Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №756/2713/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/3146/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 756/2713/24

29 січня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Можарівській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Новікової Надії Іванівни, представника ОСОБА_2 - адвоката Тараненка Ярослава Юрійовича та представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Рекрут Світлани Валеріївни - адвоката Мізунського Андрія Івановичана рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Діденка Є.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Рекрут Світлани Валеріївни, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної державної адміністрації, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дикань Денис Ігорович, про скасування запису про право власності, визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:

1) скасувати запис про право власності 515490083, дата, час державної реєстрації 30.08.2023 14:58:33, державний реєстратор приватний нотаріус Антіпова І.В., Київський міський нотаріальний округ м. Київ, рішення про прав та їх обтяжень, індексний номер: 69764386 від 16.10.2023 17:22:19 приватний нотаріус Дикань Д.І., Київський міський нотаріальний округ;

2) визнати недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер 1366, виданий 16.10.2023 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дикань Д. І.;

3) витребувати у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_3 посилався на те, що 11.09.2008 року між ним та АКІБ «Укрсиббанк» було укладено договір іпотеки № 93512 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 11393148000, згідно з яким він отримав кредит в розмірі 98000 доларів США.

За умовами договору іпотеки він передав банку в іпотеку налужну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

07.09.2023 року він не зміг потрапити до квартири у зв`язку з тим, що у вхідних дверях останньої були замінені замки, ним була викликана поліції.

Як з`ясувалось, 24.07.2019 року приватний нотаріус Рогач В.В. зареєстрував право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору іпотеки № 93512 від 11.09.2008 року.

Потім, 30.08.2023 року приватним нотаріусом Антіповою І.Ю. було посвідчено договір купівлі-продажу, згідно з яким право власності на квартиру набув ОСОБА_2 .

16.10.2023 року ОСОБА_2 уклав договір купівлі-продажу зі ОСОБА_1 , відповідно до умов якого останній набув право власності на квартиру.

Позивач стверджує, що реєстрація права власності на квартиру за ПАТ «Дельта Банк» відбулась у незаконний спосіб, оскільки були порушені права неповнолітнього ОСОБА_8 , місце проживання якого було зареєстровано у спірній квартирі, при цьому дозвіл органу опіки і піклування не було отримано. Крім того, він не отримував будь-яких повідомлень про відступлення прав вимоги від АКІБ «Укрсиббанк» на користь ПАТ «Дельта Банк», а також повідомлень про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також, умовами договору іпотеки прямо передбачено, що позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється лише на підставі окремого договору про задоволення вимог кредитора, а такого договору він не укладав. Крім того, звернення стягнення на предмет іпотеки на користь банку відбулось в порушення положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким встановлена загальна заборона звернення стягнення на відповідне майно без згоди власника.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 серпня 2025 року позов задоволено частково.

Витребувано на користь ОСОБА_3 з незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 . В іншій частині позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось в порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а отже квартира незаконно вибула із власності позивача.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 набув право власності на квартиру, яка була предметом іпотеки, за відплатним договором купівлі-продажу 16.10.2023 року у відповідача ОСОБА_2 . Останній, в свою чергу, набув право власності на квартиру 30.08.2023 року за відплатним договором купівлі-продажу у відповідача АТ «Дельта Банк».

У суду відсутні підстави вважати ОСОБА_1 недобросовісним набувачем, і таких доказів суду не надано.

Водночас, є очевидним, що квартира вибула з власності позивача поза його волею, внаслідок незаконного звернення стягнення на предмет іпотеки банком в порушення приписів Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що надає позивачу право витребувати квартиру у добросовісного набувача.

Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

З огляду на це, вимоги про скасування записів про право власності і про визнання недійсним договору купівлі-продажу не є ефективними способами захисту прав позивача, а витребування майна з чужого незаконного володіння є достатнім способом захисту у спірних правовідносинах.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 20 жовтня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Новікова Н.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що відповідно до Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (із змінами, внесеними Законом України від 16 вересня 2020 року № 895-IX) втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Оскільки договір купівлі-продажу № GL22N023471, за результатами відкритих торгів (аукціону) між ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_2 укладений 30.08.2023 року, то Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 01 жовтня 2025 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Тараненко Я.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що всупереч умов пункту 2.4.6 договору іпотеки від 93512 від 11.09.2008 року, після укладання вказаного договору в квартири за адресою: АДРЕСА_1 , без згоди іпотекодержателя було зареєстровано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - з 02.12.2008 року, що суперечить умовам пункту 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що позивачем не підтверджено факту постійного проживання за вказаною адресою його та членів його сім`ї, а додано до матеріалів справи лише Витяг з реєстру територіальної громади м. Києва від 13.09.2002 року про реєстрацію місця проживання. Жодних відомостей про факт проживання вказаних осіб в квартирі позивачем не надано.

Також, суд не звернув уваги на те, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодного доказу, що дана квартира є його єдиним житлом та іншого житла він не має.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 16 жовтня 2025 року представник відповідача ПАТ «Дельта Банк» в особі директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Рекрут Світлани Валеріївни - адвокат Мізунський А.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що квартира вибула з власності позивача поза його волею, внаслідок незаконного звернення стягнення на предмет іпотеки банком в порушення приписів Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що надає позивачу право витребувати квартиру у добросовісного набувача.

Оскільки зобов`язання за кредитним договором з боку ОСОБА_3 виконані не були (як і судове рішення про стягнення заборгованості), АТ «Дельта Банк» звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності квартиру АДРЕСА_2 .

Рішенням державного реєстратора ПН КМНО Рогач В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.07.2019р. за індексним номером № 47919668, право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 було зареєстроване за АТ «Дельта Банк».

Суд не надав жодної правової оцінки факту невиконання зобов`язань за кредитним договором з боку ОСОБА_3 , а задовольняючи позовні вимоги в частині витребування на його користь з незаконного володіння не врахував, що ПАТ «Дельта Банк» на законних підставах, у встановлений законом спосіб та формі передав у власність ОСОБА_2 належне банку на праві власності нерухоме майно.

Крім того, суд не врахував, що ПАТ «Дельта Банк» перебуває у процедурі ліквідації, яка здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Для можливості застосування до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», обов`язковому встановленню підлягає факт відсутності на момент звернення стягнення на предмет іпотеки, у позичальника або майнового поручителя іншого нерухомого житлового майна.

Під час розгляду справи враховуючи обставини встановлені в оскаржуваному рішенні суду зазначений факт не встановлено. Не зазначено з чого виходив суд вказуючи, що предмет іпотеки «використовувався для постійного проживання у ньому Позивача і членів його сім`ї, які були зареєстровані у вказаній квартирі.

При цьому, необхідно враховувати, що факт реєстрації/не реєстрації членів сім`ї у квартирі, не може бути підставою яка підтверджує відсутність іншого житла, на момент звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи зазначене на думку ПАТ «Дельта Банк» відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

У грудні 2025 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 подав відзиви на апеляційні скарги, в яких просив їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання з`явився ОСОБА_1 та його представник адвокат Новікова Н.І., ОСОБА_2 та його представник адвокат Тараненко Я.Ю. та представника ПАТ «Дельта Банк» в особі директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Рекрут Світлани Валеріївни - адвокат Мізунський А.І., які підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Євтодьєв А.О. заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дикань Денис Ігорович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Антипова Ія Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович, Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної державної адміністрації про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись засобами електронного зв`язку, що підтверджується звітами про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись засобами поштового зв`язку, проте 22 січня 2026 року поштова кореспонденція повернулась до Київського апеляційного суду без вручення, причина- «адресат відсутній».

З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадахверховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 11.09.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11393148000, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 98000,00 доларів США у вигляді кредитної лінії.

У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 11.09.2008 року між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 93512, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку банку двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,9 кв. м, вартість предмета іпотеки визначена в сумі 802 705,00 грн.

Відповідно до пункту 2.4.6 договору іпотеки, ОСОБА_3 зобов`язався без дозволу банку не надавати дозвіл на реєстрацію місця проживання у предметі іпотеки фізичних і юридичних осіб.

