Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №752/5434/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/3713/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 752/5434/25

29 січня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Можарівській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коробенка С.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-Солом`янка» про визнання протиправними дій щодо нарахування комунальних послуг,

в с т а н о в и в:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-Солом`янка» (далі - ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка») щодо нарахування плати за комунальні послуги, зокрема в галузі постачання електричної енергії та утримання будинку і прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що є власником квартири АДРЕСА_2 .

Будинок обслуговується ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка». У свою чергу, позивач наполягає на тому, що відповідач протиправно здійснює нарахування за постачання електричної енергії за вказаною адресою, оскільки не має ліцензії від НКРЕКП на таку діяльність, а тому укладений між сторонами договір користування електричною енергією від 01.10.2009 є нікчемним.

Крім того, відповідач неправомірно встановив тарифи (наприклад, 1,68 грн за кВт), не брав на баланс мережі будинку та отримував платежі на власний рахунок, порушуючи норми закону, що призвело до дублювання платежів з ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», що суперечить положенням статті 61 Конституції про заборону подвійної відповідальності.

Щодо послуг з утримання будинку та прибудинкової території, то відповідач неправомірно вводив додаткові платежі (наприклад, за ремонт і консьєржів), які не передбачені законом, та застосовував завищені тарифи, а саме: тариф 2,87 грн/кв. м встановлений розпорядженням КМДА від 31.08.2009, був чинним до 2019 року, проте відповідач з березня 2018 року застосовував 9,62 грн/кв. м на підставі протиправного розпорядження №211 від 12.02.2018, яке суди визнали незаконним. Позивач також посилається на судові рішення, де встановлено використання необґрунтованих даних про площі та кількість мешканців, що призвело до завищення платежів.

Також, позивач скаржиться на нарахування під час перерв у наданні послуг з управління багатоквартирним будинком. Під час російського вторгнення (в період з 24.02.2022 по 28.05.2022) та стабілізаційних відключень електроенергії (у періоди 2022-2024 років) послуги не надавалися: прибирання, обслуговування ліфтів, систем опалення тощо виконували самі мешканці. Відповідач не враховував ці перерви, порушуючи ст. 16 Закону про житлово-комунальні послуги, та не надавав первинних бухгалтерських документів для підтвердження виконаних робіт. Крім того, нарахування річних та інфляційних втрат суперечить нормам ЦК України під час воєнного стану та карантину.

Інше порушення, з позиції позивача, стосується неправомірного користування майном територіальної громади Києва, зокрема, відповідач не отримував дозволу на використання електромереж та земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:72:005:0048), яка перебувала в оренді у ТОВ «Видавництво «Вечірня Зоря» до 31.10.2024. Це призвело до завищення параметрів для розрахунку тарифів, включаючи площі прибудинкової території та мереж.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявляючи вимогу про визнання дій протиправними, ОСОБА_1 фактично намагається переглянути результати попереднього спору, що суперечить принципам остаточності судових рішень (res judicata), правової визначеності та заборони повторного розгляду тих самих питань між тими ж сторонами, оскільки це призвело б до ризику суперечливих судових рішень щодо одних і тих же правовідносин, порушуючи стабільність цивільного обороту.

Суд звертав увагу, що позивач мав повну можливість доводити безпідставність нарахувань саме в межах справи про стягнення заборгованості, подаючи заперечення, докази про відсутність документації, порушення норм та апеляційні скарги, і цим правом сповна скористався.

Обраний спосіб захисту не є ефективним, оскільки визнання дій протиправними без зв`язку зі стягненням боргу не усуне наслідків нарахувань, не скасує заборгованість і не поновить права позивача в повному обсязі, а лише створить паралельний спір, що суперечить меті цивільного судочинства (постанова Верховного Суду від 03 липня 2024 року у справі № 629/760/24).

Враховуючи преюдиціальність висновків попередньої справи, неефективність обраного позивачем способу захисту та відсутність підстав для повторного розгляду тих самих обставин, суд дійшов висновку, що позов не може бути задоволений, а спроба позивача через цю справу переглянути попередні висновки суду є необґрунтованою.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не врахував узагальнену позицію Верховного Суду щодо преюдиційності обставин, викладену в постанові від 02.11.2022 року в справі № 140/6115/21.

Суд необґрунтовано визнав преюдиційними обставини нарахування за послуги утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.03.2018 по 31.07.2023 року, викладені в рішенні Солом`янського районного суду м. Києва від 20.12.2023 року в справі № 760/18746/23. У свою чергу, суд не дослідив докази на підтвердження неправомірності нарахування відповідачем відповідних послуг за період з 01.03.2018 року по 31.02.2025 року.

Суд не застосував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 27.03.2023 року в справі № 920/2321/22, неправильно застосував положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відмова в позові, коли порушення існує, але спосіб захисту, на думку суду, є неефективним, не відповідає принципам верховенства права.

29 грудня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс-Солом`янка» адвоката Малого В.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що не погоджується з доводами апеляційної скарги оскільки вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

В судове засідання з`явився представник позивача ОСОБА_1 - Олефіренко І.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просола її задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» адвокат Малий В.В. в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2023 року в справі № 760/18746/23, яке набрало законної сили, позов ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в сумі 99 127, 10 гр., з яких: 67 115,87 грн - основна сума заборгованості; 5 478,98 грн - 3 % річних; 26 532,25 грн - інфляційні втрати внаслідок несвоєчасного розрахунку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача за житлово-комунальні послуги є обґрунтованим та не спростованим відповідачем.

У свою чергу, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в справі №760/18746/23 та відхиляючи доводи апелянта ОСОБА_1 , Київський апеляційний суд в постанові від 12 березня 2025 року, дійшов наступних висновків:

«Будинок АДРЕСА_3 , в якому знаходиться квартира відповідача за № 120, обслуговується позивачем з 21.07.2008 згідно Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Також, позивач є управителем будинку на підставі рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 від 25.05.2016, затвердженого протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 від 09.06.2016.

На основі зазначеного Акту від 21.07.2008 та Рішення загальних зборів співвласників будинку позивач зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

Тариф на надання послуги з утримання будинку та прибудинкової території для будинку було затверджено 12.02.2018 Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 211 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» у розмірі 9,62 грн. за 1 кв. м. на місяць з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» позивач, як управитель багатоквартирного будинку, зобов`язаний самостійно здійснити перерахунок вартості послуги з управління багатоквартирним будинком за весь період їх ненадання, надання не в повному обсязі або невідповідної якості. Положення зазначеного закону не передбачають вимоги щодо проведення громадських слухань або узгодження перерахунку вартості послуги з управління багатоквартирним будинком із співвласниками будинку.

Таким чином, доводи апелянта про самостійне встановлення товариством тарифів на надання послуг з утримання будинку є необґрунтованими.

У апеляційній скарзі зазначається, що Товариство самовільно користується земельною ділянкою.

Як було встановлено судом, будинок обслуговується ТОВ «Житлосервіс-Солом`янка» з 21 липня 2008 року відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Таким чином, відповідно до зазначеного Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 21.07.2008 року, забудовник передав позивачу в управління будинок АДРЕСА_3 разом з усіма прилеглими до нього комунікаціями та спорудами необхідними для належної експлуатації будинку».

Згодом, 04 червня 2025 року, Київський апеляційний суд, розглядаючи заяву позивача про перегляд постанови від 12 березня 2025 року за нововиявленими обставинами, зокрема через нібито відсутність участі в засіданні з незалежних причин, задовольнив заяву, скасував постанову від 12 березня 2025 року, але, переглядаючи справу по суті з урахуванням усіх доводів, залишив без задоволення апеляційну скаргу позивача та без змін рішення суду першої інстанції від 20 грудня 2023 року, підтвердивши всі висновки про законність нарахувань і обов`язок оплати.

Таким чином, рішення суду про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили, і висновки суду в цій справі щодо факту надання послуг відповідачем, обґрунтованості нарахувань за утримання будинку та постачання електроенергії, обов`язку споживача сплачувати за фактично надані послуги незалежно від формального договору та відсутності підстав для звільнення від платежів є преюдиціальними відповідно до частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, що означає, що встановлені в попередній справі факти не підлягають повторному доведенню в цій справі, оскільки сторони, предмет і підстави позову тісно пов`язані з тими ж правовідносинами щодо нарахувань за ті самі періоди та послуги.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під порушенням необхідно розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а за статтею 13 цієї Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Тобто позивач, як особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника. Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Позивач мав повну можливість доводити безпідставність нарахувань саме в межах справи про стягнення заборгованості, подаючи заперечення, докази про відсутність документації, порушення норм та апеляційні скарги, і цим правом він сповна скористався.

Станом на сьогодні спір про обґрунтованість дій відповідача вже вирішений остаточно, і процесуальної можливості переглянути його результати в іншій справі з подібними вимогами немає, оскільки це призвело б до дублювання розгляду та порушення принципів ефективності судочинства.

Враховуючи преюдиціальність висновків, викладених в судових рішеннях в справі № 760/18746/23, неефективність обраного позивачем способу захисту та відсутність підстав для повторного розгляду тих самих обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена

в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 02 лютого 2026 року

Головуючий Судді