Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №760/22541/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 року м. Київ

Унікальний номер справи № 760/22541/24

Апеляційне провадження № 22-ц/824/1119/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Марченка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Застрожнікової К.С., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2024 року від імені позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 діючи на підставі довіреності, звернувся до суду з вказаним позовом, на обґрунтування якого зазначав, що ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_1 , зареєстрований 11.10.2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 598. Від шлюбу із відповідачкою дітей не мають, шлюбні відносини із відповідачкою припинені, сторони не ведуть спільне господарство та проживають окремо, у зв`язку із чим вважав, що поновлення сімейно шлюбних відносин між ними неможливе. Враховуючи викладене, просив шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 11 жовтня 2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 598 - розірвати (а.с. 1-3).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 11 жовтня 2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 598 (а.с. 28).

Не погодившись з рішенням районного суду, 26 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Відішенко О.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та направити справу на новий розгляд до Солом`янського районного суду міста Києва в іншому складі суду (а.с. 35-37).

Апеляційну скаргу мотивував тим, що в матеріалах справи відсутні належні підтвердження статусу адвоката представника позивача ОСОБА_3 . В усіх процесуальних документах останній зазначений як адвокат, але в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які документи, що підтверджують його статус адвоката: копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої (правової) допомоги, тощо. Надано тільки довіреність. В Єдиному реєстрі адвокатів, ОСОБА_3 не знайдено.

Також, суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, незважаючи на наявність у справі письмового звернення апелянта (відповідача) від 07 лютого 2025 року про наявність в неї заперечень із проханням не розглядати справу без її участі. Це порушує ст. 43 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказував, що судова справа № 760/22541/24 не пронумерована, не прошита, відсутній опис документів, про що апелянт власноручно зазначив на заяві від 14 травня 2025 року (стор 30). Це суперечить вимогам Інструкції з діловодства (наказ ДСА № 814 від 20.08.2019).

Позбавлено апелянта (відповідача) реального доступу до правосуддя.Відповідь на подану і наявну у справі заяву від 07 лютого 2025 року про наявність заперечень і прохання не розглядати справу без відповідача остання не отримала;до суду першої інстанції не викликалась.

Представник позивача є представником ОСОБА_2 у справі № 760/8838/24 про поділ спільного майна подружжя за заявою ОСОБА_1 , яка була відкрита Солом`янським районним судом ще 17 квітня 2024 року. Він отримав рішення суду по справі №760/22541/24 від 04 березня 2025 року про розірвання шлюбу між тими ж сторонами, напевно вже ініціював отримання Свідоцтва про розірвання шлюбу по справі, рішення яке на даний час оскаржується. При цьому, він подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції про накладення арешту на майно сторін у рамках окремого провадження про поділ спільного майна подружжя, доказом чого є Додаток №8. Це можливо вважати як спробу уникнути справедливого вирішення спору, щодо розподілу майна між подружжям (а.с. 35-37).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , її представник - адвокат Відішенко О.В. підтримали скаргу і просили її задовольнити. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечував проти скарги і просив її відхилити.

Позивач ОСОБА_2 до суду не прибув, про час та місце розгляду справи був сповіщений повідомленням його представника ОСОБА_3 під розписку, тобто належним чином про що у справі є докази. Факт належного повідомлення позивача ОСОБА_2 підтвердив в суді його представник - ОСОБА_3 про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 88-89,103-106, 118).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11 жовтня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 598, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 (а.с. 4).

Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами 3 та 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

За змістом ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Статтею 110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Так, позивач в позовній заяві стверджував, що шлюбні відносини із відповідачкою припинені, сторони не ведуть спільне господарство та проживають окремо, у зв`язку із чим вважав, що поновлення сімейно шлюбних відносин між ними неможливе.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, і це не випадково, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може зупинити розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення (ч. 7 ст. 240 ЦПК України).

Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Отже, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Зклопотанням про надання строку для примирення сторони до суду не звертались.

При цьому, апеляційний суд зважив, що позов про розірвання шлюбу був поданий у вересні 2024 року, а оскаржуване рішення ухвалено 04 березня 2025 року. При цьому, об`єктивних доказів можливості примирення між сторонами до суду не надано і судом таких не встановлено.

Встановивши, що збереження сімейних відносин між сторонами є неможливим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу, що відповідає вимогам статей 24, 56 СК України.

Посилання апелянта на відсутність у представника позивача - ОСОБА_3. повноважень на представництво інтересів ОСОБА_2 в суді першої інстанції, колегія суддів оцінює критично.

Відповідно до частини 2 статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За положеннями частини 7 статті 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

У цивільному процесі повноваження адвоката як представника підтверджуються в порядку частини 4 статті 62 ЦПК України:довіреністю; ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

За положеннями ч. 6 ст. 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, в тому числі, справи про розірвання шлюбу.

Відповідно до положень пункту 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

У справі, що переглядається, між сторонами вирішується спір про розірвання шлюбу, відтак, дана справа в силу вимог цивільно-процесуального законодавства є малозначною, яка відповідно до вищевказаних норм ЦПК може бути розглянута у спрощеному позовному провадженні.

Таким чином, представником сторін у суді за приписами ч. 1 ст. 60 ЦПК України може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи видно, що позовну заяву підписано ОСОБА_3 як представником ОСОБА_2 .

На підтвердження повноважень ОСОБА_3. представляти інтереси ОСОБА_2 до суду надано довіреність від 05.09.2024 року, посвідчену польським нотаріусом Katarzyna Chrusciewicz. До суду надано належним чином завірену копію вказаної довіреності. посвідчену приватним нотаріусом Київського МНО Ситницькою Т.О. за реєстр. № 31 (а.с. 5-6, 130-132).

Відповідно до ст. 15 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (ратифікована постановою ВР 04.02.1994), документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.

Відповідні роз`яснення опубліковані МЮ України 16 квітня 2025 року (141а).

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта, що суд першої інстанції розглянув справу незважаючи на наявність у справі письмового звернення апелянта (відповідача) від 07 лютого 2025 року про наявність в неї заперечень із проханням не розглядати справу без її участі, оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, разом з тим, клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи сторона відповідача не заявляла. Вказані доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції по суті спору.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена районним судом про надходження позовної заяви ОСОБА_2 про розірвання шлюбу про що свідчать наявні в матеріалах справи письмова розписка ОСОБА_1 про отримання 15 січня 2025 року копії ухвали по справі № 760/22541/24 про відкриття провадження у справі та примірнику позовної заяви та письмова заява від ОСОБА_1 подана нею 07 лютого 2025 року до районного суду, тобто до ухвалення оскаржуваного рішення, з проханням не розглядати справу за її відсутності (а.с. 19, 24).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідач була обізнана про розгляд справи судом першої інстанції, мала можливість подати свої заперечення у письмовому вигляді, проте, таким правом не скористалась.

Заяв про надання часу для примирення сторін остання також не заявляла.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення - 30 січня 2026 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

Є.П. Євграфова

В.В. Саліхов