Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №456/3244/25 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3244/25

Провадження № 2/456/145/2026

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

29 січня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря судового засіданні Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради про визначення місця проживання дитини та припинення часткового стягнення аліментів, -

встановив:

Стислий виклад позицій сторін та інших учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Зіченкову І.М., звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області із позовом, у якому просить ухвалити рішення, яким визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 , який зареєстрований та фактично проживає у будинку АДРЕСА_1 . Крім того, просить припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, а відтак постановити нове рішення, яким стягнути аліменти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття..

Позов обґрунтовано тим, що від шлюбу, який було розірвано 27.12.2022 року у сторін народилися діти - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .. Поміж тим, 24.05.2022 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області у справі №456/1267/22, видано судовий наказ, яким наказано стягувати з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 29 квітня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття. Втім, після розірвання шлюбу з позивачем залишились проживати сини - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а з відповідачкою - донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_6 .. Позивач зазначає, що не дивлячись на те, що двоє дітей проживали з ним, останній завжди своєчасно сплачував аліменти на всіх чотирьох дітей, які утримувалися з його заробітної плати кожного місяця. Також, крім сплати аліментів на чотирьох дітей в розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, на підставі судового наказу, позивач забезпечував дітей всім необхідним, купував одяг, їжу, ліки, давав дітям особисті кошти, фактично вони перебували на повному його матеріальному утриманні. Однак, у 2024 році відповідачка нанесла тілесні пошкодження дитині - ОСОБА_5 .. Після відкриття кримінального провадження та вироку суду, яким відповідачку визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, позивачзабрав до себе проживати ОСОБА_3 .. Таким чином, позивач зазначає, що наразі разом з ним проживає троє дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , які знаходяться на повному матеріальному утриманні позивача. Відтак, позивач вважає, що факт зміни місця проживання трьох дітей, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дітей з боку позивача на користь відповідачки, а також є підставою для зміни розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини. У зв`язку з наведеним, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачка, у запропонований строк, відзив на позовну заяву не подала, свою позицію у справі із обґрунтуванням її відповідними доказами не навела.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради у судовому засіданні не заперечила проти задоволення позовних вимог та долучила до матеріалів справи висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання ОСОБА_3 разом із батьком.

Заяви та клопотання учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Зіченкова І.М. 15.09.2025 та 17.09.2025 року, скориставшись системою «Електронний суд», подала до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використання власних технічних засобів.

Позивач ОСОБА_1 , скориставшись електронним зв`язком, 13.08.2025 року подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Зіченкова І.М. 06.10.2025, 22.10.2025 та 06.11.2025 року, скориставшись системою «Електронний суд», подала до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використання власних технічних засобів.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Зіченкова І.М. 08.01.2026 року подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Згідно протоколу автоматизованого розподілусудової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 16.06.2025 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Янів Н.М..

На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отриманняінформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, який не є суб`єктом підприємницької діяльності - відповідачки ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 17.07.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради про визначення місця проживання дитини та припинення часткового стягнення аліментів прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 22.09.2025 року, без оформлення окремого документа, розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою відповідачки у судове засідання.

Підготовче судове засідання, котре було призначено на 09.10.2025 року о 12:30 год. знято з розгляду у зв`язку з відсутністю електропостачання у приміщенні суду, що унеможливлювало здійснення фіксації судового засідання за допомогою підсистеми ВКЗ.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 27.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.11.2025 року о 15:30 год.

У судовому засіданні, котре відбулося 11.11.2025 року визнано явку позивача та відповідачки у судове засідання обов`язковою, у зв`язку з чим у судовому засіданні оголошено перерву.

У судовому засіданні 16.12.2025 року оголошено перерву.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08.01.2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання.

Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження.

При цьому, в силу положень ст. 280 ЦПК України суд вважає неявку відповідача в судове засідання неповажною та за згодою позивача, вирішив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розгляд справи по суті відбувся 29.01.2026 року.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Норми та джерела права, а також роз`яснення, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, мотиви їх застосування.

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. рішення Європейського Суду з прав людини від 21.02.1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Відповідно до ст.51Конституції України та ст. 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частина друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно ст.6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.157СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 29ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч. 1 ст.161СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Так, згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Згідно ст. 188 СК України, батьки можуть бути звільненні від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 273 ЦПК України встановлено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до частин 1-2 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стаття 183 СК України зазначає, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Фактичні обставини справи із оцінкою відповідних доказів.

