Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №515/1439/25 — Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_________________________________________________________________________

Справа №515/1439/25

Провадження по справі № 2/514/29/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Тончевої Н.М.

при секретарі – Чернєвій О.А.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Бессарабське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останньої заборгованість за Кредитним договором №1347-0031 від 11 лютого 2024 року в розмірі 53498 гривень 60 копійок, судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 11 лютого 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1347-0031, який підписано одноразовим ідентифікатором С9308. Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 12600 гривень зі строком кредитування на 300 календарних днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту 15.00 % від суми кредиту; знижена процента ставка – 1.20 % в день; стандартна % ставка – 1.50 % в день. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного договору. Однак, відповідач порушила взяті на себе зобов`язання, а тому виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 53498 гривень 60 копійок. Ці обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

В судове засідання представник позивача не з`явився. У позовній заяві зазначив, що підтримує позовні вимоги позивача та просить розглянути справу за відсутністю представника банку.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, надала суду клопотання, в якому позовні вимоги визнала частково виходячи з наступного. З розрахунку заборгованості вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 53498 гривень 60 копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 12600 гривень; заборгованості за нарахованими відсотками – 40898 гривень 60 копійок. З урахуванням судової практики Великої Палати Верховного Суду, вона не погоджується з твердженням позивача, що умови кредитного договору про реальну процентну ставку, що призвело до нарахування процентів у розмірі – 40898 гривень 60 копійок, є справедливим, оскільки зазначене суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, яка справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Тож, враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, оскільки вона ніде не працює, перебуває у скрутному матеріальному становищі, вважає за необхідне стягнути з неї на користь позивача проценти у розмірі – 12600 гривень, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності. Таким чином, вважає необхідним стягнути з неї на користь позивача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі 25200 гривень, яка складається з: простроченої заборгованість за кредитом – 12600 гривень; простроченої заборгованість за нарахованими процентами – 12600 гривень. Також просила розглянути справу за її відсутністю.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

11 лютого 2024 року в «особистому кабінеті» відповідач отримала гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід?ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту.

Відповідач попередньо ознайомилась з Договором та Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту, Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1195-6846 (Графік платежів за Договором), які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови, та з якими Відповідач був попередньо ознайомлений.

На виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор С9308, для підписання кредитного договору №1347-0031 від 11 лютого 2024 року.

Відповідачем ОСОБА_1 через BankID було передано Позивачу персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце реєстрації), для належної ідентифікації ОСОБА_1 з метою укладення договору та отримання послуг з онлайн-кредитування.

11 лютого 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1347-0031, який підписано одноразовим ідентифікатором С9308.

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

На офіційному веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https://creditkasa.com.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Як видно із матеріалів справи, зазначений кредитний договір укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 12600 гривень зі строком кредитування на 300 календарних днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту 15.00 % від суми кредиту; знижена процента ставка – 1.20 % в день; стандартна % ставка – 1.50 % в день.

Пунктом 1.1. кредитного Договору передбачено, що базовий період - проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов?язок сплати відсотків за користування Кредитом. Кількість днів у Базовому періоді вказана у розділі 4 цього Договору.

Відповідно до п. 4.4. кредитного договору - Базовий період складає 14 календарних днів.

Згідно п. 4.3. Кредитного договору Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом. Тип процентної ставки за користуванням Кредитом – фіксована.

Відповідно до п 4.9. кредитного договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику, дата повернення (виплати) кредиту 06 грудня 2024 року. Строк Договору є рівним Строку кредитування.

Відповідно до п. 2.3. кредитного договору для мінімізації загальних витрат Позичальника за Кредитом Кредитодавець рекомендує Позичальнику здійснити повне погашення Кредиту протягом перших 140 днів з дати отримання кредиту ануїтетними платежами згідно графіку.

Таким чином, при заповненні заявки на отримання грошових коштів Відповідач сама обрала базовий період, а саме 14 нів, протягом яких вона буде сплачувати саме відсоток.

В п. 11.1 кредитного договору зазначено, що цей Договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови Договору та надання Кредиту.

Укладаючи цей Договір, Позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов?язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.

В розділі 11.3 кредитного договору зазначено, що Позичальник даним підтверджує, що:

До укладення Договору уважно ознайомився з текстом цього Договору та Правилами, а також отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на сайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав?язування її придбання (п. 11.3.1.);

Договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов`язковими для Позичальника (п. 11.3.2.).

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, затвердженого наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №69-П від 23.11.2022 року, який разом з кредитним договором складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови, зазначено, що Стандартна ставка – 1.50 % в день; Знижена ставка – 1.20 % в день. Також зазначено тип процентної ставки - фіксована.

Крім того, вбачається, що у Паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування.

Отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 12600 гривень підтверджено:

договором про відкриття кредитної лінії №1347-0031 від 11 лютого 2024 року, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С9308;

довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1347-0031 від 11 лютого 2024 року, відповідно до якої 11 лютого 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 зараховано кредитні кошти за договором №1347-0031 від 11 лютого 2024 року в сумі 12600 гривень;

листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 28 серпня 2025 року про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», згідно якого 11 лютого 2024 року на платіжну картку № НОМЕР_1 зараховано кредитні кошти за договором №1347-0031 від 11 лютого 2024 року в сумі 12600 гривень.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст.1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно розрахунку заборгованості, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії №1347-0031 від 11 лютого 2024 року дорівнює 53498 гривень 60 копійок, з яких: 12600 гривень - прострочена заборгованість за кредитом, 40898 гривень 60 копійок прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернула.

Однак, із зазначеного розрахунку вбачається, що прострочена заборгованість за нарахованими відсотками перевищує тіло кредиту майже в чотири рази.

Відповідно ст. ст. 11. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, а саме відповідно до Договору позики №1347-0031 від 11 лютого 2024 року передбачена максимальна відсоткова ставка, яка нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості в розмірі 1.50 %.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справа № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Тому, враховуючи викладене, а також з урахуванням судової практики Великої Палати Верховного Суду, суд не погоджується з твердженням позивача, що умови кредитного договору про реальну процентну ставку в розмірі 1.50 % за кожен день прострочення, що призвело до нарахування процентів у розмірі – 40898 гривень 60 копійок і перевищує тіло кредиту майже в чотири рази, є справедливим, оскільки зазначене суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, яка справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Тож, враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач була обізнана про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд вважає за необхідне стягнути з відповідач на користь позивача проценти у розмірі – 12600 гривень, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі 25200 гривень, яка складається з: простроченої заборгованість за кредитом – 12600 гривень; простроченої заборгованість за нарахованими процентами – 12600 гривень.

Крім того, ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок, що підтверджується оригіналом платіжної інструкції № 77543 від 11 вересня 2025 року.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1162 гривні 78 копійок пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 1050, 1054 ЦК України; ст. ст. 12, 13, 81,89, 128, 141, 223, 264, 265, 268, 272, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» /01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРОПОУ 38548598/ загальну суму заборгованості за кредитним договором №1347-0031 від 11 лютого 2024 року в розмірі 25200 (двадцять п`ять тисяч двісті) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» /01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРОПОУ 38548598/ суму судових витрат в розмірі 1162 (одна тисяча сто шістдесят дві) гривні 78 (сімдесят вісім) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» відсотків за кредитним договором №1347-0031 від 11 лютого 2024 року в розмірі 28298 гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Тарутинський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Тончева