Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №206/7228/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/7228/25

Провадження 2-а/206/3/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Гаркуші В.В., за участю секретаря судового засідання Цибань Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Дніпро справу за адміністративним позовом представника позивача адвоката Ларіна Анатолія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 (далі – Позивач, ОСОБА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ларін А.С. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому просить суд: скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 № R 129796 по справі про адміністративне правопорушення від 16.10.2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

І. Стислий виклад позиції позивача, відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що Позивач дізнався про наявність оскаржуваної постанови лише 01.12.2025 року після блокування банківських рахунків у межах виконавчого провадження. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження йому стало відомо про винесення щодо нього постанови Відповідача від 16.10.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У зв`язку з цим позивач вважає, що строк на оскарження постанови пропущено з поважних причин, оскільки до 01.12.2025 року він не був обізнаний про її існування та не отримував її копії.

Позивач зазначає, що перебуває на військовому обліку у Відповідача та має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. З метою з`ясування підстав перебування у статусі «розшукуваний ТЦК» позивач 18.09.2025 року звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив врахувати наявність відстрочки та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до відповідальності. Відповіді на зазначену заяву позивач не отримував.

На думку позивача, оскаржувана постанова не містить належного викладу фактичних обставин правопорушення, зокрема не зазначено, у чому саме полягали протиправні дії, коли, де та за яких умов вони були вчинені, а також не наведено доказів, які б підтверджували наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач також вказує, що не отримував повісток або направлень для проходження військово-лікарської комісії, а чинним законодавством не передбачено обов`язку проходження ВЛК без відповідного виклику з боку ТЦК та СП.

Крім того, позивач зазначає на порушення порядку притягнення його до адміністративної відповідальності, зокрема вимог ст. 268 КУпАП, оскільки він не був повідомлений про складення протоколу та розгляд справи, не брав участі у її розгляді та не подавав заяв про розгляд справи за його відсутності (а.с. 2-13).

У судове засідання Позивач та його представник не з`явивились, будучи належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи, представник позивача подав до суду клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати без їх з Позивачем участі та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові (а.с. 43).

Представник Відповідача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату час та місце розгляду справи, відзиву, заяв, клопотань від останнього не надходило.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 23.12.2025 року поновлено строк для звернення до суду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_4 копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (а.с. 33-34).

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

16 жовтня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , було винесено постанову № R129796 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відносно позивача ОСОБА_1 (а.с. 17 – 18).

В мотивувальній частині постанови зазначено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист» чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП (а.с. 17 – 18).

Відповідно до роздруківки з додатку «Резерв+» ОСОБА_1 має відстрочку до 05.02.2026, тип відстрочки – бронювання, дата ВЛК 12.04.2021 (а.с. 27).

З матеріалів справи вбачається, що Позивач уперше ознайомився з оскаржуваною постановою 01 грудня 2025 року, що підтверджується розпискою на супровідному листі від 26 листопада 2025 року, долученому до матеріалів виконавчого провадження № 79688061 від 26 листопада 2025 року (а.с. 28).

З матеріалів справи вбачається, що 18 вересня 2025 року Позивач ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву, у якій повідомив про перебування на обліку та наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У заяві Позивач просив розглянути справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 та/або ст. 210? КУпАП, закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, та розглянути справу за його відсутності (а.с. 14-16).

Ухвалою суду від 23.12.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_4 було витребувано копію справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , однак станом на дату розгляду справи витребувані документи до суду не надійшли.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

З встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері організаційно-правових засад мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні та відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, військовий обов`язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частина 2 ст. 2 КАС України зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року (заява № 16437/04) зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що встановлює вину особи.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Так, судом встановлено, що постановою № R129796 від 16 жовтня 2025 року на позивача накладено стягнення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП у виді штрафу, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: за не проходження (відмову) від проходження ВЛК.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З диспозиції частини 3 статті 210-1 КУпАП вбачається, що остання передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Суд зазначає, що відповідно до п. 74 Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року направлення на ВЛК, а тим більше притягнення до відповідальності за відмову його пройти, можливе лише після вручення військовозобов`язаному відповідного направлення. Матеріали справи не містять жодного доказу того, що позивач отримував направлення на ВЛК або повістку з вимогою прибути для отримання такого направлення чи будь-який документ із зазначенням строку та місця проходження медичного огляду. Більше того, в самій постанові не зазначено, коли, де і ким позивачу було вручено таке направлення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина друга статті 77 КАС України).

Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов та, ураховуючи принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України) зобов`язав його надати копію справи про адміністративне правопорушення.

Водночас відповідач не надав витребовуваних документів.

За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів надання йому Відповідачем направлення на ВЛК є обґрунтованими, а Відповідач доказів на спростування наведеного не надав.

Крім того, суд виходить із принципу юридичної визначеності як складової верховенства права, який вимагає, щоб норми, що встановлюють юридичну відповідальність, були чіткими, передбачуваними та застосовувалися у спосіб, який дозволяє особі розуміти, які саме дії або бездіяльність тягнуть за собою негативні правові наслідки. За відсутності належного виклику та вручення направлення на проходження військово-лікарської комісії покладення на Позивача відповідальності за «непроходження» ВЛК є таким, що не відповідає вимогам правової визначеності та створює ситуацію притягнення до відповідальності за невиконання обов`язку, який у встановленому законом порядку на нього не покладався.

Суд звертає увагу, що встановлена відсутність належного направлення Позивача до військово-лікарської комісії є самостійною та достатньою правовою підставою для висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Саме на Відповідача покладено обов`язок доведення факту вручення такого направлення та забезпечення можливості його виконання позивачем.

Крім цього суд зазначає, що відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право бути присутньою при розгляді справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач не був повідомлений про складення протоколу та розгляд справи, не брав участі у її розгляді та не подавав заяв про розгляд справи за його відсутності. Це свідчить про істотне порушення його процесуальних прав, що відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

З огляду на це інші доводи Позивача не впливають на остаточний висновок у справі та не потребують детальної оцінки судом.

Отже, Постанова ІНФОРМАЦІЯ_4 № R129796 від 16.10.2025 винесена без належних правових підстав, без доказів наявності складу адміністративного правопорушення, а відтак підлягає скасуванню з закриттям адміністративного провадження щодо позивача.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставини, норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

V. Судові витрати

З урахуванням статті 139 КАС України та задоволення позову, судовий збір підлягає відшкодуванню з Відповідача 605,60 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 48, 77, 243, 246, 250, 255, 286, 292 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов представника позивача адвоката Ларіна Анатолія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити повністю.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R 129796 від 16.10.2025 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1, ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його постановлення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя В.В. Гаркуша