Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №375/2123/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/601/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Писаної Т. О., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»,

на рішення Рокитнянського районного суду Київської області

у складі судді Антипенка В. П.

від 21 січня 2025 року

у цивільній справі № 375/2123/24 Рокитнянського районного суду Київської області

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 16 грудня 2019 року у розмірі 38 224,47 грн та судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами» та «Тарифами» складає між ним та банком Договір. На підставі укладеного Договору відповідачу було встановлено відновлювану кредитну лінію та видано кредитну картку № НОМЕР_1 . У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань утворилася заборгованість, яка станом на 28.10.2024 становить 38 224,47 грн, з яких: 30 761,33 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 463,14 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 21 січня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 16.12.2019 у сумі 28 708,05 грн, що складається із: 21 244,91 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7 463,14 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 1 819,22 грн витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду, представник АТ КБ «ПриватБанк» - Назаренко С. М. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення за період з 07.12.2023 по 17.10.2024 заборгованості за тілом кредиту, яка була збільшена за рахунок погашення відсотків на 9 516,42 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі. Також просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі сплаченого судового збору у розмірі 3 633,6 грн за подання апеляційної скарги.

Апелянт вважає, що суд невірно кваліфікував операції з договірного списання за рахунок кредитного ліміту. Зазначає, що згідно з п. 2.1.1.3.1 договору сторони погодили використання кредитних коштів для оплати відсотків, що за своєю правовою природою є наданням кредиту на споживчу ціль - оплату послуг Банку. Звертає увагу на те, що кошти, списані з ліміту для погашення відсотків, трансформуються в основну заборгованість (тіло), оскільки фактично є позикою, наданою для виконання зобов`язань клієнта. Апелянт наголошує, що виписка по рахунку, яка містить ці операції, є належним первинним документом, а відповідач протягом тривалого часу не оспорював такі списання, що свідчить про їх акцептування. Посилається на принцип venire contra factum proprium та правову позицію Верховного Суду у справі № 390/34/17 від 10.04.2019. Стверджує, що суд безпідставно застосував концепцію «виходу за межі позовних вимог», адже сума заборгованості за тілом кредиту виникла саме внаслідок реалізації клієнтом права на кредит.

Відзиву від відповідача на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітом про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електронну адресу АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 147-150) та направленням копії ухвали про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги з додатками до неї на поштову адресу відповідача ОСОБА_1 (рекомендоване повідомлення про вручення повернулось 08.04.2025 із відміткою про вручення 05.04.2025).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

З матеріалів справи убачається, що 16.12.2019 ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування та підписав Паспорт споживчого кредиту, а також Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Вказана заява містить особистий підпис відповідача, що підтверджує узгодження ним усіх істотних умов договору. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами» та «Тарифами» складає між ним та банком Договір.

На підставі укладеного Договору відповідачу було встановлено відновлювану кредитну лінію та видано кредитну картку № НОМЕР_1 Універсальна Голд строком дії 01/23.

Умовами приєднання передбачено для карт Універсальна Голд: кредитний ліміт до 75 000,00 грн, строк 20 років (п. 1.2), відсоткова ставки 42,0% річних (п. 1.3), визначено розмір мінімального обов`язкового платежу (п. 1.4) та відсотків за прострочення виконання у розмірі 84% річних та інші штрафні платежі (п. 1.5).

21.11.2023 ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг відповідно із оновленими умовами та 21.11.2023 отримав карту № НОМЕР_3 Універсальна строком дії 01/27.

Також 21.11.2023 видана карта №5457082250982266 віртуальна карта Універсальна строком дії 12/27.

Умовами приєднання відповідно до заяви від 21.11.2023 передбачено для карт Універсальна: кредитний ліміт до 200 000,00 грн, строк 12 міс. з пролонгацією (п. 9.2), відсоткова ставки 42,0% річних (п. 9.3), визначено розмір мінімального обов`язкового платежу (п. 9.4) та відсотків за прострочення виконання у розмірі 84% річних та інші штрафні платежі (п. 9.5).

Після старту карткового рахунку 16.11.2019 кредитний ліміт встановлювався у таких розмірах: 16.12.2019 - 00 грн; упродовж 21.11.2023 - 03.06.2023 у розмірі 30 000 грн.

Згідно виписки по картковому рахунку за період 16.12.2019-30.10.2024 витрати за рахунком становлять 46 520,5 грн; усього надходжень - 8 296 ,03 грн; баланс на кінець періоду - 38 224,47 грн.