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Так, судом встановлено, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27.12.2022 року розірвано шлюб між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_8 ,який був зареєстрований 06.11.2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану м. Дрогобича Дрогобицького міськрайонного управління юстиції Львівської області, актовий запис про шлюб № 483.

У даному шлюбі у сторін народилася четверо дітей - син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 ..

Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишилися проживати з батьком - позивачем ОСОБА_1 , що підтверджується копією будинкової книги для прописки громадян, що проживають по АДРЕСА_1 та витягами з державного реєстру територіальної громади.

Таким чином, встановлено, що місцем реєстрації дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є адреса реєстрації позивача - їх батька ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 .

У свою чергу, з відповідачкою ОСОБА_8 після розірвання шлюбу залишилось проживати двоє дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , адресою проживання яких є адреса реєстрації відповідачки - їх матері, а саме: АДРЕСА_2 .

Поміж тим, 24.05.2022 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області у справі №456/1267/22, видано судовий наказ, яким наказано стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 29 квітня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття.

05.09.2022 року головним державним виконавцем Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Семенюк О.Б. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_3, копію якої долучено до матеріалів справи.

Згідно листа начальника Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрйиському районі Львівської області від 14.05.2025 року №26.16-08/100 на виконанні перебуває судовий наказ №456/1267/22. Заборгованості по сплаті аліментів станом на 14.05.2025 немає.

Відтак, судом встановлено, що не дивлячись на те, що двоє дітей проживали з позивачем, останній завжди своєчасно сплачував аліменти на всіх чотирьох дітей, які утримувалися з його заробітної плати кожного місяця.

Крім того, згідно акта обстеження умов проживання від 23.01.2025 року, проведеного службою у справах дітей Стрийського міськвиконкому, на час обстеження у будинкуза адресою: АДРЕСА_1 , знаходився батько ОСОБА_1 і діти ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..

Відповідно до висновку за результатами інспекційного відвідування від 12.03.2025 року ОСОБА_6 відвідує дошкільний заклад «Малючок», ОСОБА_9 є студентом та навчається у м. Тернопіль, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - проживають з батьком.

Також, відповідно до вищезазначеного висновку, відповідачем для підтвердження цільового використання коштів було надано чек на придбання речей для дитини - 3000 грн., витяг з рахунку «Укргазбанк» ОСОБА_2 на балансі якої 639 751 грн. 39 коп. Лише зі слів ОСОБА_2 було вказано, що було оплачено розвиваючий центр «Малючок» у розмірі 6000 грн. на місяць, оплата квартири ОСОБА_4 у місті Тернопіль та продуктів харчування - 7000 грн. на місяць, дітям, які проживають з батьком ( ОСОБА_5 та ОСОБА_10 ) мати купує одяг та взуття.

У висновку за результатами інспекційного відвідування, також неодноразово підтверджується, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 проживають з батьком (Позивачем) у будинку АДРЕСА_1 .

Окрім того судом встановлено, що відповідно до довідки №140 від 04.03.2025 Стрийського ліцею імені Івана Франка, ОСОБА_5 навчається у даному ліцеї з п`ятого класу. Зарекомендував себе, як старанний, працелюбний, уважний учень. Батько приділяє належну увагу вихованню сина.

Згідно довідки №197 від 13.02.2025 Стрийської гімназії ім. В.Стасюка, ОСОБА_3 навчається у даній гімназії з 6 класу. Має навчальні досягнення середнього рівня. Школу відвідує регулярно. Дівчинкою цікавиться тато ОСОБА_12 . Він відповідально ставиться до виховання та навчання ОСОБА_13 . Постійно підтримує зв`язок з класним керівником, систематично відвідує батьківські збори, завжди повідомляє причини відсутності дитини в школі. Мама не підтримує зв`язку з класним керівником, участь у житті школи не бере.

Крім того, між ФОП ОСОБА_14 та ОСОБА_5 булоукладено договір №295 про надання консультаційних послуг та посередництва зі вступу до вищого навчального закладу Республіки Словаччини, оскільки позивач планує відправити сина ОСОБА_5 на навчання у Республіку Словаччину.

Позивач самостійно здійснює оплату консультаційних та посередницьких послуг згідно Договору №295, що підтверджується платіжною інструкцією №5071123763070753, платіжна інструкція від 23.12.2024 року.

