Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №299/2240/16-ц — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2240/16-ц

Номер провадження 2/299/5/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.01.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого – судді Леньо В.В., за участі секретаря судового засідання – Казимірська Н.В., представника позивача – адвоката Нечаєва В.В., представника відповідача – ТОВ “Виноградівська взуттєва фабрика” – адвоката Петрина С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виноградівська взуттєва фабрика”, Виноградівської міської ради Закарпатської області, Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради, розпорядження голови Виноградівської РДА та свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В :

25.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виноградівська взуттєва фабрика”, Виноградівської міської ради, Виноградівської районної державної адміністрації, третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради, розпорядження голови Виноградівської РДА та свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 є колишнім працівником Виноградівської взуттєвої фабрики та жителем квартири АДРЕСА_1 .

07.07.1998 року він разом з іншими мешканцями їх будинку ( ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 ) уклали договір про сумісну діяльність із «Виноградівською взуттєвою фабрикою», відповідно до якого мешканці будинку зобов`язувалися спільними коштами та зусиллями добудувати недобудований 4-х квартирний житловий будинок, після чого мали право на приватизацію вказаних квартир. Відповідно до розділу 3 Договору, остаточна величина часток сторін та вартості будівельних матеріалів повинна була визначатися за цінами, які діють на момент введення об`єкта в експлуатацію. Протягом одинадцяти років вони зі своїх заробітків та пенсій закуповували будівельні матеріали, наймали підрядників, а також власними силами добудували житлові квартири вказаного будинку та влаштували прибудинкову територію, під`їзди, східні клітини, тощо.

Однак, як стало пізніше відомо, ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» (наразі Товариство з обмеженою відповідальністю) без їх відому та згоди одноосібно ввело будинок в експлуатацію та визнало за собою право власності в цілому на об`єкт нерухомості.

Наразі ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» звернулася до до суду з вимогою виселити мешканців із займаних житлових приміщень, не дивлячись на ту обставину, що вони власними силами добудували даний будинок.

Вважає, що такі дії Фабрики грубо порушують їх права та інтереси, позбавляє можливості приватизувати вказані квартири, а введення об`єкта в експлуатацію та одноосібне визнання права власності здійснене з грубим порушенням норм чинного законодавства.

Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 22.12.2008 року, затвердженим розпорядженням голови Виноградівської РДА від 26.12.2008 року N 489, об`єкт 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 прийнятий в експлуатацію.

За заявою заступника директора ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» Вашкебою М.В. від 12.11.2008 року (замовлення N 7365) Виноградівським районним бюро технічної інвентаризації була проведена поточна інвентаризація житлового будинку, за результатами якої оформлена інвентаризаційна справа на будівлю житлового будинку.

Згідно з п. 3 рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 24.02.2009 року №54 вирішено визнати за ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» право приватної власності в цілому на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 .

Рішенням виконавчого комітету Виноградівської міськради від 24.02.2009 року №54 "Про визнання права власності на будівлі" (п. 8) доручено Виноградівському районному бюро технічної інвентаризації провести необхідну реєстрацію, а саме – оформити свідоцтво про право власності на підставі проведеної технічної інвентаризації ВАТ "Виноградівська взуттєва фабрика" на вказаний будинок.

26.02.2009 року виконавчим комітетом Виноградівської міської ради видано ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 .

26.02.2009 року Виноградівським районним бюро технічної інвентаризації проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно ВАТ "Виноградівська взуттєва фабрика" на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 , про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22000581, реєстраційний номер 26565775, номер запису 453 в книзі 2-ф.

Однак Фабрика не мала право вводити даний об`єкт в експлуатацію, оскільки не мала права користування та власності на земельну ділянку під вказаним будинком.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 23.08.1994 року № 223 Виноградівській взуттєвій фабриці було виділено земельну ділянку площею 2,31 га у постійне користування для обслуговування адмінбудинку, бази відпочинку та господарських і виробничо-технічних приміщень.

На підставі даного рішення Виноградівській взуттєвій фабриці було видано Державний акт на право постійного користування І-ЗК № 001366 від 07.12.1994 року.

Відповідно до листа Управління Держгеокадастру від 02.06.2016 року зазначено, що земельна ділянка, на якій розташований 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 не відносить до землі, наданої у постійне користування Виноградівській взуттєвій фабриці згідно Державного акту на право постійного користування серії І-ЗК № 001366.

Аналогічна інформація підтверджена також у листі відповіді Виноградівської міської ради №02-9/852 від 12.05.2016 року.

Разом з цим, в акті державної приймальної комісії від 22.12.2008 року зазначено, що будинок вводиться в експлуатацію на основі наступних документів та дозволів:

1)Дозвіл інспекції Держархбудконтролю Виноградівського району на виконання будівельно-монтажних робіт;

2)Проектно-кошторисна документація, затверджена головним архітектором Виноградівського району;

3)Архітектурно-планувальне завдання, затверджене начальником відділу містобудування та архітектури Виноградівського району.

Однак цих документів не існує взагалі, вони не значаться на зберіганні ані в архівному відділі Виноградівської РДА, ані в Державному архіві Закарпатської області.

Чинним на той момент законодавством України чітко визначено порядок та форму прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Зокрема ч.1 п.27 постанови KM України від 22.09.2004 №1243 "Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів" визначено, що за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, форма якого затверджується Держбудом.

Відповідно до пункту 27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ 22.09.2004 року №1243, акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15- денний строк та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Проте, відповідно до листа відповіді Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області № 1007.1.11/680 від 25.04.2016 року – такий акт державної комісії від 22.12.2008 року не було зареєстровано відповідно до п. 27 зазначеного Порядку.

Наказом Держбуду від 27.01.2005 №21 затверджено форму такого Акта. Порівняння оспорюваного Акта державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію від 22.11.2008 із затвердженою формою Акта свідчить про недодержання комісією, що 22.12.2008 приймала в експлуатацію об`єкт, не лише затвердженої форми Акта, але і його змісту.

Відповідно до затвердженої форми Акта до складу комісії має входити представник експлуатаційної організації. Цей розділ Акта чітко відповідає вимогам Постанови №1243, а саме ч.1 п.12, де вказано, що до складу державної приймальної комісії (серед інших) включається представник експлуатаційної організації. Натомість в Акті від 04.10.2006 не лише відсутній відповідний розділ про представника такої організації, а згідно Акту в комісію взагалі не було включено такого представника.

ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» не може бути забудовником (замовником) незаконно прийнятого в експлуатацію приміщення, оскільки його будівництво здійснювалося жителями квартир даного будинку відповідно до договору про сумісну діяльність від 1998 року (Панько Й.І., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

В Акті від 22.12.2008 всупереч затвердженій формі не вказано, яка документація надавалась комісії при прийнятті об`єкта в експлуатацію, а саме: чи надавалась комісії проектна документація з унесеними в процесі будівництва в установленому порядку змінами та доповненнями; чи надавались комісії документи щодо користування чи власності на земельну ділянку під будинком; чи надавалась комісії виконавча документація (згідно з переліком, затвердженим наказом Держбуду від 27.01.2005 N 21).

Такі розділи в Акті від 22.12.2008 взагалі відсутні. Це дало можливість прийняти в експлуатацію "об`єкт" без вивчення виконавчої документації, оскільки Фабрика не могла надати значну її частину. Ця документація може бути лише у забудовників - жителів квартир і ні Фабриці, ні членам комісії не надавалась. Є декотрі документи, яких взагалі не існує і приймальній комісії не надавалися.

Це, зокрема: геодезична розбивочна основа для будівництва (п. 1 Переліку виконавчої та іншої документації, що надається державній приймальній, робочій комісіям при прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів)"; геодезична схема фактичного розташування інженерних мереж (п. 2); акт прийняття нульового циклу (п. 3); документи, що свідчать про відповідність матеріалів, конструкцій і виробі, які використані під час виконання будівельно-монтажних робіт (п. 29); акти на приховані будівельно-монтажні роботи та акти про прийняття відповідальних конструкцій (п. 30); журнали виконання робіт, авторського нагляду, матеріали перевірок органами державного нагляду в процесі будівництва (п. 31).

Стверджує, що Фабрикою не надано інформації про вивчення комісією ряду іншої необхідної для прийняття в експлуатацію об`єкта документації, передбаченої тим же Переліком виконавчої та іншої документації, що надається державній приймальній, робочій комісіям при прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, зокрема: акт прийняття зовнішнього водопроводу (п. 4); акт прийняття зовнішньої каналізації (п. 5); акт прийняття внутрішньоквартальних, внутрішньо-майданчикових теплових мереж і гарячого водопостачання (п. 6); акт прийняття зовнішнього електропостачання (п. 7); акт прийняття внутрішньоквартальних, внутрішньомайданчикових систем водозливу, дренажу (п. 8); акт прийняття теплопункту (п. 9); акт прийняття системи опалення (п. 10); акт прийняття внутрішніх систем водопостачання (п. 11); аналіз води (п. 12); акт прийняття систем і випусків внутрішньої каналізації (п. 13); акт прийняття системи і випусків внутрішнього водозливу з будинку (п. 14); акт прийняття внутрішньої електропроводи, силового електрообладнання, підключення будинку до ТП і забезпечення постійного електропостачання (п. 15); акт прийняття систем вентиляції (п. 17); інша документація відповідно до Переліку. Крім того згідно затвердженої форми Акта в ньому має бути зазначено: 1) генерального підрядника та субпідрядників, які здійснювали будівництво; 2) генерального проектувальника та субпідрядні організації, якими розроблено проектну документацію; 3) відомості про проектну документацію - ким, коли і яким рішенням затверджена; 4) ким, коли та яким рішенням видано дозвіл на виконання будівельних робіт; 5) терміни виконання будівельно-монтажних робіт; 6) основні показники пред`явленого до прийняття в експлуатацію об`єкта; 7) інвестиційна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією; 8) вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію.

Жоден з цих розділів не знайшов свого відображення в Актів від 2008 року.

Таким чином Акт державної приймальної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію складено всупереч затвердженої форми Акта, без додержання його змісту та неправомочною комісією.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦК України (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил (Правовий висновок ВСУ по справі №6-225цс14, постанова від 28.01.2015 року).

Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Оскільки спірний об`єкт, 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 , збудовано ВАТ "Виноградівська взуттєва фабрика" без дотримання передбаченого законом порядку, без відповідної проектно-будівельної та дозвільної документації на будівництво нерухомого майна, з істотним порушенням процедури введення в експлуатацію, без права користування чи власності на земельну ділянку під будинком, 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 збудований як об`єкт нерухомості, є самочинним будівництвом.

Виходячи з вищезазначених обставин справи позовні вимоги про визнання недійсним п.3 рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради N 54 від 24.02.2009 р. в частині оформлення права власності на нерухоме майно на будинок за ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 26.02.2009 видане виконавчим комітетом Виноградівської міської ради на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 відкритому акціонерному товариству "Виноградівська взуттєва фабрика".

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 1 роз`яснення президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 N 02-5/35, акт державного чи іншого органу - юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Відповідно до Додатку 2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав - свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна, видані органами державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування, є правовстановлювальними документами, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Статтею 6 названого Закону визначена система органів державної реєстрації прав, яку становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав.

Держателем Державного реєстру прав є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 3 і 5 розділу І та пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2013 року.

Згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень названого Закону державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

До січня 2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об`єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, до 01.01.2013 комунальне підприємство "Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації" та з 01.01.2013 - реєстраційна служба Виноградівського районного управління юстиції, які є третіми особами по даній справі і не є відповідачами, при здійсненні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно є суб`єктом владних повноважень, який здійснює законодавчо делеговані йому функції по державній реєстрації, тобто, офіційному визнанню і підтвердженню державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно.

Спірне свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ N 19812 від 24.02.2009 року видане виконавчим комітетом Виноградівської міської ради на спірний будинок товариству. На підставі цього свідоцтва Виноградівським РБТІ проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "Виноградівська взуттєва фабрика" на спірний житловий будинок.

Враховуючи визнання недійсним в судовому порядку рішення виконкому Виноградівської міської ради, що було підставою для видачі Фабриці свідоцтва на право власності житлового будинку, зазначене свідоцтво підлягає визнанню недійсним.

ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» створено відповідно до наказу Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості від 25.07.1994р. №164, шляхом корпоратизації Виноградівської взуттєвої фабрики згідно з Указом Президента України від 15.06.1993р. №210/93 «Про корпоратизацію підприємств» та відповідно до Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.1993р. №508.

Пізніше, ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» була реорганізована у ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика».

Під час проведення корпоратизації будівля незавершеного чотирьохповерхового судинку по вул. Локоти, 48 у м. Виноградові не ввійшла до статутного фонду ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» і є об`єктом державної власності.

