Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №759/15250/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року місто Київ.

Справа № 759/15250/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4144/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябошапка М. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Терещенко Людмила Вячеславівна,на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року (ухвалено у складі судді Горбенко Н.О., дата складення повного тексту рішення - 06 жовтня 2025 року)

у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу,-

ВСТАНОВИВ

У липні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту проживання однією сім`єю (без реєстрації шлюбу) заявниці ОСОБА_2 із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_3 з часу офіційного розірвання шлюбу між ними, а саме з моменту набрання рішенням Святошинського районного суду міста Києва законної сили - 06 жовтня 2021 року і до дня його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги мотивувала тим, що у період з 21 травня 2011 року по 06 вересня 2021 року перебувала із ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

09 листопада 2021 року ОСОБА_3 надав ОСОБА_2 повторне свідоцтво про шлюб та запевнив її, що розірвання шлюбу не відбулося, оскільки сторони не отримали рішення суду про розірвання шлюбу та не подали його органу реєстрації актів цивільного стану. Після цього подружжя продовжило проживати однією сім`єю разом з дочкою, вели спільне господарство, спільний побут, розподіляли обов`язки, витрати, разом відпочивали та брали участь у вихованні дитини. Характером стосунків між ними був притаманний подружжю. Незважаючи на формальну правову невизначеність подружжя продовжило проживати однією сім`єю.

24 лютого 2020 року ОСОБА_3 був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 та у подальшому був направлений до зони бойових дій Донецької області м. Краматорськ, згодом Харківської області. 18 травня 2024 року ОСОБА_2 дізналась про загибель ОСОБА_3 . 20 травня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив її як дружину про загибель ОСОБА_3 .

Заявниця вказувала, що їй, як дружині загиблого військовослужбовці, було видано лікарське свідоцтво про смерть, довідку про причину смерті, свідоцтво про смерть щодо ОСОБА_3 . Також вона займалася його похованням. Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 18.07.2024 року № 212 ОСОБА_2 вказана як дружина, ОСОБА_4 як дочка загиблого ОСОБА_3 . Надалі ОСОБА_2 отримала на свій картковий банківський рахунок грошове забезпечення належне ОСОБА_3 та виплати на поховання. Спадщину після загибелі ОСОБА_3 прийняла його дочка ОСОБА_4 та мати загиблого ОСОБА_1 . З метою отримання гарантованого державою соціального захисту спільної дочки ОСОБА_4 заявниця звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де їй було повідомлено, що шлюб із загиблим ОСОБА_3 розірвано. З того часу у застосунку «Дія» з`явилася відмітка в актовому записі про те, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано.

Заявниця вказувала на існування необхідності у доведенні в судовому порядку факту проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з дня розірвання шлюбу та по день загибелі її чоловіка.

Заявниця надала суду докази на підтвердження зазначеного у заяві, та вказує, що вказані обставини можуть бути підтверджені показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , яких вона просить допитати. Також просить призначити огляд у судовому засіданні речового доказу - мобільного телефону, який належав загиблому ОСОБА_3 .

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу задоволено.

Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання однією сім`єю (без реєстрації шлюбу) заявниці ОСОБА_2 із загиблим військовослужбовцем ОСОБА_3 з часу офіційного розірвання шлюбу між ними, а саме з моменту набрання рішенням Святошинського районного суду міста Києва законної сили - 06 жовтня 2021 року і до дня його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Терещенко Л.В. 03 листопада 2025 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове про залишення заяви ОСОБА_2 без розгляду. Вирішити питання стягнення витрат на правову допомогу.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що про ухвалене рішення скаржниці, а точніше її представникові - адвокату Терещенко Л.В., стало відомо випадково майже через три тижні після його прийняття. Ознайомившись з матеріалами судової справи, вбачається, що суд розглянув справу без належного повідомлення скаржниці, як заінтересованої особи. Таким чином, скаржницю було позбавлено можливості надати свої пояснення, заперечення і докази, що є істотним порушенням її процесуальних прав. Вказує, що фактично скаржниця не проживає за зареєстрованим місцем проживання у м. Києві, а наразі проживає в Житомирській області, не отримувала повідомлень та листів, маючи простий телефон не маєдоступу до «Дія» та будь-яких інших месенджерів, де потенційно могли бути смс повідомлення від суду.

Зазначає, що рішенням суду встановлено обставини, що шлюбні відносини, спільне проживання та ведення спільного господарства припинені з квітня 2021 року, спільного майна у подружжя не має. Дана обставина є преюдиційною та спростовує показання Заявниці про формальність розлучення. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили. В даному разі, твердження про виконання рішення 09 липня 2025 року не має жодного значення, оскільки рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 вересня 2021 року у справі № 759/15009/21 набрало законної сили 06 жовтня 2021 року. Законодавством встановлено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Таке рішення суд постановляє після спливу одного місяця від дня подання заяви. До завершення цього строку дружина та чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу. Заявниця звернулась до суду 06 липня 2021 року, рішення ухвалено 06 вересня 2021 року, за даний період часу Заявниця чи померлий не вчинили дій щодо відкликання позову, не подали заяви про встановлення строку для примирення, що свідчить про свідоме бажання припинення шлюбу. Протилежного матеріали справи не містять, а отже твердження Заявниці про необізнаність про припинення є домислом останньої та маніпуляцією.