Окрім того, у судовому засіданні в якості свідка допитано неповнолітню ОСОБА_3 , яка підтвердила, що проживає з батьком та старшими братами ОСОБА_15 та ОСОБА_16 уже близько 2 років. З мамою спілкується, однак та проживає окремо, фінансово та будь-яким іншим чином не допомагає. Вони перебувають на повному утриманні батька, який усім їх забезпечує. Бажає проживати з батько та братами, оскільки там їй комфортно.

Також, судом встановлено, що діти, які проживають з позивачем ОСОБА_1 , перебувають на його повному матеріальному утриманні, на підтвердження чого, до позовної заяви додано відповідні чеки про фінансові витрати.

Мотиви з яких виходив суд та висновки за результатом розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітньої. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Спір між батьками, які проживають окремо, щодо місця проживання малолітньої дитини може бути вирішений органом опіки та піклування або судом.

Водночас, якщо дитині виповнилося 14 років, то вона може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 2 листопада 2023 року (справа №592/7624/22), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Зібрані докази вказують на те, що на час вирішення спору, дитині ОСОБА_3 , виповнилося 14 років, а тому вона вправі самостійно обирати своє місце проживання.

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 351/611/21 (провадження № 61-990св23) вказано, що «у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України. Отже, в силу вищенаведених норм чинного законодавства він може вільно обирати собі місце проживання з кимось із батьків, які мають у власності житлові приміщення. Суд не може визначати місце проживання дитини, яка досягла 14 років за позовом когось із батьків, оскільки таке право вибору місця проживання надано законом самій дитині. Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц (провадження № 61-1229св18), від 28 січня 2021 року у справі № 753/6498/15 (провадження № 61-10851св20), від 28 вересня 2022 року у справі № 686/18140/21 (провадження № 61-6611св22)».

Що стосується вимоги про часткове припинення стягнення аліментів, слід зазначити наступне. Так, положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Так, спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Тобто, сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів не витрачає одержані ним аліменти на дитину, дитина проживає з іншим із батьків, який її повністю і утримує. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я їх одержувача.

Відповідно до ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

У підпункті 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 4 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

З наведеного слідує, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері на її утримання, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів, оскільки вказане дає підстави вважати, що позивач займається вихованням та утриманням дитини.

Враховуючи правову природу аліментів (які є власністю дитини), їх цільовий характер, а також передбачені законом підстави їх стягнення на користь того з батьків, з ким проживає дитина, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, суд має враховувати при вирішенні спору наявність підстав для подальшого стягнення аліментів з особи, з яким, за встановленими обставинами справи, проживає дитина.

Відповідно до положень статті 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а у випадку подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Отже, законодавець чітко визначив момент, з якого виникає обов`язок сплачувати аліменти, - це дата звернення позивача до суду із відповідною позовною заявою або заявою про видачу судового наказу.

Такий підхід має на меті забезпечення належного захисту прав та інтересів дитини, оскільки аліменти є формою утримання, необхідною для її існування та розвитку, і не можуть ставитися у залежність від тривалості судового розгляду чи моменту ухвалення судового рішення.

Таким чином, прохання позивача про визначення початку стягнення аліментів із дати набрання судового рішення законної сили суперечить приписам чинного законодавства, оскільки зменшує період, за який дитина має право на отримання утримання, і фактично позбавляє її матеріальної підтримки за час від моменту подання позову до дня винесення рішення судом.

Суд зазначає, що встановлення іншої дати початку стягнення аліментів, ніж визначено у статті 191 Сімейного кодексу України, виходило б за межі повноважень суду та порушувало б принцип пріоритету прав та інтересів дитини.

Також враховуючи те, що діти сторін ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на даний час проживають разом з батьком - позивачем ОСОБА_1 та знаходять на його повному утриманні, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дітей з боку позивача на користь відповідачки, а також є підставою для зміни розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей.

Однак, враховуючи те, що разом із відповідачкою ОСОБА_8 проживає тільки один син сторін - ОСОБА_6 , суд вважає, що слід змінити розмір аліментів, які підлягають стягнення з позивача та стягнути з останнього аліменти на користь ОСОБА_8 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради про визначення місця проживання дитини та припинення часткового стягнення аліментів, слід задоволити, однак частково.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи: Служби у справах дітей виконавчого комітету Стрийської міської ради про визначення місця проживання дитини та припинення часткового стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Припинити стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, встановленого відповідно до судового наказу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.05.2022 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16.06.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

.

Суддя Назар ЯНІВ