійснено 17.03.2021 в сумі 100 грн (а.с.26). За відсутності інших доказів, виходячи з суми залишку кредиту (4366 грн), та максимального розміру комісії у відсотках від поточного залишку кредиту (3 % за продовження строку кредування на 3 дні), строк повернення кредиту було продовжено на три дні – до 20.03.2021 включно.

Після 16.12.2020 ТОВ «Мілоан» продовжувало нарахування процентів за користування кредитом згідно з 1.5.12 та п.п.1.6 договору до 31.05.2021 (а.с.25-27).

Згідно з договором відступлення прав вимоги №72-МЛ від 11.06.2021 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право вимоги до боржників, в тому числі до боржника ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №72 –МЛ від 11.06.2021 (а.с.32) - заборгованість ОСОБА_1 визначена в розмірі 19159 гривень 56 коп., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту становить 4366 гривень, прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 14023,56 гривень, прострочена заборгованість за комісією - 770 гривень.

Згідно Відомостей по щоденні нарахування та погашення, така заборгованість виникла сианом на 31.05.2021.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи положення частини першої ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦКУкраїни встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст. 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Мілоан»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються фінансовою установою, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк (фінансова установа) має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як встановлено вище, позичальником ОСОБА_1 було погоджено умови користування кредитними коштами в кредитному договорі №2650645 від 29.11.2020.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), та комісії за надання кредиту, що не була сплачена позичальником, стягнути заборгованість за відсотками в сумі 14023,56 грн - за період до 31.05.2021.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, в якій, зокрема, зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Судом встановлено, що положеннями пункту 2.3.1 Кредитного договору №2650645 від 29.11.2020, зокрема, передбачено пролонгацію кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів, доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Цим пунктом передбачено, що для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії що передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Як вбачається з Відомостей про щоденні нарахування та погашення, строк повернення кредиту продовжувався, відповідно до умов, передбачених п. 2.3.1. Кредитного договору, до 20.03.2021 включно. Відтак нарахування процентів за період з 21.03.2021 по 31.05.2021 в загальній сумі 2624,88 грн є безпідставним.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, такі обставини не врахував, і до стягнення з відповідача підлягають відсотки в сумі 11398,68 грн.

Висновки апеляційного суду по суті позовних вимог

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції, через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права слід змінити з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст 376 ЦПК України, стягнувши з відповідача на корисить позивача заборгованість в загальній сумі 16534,68 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 4366 гривень, прострочена заборгованість за сумою відсотків – 11398,68 гривень, прострочена заборгованість за комісією - 770 гривень.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» було сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Відповідачем за подання апеляційної скарги було сплачено 3640 грн.

Позов підлягає задоволенню на 86,29%.

Відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2090.29 грн у відшкодування сплаченого судового збору.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено на 13,71 % з позивача на корись апелянта (відповідача) підлягають стягненню 499.04 грн. у відшкодування судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1591.25 грн (2090.29 – 499.04) у відшкодування сплаченого судового збору.

Позивач просив стягнути за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції 8000 грн. 01.07.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклало з Адвокатським об`єднанням «Апологет» договір про надання правничої допомоги для комплексного супроводу судових справ за стягнення заборгованості за кредитними договорами, право вимоги щодо якої належить ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (а.с.36). Згідно Акту наданих послуг № 170 від 06.07.2025, до якого додано детальний опис наданих послуг, адвокатським бюро Адвокатським об`єднанням «Апологет» надано послуги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у справі, де боржником є ОСОБА_1 , на загальну суму 8000 грн. згідно п. 6 Акту клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок Виконавця протягом 1 року з моменту підписання Акту (а.с.87).

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року та від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

Оскільки у Акті надання послуг передбачено можливість перерахунку суми наданих послуг на рахунок Виконавця протягом 1 року з моменту підписання Акту, колегія вважає безпідставними доволи апеляційної скарги щодо відсутності доказів оплати за надані послуги.

Місцевим судом стягнуто 4000 грн. у відшкодування витрат пмиозивача на професійну правничу допомогу. Колегія суддів вважає таку суму пропорційною до предмета спору та складності справи

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п.3,4 ч. 2 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 вересня 2025 року в частині визначення суми заборгованості та стягнення судового збору – змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 адреса АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса 79029, м.Львів, вул..Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) заборгованість за кредитним договором № 2650645 від 29.11.2020 в загальній сумі 16534,68 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 4366 гривень, прострочена заборгованість за сумою відсотків – 11398,68 гривень, прострочена заборгованість за комісією - 770 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1591.25 грн у відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду в частині стягненя витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 лютого 2026.

Суддя-доповідач

Судді