Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №127/854/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/854/26

Провадження 3/127/201/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 1732 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1732 КУпАП.

01.01.2026 поліцейським взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП у Вінницькі області ДПП лейтенантом поліції Чешківським О.С. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ГП № 126090. З даного протоколу вбачається, що «01.01.2026 близько 19 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою співмешканці ОСОБА_2 , чим завдав шкоду психологічному здоров`ю, вчинивши домашнє насильство психологічного характеру», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1732 КУпАП.

У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 повторно не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме шляхом надіслання повісток засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними поштовими повідомленнями, які повернулись на адресу суду із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». Судом враховано, що день проставлення у поштовому відправлення відмітки про відсутність особи за місцем проживання, враховуючи при цьому повідомлення адреси безпосередньо цією особою, про що вказано в протоколі, є днем вручення судової повістки, зважаючи, що іншої адреси цією особою суду повідомлено не було. Суд вжив усіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи. Таким чином, судом дотримано прав та процесуальних гарантій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Клопотання про відкладення судового засідання від ОСОБА_1 не надходило. Причини неявки суду не повідомлено.

При цьому, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості забезпечити явку свого захисника до суду, надати письмові пояснення по справі, докази тощо.

Судом враховано, що явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання є суб`єктивним процесуальним правом, і як кожне суб`єктивне право – це гарантовані законом вид і міра можливої або дозволеної поведінки особи і реалізація суб`єктивного права залежить від розсуду, бажання і волі уповноваженої особи.

Водночас, ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 1732 КУпАП, не є обов`язковою.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 268 КУпАП, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Клопотання про забезпечення та/або витребування доказів, виклик свідків тощо від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду не надходили.

З письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи вбачається, що вона проживає з громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , який 01.01.2026 близько 19 год. 00 хв. прийшов додому в стані алкогольного сп`яніння і почав поводити себе агресивно, на зауваження не реагував, почав ображати нецензурною лайкою, щипати та штовхати.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.01.2026 о 19 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , між співмешканцями – ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувся конфлікт на побутовому підґрунті, під час якого ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, ображав ОСОБА_2 нецензурною лайкою, щипав та штовхав, у зв`язку із чим у неї виникли побоювання за свою безпеку, що також спричинило емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, у зв`язку із чим нею було викликано працівників поліції.

Поліцейським взводу № 2 роти № 3 УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Окульською О.Ю. 01.01.2026 було проведено опитування потерпілої ОСОБА_2 за її добровільної згоди, як те вбачається із форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства. При цьому, ОСОБА_2 на запитання: «Чи кривдник має алкогольну залежність або зловживає алкогольними напоями?» (питання № 14), «Чи кривдник раніше вчиняв щодо постраждалої особи психологічне насильство?» (питання № 17) та «Чи кривдник виганяв постраждалу особу або дітей з місця проживання, погрожував такими діями?» (питання № 26) відповіла «Так», шляхом проставлення відповідної позначки. На всі інші питання ОСОБА_2 відповіла «Ні».

З форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства також вбачається, що поліцейським для ОСОБА_2 визначено «низький» рівень небезпеки.

За наслідками проведеного працівником поліції оцінювання ризиків для постраждалої від домашнього насильства терміновий заборонний припис стосовно ОСОБА_1 винесено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 1732 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису - тягне за собою адміністративну відповідальність.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а також у невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

При цьому, завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого є необов`язковим для кваліфікації.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено умисне вчинення ОСОБА_1 дій психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , внаслідок чого останній могла бути завдана шкода психічному здоров`ю, що в свою чергу містить ознаки діяння за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 1732 КУпАП.

До основних засад запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема належить: належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; повага та неупереджене і небайдуже ставлення до постраждалих осіб з боку суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до переконання в тому, що ОСОБА_1 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1732 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП № 126090 від 01.01.2026, письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 від 01.01.2026, які містяться у матеріалах справи, а також й іншими матеріалами справи.

Санкція ч. 1 ст. 1732 КУпАП передбачає альтернативний вид адміністративного стягнення. Тому, вирішуючи який саме вид адміністративного стягнення слід застосувати до правопорушника, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення має на меті не тільки кару, а й виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а при його призначенні, згідно із ст. 33 КУпАП, суд повинен ураховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено стягнення, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

У свою чергу справедливість, як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Враховуючи характер скоєного правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, забезпечуючи при цьому належну рівновагу, тобто пропорційність між метою судового рішення та його негативними наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, суд прийшов до переконання за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 1732 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Суд прийшов до висновку, що у даній справі таке стягнення є необхідним та достатнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 КУпАП і п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665, 60 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 9, 23, 24, 33-35, 38, ч. 1 ст. 401, ч. 1 ст. 1732, ст.ст. 221, 251, 268, 277, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1732 КУпАП, та стягнути з нього штраф в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 340 (триста сорок) гривень 00 копійок на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, у порядку якого з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові про стягнення штрафу , та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя