Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №333/11455/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер 333/11455/25

Провадження № 3/333/275/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Піх Ю.Р., за участю секретарки судового засідання Пузанової А.В., адвоката Ткаченка Д.С., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 22.11.2025 серія ЕПР1 №520621, водій ОСОБА_1 22.11.2025 р. о 15 год. 47 хв. в м. Запоріжжя вулиця Миколи Ласточкіна,75А керував транспортним засобом NISSAN navara державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановлений законом порядку в медзакладі відмовився на місці зупинки ТЗ під час відеофіксації. Від керування відсторонений, про повторність попереджений, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 пояснив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів винуватості особи в інкримінованому правопорушенні, зокрема наявні суттєві порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння та порядку складання матеріалів про адміністративне правопорушення. Так, у протоколі серії ЕПР1 № 520621 від 22.11.2025 зазначено такі ознаки наркотичного сп`яніння, виявлені працівником поліції, як: виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Із відеозапису вбачається, що відразу після зупинки водій ОСОБА_1 виконав всі вимоги працівників поліції і надав необхідні документи. В момент пред`явлення документів (15 год. 51 хв. відеозапису) чітко видно, що руки (пальці рук) водія при пред`явленні документів не тремтять. Під час проведення огляду на стан сп`яніння (15 год. 56хв. 30сек. відеозапису) водій ОСОБА_1 на вимогу патрульного поліцейського ставить руки перед собою та вочевидь така ознака як тремтіння пальців рук знов не знаходить свого підтвердження та не зафіксована на відеозаписі, а з подальшого відеозапису такої ознаки не вбачається. Крім того, не вбачається такої ознаки як неприродна блідість обличчя, оскільки протягом всього відеозапису чітко видно звичайне забарвлення шкірного покриву водія та в порівнянні з іншими учасниками відеозапису його обличчя не виглядає блідим або якимось неприродним. Саме головне незрозуміло, що саме мав на увазі патрульний поліцейський, коли зазначав таку ознаку, як поведінка особи що не відповідає обстановці. Жодних ознак такої поведінки, конкретних дій або бездіяльності, висловлювань не вказано у протоколі або у направленні. Не вказує поліцейський на такі ознаки на відеозаписі, а отже захист та суд позбавлені можливості пересвідчитись як в наявності таких ознак так і в процесі їх виявлення. Натомість навпаки, поведінка водія повністю відповідає обстановці, мова зрозуміла та розбірлива, координація рухів не порушена, хода стійка, він повидить себе спокійно та адекватно, спростовуючи таким чином наявність будь-яких ознак сп`яніння. Водій чітко відповідає на всі питання поліцейського, не нервує, не заперечує проти поверхневого огляду та добровільно надає транспортний засіб для перевірки. Більш того спокійно надає документи на підтвердження відстрочки (15 год. 54хв. 30 сек. відеозапису).

Згідно з усталеною судовою практикою, описані в п. 4 розділу І Інструкції, ознаки паркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними (поза розумним сумнівом), а не удаваними, як у даному конкретному випадку. Вимога поліцейського щодо проходження водієм огляду на стан сп`яніння без фактичного встановлення цих ознак або взагалі за їх відсутності є необґрунтованою та безпідставною, не може породжувати у водія обов`язку проходити огляд на стан сп`яніння, а відмова від огляду за таких обставин не може породжувати для водія негативних юридичних наслідків. В даному ж випадку жодна з ознак наркотичного сп`яніння при перегляді відеозапису не знайшла свого підтвердження та відсутня на відеозапису.

