Вирок від 01 лютого 2026 р. у справі №491/54/26 — Ананьївський районний суд Одеської області

УКРАЇНА

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/54/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 рокум.Ананьїв

Ананьївський районний суд Одеської області у складі головуючої у справі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 , вивчивши в порядку спрощеного провадження, в залі суду в місті Ананьїв Одеської області, без проведення судового засідання, за відсутності учасників судового провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026167180000015, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 січня 2026 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.337 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 30 березня 2020 року органом 5123, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , уродженця с. Долинське Ананьївського району Одеської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

- захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_4 ,

- прокурори у кримінальному провадженні: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Ананьївського районного суду Одеської області з Любашівської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026167180000015, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 січня 2026 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.337 КК України, ОСОБА_3 .

Матеріали справи містять, передбачене ч.ч.1, 3 ст.302 КПК України, клопотання прокурора про здійснення розгляду обвинувального акту щодо кримінального проступку в спрощеному провадженні.

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року зазначене клопотання прокурора задоволено та прийнято рішення про здійснення розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_3 в порядку спрощеного провадження, а саме вивчення його та доданих до нього матеріалів і ухвалення вироку.

У відповідності до ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Вивченням обвинувального акту встановлено, що відповідно до ст.65 Конституції України, ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Відповідно до ст.33 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військовий облік усіх призовників і військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Згідно ст.34 цього закону, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. На загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов`язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час. (стаття 35 Закону). Відповідно до п.2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (п. 16 Порядку). Відповідно до п.16 вказаного Порядку персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів. Так, 16 січня 2026 року, близько 14 години 30 хвилин у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручено повістку та попередження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у термін до 17 січня 2026 року, для уточнення облікових даних, проходження медичної комісії, визначення ступеню придатності до військової служби та постановки його на військовий облік. Цього ж дня ОСОБА_3 письмово попереджено про те, що у разі неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , у термін до 17 січня 2026 року, працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 будуть звертатись до органів Національної поліції України, щодо притягнення його до кримінальної відповідальності. Також ОСОБА_3 особисто ознайомився із змістом врученого йому попередження, підписаного начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_12 про необхідність прибуття 17 січня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та поставив свій підпис про ознайомлення. Після цього уповноваженим працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 було запропоновано добровільно пройти обстеження та медичний огляд військовозобов`язаного для визначення придатності до військової служби, на що ОСОБА_3 відповів категоричною відмовою, після чого даний факт відмови працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 16 січня 2026 року було зафіксовано за допомогою технічних засобів та проведена безперервна відео зйомка, а також складено акт про відмову від проходження військово-лікарської комісії від 16 січня 2026 року, з яким ОСОБА_3 ознайомився та засвідчив цей факт особистим підписом. 18 січня 2026 року працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , повторно намагалися вручити останньому повістку про виклик на 19 січня 2026 року до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , але від отримання та підписання чергової повістки ОСОБА_3 повторно відмовився, після чого даний факт повторної відмови працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було зафіксовано за допомогою технічних засобів та проведена безперервна відео зйомка, а також вдруге складено акт про відмову від проходження військово-лікарської комісії від 18 січня 2026 року, з яким ОСОБА_3 ознайомився та засвідчив цей факт особистим підписом. Незважаючи на свою обізнаність в обов`язку громадянина України проходити службу в лавах Збройних сил України, ОСОБА_3 , діючи умисно, всупереч вимог ст.65 Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з метою ухилення військовозобов`язаного від військового обліку, будучи особисто ознайомленим про кримінальну відповідальність за ухилення військовозобов`язаного від військового обліку, та належним чином повідомленим про час та місце прибуття за викликом, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, реалізуючи протиправний умисел, спрямований на ухилення від військового обліку, без поважних на те причин не прибув у встановлений строк до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та про причини своєї неявки не повідомив. Тим самим, ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним, ухилився від військового обліку після попередження, зробленого керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За наведених обставин стороною обвинувачення ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.337 КК України, а саме ухиленні військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У відповідності до ч.2 ст.382 КПК України у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Як вбачається з заяви ОСОБА_3 , складеної в присутності його захисника – адвоката ОСОБА_4 , ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.337 КК України, а саме ухиленні військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, висловлює згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, повідомляє про ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та висловлює згоду з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, встановив, що під час вивчення обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст.337 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Частиною 1 ст.50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Частиною 1 ст.65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ч.2 ст.12 КК України кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_3 , є кримінальним проступком.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 згідно зі ст.66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , не встановлені.

З матеріалів справи вбачається, що своїми діями ОСОБА_3 не заподіяв матеріальну шкоду.

Санкцією ч.1 ст.337 КК України передбачено застосування до винної особи покарання у виді штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до одного року.

Частиною 1 ст.57 КК України визначено, що покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

Відповідно до ч.2 ст.57 КК України виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.53 КК України штраф – це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього Кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та з урахуванням майнового стану винного в межах від п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

При цьому, суд з врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого вважає, що з метою досягнення мети кримінального покарання, визначеної ст.50 КК України, достатнім для виправлення ОСОБА_3 буде призначення йому покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.337 КК України, у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідно до положень пункту 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України складає 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.

Зазначеного висновку суд дійшов виходячи з того, що ОСОБА_3 раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується позитивно, у лікаря психіатра та у лікаря нарколога на диспансерному обліку не перебуває, не перебуває та не перебував на обліку у Подільському РС №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, не є депутатом Долинської сільської ради Подільського району Одеської області, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 винним себе визнав, активно сприяв розкриттю злочину.

Суд вважає, що призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що процесуальні витрати та витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались.

Постановою старшого дізнавача від 22 січня 2026 року речовим доказом визнано оптичний диск «DVD+R» марки «Axent», об`ємом 4,7 Gb з відеозаписами за період часу з 14 години 30 хвилин 16 січня 2026 року до 14 години 45 хвилин 16 січня 2026 року та з 10 години 32 хвилин 18 січня 2026 року до 10 години 43 хвилин 18 січня 2026 року зі службового технічного приладу з функцією відеозапису, а саме зі службового нагрудного відеореєстратора.

Питання щодо речового доказу слід вирішити відповідно до положень статті 100 КПК.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.366-371, 373, 374, 376, 381, 382, 395, 532 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.337 КК України, тобто в ухиленні військовозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 (п`ять тисяч сто) гривень.

У відповідності до положень ч.1 ст.26 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Роз`яснити засудженому, що відповідно до положень ч.3 ст.26 КВК України у разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений частиною першою цієї статті, суд за поданням уповноваженого органу з питань пробації розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у виді громадських, виправних робіт або позбавлення волі відповідно до закону.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме оптичний диск «DVD+R» марки «Axent», об`ємом 4,7 Gb з відеозаписом зі службового технічного приладу з функцією відеозапису, а саме зі службового нагрудного відеореєстратора – залишити в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

Цивільний позов під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не обирався.

Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Процесуальні витрати та витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до ч.1 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1