У відповідності з листом Мінпромполітики України № 24/6-2-252 від 16.08.2010 року, незавершене будівництво 4-ох квартирного житлового будинку ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» числиться в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності. Даний об`єкт не увійшов до статутного фонду ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика».

За таких обставин, правова природа та подальша доля даного об`єкта нерухомості врегульовано Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».

Проте, не зважаючи на приписи даного Закону, а саме, щодо передачі даного будинку в комунальну власність, оскільки такий не було передано до статутного капіталу новоствореного ВАТ, посадові особи Фабрики, ввівши в оману органи місцевого самоврядування та Мінпромполітики - вирішили одноосібно, без достатніх правових підстав зареєструвати право приватної власності за товариством.

Так, 22.12.2008 року державною приймальною комісією створеною Виноградівською РДА – ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» вводить даний об`єкт в експлуатацію.

Розпорядженням голови Виноградівської РДА № 489 від 26.12.2008 року було затверджено даний акт про введення в експлуатацію.

Рішенням Виконавчого комітету Виноградівської міської ради № 54 від 24.02.2009 року визнає право власності на спірний об`єкт нерухомості, що числиться за Мінпромполітики за ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика».

Разом з тим, 07.07.1998 року між Фабрикою та мешканцями вищезазначеного будинку було укладено договір про сумісну діяльність, на виконання якого мешканці будинку, а не Фабрика добудували спірний будинок за свої кошти та трудові зусилля.

Після незаконного оформлення права власності на об`єкт нерухомості, посадові особи Фабрики звернулися до суду про виселення мешканців будинку, які збудували його власними силами.

Пізніше Фабрика неодноразово намагалася порушити кримінальні справи на жителів квартир та зверталася до суду із вимогою про їх виселення.

У відповідності з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області від 09.10.2000року № 02-09/319 про завершення процесу приватизації відкритого акціонерного товариства "Виноградівська взуттєва фабрика", Виноградівська міська рада 24.11.2010 року звернулася до Мінпромполітики з проханням передати даний будинок у власність територіальної громади міста.

У відповідь на даний лист, Мінпромполітики України відповіло, що для передачі даного будинку в комунальну власність необхідно, щоб міська рада прийняла відповідне рішення.

Після цього, Мінпромполітики видав наказ № 58 від 04.03.2011 року про передачу вищезазначеного об`єкта у комунальну власність Виноградівської міської ради. Проте, Фабрика не виконала навіть цей наказ, обґрунтовуючи це тим, що вона є єдиним приватним власником даного майна, відповідно до незаконних рішень 2008-2009 років.

За таких обставин, ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» оформила на себе одноосібно право власності на об`єкт нерухомого майна, яка до цих пір належить Державі і ніколи не передавалося на баланс Фабрики.

Статтею 19 Конституції України від 28.06.96 р. встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема про визнання за нею права.

Відповідно до ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні напери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до ст.396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 392 глави 29 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою для визнання права власності в порядку ст.392 ЦК України є доведення того, що при відсутності такого спору є підстави стверджувати про перебування майна у власності позивача. При цьому, такий правовий статус майна повинен бути набутим у порядку встановленому законом.

З урахуванням положень ст.ст. 190, 396 та 392, особа, яка володіє майновими правами, може пред`явити позов про визнання його майнових прав, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

З характеру правовідносин сторін убачається, що між ними виникло правовідношення на підставі якого позивачі зобов`язалися сплатити пайові внески, наслідком чого мало бути передання кожному з них відповідної квартири після завершення будівництва. Зі змісту позовних вимог (т.2 а.с.110) убачається, що підставами для звернення до суду позивачами зазначено про невизнання відповідачем за кожним із позивачів набутого ними на підставі окремих договорів права.

Майнові права - це будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. (ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

В межах правовідносин сторін майновим правом, захист якого розглядається в цій справі, є закріплення за особою юридичної підстави отримати у власність у майбутньому право власності на квартиру згідно із укладеним договором, якщо основний володілець оспорює таку можливість (таке право) у порушення умов цього ж договору. Наслідком визнання майнових має стати визнання у майбутньому права власності, на що вказує характер правовідношення та його мета.

Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Виникнення майнового права на об`єкт незавершеного будівництва не є безумовним, воно залежить від підставності виникнення права щодо такого об`єкту будівництва у забудовника, правомірності проведення будівельних робіт та введення будинку в експлуатацію.

Закон захищає ті права, які виникають або виникли правомірно (ч.2 ст.15 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 5, 18 Закону України "Про основи містобудування" будівництво нерухомого майна повинно вестись згідно із затвердженим у встановленому порядку проектом, закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України). Відповідно ст. 329 ЦК України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

За частиною 2 статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У зв`язку з цим позивач просив:

1. Визнати недійсним п. 1.2 розпорядження голови Виноградівської РДА № 489 від 26.12.2008 року в частині затвердження акту державної приймальної комісії від 22.12.2008 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 4-х квартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 товариству з обмеженою відповідальністю "Виноградівська взуттєва фабрика".

2. Визнати недійсним п. 3 рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради N 54 від 24.02.2009 в частині оформлення права власності на нерухоме майно на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 товариству з обмеженою відповідальністю "Виноградівська взуттєва фабрика".

3. Визнати недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ N 029817 від 26.02.2009 видане виконавчим комітетом Виноградівської міської ради на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 відкритому акціонерному товариству "Виноградівська взуттєва фабрика" та скасувати відповідну державну реєстрацію права власності.

Представник позивача адвокат Нечаєв В.В. до суду подав додаткові пояснення від 15.03.2017 року (а.с.143-144 т.1), згідно яких Представник ТОВ «Виноградівської взуттєвої фабрики» посилається на наявність права на земельну ділянку під спірним будинком на час введення його в експлуатацію, оскільки посилається на рішення Виноградівської міської ради 1988 року. Проте, такий доказ є недопустимий та неналежний з огляду на те, що таке рішення подано в формі ксерокопії, оригінал чи засвідчену копію не надано суду для огляду.

Суду не надано доказів виділення земельної ділянки в статусі ТОВ чи ВАТ. Відповідно до ксерокопії рішення Виноградівської міської ради 1988 року, земельні ділянки були «виділені» для будівництва будинків державному підприємству «Виноградівська взуттєва фабрика». Після реорганізації та корпоратизації та вступу в силу нового Земельного кодексу України – ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» не зареєструвала жодні права на вказану спірну земельну ділянку.

Так, відповідно до розділу III ЗК України, чинного на момент введення спірного будинку в експлуатацію, фізичні та юридичні особи можуть володіти земельними ділянками на праві приватної власності, на умовах оренди чи постійного користування.

В судове засідання Фабрика не надала ані Державного акту на право приватної власності чи постійного користування, ані договору оренди.

Копія державного акту на право постійного користування земельною ділянкою І-ЗК № 001366 не вважається доказом володіння земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , оскільки відповідно до листа Управління Держгеокадастру від 02.06.2016 року така ділянка не відноситься до вказаного Державного акту. Аналогічна інформація відображена також у листі Виноградівської міської ради.

Факт відсутності будь-якого права на земельну ділянку під спірним будинком на момент введення в експлуатацію стверджується листом Управління Держгеокадастру від 16.08.2016 року.

Державний акт на право постійного користування землею виданий 07.12.1994 року на ім`я Виноградівської взуттєвої фабрики, (у 1994 р. реорганізоване в ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» шляхом корпоратизації) з моменту реорганізації втратив чинність виходячи наступного.

Це ж стосується і рішення виконкому Виноградівської міської ради № 380 від 01.12.1988 року, відповідно до якого земельна ділянка виділялася Виноградівській взуттєвій фабриці, а не ВАТ чи ТОВ корпоратизованої взуттєвої фабрики.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.27 ЗК України (діючий станом на 2000р. (прийнятий 1991р.) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства. Статтею 37 ЦК України (діючий на станом на 2000р (прийнятий у 1963р.) встановлено, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) Отже питання про надання у користування земельних ділянок нововиниклій у результаті реорганізації юридичній особі, повинно було вирішуватись в порядку, передбаченому ЗК України, діючому на момент реорганізації ВАТ. Тобто, відповідно до норм закону, зазначених вище, реорганізація підприємства є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою та повернення даних земель до земель державної чи комунальної власності з правом наступного переоформлення землі новою юридичною особою. Виходячи з наведеного, внаслідок припинення діяльності Виноградівської взуттєвої фабрики припинилося його право користування земельною ділянкою за зазначеним державним актом та рішенням виконкому № 380.

При реорганізації юридичної особи, правонаступник повинен був звернутися до відповідача із заявою про надання земельної ділянки у користування і на підставі рішення оформити правовстановлюючий документ на земельну ділянку для реорганізованої юридичної особи.

Відповідно до роз`яснення Держкомзему України від 02.08.2004 № 14- 22-6/6835 переоформлення правовстановлюючих документів на землю при реорганізації підприємства має здійснюватися одночасно з реорганізацією. В разі, якщо правонаступник не звернувся до ради із заявою про надання ділянки і не оформив право користування (власності) землею, то безумовно, правонаступник реорганізованої юридичної особи не набув права на землю. Відповідно до п. 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року N 43 (діюча на момент після реорганізації-корпоратизації взуттєвої фабрики), складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і товариствам громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою встановленому порядку відповідною технічною документацією.

Також безспірним є факт відсутності реєстрації акту державної приймальної комісії від 22.12.2008 року щодо введення в експлуатацію спірного будинку в Управлінні ДАБІ в Закарпатській області, що є грубим порушенням пункту 27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, постанови КМУ від 22.09.2004 за № 1243, що діяла на момент введення будинку в експлуатацію (стверджується листом УДАВІ в Закарпатській області від 20.04.2016 року).

Відповідно до спірного акта державної приймальної комісії про введення об`єкта в експлуатацію вбачається, що замовником, генпідрядником, проектувальником, експлуатаційною установою являється ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» в особі заступника директора Вашкеба М.В. Проте, дана юридична особа не могла бути і забудовником і підрядником і здійснювати всі будівельні роботи у зв`язку із відсутністю в такої жодних дозвільних документів (ліцензії) на будівництво, що стверджується випискою із онлайн реєстру виданих ліцензій.

Представник позивача адвокат Нечаєв В.В. до суду подав додаткові пояснення від 28.03.2017 року (а.с.147-149 т.1), згідно яких юридичними підставами для виникнення права спільної часткової власності є договір про спільну діяльність, кожен із учасників договору про спільну діяльність має право на доходи, розподіл прибутку згідно з узгодженими розмірами вкладів. Підставою для набуття права власності є створення майна у процесі спільної діяльності.

Правовідносини по даній справі врегульовані спільно ст.ст. 430-434 ЦК УРСР та ст.ст. 1130-1131 ЦК України.

Відповідно до положень старого ЦК УРСР «... За договором про сумісну діяльність сторони зобов`язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети.

Ведення спільних справ учасників договору про сумісну діяльність здійснюється за їх загальною згодою.

Для досягнення мети, зазначеної у статті 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю. Грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору...».

Відповідно до ч. 1 ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно ч. 2 ст. 1131 ЦК України, Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 1133 ЦК України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки.

Відповідно до ч.1 ст.1134 ЦК України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

Згідно ч.3 ст. 1134 ЦК України користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою.

Виноградівська взуттєва фабрика уклала договір про сумісну діяльність від 07.07.1998 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в розумінні ст. 430 ЦК УРСР, внаслідок чого в учасників договору виникли спільні права та обов`язки.

Відповідно до розділу 3 Договору про сумісну діяльність від 07.07.1998 року Сторони договору домовилися визначити вартість будівельних матеріалів, що використані при будівництві спірного будинку, внаслідок чого Сторони повинні були визначити і остаточну величину часток за цінами, що діяли при введенні об`єкта в експлуатацію.

Проте, будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 ще повністю не завершене, проте Виноградівська взуттєва фабрика без відома Сторін договору про сумісну діяльність одноосібно ввела будинок в експлуатацію та оформила право власності на даний будинок як новостворений без зазначення про існування вищевказаного Договору про сумісну діяльність, чим ввела в оману Виноградівську РДА, Виноградівську міську раду та Виноградівське РБТІ.

Відповідно до п. п. а) п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 p. N 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за N 157/6445, в редакції на час прийняття розпорядження, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна здійснюється з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування:

Фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна, акта про приймання об`єкта в експлуатацію та акта приймання-передачі цього об`єкта;

Договір від 07.07.1998 р, за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, оскільки його предметом є дольова участь сторін договору у будівництві об`єкта нерухомості - житлового будинку з 4-ма квартирами.

