Вирок від 01 лютого 2026 р. у справі №215/6844/25 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/6844/25

1-кп/215/469/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської областікримінальні провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041760001093 від 20.11.2024 та за №6202317003000028 від 01.03.2023 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не маючого, з середньою освітою, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у званні «солдат», на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст.407 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

31.10.2024 не пізніше 10.52 годиниу ОСОБА_3 , який будучи військовослужбовцем ЗСУ у званні солдат, та знаходився у приміщенні торгівельного центру за адресою: вул. Чарівна, 1Б в Тернівському районі м. Кривого Рогу і мав при собі банківську картку, яка належала потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку останній разом із пін-кодом добровільно передав йому з метою здійснення допомоги у придбанні продуктів харчування, виник прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме: грошових коштів, що належать потерпілому ОСОБА_6 з належної останньому банківської картки № НОМЕР_2 , емітованої АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

ОСОБА_3 з метою реалізації свого умислу, достовірно знаючи, що на банківській картці, яка належить потерпілому ОСОБА_6 знаходяться грошові кошти та знаючи пін-код вказаної банківської картки, діючи в умовах воєнного стану, введеного у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами) строком на 30 діб, строк дії якого продовжено і який діє на теперішній час, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, а також усвідомлюючи, що вказана банківська платіжна картка та наявні на ній грошові кошти є чужою власністю, маючи умисел, спрямований на викрадення грошових коштів, визнавши наявні на ній грошові кошти об`єктом свого злочинного посягання, 31.10.2024 о 10.52 год. здійснив операцію по зняттю грошових коштів з картки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_2 , відкритої на ім`я потерпілого ОСОБА_6 ,у банкоматі ТЦ «Varus» за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Чарівна, 1Б на суму 18000 гривень та у подальшому розпорядився ними на власний розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 18000,00 грн. (вісімнадцять тисяч грн. 00 коп.)

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.

Крім того, 17.11.2022 ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією військової частини НОМЕР_3 , яка тимчасово дислокувалась у АДРЕСА_2 ,перебуваючи на посаді номера обслуги кулеметного взводу у військовому званні солдат, діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, маючи військовий обов`язок нести військову службу, у порушення вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України самовільно, без дозволу командира залишив розташування військової частини НОМЕР_3 , командуванню про причини свого неприбуття не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та 23.05.2023 повернувся до розташування військової частини НОМЕР_3 і був виведений у підпорядкування військової частини НОМЕР_4 .

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України за ознаками самовільного залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, щиро розкаявся. Пояснив, що дійсно перебував у гостях у квартирі ОСОБА_6 , де останній йому дав свою банківську картку та повідомив пін-код від неї, щоб він купив продукти. Потім він у банкоматі, що знаходиться в магазині «Варус» зняв гроші на суму 17000 грн і повернувся до квартири ОСОБА_6 та віддав йому банківську картку. Про те, що він зняв гроші ОСОБА_6 не повідомив, на сьогодні йому кошти не повернув. Також обвинувачений зазначив, що у листопаді 2022 року, коли проходив військову службу у Кривому Розі дізнався, що всіх військовослужбовців будуть направляти на Бахмут, тому залишив свою військову частину, до якої добровільно повернувся у 2023 році. Про скоєне жалкує, у потерпілого попросив вибачення, просив суворо не карати.

Даючи оцінку показанням ОСОБА_3 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно і досить повно відображають обставини скоєних обвинуваченим кримінальних правопорушень, підстав для самообмови судом не встановлено.

Потерпілий ОСОБА_6 , допитаний у судовому засіданні, пояснив, що дійсно, коли у нього в гостях перебував обвинувачений ОСОБА_3 він йому дав свою банківську картку та повідомив пін-код від неї з тим, щоб ОСОБА_3 купив собі цигарки. Дозволу на зняття грошових коштів він не давав. Проте ОСОБА_3 зняв із цієї картки всі гроші, що там були, десь близько 18 000 грн та на другий день зник і до цього часу грошей йому не повернув. Просив суд призначити покарання обвинуваченому згідно з законом.

