Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №755/12968/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/587/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Писаної Т. О., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»,

на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Коваленка І. В.

від 31 січня 2025 року

у цивільній справі № 755/12968/24 Дніпровського районного суду міста Києва

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

В липні 2024 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача:

- 25 887,45 грн заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг від 17.06.2010 станом на 23.06.2024 та судові витрати у розмірі 2 422,40 грн судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 17.06.2010 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. Клієнт не міг приєднатися до іншої редакції і саме ця редакція надається до позовної заяви, оскільки це умови публічного договору.

Відповідачу було відкрито рахунок та видано кредитну картку (в подальшому - ще три картки у зв`язку зі спливом строку дії). Активізація картки, використання кредитного ліміту та часткове погашення заборгованості свідчать про прийняття пропозиції (акцепт) та визнання умов договору (ст. 642 ЦК України).

Відповідач підписував Паспорт споживчого кредиту (26.07.2021) та Заяву про приєднання (цифровим підписом на планшеті), де була чітко вказана ставка 40,8% річних. Відсутність заперечень та користування грошима після зміни ставок підтверджують згоду клієнта з новими умовами.

Банк виконав умови договору, надавши доступ до коштів. Натомість відповідач порушив ст. 526, 1054 ЦК України, не повернувши кредит у встановлений термін.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»:

- 25 887,45 грн (двадцять п`ять тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень сорок п`ять копійок) заборгованості (станом на 23.06.2024) за кредитом за договором про надання банківських послуг від 17.06.2010;

- 1 958,26 грн (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень двадцять шість копійок) судового збору.

У іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник АТ КБ «Приватбанк» - Ніколаєнко О. М., подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими процентами у розмірі 6 136,38 грн - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Зазначає, що суд належним чином не дослідив Заяву про приєднання від 26.07.2021 року, яка містить у п. 1.3 погоджену відсоткову ставку для картки «Універсальна Gold» у розмірі 40,8% річних. Звертає увагу на те, що нарахування спірної суми відсотків здійснено саме з 01.10.2023 року, тобто в період, який повністю охоплюється дією вказаної письмової домовленості. Апелянт наголошує, що підписання нової Заяви у 2021 році є правочином, який згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюдив свою дію на існуючі кредитні правовідносини, що виникли ще у 2010 році. Стверджує, що висновок суду про «відсутність процентної ставки в анкеті-заяві» прямо суперечить змісту підписаного відповідачем документа.

Вказує, що посилання суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц є нерелевантним, оскільки у даній справі Банком надано докази підписання відповідачем конкретних фінансових умов, а не лише витягів із загальних правил. Апелянт зазначає, що відповідач підписав Паспорт споживчого кредиту від 26.07.2021 року, чим підтвердив обізнаність із ціною кредиту. Звертає увагу на помилковість тверджень суду про відсутність у договорі строку виконання зобов`язань, оскільки у Заяві чітко визначено строк кредитування - 12 місяців із пролонгацією. Вважає, що суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, відмовивши у стягненні суми, правомірність якої підтверджується банківською випискою та не була спростована відповідачем.

Відзиву від відповідача на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітом про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження на електронну адресу АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 192-195) та направленням копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги з додатками до неї на електронну пошту (а.с. 196) та на поштову адресу відповідача ОСОБА_1 (а.с. 191), однак вказану поштову кореспонденцію суду апеляційної інстанції відповідач не отримав, поштове відправлення повернулось до суду без вручення, причини невручення зазначені АТ Укрпошта «за закінчення терміну зберігання».

У справі «Гарячий проти України» (заява № 43925/18, рішення 24.02.2022, пункти 11-12) ЄСПЛ вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Отже, листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23 січня 2023 року у справі №496/4633/18 (провадження №61-11723св22).

Таким чином, оскільки поштова кореспонденція була направлена відповідачу ОСОБА_1 на дійсну його адресу листом рекомендованою кореспонденцією, суд апеляційної інстанції вважає, що в достатній мірі виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем в частині незадоволених позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом. В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржується, а тому не становить предмет даного апеляційного розгляду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних доказів погодження сторонами всіх істотних умов договору на момент видачі карток. Встановивши, що в анкеті-заяві від 26.07.2021 року не зазначена процентна ставка та відсутні умови щодо строку повернення кредиту, суд дійшов висновку про неможливість стягнення договірних санкцій та відсотків. Суд керувався правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17, вважаючи, що Банк не довів факт ознайомлення споживача з Тарифами в письмовій формі. Крім того, суд виходив із того, що роздруківка з сайту банку не може бути належним доказом через її мінливий характер, що залежить виключно від волі позивача.

Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягненні заборгованості по процентам не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Встановлено, що 17.06.2010 ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг, тому підписав анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку (а.с. 58-59).

У анкеті-заяві вказано, що відповідач зазначив, що він згодний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з договором про надання банківських послуг, а також Тарифами, які було надано йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті Приватбанку (а.с. 59).

При укладанні договору №б/н від 17.06.2010 сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лиш шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті, згідно яких обслуговується відповідач.