Відповідно, завершений будівництвом спірний об`єкт на час його введення в експлуатацію є спільною власністю учасників договору від 07.07.1998 p., а саме позивача та третіх осіб, пропорційно їх обсягу інвестування в даний об`єкт.

Така правова позиція узгоджується із рішеннями численних судових інстанцій по Україні.

Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України. Розмір часток у спільній сумісній власності подружжя визначається за нормами Кодексу про шлюб та сім`ю. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 25 червня 2011 року по справі N 3-58гс11.

Ухвалою суду від 28.08.2025 року провадження у даній цивільній справі в частині позовних вимог – визнання недійсним п. 3 рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради N 54 від 24.02.2009 в частині оформлення права власності на нерухоме майно на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Виноградівська взуттєва фабрика" та Визнання недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ N 029817 від 26.02.2009 видане виконавчим комітетом Виноградівської міської ради на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 акціонерному товариству "Виноградівська взуттєва фабрика" та скасування відповідної державної реєстрації права власності (другий та третій пункти позовних вимог) закрито на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У решті позовних вимог про визнання недійсним п. 1.2 розпорядження голови Виноградівської РДА № 489 від 26.12.2008 року в частині затвердження акту державної приймальної комісії від 22.12.2008 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 4-х квартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Виноградівська взуттєва фабрика" продовжено розгляд справи по суті.

Представником відповідача ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» до суду подано заперечення (а.с. 92-97 т.1), згідно якого просив у задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Нечаєв В.В. відмовити у повному обсязі.

Згідно поданого заперечення позовну заяву вважає необгрунтованою, безпідставною, та такою, що підлягає відхиленню з наступних підстав.

Зміст Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта затвердженого розпорядження голови Виноградівської районної державної адміністрації від 26.12.2008 року №489 відповідає змісту затвердженого Наказом Держбуду від 27.01.2005 року №21. Зокрема, у ньому міститься інформація про об`єкт який здається в експлуатацію та його адреса розташування (титульна сторінка), відомості про Державну приймальну комісію та її склад, перелік документації представленої державній комісії (п.9), відомості про генерального підрядчика та субпідрядні організації (п.3), відомості про розробника проектно-кошторисної документації (п.4), відомості про затвердження архітектурно-планувального завдання та проектно-кошторисної документації (п.5,6), термін виконання будівельно-монтажних робіт (п.8), а також інші відомості зазначені у типовому акті.

Склад комісії сформований на підставі та у складі у відповідності до ч.1 п.12 "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою КМУ від 22.09.2004 року №1243. Зокрема, щодо твердження позивача про відсутність у складі комісії представника експлуатаційної організації, заявляє, що згідно ст.25 ЖК Української РСР, для експлуатації державного і громадського житлового фонду створюються житлово-експлуатаційні організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку.

Оскільки для експлуатації даного житлового будинку не утворювалося жодних житлово-експлуатаційних організацій, а забудовником, згідно архітектурно-планувального завдання, затвердженого районним архітектором 11.10.1989 року, виступала ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика», саме представник даного підприємства - заступник директора Вашкеба М.В. і виступив від імені експлуатаційної організації, про що і вказано у акті державної приймальної комісії при прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта, затвердженому розпорядженням голови Виноградівської районної державної адміністрації від 26.12.2008 року №489.

Щодо тверджень позивача про відсутність у Акті відомостей про документи представлені державній приймальній комісії, звертає на п.9 Акта, в якому описано документацію, надану державній приймальній комісії, а саме: архітектурно - планувальне завдання і проектно-виконавча документація згідно п.,п. 2.7, 2.10 ДБН А3.1-3-94, оскільки у примітці Переліку виконавчої та іншої документації, що надається Державній приймальній, робочій комісіям про прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, зазначено, що у разі якщо ДБН, СНиП, ДСТУ, ТУ передбачається інша документація, вона також надається державній приймальній, робочій комісіям.

Порушення процедури введення в експлуатацію жодним чином не є підставою вважати нерухоме майно самочинним будівництвом.

Даний будинок дійсно не розташований на земельній ділянці виділеній ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» відповідно до рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 23.08.1994 року № 223, за даною адресою знаходиться Фабрика. А 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 знаходиться на іншій земельній ділянці, яка належить Фабриці на відповідній правові підставі.

Відтак, згідно п.1 рішення виконавчого комітету Виноградівської міської Ради народних депутатів Закарпатської області №380 від 01.12.1988 року вирішено виділити ділянку по АДРЕСА_2 взуттєвій фабриці під будівництво п`яти 4-х квартирних житлових будинків.

Твердження позивача щодо того, що будинок слід вважати самочинним будівництвом є безпідставними та неаргументованим.

Сторонами у договорі про сумісну діяльність від 07.07.1998 року, на який посилаються позивачі, є ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика».

Однак, сам позивач у позовній заяві заявляє, що будівництво будинку здійснювалося ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є сторонами даного договору, а тому не могли здійснювати спільну діяльність по будівництву спірних квартир за таким. У цих осіб не могло виникнути жодного права щодо квартир у спірному будинку, адже правової підстави для цього не існує – відсутній Договор про спільну діяльність між Підприємством та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Згідно ч.2, ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» об`єктами такої приватизації визначені квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму та належать до Державного житлового фонду.

Згідно п.1.2. Договору будівництво проводилося на базі належного Підприємству -недобудованого будинку. Враховуючи повне ухилення від виконання обов`язків, покладених на позивача і інших мешканців Договором, будинок, після введення в його в експлуатацію, перейшов у приватну власність Фабрики. За таких умов процес приватизації є не можливим, про що позивачів неодноразово інформувала Фабрика.

Більш того, позивач та інші мешканці, включаючи і тих, які не мають прав щодо спірного будинку, проживають у ньому безоплатно, двоє - на підставі ордерів про вселення, не сплачують жодних внесків та не укладали договір найму/оренди житла.

Позивач, називаючи себе забудовником, стверджує, що Фабрика не вклала жодних коштів у таке будівництво, а будівництво здійснювалося лише ними, за власний кошт та в повному обсязі. На ряду з цим зазначає, що Фабрикою, на момент укладення Договору, було надано для будівництва 4-х квартирний нежитловий будинок. Позивач одночасно називає жителів будинку особами, що збудували даний будинок та визнають той факт, що будівництво проводилося на основі вже існуючого, належно Фабриці 4-х квартирного будинку, тим самим суперечать своїм же словам.

Позивач вважає умову пільгового викупу такої квартири незаконною, називаючи себе «потенційними отримувачами та забудовниками даного майна».

Згідно п.2.2 Договору сторони договору наділені переважним правом перед третіми особами на викуп (в т.ч. приватизацію) майнової частки Підприємства після здачі будинку в експлуатацію. Положення договору були узгоджені та підписані сторонами. Жодної згадки, що на основі цього Договору у особи виникне право власності не існує. Жодної з умов Договору позивачами виконано не було, а тому і переважно права на викуп, чи то приватизацію, як вважають позивачі, виникнути не могло.

Звинувачення позивачем посадових осіб Фабрики щодо того, що їх постійно виселяють з їх квартир, вчиняють перешкоди у їх користуванні, подають різноманітні заяви про злочин за самоправство, протидіють у приватизації квартир є безпідставними. Після визнання права власності на будинок за Фабрикою, позивачі продовжили проживати в будинку.

Отже, враховуючи зазначене вище, зокрема повне ухилення від виконання обов`язків, покладених на позивача і інших мешканців Договором ні позивач, ні інші мешканці спірного будинку не мали жодної правової підстави на приватизацію квартир у даному будинку, а тим більше на визнання за ними права власності на такі квартири.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Однак, всупереч даній правовій нормі, позивач жодним чином не довів дані обставини, а отже останні не можуть бути взяті судом до уваги.

Дійсними є обставини, що вказують на те, що Фабрика є забудовником, дійсним та єдиним власником 4-х квартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_2 .

Таке підтверджено всіма необхідними доказами, зокрема саме Фабрикою було введено в експлуатацію такий будинок (згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 22.12.2008 року, затвердженим розпорядженням голови Виноградівської РДА від 26.12.2008 року № 489).

Згідно з п.3 рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 24.02.2009 року №54 вирішено визнати ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» право приватної власності в цілому на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 .

26.02.2009 року виконавчим комітетом Виноградівської міської ради видано ВАТ «Виноградівській взуттєвій фабриці» свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №029817 на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 .

26.02.2009 року Виноградівським районним бюро технічної інвентаризації проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 , про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22000581, реєстраційний номер 26565775, номер запису 453 в книзі 2-ф.

В такому разі позиція, що будинок є державною власністю є абсурдними, так як ТОВ –«Виноградівська взуттєва фабрика» володіє таким на всіх законних підставах.

Позивач не навів жодної підстави для звернення до суду, не аргументував думку, що його права порушені, невизнані або оспорювані, та яким чином задоволення позовних вимог вплине на його права.

Задоволення позовних вимог позивача, жодним чином не вплине на його права та обов`язки. Більше того, задоволення такого позову зашкодить інтересам безпосередньо позивача, так як у останнього не залишиться жодної підстави займати квартиру АДРЕСА_3 .

Строк на подання даного позову є пропущеним, що доводиться наступним.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач ОСОБА_1 дізнався про те, що у Підприємства існує право власності на будинок у 2010 році, коли звернувся до Підприємства із заявою про надання довідки - дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_4 у спірному будинку та про надання довідки щодо сплачених ним коштів, як частки у будівництві даної квартири (19 липня 2010 року).

На таку заяву йому надіслана відповідь № 21 від 10 серпня 2010 року, якою відмовлено у наданні такої документації через відсутність погодження на такі дії Загальних зборів акціонерів та через відсутність факту сплати ОСОБА_1 коштів, як частки у будівництві.

06 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Прокурора Виноградівського району із скаргою та вимогою зобов`язати Підприємство надати документи, необхідні для проведення приватизації квартири АДРЕСА_4 у спірному будинку.

На вимогу Прокурора Виноградівського району, посадовою особою Підприємства надано письмове пояснення, в якому вказано, що ОСОБА_1 неодноразово надавалися відповіді та пояснення на його звернення про те, що квартира, яку він хоче приватизувати, перебуває у приватній власності Підприємства, тому така приватизація є не можливою. Так строк звернення ОСОБА_1 до суду з таким позовом сплив у 2013 році.

На рахунок твердження, що перебіг позовної давності неодноразово переривався заявляє, що таке не відповідає нормам національного права.

Цивільним кодексом наведено вичерпний перелік обставин, за яких перебіг позовної давності перериваються.

Так, згідно ст.264 ЦК України:

1.Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

2.Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

3.Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Жодної з таких підстав переривання перебігу позовної давності позивач не зазначив, так як їх не існує.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4).

Перебіг позовної давності не переривався, а строки позовної давності є пропущеними, ще у 2013 році. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності, а отже даний позов, за відсутності такого клопотання є таким, що не підлягає розгляду.

Крім зазначеного, представником відповідача ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» адвокатом Петрина С.М. подано через систему «Електронний суд» додаткові пояснення (а.с. 86 – 90 т.3), доводи якого зводяться до того, що правова позиція відповідача щодо вимог позивача наразі не змінилася та аналогічна тій що була викладена в запереченнях на позовні вимоги позивача на початку розгляду справи у 2016 р.

Позивач вважає, що 4-х квартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 є самочинним будівництвом, та обґрунтовує таку позицію тим, що ніби то даний будинок збудовано ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» (далі - Фабрика): - без дотримання передбаченого законом порядку, без відповідної проектнобудівельної та дозвільної документації на будівництво нерухомого майна; з істотними порушеннями процедури введення в експлуатацію; - без права користування чи власності на земельну ділянку під будинком.

Оспорюваний Акт прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкта, затверджений Розпорядженням голови Виноградівської районної державної адміністрації від 22.12.2008 року №489, виданий у відповідності та в порядку встановленому Постановою КМУ від 22.09.2004 року №1243 та жодним чином не порушив прав мешканців будинку, які уклали з фабрикою договір про спільну сумісну діяльність, від 07.07-1998 року на приватизацію квартир в даному будинку.

Зміст Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта затвердженого розпорядженням голови Виноградівської райдержадміністрації від 26.12.2008 року № 489 відповідає змісту затвердженого Наказом Держбуду від 27.01.2005 року №21. Зокрема, у ньому міститься інформація про об`єкт який вводиться в експлуатацію та його адреса розташування (титульна сторінка), відомості про державну приймальну комісію та її склад, перелік документації представленої державній приймальній комісії (п. 9), відомості про генерального підрядчика та субпідрядні організації (п. 3), відомості про розробника проектно-кошторисної документації (п.4), відомості про затвердження архітектурно-планувального завдання та проектно-кошторисної документації (п.5,6), термін виконання будівельно-монтажних робіт (п.8) а також інші відомості зазначені у типовому акті.