Змістом виписки підтверджується, що відповідач активно використовував платіжний засіб для оплати товарів, послуг, зняття готівкових коштів, отримання грошових переказів.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині 9 516,42 грн, суд першої інстанції виходив із того, що банк здійснював списання коштів на погашення відсотків за рахунок кредитного ліміту всупереч п. 1.4 та п. 2.1.1.3.1 договору. Встановивши, що з 07.12.2023 у відповідача виникла прострочена заборгованість, суд дійшов висновку, що доручення на договірне списання втратило силу, а подальші дії банку призвели до «штучного» збільшення тіла кредиту. Суд зазначив, що вказана сума фактично є заборгованістю за відсотками, а не тілом, тому її стягнення у складі тіла призвело б до виходу за межі позовних вимог у розрізі структури боргу. На підставі ст. 13 ЦПК України суд дійшов висновку про необхідність відмови у стягненні цієї суми.

З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що списання 9 516,42 грн на погашення відсотків за рахунок ліміту після настання прострочення (07.12.2023) є штучним збільшенням боргу. Суд не врахував положення статті 1069 ЦК України, відповідно до якої, якщо банк здійснює платежі з рахунка клієнта за відсутності на ньому коштів, вважається, що банк надав клієнтові кредит на відповідну суму (овердрафт). Крім того, згідно з п. 2.1.1.3.1 Умов та правил надання банківських послуг відповідно, ОСОБА_1 надав банку пряме доручення здійснювати договірне списання відсотків за рахунок кредитного ліміту.

Колегія суддів зазначає, що кожна така операція зі списання є окремим фактом кредитування позичальника на споживчі цілі - для виконання його ж обов`язку зі сплати відсотків. Оскільки ці кошти були надані банком у формі кредиту, вони за своєю юридичною природою трансформувалися в основну заборгованість (тіло кредиту). Відмова у стягненні цих сум з посиланням на вихід за межі вимог є неправильним тлумаченням норм матеріального права, оскільки структура боргу базується на фактично проведених банківських операціях, санкціонованих клієнтом відповідно до умов договору, який є обов`язковим для сторін, що його підписали (ст. 629 КЦ України).

Окремо колегія суддів звертає увагу на статтю 536 ЦК України, яка встановлює обов`язок боржника сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами. Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та не висловив жодних заперечень проти розрахунку заборгованості чи умов договору, суд першої інстанції не мав правових підстав замість сторони ініціювати питання щодо «штучності» нарахувань.

Крім того, згідно з принципом добросовісності (стаття 3 ЦК України) та доктриною venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), викладеною у постанові Об`єднаної палати КЦС ВС від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, поведінка відповідача, який з 2019 року активно користувався кредитним лімітом та здійснював операції за рахунком, свідчить про повне прийняття ним умов кредитування. За відсутності будь-якого спростування доводів банку з боку ОСОБА_1 , обставини щодо правомірності нарахування відсотків та їх капіталізації у тіло кредиту вважаються визнаними боржником за замовчуванням, що виключає можливість суду самостійно ставити під сумнів структуру заборгованості при заочному розгляді справи.

Суд першої інстанції безпідставно застосував висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17, оскільки у даній справі Банком надані дві Анкети-заяви, підписані ОСОБА_1 , що підтверджує досягнення згоди щодо всіх фінансових умов. Таким чином, сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9 516,42 грн є доведеною первинними документами (випискою по рахунку та розрахунком) і підлягає стягненню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, апеляційний суд керується статтею 141 ЦПК України. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволення апеляційної скарги й фактичним задоволенням позову, колегія здійснює новий розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви через систему «Електронний суд» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що покладається на відповідача у повному обсязі.

За подання апеляційної скарги сплачено 3 633,60 грн.

При розрахунку суми судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, суд враховує положення Закону України «Про судовий збір», згідно з якими ставка судового збору за подання апеляційної скарги становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а у разі оскарження рішення в частині позовних вимог - пропорційно до оскаржуваної суми.

Оскільки предметом апеляційного оскарження є рішення суду в частині відмови у стягненні 9 516,42 грн, що становить 24,896 % від загальної ціни позову, розмір судового збору за подання апеляційної скарги, який підлягає стягненню з відповідача на користь Банку, становить 904,63 грн (603,08 грн х 150 %).

Сплата Апелянтом судового збору у більшому розмірі (3 633,60 грн) є його надмірною витратою, яка не може бути покладена на відповідача в порядку розподілу витрат пропорційно задоволеним вимогам.

Отже, з відповідача на користь Банку підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 3 327,03 грн (2 422,40 грн за першу інстанцію та 904,63 грн за апеляційну інстанцію).

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 21 січня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 9 516,42 грн та у частині розподілу судових витрат - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9 516 (дев`ять тисяч п`ятсот шістнадцять) грн 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в загальному розмірі 2 422,40 грн

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 904,63 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

Т. О. Писана

В. В. Саліхов