Крім того, звертає увагу колегії апеляційного суду на твердження заявниці про виконання зобов`язань за померлого ОСОБА_3 , а саме сплату заборгованості за кредитним договором на корить ТОВ «ФК «Пінг Понг» у лютому 2025 році. Досудова вимога, адвоката Білецького Б.М. від 02 грудня 2024 року адресована безпосередньо померлому ОСОБА_3 з вимогою сплати заборгованості станом на 02 грудня 2024 року у сумі 26560, 00 грн. Доказів направлення даної вимоги в порядку ст.1281 ЦК України не долучено. Сума заборгованості не підтверджена жодним доказом, нотаріусом не здійснено дій щодо повідомлення спадкоємців про отримання вимоги кредитора у строк встановлений ст. 1281, 1282 ЦК України. Таким чином, сплата грошових коштів заявницею здійснена фактично безпідставно, оскільки остання не є спадкоємцем та не дотримано порядку заявлення вимоги кредиторів до спадкоємців боржника. Також звертає увагу, що сплачено лише 8 000 грн, з загальних 26 560,00 грн зазначених в досудовій вимозі, а отже даний доказ жодним чином не доводить факту за встановленням якого звернулась Заявниця, а свідчить лише про власне бажання сплатити на користь третіх осіб грошових коштів, обов`язку з оплати яких на заявницю не покладено ні законом ні договором.

Наголоушє, що наразі, існує спір про право на отримання одноразової винагороди заявницею, оскільки фактично на сьогоднішній день скаржниця разом з малолітньою дочкою ОСОБА_4 отримують грошові кошти одноразової грошової допомоги. У випадку набрання оскаржуваним рішенням фактично скаржниця позбавляється частини зазначеної грошової допомоги, як і неповнолітня ОСОБА_4 , що фактично суперечить інтересам дитини. Крім того, наразі в провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває справа № 759/10873/25 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , треті особи: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства. Ініціатором даного спору є Скаржник, на її прохання проведено ДНК експертиза, відповідно до якої малолітня ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є 99% є дочкою загиблого. Тобто наразі існує коло осіб, які потенційно можуть мати право на отримання одноразової грошової допомоги, що є фактично спором про право даних осіб на отримання допомоги.

У відзиві ОСОБА_2 заперечує проти задоволення апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мають значення для справи; правильно застосував норми матеріального права (СК України, ЦК України) та норми процесуального права (ЦПК України щодо окремого провадження); дійшов обґрунтованого висновку про наявність факту проживання ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період після розірвання шлюбу до дня його смерті.

Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У судове засідання, призначене на 27 січня 2026 року року, з'явилась в режимі відеоконференцзв'язку, представниця ОСОБА_1 - адвокат Терещенко Л.В., яка підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити скаргу на підставі доводів, викладених у ній.

У судовому засіданні 27 січня 2026 року року ОСОБА_2 та її представник адвокат Лиштва Ю.В. заперечили проти доводів апеляційної скарги.

За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення учасників, що з`явились до суду, доповідь головуючого судді Желепи О. В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 , суд виходив з того, що встановлення вказаного факту заявниці необхідне саме для здійснення права щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», при цьому, чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, окрім судового.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право. Характерною ознакою категорій справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Статтею 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку встановлюються інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 752/20365/16-ц, від 05.12.2019 у справі № 750/9847/18, від 03.02.2021 у справі № 644/9753/19, від 16.06.2021 у справі № 643/6447/19/19, від 08.09.2021 у справі № 641/5187/20.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.

Згідно ч. 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Колегія суддів встановила, що метою звернення ОСОБА_2 із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю вона заначила встановлення в судовому порядку обставин, необхідних саме для здійснення права щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

У випадку набрання оскаржуваним рішенням законної сили фактично ОСОБА_1 позбавляється частини зазначеної грошової допомоги. Зі справи вбачається, що у заявниці існує спір як з ОСОБА_1 з приводу права на отримання виплат та їх розміру, у зв`язку з загибеллю сина апелянта, так і з іншими особами, не залученими до розгляду даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, наразі в провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває справа № 759/10873/25 за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 , Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , треті особи: Святошинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства. Ініціатором даного спору є ОСОБА_1 , на її прохання проведено ДНК експертиза, відповідно до якої малолітня ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є 99% є дочкою загиблого. Тобто наразі існує коло осіб, які потенційно можуть мати право на отримання одноразової грошової допомоги, що є фактично спором про право даних осіб на отримання допомоги.

Крім того, встановлення факту проживання заявниці та померлим однією сім`єю без реєстрації шлюбу має юридичне значення, від його встановлення залежить виникнення спадкових прав у заявниці, такий факт не може бути встановлений у позасудовому порядку, при наявності інших спадкоємців з якими у заявника існує спір.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до абзацу 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення та ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявниця, за встановлених обставин та наявності спору, як щодо права на виплати так і щодо кола спадкоємців не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки є порядок захисту порушеного права, а саме звернення до суду в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви (стаття 392 ЦК України), а не заяви про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, на наведене уваги не звернув та дійшов неправильних висновків про розгляд заяви ОСОБА_2 впорядку окремого провадження.

З урахуванням спору про право заява ОСОБА_2 має розглядатися в порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.

Аргументи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права.

Пунктом 2 ч.1 ст.374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частиною 1 ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення і залишити заяву ОСОБА_2 без розгляду, роз`яснивши, що вона вправі подати позов на загальних підставах.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, а відтак з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 440 (чотириста сорок) гривень 10 копійок.

Керуючись ст. 268, 315, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Терещенко Людмила Вячеславівна - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2025 року - сксувати.

Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 440 (чотириста сорок) гривень 10 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 січня 2026 року.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова