Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №442/7785/25 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7785/25

Провадження №2/442/118/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.

з участю секретаря судового засідання - Малик О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференц зв`язку в залі суду м. Дрогобича цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів до досягнення дитиною повноліття, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: орган опіки та піклування Новомиргородської міської ради Кіровоградської області та відділ-Служба у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним вище позовом, в якому просить: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в с.Старий Кропивник Дрогобицького району Львівської області. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з часу подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є колишньою цивільною дружиною ОСОБА_5 (сина позивачки) та відповідно, матір`ю онука позивачки. ОСОБА_2 (відповідач по справі) та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Малолітній ОСОБА_4 , на даний час перебуває у Комунальній установі «Дитячий будинок «ОРАНТА» Дрогобицької міської ради Львівської області». Згідно відповіді Служби у справах дітей виконкому Дрогобицької міської ради № 955 від 15.08.2025 повідомлено, що на обліку у служби у справах дітей перебуває малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як дитина, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Зазначену дитину влаштовано на повне державне забезпечення у КУ Дитячий будинок «Оранта» Дрогобицької міської ради Львівської області відповідно до рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 15.03.2024 № 90.

На момент влаштування дитини у згадану установу ОСОБА_4 проживав разом з батьками: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням виконкому Дрогобицької міської ради від 17.03.2025 № 64 продовжено термін перебування малолітнього ОСОБА_4 на 1 рік, у зв`язку з тим, що батько ОСОБА_5 проходить службу в ЗСУ, а мати ОСОБА_2 перебуває у важкому матеріальному становищі.

23.05.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоолександрівка Покровського району Донецької області.

Згідно відповіді КУ Дитячий будинок «Оранта» Дрогобицької міської ради Львівської області від 07 серпня 2025 року № 69 відомо, що з часу влаштування дитини в заклад мати періодично відвідувала сина, приносила гостинці. Були випадки, коли пані ОСОБА_6 приходила з синцями на обличчі та у стані алкогольного сп`яніння.

З 08.03.2025 ОСОБА_2 жодного разу не відвідувала ОСОБА_7 , не телефонувала та не цікавилася його життям. На телефонні дзвінки працівників дитячого будинку не відповідає, зловживає алкогольними напоями, вихованням сина не займається, успіхами в навчанні не цікавиться, лікуванням сина не займається, залишила сина в дитячому будинку та самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, з березня 2025 року, веде асоціальний та аморальний спосіб життя, жодної участі у вихованні та утриманні сина не приймає, не навідує його, не вітає із святами, не цікавляться успіхами в навчанні та потребами, не телефонує сину, тобто самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. Натомість позивач (бабуся) має невимовне бажання опікуватися онуком, а тому звернулася в суд із даним позовом.

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, про що повідомити сторони, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Просять позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася вкотре, не повідомивши причини неявки, про розгляд справи була належним чином повідомленою, заяви про розгляд справи у її відсутності не надходило, у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надала.

Представники третіх осіб: органу опіки та піклування Новомиргородської міської ради Кіровоградської області та Відділу-служби у справах дітей виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області доводи викладені у поданих ними Висновках підтримали, просять позов задоволити оскільки це відповідає інтересам дитини ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 )

Вислухавши доводи позивача та його представника, представників третіх осіб та перевіривши матеріали справи суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є батьками: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується повторно виданим Новомиргородським відділом РАЦС у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - Свідоцтвом про народження (серія НОМЕР_1 ).

Із повторно виданого Новомиргородським відділом РАЦС у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - Свідоцтва про народження (серія НОМЕР_2 ), вбачається, що батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є: ОСОБА_8 та ОСОБА_1 .

12.05.2002 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_10 , після укладення шлюбу її прізвище змінилося з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». (свідоцтво про одруження Серія НОМЕР_3 ).

Таким чином із наведеного вище встановлено, що ОСОБА_1 є бабусею ОСОБА_4 , який на даний час перебуває у Комунальній установі «Дитячий будинок «ОРАНТА» Дрогобицької міської ради Львівської області».

Згідно відповіді Служби у справах дітей виконкому Дрогобицької міської ради № 955 від 15.08.2025 повідомлено, що на обліку у служби у справах дітей перебуває малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як дитина, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Зазначену дитину влаштовано на повне державне забезпечення у КУ Дитячий будинок «Оранта» Дрогобицької міської ради Львівської області відповідно до рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 15.03.2024 № 90.

На момент влаштування дитини у згадану установу ОСОБА_4 проживав разом з батьками: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням виконкому Дрогобицької міської ради від 17.03.2025 № 64 продовжено термін перебування малолітнього ОСОБА_4 на 1 рік, у зв`язку з тим, що батько ОСОБА_5 проходить службу в ЗСУ, а мати ОСОБА_2 перебуває у важкому матеріальному становищі.

23.05.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоолександрівка Покровського району Донецької області.

Згідно відповіді КУ Дитячий будинок «Оранта» Дрогобицької міської ради Львівської області від 07 серпня 2025 року № 69 відомо, що з часу влаштування дитини в заклад мати періодично відвідувала сина, приносила гостинці. Були випадки, коли пані ОСОБА_6 приходила з синцями на обличчі та у стані алкогольного сп`яніння. З 08.03.2025 ОСОБА_2 жодного разу не відвідувала ОСОБА_7 , не телефонувала та не цікавилася його життям. На телефонні дзвінки працівників дитячого будинку не відповідає, вихованням сина не займається, успіхами в навчанні не цікавиться, лікуванням сина не займається, залишила сина в дитячому будинку та самоусунулась від виконання батьківських обов`язків.