У пунктах 4.1, 4.2 договору іпотеки вказано, що Іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим Договором. Звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку».

У розділі 5 договору іпотеки міститься застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, у якому вказано, що позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договором про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва, станом на 13.09.2022 року, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано місце проживання: ОСОБА_7 - з 18.10.2005 року, ОСОБА_6 - з 18.10.2005 року, ОСОБА_3 - з 18.10.2005 року, ОСОБА_4 - з 02.12.2008 року, ОСОБА_5 - з 02.12.2008 року.

Згідно з договором купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 року, ПАТ «Дельта Банк» набув право вимоги до позивача за кредитним договором і за договором іпотеки.

02.03.2015 року у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію.

Постановою правління НБУ від 02.10.2015 року відкликано ліцензію ПАТ «Дельта Банк» і розпочато процедуру ліквідації.

Згідно зІнформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 363968638 від 31.01.2024, 19.07.2019 року приватним нотаріусом Рогач В.В. здійснено реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ПАТ «Дельта Банк», рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47919668 від 24.07.2019, на підставі договору іпотеки № 93512 від 11.09.2008 р.

Згідно із копіями документів, на підставі яких було проведено реєстраційну дію з реєстрації права власності на квартиру за ПАТ «Дельта Банк», наданих приватним нотаріусом Рогач В.В. на виконання ухвали суду, для проведення вказаної реєстраційної дії банк подав приватному нотаріусу: договір про надання споживчого кредиту з графіком погашення, договір іпотеки, договір купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011 з додатком, лист-вимога від 11.09.2017 року з рекомендованим повідомленням про відправлення, отримане ОСОБА_3 12.09.2017 року, у якому висунуто вимогу про погашення заборгованості.

30.08.2023 року між ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу № GL22N023471, згідно з яким ОСОБА_2 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 345702,00 грн.

16.10.2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_1 , придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 1 460 000,00 грн.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 363968638 від 31.01.2024, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за реєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2023 р.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків щодо збереження чи страхування предмета іпотеки іпотекодержатель може скористатися правами, визначеними згідно з частиною першою цієї статті, або вжити заходів для збереження чи страхування предмета іпотеки у власних інтересах та за власний кошт. Іпотекодавець зобов`язаний негайно на вимогу іпотекодержателя відшкодувати останньому всі витрати, понесені у зв`язку з вжиттям заходів щодо збереження та страхування предмета іпотеки (стаття 12 Закону України «Про іпотеку» (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (частина третя статті 36 Закону України «Про іпотеку».

Згідно із частиною першою статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого було передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Обмеження, встановлені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» поширюються не лише на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а й на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19)).

Отже, в державного реєстратора були наявні підстави для відмови в проведенні державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду Відповідно від 07.11.2018 р. у справі № 488/5028/14-ц роз`яснено що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Враховуючи наведене, встановивши, що договір іпотеки укладений позивачем з метою забезпечення виконання зобов`язань за споживчим кредитом, наданим в іноземній валюті, спірна квартира має площу меншу ніж 140 кв. м та остання є місцем постійного проживання позивача, відомостей про наявність у нього у власності іншого житла матеріали справи не містять, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звернення стягнення на зазначений об`єкт нерухомого майна відбулося в порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, надано як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем, а відтак квартира вибула з власності позивача поза його волею, що надає йому право витребувати її у добросовісного набувача.

Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційних скарг про те, що позивач не довів, що предмет іпотеки - квартира за адресою: АДРЕСА_1 є його єдиним житлом, оскільки, зазначені обставини суд першої інстанції встановив на підставі наданих позивачем доказів, зокрема Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва, а відповідачі, у свою чергу, заперечуючи такі обставини, не надали доказів на їх спростування.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 серпня 2025 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Новікової Надії Іванівни, представника ОСОБА_2 - адвоката Тараненка Ярослава Юрійовича та представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Рекрут Світлани Валеріївни - адвоката Мізунського Андрія Івановича залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена

в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 02 лютого 2026 року

Головуючий Судді