Згода відповідача підтверджена його власноручним підписом у Анкеті-заяві.

06.08.2013 відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 25 000,00 грн, що підтверджується Випискою по рахунку (а.с. 43-57).

Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 04/17, тип - Універсальна.

Після спливу строку дії першої картки Відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: 1. кредитна картка номер - НОМЕР_2 , строк дії - 08/17, тип - Універсальна GOLD; 2. кредитна картка номер - НОМЕР_3 , строк дії - 07/21, тип - Універсальна GOLD.

У процесі отримання послуг банку і користування рахунком, 26.07.2021 відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_4 , строк дії - 04/24, тип - Універсальна GOLD, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України» (а.с. 23-42).

Крім того 26.07.2021 відповідачем власноруч на планшеті підписано паспорт споживчого кредиту, де зазначена процентна ставка поза межами пільгового періоду, відсотків річних для картки Універсальна GOLD 40,8%, строк кредитування 12 місяців з пролонгацією (а.с. 10-22).

Крім того, згідно з умовами та правилами надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.п. 2.1.1.2.1, 2.1.1.2.5 умов та правил надання банківських послуг) (а.с. 29-30).

Відповідно до п.п. 2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотків за його користування, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором (а.с. 138).

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити Банк штраф в розмірі 500 грн ( в еквіваленті 500 грн по кредитним картам, відкритим у валюті USD) + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій. Штраф враховується на окремому рахунку та підлягає сплаті насамперед (а.с. 139).

Встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти, активно користувався кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, а також поповнював картку, про що свідчить виписка за рахунком за період з 11.08.2013- 01.07.2024 (а.с. 43-57).

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач має заборгованість станом на 23.06.2024 в розмірі 32 023,83 грн, з яких: 25 887,45 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 136,38 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 63-71).

Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції припустився помилки при оцінці доказів, не звернувши уваги на зміст Заяви про приєднання від 26.07.2021 року та Паспорта споживчого кредиту, які містять цифровий підпис ОСОБА_1 .

Дослідженням цих документів встановлено, що у п. 1.3 Заяви сторони чітко погодили відсоткову ставку 40,8% річних. Вказаний документ є письмовою формою договору в розумінні статті 207 ЦК України та свідчить про досягнення згоди щодо ціни договору. Посилання на постанову ВП ВС у справі № 342/180/17 є безпідставним, оскільки у даній справі Банк надав докази підписання відповідачем конкретних цифр та параметрів кредитування, що відповідає висновкам ВС у справі № 534/1072/18-ц.

Окремо колегія суддів наголошує на порушенні судом першої інстанції принципів диспозитивності та змагальності (статті 12, 13 ЦПК України). Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів. Враховуючи, що рішення є заочним, а відповідач, будучи належним чином повідомленим, не подав відзиву, не надав контррозрахунку та жодним чином не оспорив умови договору чи факт отримання коштів, у суду не було правових підстав самостійно ставати на захист боржника та відмовляти у стягненні відсотків.

Більше того, згідно з принципом добросовісності (стаття 3 ЦК України) та доктриною venire contra factum proprium (постанова Об`єднаної палати КЦС ВС від 10.04.2019 у справі № 390/34/17), поведінка ОСОБА_1 , який з 2010 року активно користувався кредитними коштами та не заперечував проти нарахувань, свідчить про повне визнання ним договірних умов, у тому числі щодо розміру відсоткової ставки за користування кредитним лімітом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 6 136,38 грн.

Таким чином, оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по сплаті кредиту, колегія суддів вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами станом на 23.06.2024 у розмірі 6 136,38 грн, обов`язковість сплати яких позичальником передбачена положеннями договору та нормами цивільного законодавства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, що згідно зі статтею 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині та, відповідно, у частині розподілу судових витрат.

Щодо судових витрат, апеляційний суд керується статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги й фактичним задоволенням позову в повному обсязі, колегія здійснює новий розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що покладається на відповідача у повному обсязі.

За подання апеляційної скарги сплачено 3 633,60 грн. При розрахунку суми судового збору, що підлягає стягненню з відповідача за апеляцію, суд враховує положення Закону України «Про судовий збір», згідно з якими ставка становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позову, а у разі оскарження рішення в частині - пропорційно до оскаржуваної суми.

Оскільки предметом оскарження є відмова у стягненні 6 136,38 грн, що становить 19,16 % від ціни позову, пропорційний розмір збору за подання позову для цієї частини становить 464,13 грн, а розмір збору за апеляцію - 696,20 грн (464,13 грн х 150%). Сплата Апелянтом збору у більшому розмірі (3 633,60 грн) є його надмірною витратою, яка не може бути покладена на відповідача. Отже з відповідача на користь Банку слід стягнути 3 118,60 грн судового збору (2 422,40 грн за першу інстанцію та 696,20 грн за апеляційну інстанцію).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом та розподілу судових витрат, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом у розмірі 6 136 (шість тисячі сто тридцять шість) грн 68 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати із сплати судового збору за подання позову у розмірі 2 422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати із сплати судового збору за подання апеляційної скарги 696,20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

Т. О. Писана

В. В. Салахов