Як вбачається із матеріалів справи, в них дійсно наявне письмове направлення водія на огляд до медичного закладу, а саме КНП «ОКЗНПД» ЗОР. Проте, в направленні час його складання (15 год. 55хв.) не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, що відразу робить цей документ недійсним, оскільки точний час видачі цього документу є обов`язковою ознакою, що передбачено Інструкцією. З відеозапису вбачається, що в 15 год. 55хв. поліцейський ще проводив поверхневий огляд водія та зрозуміло, ще не виявив та не встановив жодних ознак сп`яніння, як обов`язкову передумову для направлення до медичного закладу. Крім того, з відеозапису вбачається, що вказане направлення не оголошувалось та під підпис не вручалось. Час та обставини, за яких вказане направлення оформлювалось з матеріалів справи встановити неможливо, в тому числі переконатись, що це відбулося в присутності водія до складання протоколу відносно нього. Таким чином, працівники поліції не дотримались вимог діючого законодавства в частині направлення особи до медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння, а водій такому випадку не може вважатися таким, що був направлений на відповідний огляд до медичного Закладу, у встановленому законодавством порядку. Порушення ж порядку проведення огляду тягне за собою недійсність його результатів (ч. 5 ст. 266 КУпАП).

Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП не може бути визнаний належним доказом у цій справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду, просить закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи захисника Ткаченка Д.С., суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього рухуУкраїни водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Такий порядок огляду на стан сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП.

Вимогами ч.1 ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

За приписами ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зокрема п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 17грудня 2008року №1103 (далі Порядку), вказує, що первісний огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом.

Відповідно до п. 5 Порядку, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні відеозапису, після зупинки транспортного засобу поліцейським проводився тривалий огляд автомобіля, безпосереднє спілкування та особистий огляд ОСОБА_1 . Після чого іншим поліцейським встановлено притягнення ОСОБА_3 до ст. 130 КУпАП у 2017 році. І він одразу виявив ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 , а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. На місці йому було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, але останній стверджувальної відмови не надав, оскільки не розумів підстав, які б вказували на наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння.

Крім того, відеозапис не містить даних щодо складання поліцейським акту огляду та направлення для проходження медичного огляду та вручення другого примірника ОСОБА_1 на руки.

Поведінка ОСОБА_1 повністю відповідала обстановці, була адекватна (мова зрозуміла, чітка, нормальне формулювання своїх думок, рухи тіла звичайні).

За таких обставин суд прийшов до висновку про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, зазначених у протоколі.

Також суд враховує, що у матеріалах справи відсутній Акт огляду на стан сп`яніння, складання якого є обов`язковим та передбачене п. 5 Порядку.

Відповідно до п.п. 8,12 розділу 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженого спільним Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року №1452/735 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858) у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських Препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку незгоди водія пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу є обов`язковим. Якщо після оформлення направлення та доведення його змісту до водія транспортного засобу, останній відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103, пункт 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі №1395).

Отже, зазначені нормативні акти чітко передбачають, що у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди водія із результатами огляду на місці зупинки, працівник поліції ще не має права скласти протокол за статтею 130 КУпАП. У такому випадку закон покладає обов`язок на працівника поліції запропонувати водієві пройти огляд в медичному закладі.

Крім цього, проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров`я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров`я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, виявлені ознаки його сп`яніння, точний час видачі направлення тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, в них дійсно наявне письмове направлення водія на огляд до медичного закладу, а саме КНП «ОКЗНПД» ЗОР, складене о 15 год. 55хв., хоча з відеозапису вбачається, що в 15 год. 55хв. поліцейський ще проводив поверхневий огляд водія та зрозуміло, ще не виявив та не встановив жодних ознак сп`яніння, як обов`язкову передумову для направлення до медичного закладу.

У сукупності ці порушення суд визнає істотними, що у відповідності до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП є підставою для визнання проведеного огляду недійсним.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer)проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Стаття 7КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Диспозицією ст. 130 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантіїст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»).

ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумцій.

Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.

Відповідно до ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015року №5-рп/2015 усправі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд вважає, що по справі відсутні належні докази, оцінивши які, можливо було б дійти до безсумнівного висновку стосовно винуватості ОСОБА_1 . Враховуючи, що докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому на думку суду, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 130, 245, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - закрити на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ю.Р. Піх