Склад комісії сформований на підставі та у складі у відповідності до ч.1 п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою КМУ від 22.09.2004 року №1243. Зокрема, щодо твердження позивача про відсутність у складі комісії представника експлуатаційної організації, повідомляємо, що згідно ст. 25 ЖК Української РСР, для експлуатації державного і громадського житлового фонду створюються житлово-експлуатаційні організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку. Житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території. Жилий будинок може експлуатуватися тільки однією житлово- експлуатаційною організацією. Якщо для експлуатації будинків відомчого або громадського житлового ФОНДУ не може бути створено житлово-експлуатаційну організацію, експлуатація будинків здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією.

Оскільки для експлуатації даного житлового будинку не утворювалось жодних житлово-експлуатаційних організацій, а забудовником, згідно архітектурнопланувального завдання, затвердженого районним архітектором 11.10.1989 року, виступала Виноградівська взуттєва фабрика, саме представник даного підприємства заступник директора фабрики Вашкеба М.В. і виступав від імені експлуатаційної організації, про що і вказано у акті державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, затвердженому розпорядженням голови Виноградівської райдержадміністрації від 26.12.2008 року № 489.

Щодо тверджень позивача про відсутність у Акті відомостей про документи представлені державній приймальній комісії, згідно п. 9 Акта описано документацію, надану державній приймальній комісії, а саме: архітектурно-планувальне завдання і проектно-виконавча документація згідно п.п. 2.7, 2.10 ДБН АЗ. 1-3-94, оскільки у примітці Переліку виконавчої та іншої документації, що надається державній приймальній, робочій комісіям при прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, зазначено, що у разі якщо ДБН, СНиП, ДСТУ, ТУ передбачена інша документація, вона також надається державній приймальній, робочій комісіям.

Щодо відсутності права користування чи власності на земельну діяльність під будинком.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 23.08.1994 року № 223 ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» було виділено земельну ділянку площею 2.31 га у постійне користування для обслуговування адмінбудинку, бази відпочинку, та господарських і виробничо-технічних приміщень. На підставі даного рішення ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» було видано Державний акт на право постійного користування І-ЗК № 001366 від 07.12.1994 року. Відповідно до листа Управління Держгеокадастру від 02.06.2016 року зазначено, що земельна ділянка, на якій розташовано 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 не відносить до землі наданої у постійне користування ВАТ Виноградівська взуттєва фабрика» згідно Державного акту на право постійного користування серії І-ЗК №001366.

Даний будинок дійсно не розташований на земельній ділянці площею 2.31 га, виділеній ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» відповідно до рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 23.08.1994 року № 223, за вказаною адресою знаходиться саме Фабрика. А 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 знаходиться на іншій земельній ділянці, яка належить Фабриці на відповідній правові підставі.

Відтак, згідно п.1 рішення виконавчого комітету Виноградівської міської Ради народних депутатів Закарпатської області № 380 від 01.12.1988 року вирішено виділити ділянку по АДРЕСА_2 взуттєвій фабриці під будівництво п`яти 4-х квартирних житлових будинків.

Твердження позивача щодо того, що будинок слід вважати самочинним будівництвом є безпідставними та неаргументованим, а всі наведені ним доводи такими, що не мають свого відображення в дійсності.

Щодо твердження позивача про те, що будинок являється державною власністю

Позивач жодним чином не довів дані обставини, а отже останні не можуть бути взяті судом до уваги. Дійсними є обставини, що вказують на те, що Фабрика є забудовником, дійсним та єдиним власником 4-х квартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_2 . Таке підтверджено всіма необхідними доказами, зокрема:

Саме Фабрикою було введено в експлуатацію такий будинок (згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 22.12.2008 року, затвердженим розпорядженням голови Виноградівської РДА від 26.12.2008 року № 489).

Згідно з п.3 рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 24.02.2009 року №54 вирішено визнати ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» право приватної власності в цілому на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 .

26.02.2009 року виконавчим комітетом Виноградівської міської ради видано ВАТ «Виноградівській взуттєвій фабриці» свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 . 26.02.2009 року Виноградівським районним бюро технічної інвентаризації проведено реєстрацію права власності на нерухоме майно ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 , про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22000581, реєстраційний номер 26565775, номер запису 453 в книзі 2-ф.

У такому разі позиція, що будинок є державною власністю є абсурдними, так як відповідач володіє ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» таким на всіх законних підставах.

Відповідачем – Виноградівською міською радою до суду подано заяву (а.с.160-167 т.3), згідно якої не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 .

При винесенні рішення по суті у цій справі просить врахувати фактичні обставини, які були встановлені Верховним Судом у справі № 299/3686/15-ц у постанові від 20.11.2024.

ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика», правонаступником якого є ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика», створено наказом Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості від 25.07.1994 року № 164 шляхом перетворення Виноградівської взуттєвої фабрики відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210 «Про корпоратизацію підприємств» та Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 1993 року № 508.

Рішенням Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 01.12.1988 року № 380 Виноградівській взуттєвій фабриці було виділено земельну ділянку по АДРЕСА_2 під будівництво п`яти 4-квартирних будинків.

Договором підряду № 1, укладеним 09 квітня 1993 року Виноградівською взуттєвою фабрикою (замовником) з МП «Спектр ЛТД» (підрядником), актом вибору земельної ділянки для внутрігосподарського будівництва, актами приймання виконаних робіт за липень, вересень 1993 року, жовтень 1994 року, грудень 1995 року, серпень, вересень 1996 року підтверджується досягнення угоди про будівництво 4-квартирного житлового будинку по вул. Докоти в м. Виноградові кошторисною вартістю 65 млн. крб (на момент укладання договору), із початком виконання будівельних робіт не пізніше 13 квітня 1993 року, закінченням робіт не пізніше 31.12.1993 року, а також факт виконання певної частини будівельних робіт. Водночас факт закінчення будівництва і виконання зобов`язань за договором підряду № 1 від 09.04.1993 року документального підтвердження не має і ніким не заперечується та відповідає обставинам справи, що будинок у рамках цього договору не був збудований.

У Протоколі спільного засідання профкому і адміністрації підприємства від 16.01.1997 року №49 при розгляді питання щодо розподілу квартир спірного будинку вказано, що через брак коштів у підприємства, розпочате будівництво 4-х квартирного будинку для працівників не може бути завершений, а тому існує необхідність розподілу цих квартир за для завершення будівництва самими особами.

Згідно з актами прийому-передачі виконаних робіт від липня 1993 року, вересень 1993 року, жовтень 1994 року, грудень 1995 року, серпень 1996 року, вересень 1996 року, наданих малим підприємством «Спектр ЛТД», що надані Виноградівській взуттєвій фабриці в результаті виконання будівництва спірного будинку. У цих актах містяться відомості щодо робіт, які проводилися на замовлення фабрики.

07.07.1998 року між Виноградівською взуттєвою фабрикою та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 було укладено договір про сумісну діяльність, згідно з пунктом 1.2 якого вказані особи як мешканці зобов`язалися добудувати 4-квартирний житловий будинок по АДРЕСА_5 , що належав підприємству, після чого - мали право на приватизацію квартир.

У пункті 2.2 вказаного договору передбачено, що сторони наділені переважним правом перед третіми особами на викуп (у тому числі приватизацію) майнової частки фабрики після здачі будинку до експлуатації.

Право фізичних осіб-учасників даного договору на викуп частки підприємства, передбаченого у пункті 2.2. цього договору, реалізується наступним чином: ОСОБА_9 має право на викуп квартири АДРЕСА_6 корисною площею 75,96 кв.м; ОСОБА_6 має право на викуп квартири АДРЕСА_7 корисною площею 61,56 кв.м; ОСОБА_5 має право на викуп квартири АДРЕСА_8 корисною площею 75,96 кв.м; ОСОБА_1 має право на викуп квартири АДРЕСА_4 корисною площею 61,56 кв.м.

Будівництво житлового будинку, що було предметом договору від 07.07.1998 року про сумісну діяльність, було закінчене лише в кінці 2008 року. Розпорядженнями голови Виноградівської райдержадміністрації: від 08.02.2007 року №30 була створена державна комісія з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, які не є державною власністю, від 26.12.2008 № 489 був затверджений акт державної приймальної комісії, до складу якої входили серед інших і заст. директора взуттєвої фабрики Вашкеба М.В. та міський голова Бочкай С.З., від 22.12.2008 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 4-квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з актом державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта від 22.12.2008 року, затвердженим розпорядженням голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 2.12.2008 року №489:

4-квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 було прийнято до експлуатації. Вартість основних фондів, прийнятих в експлуатацію була оцінена у сумі 1 221 840,00 грн, що є вартістю будівельно-монтажних робіт;

об`єкт, який вводиться в експлуатацію, та адресу його розташування; державну приймальну комісію та її склад; надану документацію (архітектурно- планувальне завдання і проектно-виконавча документація, пункти 2.7, 2.10 Державних будівельних норм A3.1-3-94); генерального підрядчика та субпідрядні організації; розробника проектно-кошторисної документації; затвердження архітектурно-планувального завдання та проектно-кошторисної документації; термін виконання будівельно-монтажних робіт, а також інші відомості;

забудовнику (заступнику директора взуттєвої фабрики Вашкебі М.В.) передати, а Виноградівській міській раді (міському голові Бочкай С.З.) взяти на баланс 4-квартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 з метою подальшої приватизації квартир громадянами з урахуванням умов договору від 07 липня 1998 року про сумісну діяльність

Згідно з архітектурно-планувальним завданням, затвердженим районним архітектором 11.10.1989 року, забудовником спірного будинку була Виноградівська взуттєва фабрика, а її представник - заступник директора фабрики Вашкеба М. В. - виступав від імені експлуатаційної організації, про що також було зазначено в акті державної приймальної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об`єкта від 22.12.2008 року.

З метою забезпечення прав осіб, які уклали з товариством договір про спільну сумісну діяльність від 07.07.1998 року, пунктом 2 розпорядження голови Виноградівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 26.12.2008 року №489 було зобов`язано забудовника передати, а Виноградівську міську раду Закарпатської області - взяти на баланс 4-квартирний житловий будинок по вул. Локоти у м. Виноградів Закарпатської області для подальшої приватизації громадянами квартир з врахуванням умов указаного договору.

За заявою заступника директора ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» Вашкеби М. В. від 12.11.2008 року (замовлення № 7365) Виноградівським районним бюро технічної інвентаризації була проведена поточна інвентаризація житлового будинку, за результатами якої оформлена інвентаризаційна справа на будівлю житлового будинку.

У пункті 3 рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 24.02.2009 року №54 «Про визнання права власності на будівлі» визнано за ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» право приватної власності в цілому на 4-квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 . Також вказаним рішенням доручено Виноградівському районному бюро технічної інвентаризації провести необхідну реєстрацію, а саме: оформити товариству свідоцтво про право власності на спірний будинок на підставі проведеної технічної інвентаризації.

26.02.2009 року виконавчий комітет Виноградівської міської ради Закарпатської області видав Виноградівській взуттєвій фабриці свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №029817 на 4-квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 , а Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації здійснило реєстрацію права власності на нерухоме майно, що стверджується витягом про реєстрацію права власності.

Спірний житловий будинок знаходився на земельній ділянці, яка була виділена Виноградівській взуттєвій фабриці під будівництво п`яти 4-квартирних житлових будинків на підставі рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 01.12.1988 року № 380.

Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.02.2009 року №22000581, виданим Виноградівським БТІ, підтверджується факт реєстрації 26.02.2009 року права власності ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» на 4-квартирний житловий будинок у АДРЕСА_2 у цілому (частка 1/1) на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.02.2009, номер запису: 453 у книзі: 2-ф, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 26565775.

Актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Виноградівської взуттєвої фабрики, складеним комісією з корпоратизації, затвердженим Головою Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості 25.07.1994, зафіксовано та підтверджено листом ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» на адресу Мінпромполітики України від 07.08.1998 № 101, листом Мінпромполітики України від 16.08.2010 № 24/6-2-202 на адресу ОСОБА_1 , що з вартості цілісного майнового комплексу фабрики був виключений державний житловий фонд вартістю 297727 тис. крб, що становить вартість незавершеного будівництва чотириквартирного житлового будинку, будівництво якого не закінчене через відсутність коштів, це будівництво не увійшло до статутного фонду ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» та зареєстроване у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності.

04.03.2011 року Мінпромполітики України видало наказ № 58 «Про передачу у комунальну власність житлового будинку», яким наказало директору ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» Колпо Альфонсо передати у комунальну власність територіальної громади м. Виноградова об`єкт незавершеного будівництва - 4-квартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який у процесі корпоратизації не увійшов до статутного фонду товариства і знаходиться на його балансі.

Згідно з висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №299/3686/15 за зверненням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 19.04.2023 року № 620/05-23, виконаної судовим експертом Колчаром В. Д. у порядку статті 106 ЦПК України - дослідженням судового експерта встановлено та відповідним чином у висновку відображено:

1)на момент введення житлового будинку в експлуатацію будівництво цього будинку завершене не було, на час проведення експертизи будівельні роботи по будинку в основному завершені;

2)загалом будинок та прибудинкова територія є упорядкованими, зовнішні стіни будинку утеплено за допомогою пінополістирольних плит товщиною 0,05 м і покрито декоративною штукатуркою типу «короїд»;

3)система водопостачання для кожної з квартир є фактично індивідуальною: перед будинком улаштовано колодязь, в якому розташовується відгалуження від централізованого водопроводу міської мережі водопостачання, від якого прокладено три окремі нитки трубопроводу: у квартиру АДРЕСА_6 ; у квартиру АДРЕСА_8 ; у квартири АДРЕСА_7 і АДРЕСА_4 ;

4)систему газопостачання прокладено таким чином, що від стояка вуличного газопроводу повітряним шляхом прокладено вуличний трубопровід, з якого зроблені врізки для кожної з квартир;

5)система електропостачання влаштована таким чином, що від вуличної опори лінії електропередач повітряним шляхом прокладено чотири кабелі окремо для кожної з квартир;

6)теплопостачання кожної з квартир є автономним: у квартирах АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 і АДРЕСА_4 установлені індивідуальні газові котли, теплопостачання квартири АДРЕСА_6 здійснюється за допомогою електричних радіаторів;

7)система каналізації влаштована в кожній із квартир, при цьому: стічні води з квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 і АДРЕСА_4 направляються в спільний розташований у дворі каналізаційний колодязь, у подальшому стічні води відкачуються спеціальним асенізаційним транспортом; стічні води з квартири АДРЕСА_8 направляються в окрему розташовану в дворі металеву ємність, звідки в подальшому перекачуються у вуличну каналізаційну мережу;

8)частка кожного з учасників договору визначалася у вигляді відсотка шляхом відношення вартості робіт, що припадає на кожного з учасників, до загальної вартості робіт, що виконані на об`єкті;

9)роботи, що були виконані ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика», відносяться до загальнобудівельних робіт і пов`язані із зведенням основних несучих та огороджувальних конструкцій - фундаментів, стін, перегородок, перекриття, даху та покрівлі;

10)інші учасники договору виконували роботи з інженерного забезпечення будівлі (улаштування зовнішніх і внутрішніх мереж водо-, газо-, електро-, теплопостачання та каналізації), облаштування приміщень загального користування та допоміжних приміщень будинку, оздоблення загальних конструкцій будинку, зокрема, утеплення фасаду, а також оздоблювальні роботи в кожній із квартир;

11)деякі будівельні роботи, необхідні для здачі будинку в експлуатацію та забезпечення процесу життєдіяльності помешкань, окремими учасникам договору виконувалися сумісно без участі інших учасників, зокрема, це стосується системи каналізування стічних вод квартир АДРЕСА_9 , які мають один спільний каналізаційний колодязь;

12)вартість будівельних робіт у цінах за станом на час проведення експертизи, що є фактично виконаними на об`єкті, є такою: виконані учасником ОСОБА_2 (квартира АДРЕСА_6 , розрахунок №1) - 989 978,18 грн; виконані учасником ОСОБА_6 (квартира АДРЕСА_7 , розрахунок АДРЕСА_7 ) - 422970,48 грн; виконані учасником ОСОБА_5 (квартира АДРЕСА_10 ) - 946 785,02 грн; виконані учасником ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_4 , розрахунок №4) - 839 312,88 грн; виконані учасниками ОСОБА_6 і ОСОБА_1 (влаштування спільної системи каналізації квартир АДРЕСА_9 , розрахунок №5) - 36 726 грн; виконані учасниками ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 і ОСОБА_1 у приміщеннях загального користування та інших будівельних елементах і конструкціях будинку (відмостка, фасад тощо) (розрахунок №6) - 1 281 291,20 грн; виконані учасником ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» (розрахунок №7) - 1 799 266,28 грн; разом - 6 316 330,04 грн;

13) беручи до уваги фактичний стан будинку і його елементів на час проведення експертизи, ступінь їх фізичного зносу, дані про час виконання окремих робіт по будинку тощо станом на 26.12.2008 року стан будівельної готовності житлового будинку не відрізнявся значним чином від стану, який має цей об`єкт на час проведення огляду, відмінність полягає лише у виконанні окремих будівельних робіт по квартирах АДРЕСА_11 , при цьому, станом на 26.12.2008 року по цих квартирах були виконані роботи вартістю: квартира АДРЕСА_6 (розрахунок №8) - 865 911,41 грн; квартира АДРЕСА_7 (розрахунок №9) - 399 933,11 грн; для визначення повного розміру вкладів цих учасників договору та їхніх часток у будівництві житлового будинку, до вартості робіт, зазначених у розрахунках №8 і №9, слід додати їхню частку у вартості робіт, що були виконані спільно з ОСОБА_5 і ОСОБА_1 (розрахунок №6), а ОСОБА_6 слід додати також його частку у вартості робіт, що були виконані спільно з ОСОБА_1 (розрахунок №5); сукупний коефіцієнт переводу цін із червня 2023 року в ціни станом на 26.12.2008 року (01.01.2009 року) становить 5,69%; 14) за такими розрахунками, зважаючи на розподіл окремих робіт, які виконувалися не всіма учасниками договору, тільки між відповідними учасниками саме таких робіт у рівних частках, вартість будівельних робіт, розміри вкладів і частки по учасниках договору становитимуть: станом на 26.12.2008 року у цінах за станом на день введення будинку в експлуатацію (26.12.2008 року): ОСОБА_2 - 208 447,01 грн (19%); ОСОБА_6 - 129 810,00 грн (12%); ОСОБА_5 - 222 690,30 грн (21%); ОСОБА_1 - 207 029,64 грн (19%); ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» - 316 215,51 грн (29%); разом - 1 084 222,46 грн (100%); 15) станом на 26.12.2008 року у цінах за станом на час проведення експертизи (червень 2023 року): ОСОБА_2 - 1186 234,21 грн (21%); ОСОБА_6 - 738 618,91 грн (12%); ОСОБА_5 - 1 267 107,82 грн (20%); ОСОБА_1 - 1 177 998,68 грн (19%); ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» - 1 799 266,28 грн (28%); разом - 6 169 225,90 грн (100%); 16) станом на час проведення експертизи у вигляді, який має будинок на цей час, у цінах за станом на час проведення експертизи (червень 2023 року): ОСОБА_2 - 1 310 300,98 грн; ОСОБА_6 - 761 656,28 грн; ОСОБА_5 - 1 267 107,82 грн; ОСОБА_1 - 1 177 998,68 грн; ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» - 1 799 266,28 грн; разом - 6 316 330,04 грн.

Вищевказаною постановою Верховного Суду залишено без змін резолютивну частину суду апеляційної інстанції, якою остаточно визнано недійсним і скасовано пункт 3 рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 24.02.2009 року № 54 «Про визнання права власності на будівлі»; скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» Виноградівською міською радою Закарпатської області 26.02.2009 року на підставі рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 24.02.2009 року № 54 на 4-квартирний житловий будинок за адресою (на момент видачі свідоцтва): АДРЕСА_2 .

Представником відповідача – Берегівської районної військової адміністрації через систему «Електронний суд» подано відзив (а.с.134-135, 136-137 т.3) доводи якого зводяться до того, що Берегівська РДА є процесуальним правонаступником Виноградівської РДА. Дії та рішення Виноградівської РДА під час введення спірного будинку в експлуатацію булиправомірними, вчиненими в межах повноважень та відповідно до закону, що діяли на той час.

Рішення Виноградівської РДА від 26.12.2008 № 489 про затвердження акту державної приймальної комісіїпрямо враховувало наявність договору про сумісну діяльність. Пунктом 2 Розпорядження № 489 булозобов`язано забудовника передати, а Виноградівську міську раду взяти на баланс 4- квартирний житловий будинок для подальшої приватизації громадянами квартир з врахуванням умов указаного договору. Тобто РДА, як орган державної влади, виконала свій обов`язок щодо захисту прав громадян.

На момент введення будинку в експлуатацію (2008 р.) затвердження актів державної приймальної комісії та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на території районуналежало до компетенції районних державних адміністрацій. Виноградівська РДА діялана підставі та в межах повноважень, наданих їй законодавством.

Постанова Верховного Суду від 27.05.2020 у цій же справі та Постанова ВС від 16.10.2019 у справі № 299/2240/16-ц підтвердили, що завершений будівництвом житловий будинок єспільною власністю сторін правочину (договору про сумісну діяльність). Ці постанови, які стали обов`язковими для апеляційного суду, фактичнопідтверджують правильність позиції, закладеної у Розпорядженні РДА № 489 (про необхідність приватизації з урахуванням часток).

Берегівська РДА, вважає, що розпорядження Виноградівської РДА від 26.12.2008 № 489 булозаконним та обґрунтованим, оскільки зобов`язувало врахувати права фізичних осіб при подальшій приватизації.

Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали до суду письмове пояснення (а.с. 168-183 т.3), згідно якого поданий позов просили задовольнити.

Починаючи з 1994 року державне підприємство Виноградівська взуттєва фабрика була реорганізована шляхом корпоратизації у ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика».

Враховуючи скрутний майновий стан новоствореного підприємства, арешти майна з боку фіскальних органів та неможливості завершення будівництва чотириквартирного житлового будинку у АДРЕСА_2 - між Фабрикою та чотирьома сім`ями: Вашкеба, Потокі, Гребян та Панько було укладено договір про сумісну діяльність від 07.07.1998 року, відповідно до якого, мешканці квартир зобов`язалися спільно добудувати за власні кошти вказаний будинок, перед введенням будинку в експлуатацію визначити кінцеві величини часток майнової участі, внаслідок чого мешканці будинку мали право на викуп (в тому числі на умовах приватизації) вказаних квартир.

Сторони договору виконали свої зобов`язання, добудували власними коштами будинок.

Однак, в кінці 2008 року, Фабрика, без повідомлення інших сторін договору, самовільно та одноособово ввела будинок в експлуатацію та визнала за собою право власності на будинок в цілому (на підставі рішення виконкому Виноградівської міської ради).

Після реєстрації права власності на будинок, Виноградівська міська рада довідалася про існування договору про сумісну діяльність та про ту обставину, що в 1994 році даний недобудований будинок не ввійшов до статутного капіталу новоствореної фабрики, а навпаки – числиться в Реєстрі об`єктів державної власності за Міністерством економічного розвитку, а тому двічі самостійно скасовувала свої власні рішення про визнання права власності.

Проте, в судових інстанціях такі дії міської ради визнані протиправними з огляду на практику Конституційного суду України.

В квітні 2016 року Фабрика подала до суду позов про виселення всіх мешканців квартир, посилаючись на ту обставину, що саме вона є одноосібним власником будинку.

Враховуючи порушення прав та інтересів мешканців квартир, які самостійно добудували свої квартири, не мали можливості визначити свої частки, оскільки не знали про факт введення в експлуатацію майна - такі звернулися до суду за захистом свої прав та інтересів.

ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду, в якому просив у рамках справи 299/2240/16-ц:

1. Визнати недійсним п. 1.2 розпорядження голови Виноградівської РДА № 489 від 26.12.2008 року в частині затвердження акту державної приймальної комісії від 22.12.2008 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 4-х квартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 товариству з обмеженою відповідальністю "Виноградівська взуттєва фабрика".

2.Визнати недійсним п. 3 рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради N 54 від 24.02.2009 в частині оформлення права власності на нерухоме майно на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 товариству з обмеженою відповідальністю "Виноградівська взуттєва фабрика".

3.Визнати недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ N 029817 від 26.02.2009 видане виконавчим комітетом Виноградівської міської ради на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 відкритому акціонерному товариству "Виноградівська взуттєва фабрика" та скасувати відповідну державну реєстрацію права власності.

Ухвалою суду від 28.08.2025 вирішено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (другий та третій пункти позовних вимог) закрити на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

У решті позовних вимог про визнання недійсним п. 1.2 розпорядження голови Виноградівської РДА № 489 від 26.12.2008 року в частині затвердження акту державної приймальної комісії від 22.12.2008 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 4-х квартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Виноградівська взуттєва фабрика" продовжено розгляд справи по суті.