Проживаючи окремо, відповідач жодних спроб на відновлення відносин зі своїм сином не робить, це свідчить про те, що вона не тільки ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, але й свідомо не бажає їх виконувати.

Статтею 12 Закону України „Про охорону дитинства" передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року в п.16: „Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками".

За змістом роз`яснень, п.п. 15, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно вимог ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні.

Суд вважає за необхідне врахувати, що позбавлення судом особи батьківських прав в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод становить втручання у її право на повагу до сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8. Таке втручання не становитиме порушення статті 8 лише у тому разі, якщо воно здійснене «згідно з законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є «необхідним у демократичному суспільстві» для забезпечення цих цілей.

Як зауважив Європейський Суд з прав людини у ряді рішень з цього приводу, визначаючи, чи був такий захід, як позбавлення батьківських прав, «необхідним у демократичному суспільстві», слід проаналізувати, чи може він найкраще задовольняти інтереси дитини. Водночас ЄСПЛ нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага.

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельно оцінювати низку факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (п.79 рішення ЄСПЛ від 10 січня 2008 у справі «Кірнс проти Франції» (Kearns v. France) (заява № 35991/04).

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу, систематично, свідомо, без поважних причин не виконувала належним чином і взагалі не виконує на цей час свої батьківські обов`язки по відношенню до сина, не цікавиться його долею, участі у його вихованні та розвитку не приймає, матеріально не допомагає, тобто контакту не підтримує, що стверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

ВС в постанові від 24.10.2018 року по справі № 761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідач жодних спроб на відновлення відносин з сином не робила, тобто, вона не тільки ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а свідомо не бажає їх виконувати, а тому суд приходить до висновку, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у її долі.

Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання сина, а лише вважає за доцільне, роз`яснити останній положення ст. 169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.

Виходячи з вищенаведеного достовірно з`ясовано, що в порушення вимог ст. 150 СК України, ОСОБА_2 не належно виконує Конституційний обов`язок, щодо належного виховання свого малолітнього сина.

Відповідно до ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов переконання, що є всі підстави для того, щоб позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої дитини, оскільки остання без поважних причин не виявляє щодо сина батьківського піклування, ухиляється від виконання своїх обов`язків по його вихованню та утриманню.

Щодо позовних вимог в частині встановлення опіки та призначення опікуна над малолітнім ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.

Опіка і піклування є особливою формою державної турботи про малолітніх (до 14 років) та неповнолітніх дітей (з 14 до 18 років), що встановлюється над дітьми сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування (ст. 243 СК України).

Згідно ст. ст. 55, 58 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Згідно довідки про склад сім`ї № 286 від 18.09.2025 до складу сім`ї ОСОБА_1 входить її чоловік ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

ОСОБА_1 має у власності житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та автомобіль Renault Megane д.н.з. НОМЕР_4 .

Довідкою Відділення поліції № 1 (м.Мала Виска) Новоукраїнського РВП ГУ Національної поліції в Кіровоградській області підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 згідно обліків ІКС ІПНП до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУПАП не притягалася.

ОСОБА_1 отримує постійний дохід, що підтверджується довідкою про доходи № 6294 2224 8631 0261.

Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ФОВА - 004680360 підтверджується, що ОСОБА_1 не перебуває в розшуку, не має незнятої чи непогашеної судимості та не притягувалася до кримінальної відповідальності.

Не перебуває на обліку у лікаря нарколога чи лікаря психіатра. За час проживання ОСОБА_1 на території Новомиргородської міської територіальної громади характеризується позитивно. Заяв та скарг від жителів міста щодо будь-яких неправомірних дій, порушень Правил благоустрою та принципів добросусідства ОСОБА_1 не надходило, заходи адміністративного впливу не застосовувались, дотримується соціальних норм та правил поведінки, що підтверджується Характеристикою за місцем проживання № 479 від 25.07.2025.

ОСОБА_1 має гарні житлово-побутові умови та за станом здоров`я може здійснювати догляд за онуком ОСОБА_4 та бути його опікуном, до аналогічного висновку прийшла Служба у справах дітей Новомиргородської міської ради (Висновок № 01-20/393/1 від 28.11.2025).

Відповідно до ч.3. ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Перебування в дитячому будинку не забезпечить дотримання якнайкращих інтересів дитини, адже ОСОБА_4 має право на сім`ю та любов, тим більше, що позивачка є його рідною бабусею, дуже любить свого онука, має бажання та всі необхідні можливості для його виховання та забезпечення найкращими умовами та зростання в люблячому середовищі з рідними членами сім`ї, з огляду на вказане суд прийшов до переконання, що позов в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_4 підставний та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 166 СК України - «Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину».

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.

З врахуванням наведеного суд приходить до переконання, що з ОСОБА_2 слід стягувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , в розмірі 1/4 частина всіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені нею і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору, в розмірі 2422,40 грн..

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в с.Старий Кропивник Дрогобицького району Львівської області.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 10.10.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 - 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок понесених нею витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду, після набрання ним чинності, направити до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації факту розірвання шлюбу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 30.01.2026.

Суддя О.В. Крамар