Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №391/943/25 — Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/943/25

Провадження № 2/391/87/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.02.2026р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Ревякіної О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Компаніївка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 11985 грн, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором і просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 12.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, відмовлено в задоволені клопотання про витребування доказів.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та відповідних доказів.

Будь-яких заяв або клопотань від сторін до суду не надійшло, зокрема відзиву на позовну заяву або клопотання буд-якої зі сторін про розгляд справи з повідомленням сторін.

У відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

26.02.2023 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений Договір про споживчий кредит №6384791 (далі Договір) шляхом підписання документів електронними підписами, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» надав відповідачу кредит у сумі 3000 грн, строком на 105 днів, який складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів з дати видачі кредиту і завершується 13.03.2023. Поточний період складає 90 днів, що настає з наступного дня завершення пільгового періоду і закінчується 11.06.2023 (дата остаточного погашення заборгованості). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом не пізніше 11.06.2023. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування складає 12075 грн. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 675 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 8100 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00% за кожен день користування. Комісія за надання кредиту 300 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Крім того, відповідач шляхом підписання електронним підписом, ознайомився з паспортом споживчого кредиту та графіком платежів.

До позовної заяви також додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток №1 до договору), де вказано, що сума кредиту становить 3000 грн, сума нарахованих процентів 8775 грн, чиста сума кредиту за розрахунковий період (105 днів) 12075 грн.

З платіжного доручення № 94511508 від 26.02.2023 встановлено, що ТОВ «Мілоан» перерахувало кошти відповідачу згідно договору № 6384791, тобто товариство свої обов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору.

Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.

Згідно відомості ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним Договором за період з 26.02.2023 по 29.05.2023 відповідачу нараховувались комісія та проценти згідно умов договору.

29.05.2023 між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» укладений договір відступлення прав вимоги № 97-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників до

договору відступлення прав вимоги № 97-МЛ від 29.05.2023, зокрема до боржника ОСОБА_1 за договором № 6384791 від 26.02.2023 на суму 10815 грн, з яких: 3000 грн - заборгованості за тілом кредиту, 7515 грн - заборгованості за відсотками, 300,00 грн - залишок по комісії.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу відповідача направлено претензію № 22735538/1043 від 04.11.2025 про погашення кредитної заборгованості в сумі 11985, яку залишено відповідачем без задоволення.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 6384791 від 26.02.2023 за період з 30.05.2023 по 11.06.2023 позивачем нарахована заборгованість за стандартною (базовою) процентною ставкою за користування кредитом 3.0 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, що становить 1080 грн.

Позивачем надано виписку з особового рахунку відповідача за кредитним договором № 6384791 від 26.02.2023, згідно якої загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 12.11.2025 становить 11985 грн, з яких: 3000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 8685 грн - заборгованість за відсотками, 300 грн - заборгованість за комісіями, яка відповідачем не погашена.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини першої ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за договором № 6384791 від 26.02.2023, надавши відповідачу кредит в сумі 3000 грн. Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого має заборгованість, розмір якої відповідачем не спростовано, доказів сплати коштів за договором суду не надано. Позивач набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором на підставі договору факторингу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, до якого перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками обґрунтовані та підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 11 685 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3000 гривень, заборгованість за відсотками 8685 гривень.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06.09.2017 року у справі №6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Як вбачається з умов договору ТОВ «Мілоан» встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 10% від суми наданого кредиту, що становить 300 грн, тобто встановлено плату за послугу, яка є обов`язком саме кредитодавця, відповідно до умов договору.

Отже, умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимоги про стягнення з відповідача комісії у розмірі 300 грн.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12.04.2022 року у справі №640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21.04.2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15.12.2021 року у справі №209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21.07.2021 року у справі №751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 11985 грн. Судом задоволено позовні вимоги на суму 11685 грн (97%), отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2350 грн (2422,40 * 97%).

Щодо стягнення з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 8000 гривень, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі

«East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Зважаючи на те, що витрати на правничу допомогу, на час вирішення питання щодо їх розподілу, позивачем фактично не понесено, виходячи з конкретних обставин справи, віднесення справи до категорії малозначних, враховуючи принципи пропорційності, співмірності, розумності, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 800 грн.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, складають 776 грн (800 грн х 97%).

Керуючись статтями 4, 19, 76, 81, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6384791 від 26.02.2023 в розмірі 11685 грн; судовий збір в сумі 2350 грн; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 776 грн.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.В. РЕВЯКІНА