Одноосібне введення в експлуатацію вказаного будинку Фабрикою (за умови приховування факту спільного його будівництва всіма учасниками договору про сумісну діяльність) було протиправним та незаконним. За цих обставин, позов в частині оскарження розпорядження голови РДА про затвердження акту про прийняття в експлуатацію спірного будинку є вмотивований, підставний та такий, що підлягає повному задоволенню.

Просять врахувати фактичні обставини, які були встановлені Верховним Судом у справі №299/3686/15-ц у постанові (по суті) від 20.11.2024.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Нечаєв В.В. вимоги позову підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поданих додаткових поясненнях, та просив такі задоволити.

Представник відповідача – ТОВ “Виноградівська взуттєва фабрика” – адвокат Петрина С.М. вимоги позову заперечив, посилаючись на підстави, викладені у поданому запереченні.

Додатково зазначив, що сторона позивача ініціює судові провадження, яких у подальшому оскаржує судові рішення і таким чином затягує розгляд справи на роки. Поданий позов не відповідає інтересам позивача. Спірну ситуацію слід було вирішувати іншим чином, а не подавати позови.

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Державна інспекція архітектури та містобудування України (ДІАМ) про розгляд справи повідомлена. Позицію щодо справи до суду не надала.

Треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, до суду подали заяву з викладеною позицією по справі, згідно якої вимоги позову визнають та незаперечують щодо задоволення.

У судовому засіданні під час розгляду даної справи досліджено наступні докази:

- довідку державного архіву Закарпатської області від 22.04.2016 р. №17/01/-21 згідно якої повідомлено про відсутність в архіві: дозвіл інспекції Держархбудконтролю Виноградівського району на виконання будівельно-монтажних робіт; проектно-кошторисна документація, затверджена головним архітектором Виноградівського району; архітектурно-планувальне завдання, затверджене начальником відділу містобудування та архітектури Виноградівського району (а.с.14 т.1);

- наказ Державного комітету України з легкої та текстильної промисловості №164 від 25.07.1994 року Про створення відкритого акціонерного товариства «Виноградівська взуттєва фабрика», згідно якого перетворено Виноградівську взуттєву фабрику у відкрите акціонерне товариство, єдиним акціонером якого є Держкомлегтакс і надалі іменувати його: відкрите акціонерне товариство "Виноградівська взуттєва фабрика"; затверджено статут відкритого акціонерного товариства "Виноградівська взуттєва фабрика"; встановлено, що з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства "Виноградівська взуттєва фабрика" до нього переходять активи та пасиви державного підприємства, ї воно стає правонаступником його прав та обов`язків (а.с.15-16 т.1);

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 26.02.2009 р. на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 , власником якого зазначено ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» з часткою 1/1 (а.с.17 т.1);

- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22000581 від 26.02.2009 на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 , власником якого зазначено ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» з часткою 1/1 (а.с.18 т.1);

- розпорядження голови Виноградівської РДА від 16.12.2008 року №489, згідно п. 1.2 якого затверджено акти державної приймальної комісії від 22.12.2008 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 4-х квартирного житлового будинку, за адресою: м.Виноградів, Локоти. Об`єкт має такі показники: Загальна площа – 339,4 м2, житлова площа – 140 м2, загальний будівельний об`єм – 1868,3 м3, кількість поверхів – 2, в тому числі кількість квартир – 4, з них двокімнатних – 2 квартири, загальною площею – 160,7 м2, житловою площею – 60,4 м2, трикімнатних квартир – 2 квартири, загальною площею – 178,7 м2, житловою площею – 79,6 m2. Вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію – 1221,84 тис. грн., в тому числі вартість будівельно-монтажних робіт – 1221,84 тис. гривень (а.с.19-20 т.1);

- акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта – 4-х квартирний житловий будинок в АДРЕСА_2 (а.с.21-25 т.1);

-лист Виноградівської міської ради №02-9/852 від 18.05.2016 року, згідно якого земельна ділянка, на якій розташований 4-ох квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 до Державного Акту серії І-ЗК №001366 не віднесена (а.с.26 т.1);

- лист управління Держгеокадастру у Виноградівському районі Закарпатської області від 02.06.2016 року №29-703-99.5-1242/2-16, згідно якого в Управлінні відсутній оригінал Державного акту на право постійного користування серії І-ЗК № 001366. Державний акт на право постійного користування серії І-ЗК №001366 виданий Виноградівській взуттєвій фабриці, є чинним. Вищезазначений державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 24. Земельна ділянка, на якій розташований 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 не відноситься до землі, наданої у постійне користування Виноградівській взуттєвій фабриці згідно Державного акту на право постійного користування серії І-ЗК № 001366. Уповноважені особи ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика до Управління з метою переоформлення права користування на вказані зем. ділянки не звертались (а.с.27 т.1);

- лист регіонального відділення Фонду державного майна України від 14.07.2010 року №18-10-02081, згідно якого Відкрите акціонерне товариство "Виноградівська взуттєва фабрика" створено в процесі корпоратизації (засновник - Державний комітет України з легкої і текстильної промисловості). В статутний фонд акціонерного товариство "Виноградівська взуттєва фабрика"незавершене будівництво 4-х квартирного житлового будинку не було включено. На виконання Указу Президенту України від 18.03.1994 р. № 98 "Про порядок підготовка до продажу акцій відкритих акціонерних товариств, які створені шляхом корпоратизації" наказом Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості від 27.12 1994 р. № 250 прийнято рішення передати регіональному відділенню Фонду державного мана України по Закарпатській області акції відкритого акціонерного товариства "Виноградівська взуттєва фабрика". Відповідно, наказом РВ ФДМУ по Закарпатській області від 23.12.1994 р. № 1/506 було прийнято рішення щодо приватизації вищевказаного корпоратизованого підприємства шляхом продажу акцій. Функції з управлінням майном, що в процесі корпоратизації не увійшло до статутного фонду ВАТ, регіональному відділенню не передавались (а.с.28 т.1);

-виписка з рішення Виноградівської міської ради №54 від 24.02.2009 року згідно якого визнано право власності на 4-х квартирний житловий будинок в АДРЕСА_2 за Відкритим акціонерним товариством "Виноградівська взуттєва фабрика" (а.с.29 т.1);

- наказ Міністерства промислової політики України №58 від 04.03.2011 року, згідно якого Директору Відкритого акціонерного товариства «Виноградівська взуттєва фабрика» Колпо Альфонсо передати у комунальну власність територіальної громади м. Виноградів об`єкт незавершеного будівництва - 4-ох квартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який в процесі корпоратизації не увійшов до статутного фонду товариства і знаходиться на його балансі. Передачу здійснити відповідно до вимог чинного законодавства України. Передачу оформити актом приймання - передачі і подати його у місячний термін до Міністерства промислової політики України. На підставі затвердженого акта приймання - передачі у місячний термін внести відповідні зміни в облік майна Відкритого акціонерного товариства «Виноградівська взуттєва фабрика». Врегулювати в установленому порядку право на користування земельною ділянкою з урахуванням цього наказу (а.с.30 т.1);

- лист Виноградівської міської ради від 14.04.2011 р. заступнику Міністра Міністерства промислової політики України, згідно якого доводить до відома, що станом на 14.03.2011 року ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» не надіслала на адресу Виноградівської міської ради жодних документів, що унеможливлює виконати Наказ Міністерства промислової політики України від 04.03.2011 року №58 «Про передачу у комунальну власність житлового будинку» (а.с.31 т.1);

-рішення Виноградівської міської ради №70 від 13.01.2011 року, згідно якого надано згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади м.Виноградів незавершеного будівництвом 4-ох квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , що не ввійшов до статутного фонду ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика». ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» для прийому-передачі у комунальну власність територіальної громади м. Виноградів вищезазначеного незавершеного будівництвом 4-ох квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 подати до Виноградівської міської ради наявну проектно-кошторисну документацію (а.с.32 т.1);

-рішення Виноградівської міської ради №804 від 17.10.2013 року про скасування п.3 рішення МВК№54 від 24.02.2009 «Про визнання права власності на будівлі» (а.с.33 т.1 );

-державний акт на право постійного користування землею І-ЗК №001336 виданий Виноградівській взуттєвій фабриці для обслуговування адмінбудинку, складських і виробничо-технічних приміщень; бази відпочинку (а.с.34-35 т.1);

-лист Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Закарпатській області від 25.04.2016 року, згідно якого інформація про зареєстрований (згідно п.27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 22.09.2004р. №1243) акт державної приймальної комісії від 22.12.2008року, щодо введення в експлуатацію 4-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 за ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» в Управлінні відсутня (а.с.36 т.1);

-лист Управління Держгеокадастру у Виноградівському районі Закарпатської області від 16.08.2016 р. № 29-703-99.5-1730/2-16, згідно якого Користувачем земельної ділянки за кадастровим номером 2121210100:00:004:1006 є ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика». Правовстановлюючі документи та документацію із землеустрою користувачем не виготовлено. Інформація щодо виготовлення адміністрацією ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» необхідної проектно-кошторисної документації на земельну ділянку, яка була виділена фабриці рішенням Виноградівської міську народних депутатів від 01.12.1988 року № 380, в Управління відсутня. На момент введення будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , в експлуатацію, тобто протягом 2008-2009 років ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» не володіла земельною ділянкою, на якій розташований вищезазначений будинок ні на праві власності, ні на праві користування (а.с.37 т.1);

-- вихідні дані для проектування будівництва п`яти 4-х квартирних житлових будинків (а.с.54-57 зв. т.1);

-рішення виконкому Виноградівської міської ради народних депутатів №380 від 01.12.1988 року про виділення земельної ділянки взуттєвій фабриці під будівництво п`яти 4-х квартирних житлових будинків по АДРЕСА_2 (а.с.58 т.1);

-акт вибору земельної ділянки до відводу для будівництва п`яти 4-х квартирних житлових будинків по АДРЕСА_2 (а.с.59-73 т.1);

-лист Відділ у Виноградівському районі Головного управління Держгеокадастру Закарпатської області від 28.03.2017 року №29-703-99.3-476/2-17, згідно якого на момент введення будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в експлуатацію, тобто протягом 2008-2009 років ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» не володіла земельною ділянкою, на якій розташований вищезазначений будинок ні на праві власності, ні на праві користування (а.с.174 т.1);

-договір про сумісну діяльність від 07.07.1998 року згідно якого ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» (підприємство) з одного боку та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 і ОСОБА_1 (фізичні особи) з іншого боку (сторони) уклали договір про сумісну діяльність, умови якого передбачають, зокрема, таке:

сторони прийшли до згоди організувати будівництво чотириквартирного будинку по АДРЕСА_2 на базі належного підприємству недобудованого будинку (п.п. 1.1., 1.2.);

сторони здійснюють будівництво шляхом об`єднання спільних зусиль та фінансових ресурсів (п. 1.3.);

відносини між сторонами носять зобов`язальний характер (п. 1.4.);

сторони мають право:

отримувати інформацію від кожного з учасників договору про хід виконання ними взятих на себе зобов`язань;

брати участь при вирішенні питань ведення спільної діяльності (п. 2.1.);

фізичні особи – учасники договору додатково мають переважне право перед третіми особами на викуп (у тому числі, на умовах приватизації) майнової частки підприємства після здачі будинку в експлуатацію (п. 2.2.);

право фізичних осіб – учасників договору на викуп частки підприємства, передбачене у п. 2.2. договору, реалізується наступним чином:

ОСОБА_2 має право на викуп квартири АДРЕСА_6 корисною площею 75,96 кв. м;

ОСОБА_6 має право на викуп квартири АДРЕСА_7 корисною площею 61,56 кв. м;

ОСОБА_5 має право на викуп квартири АДРЕСА_8 корисною площею 75,96 кв. м;

ОСОБА_1 має право на викуп квартири АДРЕСА_4 корисною площею 61,56 кв. м (п. 2.3.);

сторони зобов`язані, зокрема:

не допускати дій, які протирічать цілям і задачам сумісної діяльності;

сприяти іншим учасникам договору у здійсненні ними умов сумісної діяльності (п. 2.4.);

фізичні особи – учасники договору додатково зобов`язані:

здійснювати власними силами будівництво будинку;

забезпечувати будівництво належними будівельними матеріалами та достатніми грошовими коштами (п. 2.6.);

для організації спільної діяльності сторони здійснюють вклади, під якими розуміються:

вклад підприємства у вигляді об`єкта незавершеного будівництва, розташованого по АДРЕСА_2 , вартість об`єкта оцінена сторонами у 70900,00 грн;

вклад фізичних осіб – учасників договору визначається їхньою працею, грошовими коштами та будматеріалами, які будуть задіяні при виконанні умов договору (п. 3.1.);

на момент укладення договору частки сторін в сумісній діяльності умовно визначаються наступним чином: частка підприємства становить 100%; частка ОСОБА_2 – 0%; частка ОСОБА_6 – 0%; частка ОСОБА_5 – 0%; частка ОСОБА_1 – 0%;

вартісна оцінка вкладів сторін не є фіксованою величиною і підлягає переоцінці відповідно до фактичного внеску сторін в сумісну діяльність;

остаточна вартість (величина) часток сторін визначається на момент закінчення будівництва;

визначення остаточної величини часток сторін є обов`язковим і проводиться шляхом визначення в грошовій формі сукупного вкладу кожної сторони;

вартість будматеріалів при визначенні остаточної величини часток визначається за цінами, що діють на момент введення об`єкта в експлуатацію;

вартість прикладеної фізичними особами – учасниками договору праці визначається за розцінками на будівельно-монтажні роботи, що діють на момент введення об`єкта в експлуатацію (п. 3.2.);

договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного завершення будівництва будинку; моментом завершення будівництва вважається момент введення будинку в експлуатацію (п. 5.1.) (а.с.12-16 т.2);

-заява ОСОБА_1 від 07.07.1998 року про зобов`язання добудувати виділену квартиру на протязі трьох років (а.с.17 т.2).