Суд переконався, що покази обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції. Інші учасники судового провадження не оскаржують фактичних обставин кримінального провадження.

Крім того, судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, а тому не має сумніву в добровільності їх позиції, та роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд, з огляду на викладене, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, що узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого і потерпілого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого.

На підставі вищевикладеного, оцінюючи отримані в суді показання обвинуваченого та потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, які характеризують особистість обвинуваченого, суд приходить до висновку про доведеність обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України у вчиненні кримінального правопорушення, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану та за ч. 5 ст.407 КК України за ознаками самовільного залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, які обтяжують і пом`якшують покарання обвинуваченому.

Відповідно до ст.12 КК України вчинені кримінальні правопорушення за ч.4 ст.185 КК України та ч. 5 ст.407 КК України є тяжкими злочинами.

Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, суд вважає його щире каяття у скоєному, що виразилося в усвідомленні ним своєї провини та засудженні своєї протиправної поведінки.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлені.

Ухвалюючи вирок суд враховує дані, що характеризують особу обвинуваченого, який ухвалою Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 13.04.2024 на підставі ч. 5 ст. 401 КК України звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст.407 КК України, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , за місцем служби характеризується позитивно, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей та інших осіб не має, на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, а також його ставлення до скоєного, наявність претензій від потерпілого.

За висновком уповноваженої особи Тернівського районного відділу м. Кривий Ріг філії ДУ «Центр пробації» в Дніпропетровській області, викладеній у досудовій доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_3 визначено високий рівень ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення і середній рівень небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, але, на думку органу пробації, виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.

На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України суд з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєних злочинів, даних про особу обвинуваченого, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності вважає, що виправлення ОСОБА_3 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та ч. 5 ст. 407 КК України, у виді позбавлення волі, яке, на думку суду, буде справедливим та достатнім для його виправлення та запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень в майбутньому, що слугуватиме досягнення меті покарання.

Суд вважає неможливим застосувати до ОСОБА_3 статтю 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, і про неможливість призначення покарання з іспитовим строком.

Також у суду відсутні підстави щодо призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, із застосуванням положень ст. 69 КК України, оскільки, на думку суду, таке покарання не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень і не забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та не слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України.

До ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.10.2022 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою по 20.12.2025 включно.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.12.2025 запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено по 15.02.2025.

Зважаючи на наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 статті 177 КПК України, а саме: можливості обвинуваченого переховуватися від суду в зв`язку з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі та продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується з метою уникнення покарання, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Відповідно до частини п`ятої статті 72 Кримінального кодексу України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Суд вважає необхідним зарахувати у строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 період його попереднього ув`язнення з 22.10.2025 по день ухвалення вироку.

Судові експертизи у даному кримінальному провадженні не проводились.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання про речові докази судом вирішується відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 349, 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явлених йому обвинуваченнях за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

-за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до частин першої та другої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених судом покарань, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 02.02.2026, зарахувавши до нього строк попереднього ув`язнення з 22.10.2025 по 01.02.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити незмінним до набрання цим вироком законної сили.

Речові докази:

-оптичний диск білого кольору «MyMEDIA», DVD-R, 4,7 GB, 16х Speed, 120 min із аудіо записом у вигляді 1 (одного) аудіо файлу, що 06.12.2024 добровільно виданий свідком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який поміщений до паперового конверту, і зберігається в матеріалах кримінального провадження №12024041760001093 – залишити зберігати у справі №215/6844/25, провадження №1-кп/215/469/26;

-акт службового розслідування від 03.01.2023 щодо солдата ОСОБА_3 , який зберігається в матеріалах кримінального провадження №62023170030000228 від 01.03.2023 – залишити зберігати у справі №215/6844/25, провадження №1-кп/215/469/26.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду через районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного для після ухвалення.

Суддя