Рух справи.

25.08.2016 року ОСОБА_1 звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виноградівська взуттєва фабрика”, Виноградівської міської ради, Виноградівської районної державної адміністрації, третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради, розпорядження голови Виноградівської РДА та свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29.03.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 08.08.2017 року рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29.03.2017 року залишено без змін.

Верховний Суд постановою від 16.10.2019 року скасував у цій справі рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 29.03.2017 року та Ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 08.08.2017 року та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2019 року справа розподілена в провадження головуючого судді Леньо В.В.

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.01.2020 року провадження у даній справі №299/2240/16 зупинено до вирішення цивільної справи № 299/3686/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області, товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівська взуттєва фабрика», треті особи, комунальне підприємство «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації», Виноградівська районна державна адміністрація Закарпатської області, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, про визнання рішення міської ради недійсним та його скасування, скасування свідоцтва про право власності на майно та його державної реєстрації.

19.05.2025 року ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області провадження у даній цивільній справі №299/2240/16 – поновлено.

Ухвалою від 28.08.2025 року провадження у даній цивільній справі №299/2240/16 в частині позовних вимог – Визнання недійсним п. 3 рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради N 54 від 24.02.2009 в частині оформлення права власності на нерухоме майно на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Виноградівська взуттєва фабрика" та Визнання недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ N 029817 від 26.02.2009 видане виконавчим комітетом Виноградівської міської ради на 4-х квартирний житловий будинок по АДРЕСА_2 акціонерному товариству "Виноградівська взуттєва фабрика" та скасування відповідної державної реєстрації права власності (другий та третій пункти позовних вимог) закрито на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою від 18.09.2025 року суд замінив Відповідача – Виноградівську районну державну адміністрацію на її правонаступника – Берегівську районну державну адміністрацію Закарпатської області (90202, Закарпатська область, м.Берегово, вул. Мукачівська, буд. 6, код ЄДРПОУ 04053708). Замінив третю особу – ДАБІ у Закарпатській області на правонаступника – Державну інспекцію архітектури та містобудування України (ДІАМ) (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 44245840).

Заслухавши учасників процесу, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Загальними засадами дизпозитивності цивільного судочинства встановленими ст.13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5 ст.81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Згідно із ч. 4 статті 77 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 статті 78 ЦПК України).

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

В постанові Верховного суду у даній справі від 16.10.2019 року зазначено, що в порушення вимог статей 212-215, 303-304 ЦПК України 2004 року суди не дослідили належним чином договір про сумісну діяльність від 07 липня 1998 року та не дали жодної оцінки і не спростували доводів позивача про те, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, його предметом є дольова участь осіб у будівництві об`єкта нерухомості, у зв`язку з чим завершений будівництвом житловий будинок є спільною власністю сторін правочину пропорційно їх обсягу інвестування в цей об`єкт, що свідчить про їх право на приватизацію квартири після введення житлового будинку в експлуатацію. Не перевірено доводів заявника про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статей 430 - 434 ЦК Української РСР у взаємозв`язку зі статтями 1130, 1131 ЦК України, положення яких визначають поняття та зміст договору про спільну діяльність.

Ухвалою від 13.01.2020 року у даній справі провадження зупинялося до розгляду по суті цивільної справи №299/3686/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика», треті особи, КП «Виноградівське РБТІ», Виноградівська РДА, Мінекономрозвитку і торгівлі України, про визнання рішення міської ради недійсним та його скасування, скасування свідоцтва про право власності на майно та його державної реєстрації.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30.10.2023 року (справа №299/3686/15-ц) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Виноградівського районного суду від 17 листопада 2021 року скасоапно, вимоги ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівська взуттєва фабрика» про визнання частково недійсним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно задоволено, визнано недійсним і скасовано пункт 3 рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 24.02.2009 № 54 «Про визнання права власності на будівлі»; скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Відкритому акціонерному товариству «Виноградівська взуттєва фабрика» Виноградівською міською радою Закарпатської області 26.02.2009 на підставі рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 24.02.2009 № 54 на 4-х квартирний житловий будинок за адресою (на момент видачі свідоцтва): АДРЕСА_2 ; у вимозі позову ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівська взуттєва фабрика» про скасування державної реєстрації права власності Відкритого акціонерного товариства «Виноградівська взуттєва фабрика» на 4-квартирний житловий будинок на вул.Локоти, 48 у м.Виноградові відмовлено (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115522357).

Додатковою постановою Закарпатського апеляційного суду від 30.10.2023 року (справа №299/3686/15-ц) стягнуто з Виноградівської міської ради Закарпатської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівська взуттєва фабрика» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі по 36 748,71 гривень з кожного, за проведення експертизи (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117255072).

Постановою Верховного Суду від 20.11.2024 року (справа №299/3686/15-ц) касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівська взуттєва фабрика» на постанову Закарпатського апеляційного суду від 30.10.2023 року задоволено частково.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 30.10.2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним і скасування пункту 3 рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 24.02.2009 року № 54 та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» Виноградівською міською радою Закарпатської області 26.02.2009 року на підставі рішення Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 24.02.2009 року №54 змінено, виключивши посилання на відвід як підставу для скасування рішення суду першої інстанції та шляхом викладення мотивувальної частини в частині відмови в застосуванні позовної давності в редакції цієї постанови.

В іншій оскарженій частині постанову Закарпатського апеляційного суду від 30.10.2023 року залишено без змін.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівська взуттєва фабрика» на додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 20.02.2024 року задоволено частково.

Додаткову постанову Закарпатського апеляційного суду від 20.02.2024 року скасовано і передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117255072).

Додатковою постановою Закарпатського апеляційного суду від 04.03.2025 року (справа №299/3686/15-ц) стягнуто на користь ОСОБА_1 з Виноградівської міської ради Закарпатської та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградівська взуттєва фабрика» судові витрати у сумі по 36 748,71 гривень з кожного, за проведення судової будівельно-технічної експертизи (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125680059).

Суд констатує, що в силу положень ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені у цивільній справі №299/3686/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради, ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика», треті особи, КП «Виноградівське РБТІ», Виноградівська РДА, Мінекономрозвитку і торгівлі України, про визнання рішення міської ради недійсним та його скасування, скасування свідоцтва про право власності на майно та його державної реєстрації мають преюдиційне значення у даній справі.

Під час розгляду справи встановлено, що ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика», правонаступником якого є ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика», створено наказом Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості від 25.07.1994 року № 164 шляхом перетворення Виноградівської взуттєвої фабрики відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 року №210 «Про корпоратизацію підприємств» та Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року № 508.

Рішенням Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 01.12.1988 року № 380 Виноградівській взуттєвій фабриці було виділено земельну ділянку по АДРЕСА_2 під будівництво п`яти 4-квартирних будинків.

07.07.1998 року між Виноградівською взуттєвою фабрикою та ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 було укладено договір про сумісну діяльність, згідно з пунктом 1.2 якого вказані особи як мешканці зобов`язалися добудувати 4-квартирний житловий будинок по АДРЕСА_5 , що належав підприємству, після чого – мали право на приватизацію квартир.

У пункті 2.2 вказаного договору передбачено, що сторони наділені переважним правом перед третіми особами на викуп (у тому числі приватизацію) майнової частки фабрики після здачі будинку до експлуатації.

Право фізичних осіб-учасників даного договору на викуп частки підприємства, передбаченого у пункті 2.2. цього договору, реалізується наступним чином: ОСОБА_9 має право на викуп квартири АДРЕСА_6 корисною площею 75,96 кв. м; ОСОБА_6 має право на викуп квартири АДРЕСА_7 корисною площею 61,56 кв. м; ОСОБА_5 має право на викуп квартири АДРЕСА_8 корисною площею 75,96 кв. м; ОСОБА_1 має право на викуп квартири АДРЕСА_4 корисною площею 61,56 кв. м.

Будівництво житлового будинку, що було предметом договору від 07.07.1998 року про сумісну діяльність, було закінчене лише в кінці 2008 року. Розпорядженнями голови Виноградівської райдержадміністрації: від 08.02.2007 року № 30 була створена державна комісія з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, які не є державною власністю, від 26.12.2008 № 489 був затверджений акт державної приймальної комісії, до складу якої входили заступник директора взуттєвої фабрики ОСОБА_5 та міський голова Бочкай С.З., від 22.12. 2008 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 4-квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Спірний житловий будинок знаходився на земельній ділянці, яка була виділена Виноградівській взуттєвій фабриці під будівництво п`яти 4-квартирних житлових будинків на підставі рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради від 01.12.1988 року № 380.

Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.02.2009 року № 22000581, виданим Виноградівським БТІ, підтверджується факт реєстрації 26.02.2009 року права власності ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» на 4-квартирний житловий будинок у АДРЕСА_2 у цілому (частка 1/1) на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.02.2009, номер запису: 453 у книзі: 2-ф, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 26565775.

Актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу Виноградівської взуттєвої фабрики, складеним комісією з корпоратизації, затвердженим Головою Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості 25.07.1994, зафіксовано та підтверджено листом ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» на адресу Мінпромполітики України від 07.08.1998 № 101, листом Мінпромполітики України від 16.08.2010 № 24/6-2-202 на адресу ОСОБА_1 , що з вартості цілісного майнового комплексу фабрики був виключений державний житловий фонд вартістю 297727 тис. крб, що становить вартість незавершеного будівництва чотириквартирного житлового будинку, будівництво якого не закінчене через відсутність коштів, це будівництво не увійшло до статутного фонду ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» та зареєстроване у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності.

04.03.2011 року Мінпромполітики України видало наказ № 58 «Про передачу у комунальну власність житлового будинку», яким наказало директору ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» КолпоАльфонсо передати у комунальну власність територіальної громади м. Виноградова об`єкт незавершеного будівництва – 4-квартирний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який у процесі корпоратизації не увійшов до статутного фонду товариства і знаходиться на його балансі.

ЦК Української РСР (1963 р.) в редакції, яка була чинною станом на 1997-1998 рр., за змістом ст.ст. 4, 5, 6 передбачав, що цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; цивільні права, які не суперечать закону, охороняються, цивільні права повинні здійснюватися, а цивільні обов`язки повинні виконуватися з додержанням законів, добросовісно, з повагою до законних прав та інтересів інших осіб; захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом шляхом, зокрема, визнання цих прав, припинення дій, які порушують право, припинення або зміни правовідношення.

За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 3, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 1, 2, 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України (2003 р.), який набрав чинності з 01.01.2004, ст. 2 ч.ч. 1, 3, ст. 3 ч. 1, ст.ст. 10, 11, 15, 27, 31, 57-61 ЦПК України в редакції, що була чинною на час пред`явлення позову (25.08.2016), ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, ст.ст. 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України в редакції, чинній на час вирішення справи загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність; кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів; особа діє у цивільних і процесуальних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує обов`язки у межах, наданих їй договором або актами законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, зловживання цивільними правами не допускається; сторони в цивільних відносинах є юридично рівними, у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом; основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність, змагальність сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст.ст. 4, 41, 86 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 2, 4, 8, 12, 13, 15, 19 Закону України «Про власність» (Закон № 697-XII), ст.ст. 182, 316, 317, 319, 325, 328, 331, 380, 382, 395, 396 ЦК України (2003 р.), інших пов`язаних норм законодавства в редакції, чинній на час укладення договору про сумісну діяльність, та оформлення права власності на спірне нерухоме майно за взуттєвою фабрикою (1998-2009 рр.) право власності на нерухоме майно, в тому числі, на житловий будинок, квартиру, та право користування нерухомим майном набуваються громадянами, юридичними особами та реалізуються державою, органами місцевого самоврядування відповідно до закону; право власності, користування набувається з підстав, не заборонених законом, зокрема, внаслідок укладення угод, договорів; право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі; право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім`ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України.

Так само по суті питання набуття права власності на нерухоме майно та права користування ним, оформлення цих прав регулюються нормами ЦК України в редакції, чинній на час пред`явлення позову, з урахуванням змін щодо державної реєстрації речових прав, запроваджених у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон № 1952-IV).

Саме набуте та оформлене у законний спосіб на нерухоме майно право власності чи право користування підлягає захисту: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності на нерухоме майно (права користування ним) чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності, іншого речового права на майно або обмежена у їх здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом; власник нерухомого майна, користувач майном управі вимагати захисту свого права від порушень включно з тими, що не тягнуть позбавлення права володіння майном, в тому числі, може вимагати захисту свого законного цивільного інтересу, може вимагати, серед іншого, визнання незаконним, скасування рішення уповноваженого органу, якщо воно суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси, визнання недійсними, скасування правовстановлюючих документів на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст. 48 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 48-50 Закону № 697-XII, ст.ст. 11-16, 21, 321, 386, 391, 393, 395, 396, 397 ЦК України, ст. 26 Закону № 1952-IV, ст.ст. 59, 73, 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (Закон № 280/97-ВР)).

Рішенням Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 01.12.1988 № 380 Виноградівській взуттєвій фабриці було виділено земельну ділянку по АДРЕСА_2 під будівництво п`яти 4-квартирних будинків (а.с 188 т. 3).

Відкрите акціонерне товариство «Виноградівська взуттєва фабрика» було створене відповідно до наказу Державного комітету України з легкої і текстильної промисловості від 25.07.1994 № 164 шляхом перетворення Виноградівської взуттєвої фабрики згідно з Указом Президента України від 15.06.1993 № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» та відповідно до Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 року № 508.

07.07.1998 ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» (підприємство) з одного боку та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 і ОСОБА_1 (фізичні особи) з іншого боку (сторони) уклали договір про сумісну діяльність, умови якого передбачають, зокрема, сторони прийшли до згоди організувати будівництво чотириквартирного будинку по АДРЕСА_2 на базі належного підприємству недобудованого будинку (п.п. 1.1., 1.2.); сторони здійснюють будівництво шляхом об`єднання спільних зусиль та фінансових ресурсів (п. 1.3.); відносини між сторонами носять зобов`язальний характер (п. 1.4.); сторони мають право: отримувати інформацію від кожного з учасників договору про хід виконання ними взятих на себе зобов`язань; брати участь при вирішенні питань ведення спільної діяльності (п. 2.1.); фізичні особи – учасники договору додатково мають переважне право перед третіми особами на викуп (у тому числі, на умовах приватизації) майнової частки підприємства після здачі будинку в експлуатацію (п. 2.2.); право фізичних осіб – учасників договору на викуп частки підприємства, передбачене у п. 2.2. договору, реалізується наступним чином: ОСОБА_2 має право на викуп квартири АДРЕСА_6 корисною площею 75,96 кв. м; ОСОБА_6 має право на викуп квартири АДРЕСА_7 корисною площею 61,56 кв. м; ОСОБА_5 має право на викуп квартири АДРЕСА_8 корисною площею 75,96 кв. м; ОСОБА_1 має право на викуп квартири АДРЕСА_4 корисною площею 61,56 кв. м (п. 2.3.); сторони зобов`язані, зокрема:не допускати дій, які протирічать цілям і задачам сумісної діяльності; сприяти іншим учасникам договору у здійсненні ними умов сумісної діяльності (п. 2.4.); фізичні особи – учасники договору додатково зобов`язані: здійснювати власними силами будівництво будинку; забезпечувати будівництво належними будівельними матеріалами та достатніми грошовими коштами (п. 2.6.);

для організації спільної діяльності сторони здійснюють вклади, під якими розуміються: вклад підприємства у вигляді об`єкта незавершеного будівництва, розташованого по АДРЕСА_2 , вартість об`єкта оцінена сторонами у 70900,00 грн; вклад фізичних осіб – учасників договору визначається їхньою працею, грошовими коштами та будматеріалами, які будуть задіяні при виконанні умов договору (п. 3.1.); на момент укладення договору частки сторін в сумісній діяльності умовно визначаються наступним чином: частка підприємства становить 100%; частка ОСОБА_2 – 0%; частка ОСОБА_6 – 0%; частка ОСОБА_5 – 0%; частка ОСОБА_1 – 0%; вартісна оцінка вкладів сторін не є фіксованою величиною і підлягає переоцінці відповідно до фактичного внеску сторін в сумісну діяльність; остаточна вартість (величина) часток сторін визначається на момент закінчення будівництва; визначення остаточної величини часток сторін є обов`язковим і проводиться шляхом визначення в грошовій формі сукупного вкладу кожної сторони; вартість будматеріалів при визначенні остаточної величини часток визначається за цінами, що діють на момент введення об`єкта в експлуатацію; вартість прикладеної фізичними особами – учасниками договору праці визначається за розцінками на будівельно-монтажні роботи, що діють на момент введення об`єкта в експлуатацію (п. 3.2.); договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту повного завершення будівництва будинку; моментом завершення будівництва вважається момент введення будинку в експлуатацію (п. 5.1.)

ЦК Української РСР (1963 р.) установлював правила, за якими:

угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків (ст. 41 ч. 1);

володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди – спір вирішується судом (ст. 113 ч. 1);

в силу зобов`язання одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у ст. 4 цього Кодексу (ст. 151 ч.ч. 1, 2);

зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться (ст. 161);

одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом (ст. 162);

за договором про сумісну діяльність сторони зобов`язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: … будівництво жилих будинків і т. ін. (ст. 430 ч. 1);

ведення спільних справ учасників договору про сумісну діяльність здійснюється за їх загальною згодою (ст. 431 ч. 1);

для досягнення мети, зазначеної у ст. 430 цього Кодексу, учасники договору про сумісну діяльність роблять внески грошима чи іншим майном або трудовою участю;

грошові та інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або придбане в результаті їх спільної діяльності, є їх спільною власністю;

учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору (ст. 432 ч.ч. 1, 2, 3).

Згідно з нормами ЦК України (2003 р.) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності;

до договорів, що були укладені до 01.01.2004 і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення;

правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 01.01.2004, була встановлена інша відповідальність за такі порушення (п.п. 4, 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень);

за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові;

спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників (ст. 1130 ч.ч. 1, 2);

за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132);

вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв`язки;

вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин; грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками (ст. 1133 ч.ч. 1, 2);

внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом;

користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду (ст. 1134 ч.ч. 1, 3);

рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства (ст. 1135 ч. 5);

кожний учасник договору простого товариства має право ознайомлюватися з усіма документами щодо ведення спільних справ учасників; відмова від цього права або його обмеження, в тому числі за погодженням учасників, є нікчемною (ст. 1136).

Стосовно виникнення цивільних прав і обов`язків, зобов`язань із правочинів (угод, договорів), належності виконання зобов`язань, недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань чи їх зміни тощо ЦК України (2003 р.) установлює правила аналогічні тим, що були передбачені ЦК Української РСР (1963 р.) (вищенаведені положення ЦК України (2003 р.), ст.ст. 202, 509, 525, 526 та інші норми цього Кодексу).

Таким чином, спірні правовідносини між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» виникли з обов`язкового для них договору від 07.07.1998 року про сумісну діяльність, доказів припинення дії якого встановленим порядком до введення будинку в експлуатацію, як і доказів відмови від договору фізичних осіб – учасників, немає і до якого з 01.01.2004 застосовуються положення ЦК України (2003 р.) про спільну діяльність та інші норми цього Кодексу.

Врегулювання відносин між сторонами договором від 07.07.1998 р.про сумісну діяльність підлягає врахуванню й усіма іншими фізичними та юридичними особами, органами виконавчої влади та місцевого самоврядування при вирішенні будь-яких питань, якими зачіпаються цивільні (майнові) права та законні цивільні інтереси сторін (учасників) цього договору, в тому числі, під час оформлення, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, створене в результаті виконання вказаного договору.

Будівництво житлового будинку, що було предметом договору від 07.07.1998 року про сумісну діяльність, було закінчене в кінці 2008 року.

Розпорядженнями голови Виноградівської райдержадміністрації від 26.12.2008 № 489 був затверджений акт державної приймальної комісії, до складу якої входили серед інших і заступника директора взуттєвої фабрики Вашкеба М.В. та міський голова Бочкай С.З., від 22.12.2008 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 4-квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 з такими параметрами:

початок робіт – липень 1990 р., закінчення робіт – жовтень 2008 р.;

загальна площа – 339,4 кв. м; житлова площа – 140,0 кв. м, загальний будівельний об`єм – 1868,3 куб. м, кількість поверхів – 2, кількість квартир – 4, з них двокімнатних – 2 загальною площею 160,7 кв. м, житловою площею – 60,4 кв. м, трикімнатних – 2 загальною площею 178,7 кв. м, житловою площею – 79,6 кв. м;

вартість основних фондів – 1221,84 тис. грн, в тому числі, вартість будівельно-монтажних робіт – 1221,84 тис. грн (п. 1.2.); забудовнику (заступнику директора взуттєвої фабрики Вашкебі М.В.) передати, а Виноградівській міській раді (міському голові Бочкай С.З.) взяти на баланс 4-квартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 з метою подальшої приватизації квартир громадянами з урахуванням умов договору від 07.07.1998 про сумісну діяльність.

Видавши розпорядження від 26.12.2008 № 489 і затвердивши акт державної приймальної комісії від 22.12.2008 про прийняття житлового будинку в експлуатацію голова Виноградівської райдержадміністрації хоч і реалізував повноваження, передбачені, зокрема, ст. 13 ч. 1 п. 5, ст. 39 ч. 1 п. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (Закон № 586-XIV), п.п. 11-13, 27, 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМ України від 22.09.2004 № 1243, однак в силу встановлених у судовому засіданні обставин, таке розпорядження не може вважатися законним, оскільки відповідач ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» не була забудовником, спірний чотирьохквартирний житловий будинок в м.Виноградів по вул.Локоти будувався як позивачем так і третіми особами на підставі договору про спільну діяльність, то відповідно – реєстрація за відповідачем ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» права власності як одноосібного власника є неправомірною.

Відтак вимога позову про визнання недійсним п. 1.2 розпорядження голови Виноградівської РДА № 489 від 26.12.2008 року в частині затвердження акту державної приймальної комісії від 22.12.2008 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 4-х квартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 Товариству з обмеженою відповідальністю "Виноградівська взуттєва фабрика" підлягає задоволенню.

Щодо застосування наслідків строку позовної давності, на що вказує відповідач ТОВ "Виноградівська взуттєва фабрика" суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зроблено висновок, що «сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону».

Підстав для застосування в справі трирічної позовної давності за заявою відповідача ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика» немає. Питання набуття ВАТ «Виноградівська взуттєва фабрика» (у подальшому – ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика») права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та оформлення цього права неодноразово предметом спорів. У періоди щонайменше з 22.09.2011 року до 26.04.2013 року і з 17.10.2013 року до 28.01.2015 року пункт 3 рішення Виконкому Виноградівської міськради від 24.02.2009 року № 54 був скасований чинними у відповідний час рішеннями Виноградівської міськради. У ці періоди позивач ОСОБА_1 не мав підстав вважати свої права порушеними зазначеним рішенням Виконкому Виноградівської міськради. За таких умов позов, що розглядається, ОСОБА_1 був пред`явлений у межах трирічної позовної давності;

Вказані обставини встановлені Постановою Верховного Суду від 20.11.2024 року у цивільній справі №299/3686/15-ц за позовом до Виноградівської міської ради Закарпатської області, ТОВ «Виноградівська взуттєва фабрика», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , КП «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації», Берегівська районна державна адміністрація Закарпатської області,Міністерство економіки України, про визнання рішення міської ради недійсним та його скасування, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та його державної реєстрації (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123338209) та в силу положень ЦПК України мають преюдиційне значення для розгляду даної справи.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачами вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що у позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Вимоги позову – задоволити.

Визнати недійсним п. 1.2 розпорядження голови Виноградівської РДА № 489 від 26.12.2008 року в частині затвердження акту державної приймальної комісії від 22.12.2008 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом 4-х квартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 товариству з обмеженою відповідальністю "Виноградівська взуттєва фабрика".

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29.01.2026 року.

ГоловуючийЛеньо В. В.