Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №185/2069/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1894/26 Справа № 185/2069/25 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Городничої В.С., Свистунової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через свого представника - Дідиченко Дарину Григорівну звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач посилається на те, що 07 листопада 2023 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1298-8567.

Згідно цього договору відповідач отримав кредитні кошти на таких умовах: сума кредиту – 9400 грн, строк кредитування – 300 днів, базовий період – 21 день, знижена процентна ставка – 2,50 відсотка в день, стандартна процентна ставка – 3,00 відсотка в день.

Кредитні кошти перераховані на картковий рахунок відповідача, вказаний в особистому кабінеті.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1298-8567 від 07 листопада 2023 року у загальному розмірі 47 000 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом – 9400 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 37 600 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року позов задоволено частково та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1298-8567 від 07 листопада 2023 року у загальному розмірі 21 949 грн, у тому числі: тіло кредиту – 9400 грн, проценти – 12 549 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що нарахування процентів за денною ставкою 3 відсотки починаючи з 24 грудня 2023 року є неправомірним. Тому в частині стягнення відсотків, нарахованих після 24 грудня 2023 року, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Станом на 24 грудня 2024 року розмір нарахованих відсотків складає 12 549 грн., отже позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню, а саме слід стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1298-8567 від 07 листопада 2023 року у загальному розмірі 21 949 грн, у тому числі: тіло кредиту – 9400 грн, проценти – 12 549 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними та необґрунтованими.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР КРЕДИТ ФІНАНС” на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Так, судом встановлено, що 07 листопада 2023 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1298-8567. (а.с.18-24)

Згідно цього договору відповідач отримав кредитні кошти на таких умовах: сума кредиту – 9400 грн, строк кредитування – 300 днів, базовий період – 21 день, знижена процентна ставка – 2,50 відсотка в день, стандартна процентна ставка – 3,00 відсотка в день.

Кредитні кошти у розмірі 9400 грн перераховані 07 листопада 2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , номер якої вказаний позичальником при укладенні договору, за допомогою системи платежів LIGPAY, платіж № 2388547803. (а.с.38)

Позивачем наданий розрахунок заборгованості позичальника за договором станом на 20 січня 2025 року. У цьому розрахунку відображено нарахування процентів за кожен день користування кредитом. Загальний розмір заборгованості складає 93 013 грн, у тому числі: основний борг – 9400 грн, відсотки – 83 613 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача частину заборгованості у загальному розмірі 47 000 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом – 9400 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 37 600 грн.

З розрахунку заборгованості видно, що проценти за користування кредитом нараховувалися за денною ставкою 2,5 відсотків у період з 07 листопада 2023 року по 27 листопада 2023 року, в подальшому – 3 відсотки в день. (а.с.39-42)

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що нарахування процентів за денною ставкою 3 відсотки починаючи з 24 грудня 2023 року є неправомірним. Тому в частині стягнення відсотків, нарахованих після 24 грудня 2023 року, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Станом на 24 грудня 2024 року розмір нарахованих відсотків складає 12 549 грн., отже позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню, а саме слід стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1298-8567 від 07 листопада 2023 року у загальному розмірі 21 949 грн, у тому числі: тіло кредиту – 9400 грн, проценти – 12 549 грн.

Колегія суддів погоджується, з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ “Про електронну комерцію” моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗУ “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема постанові від 12 січня 2021 року по справі №524/5556/19, від 09 вересня 2020 року по справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року по справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 тощо.

Таким чином колегія суддів вважає, що вказаний кредитний договір, який укладений в електронній формі, відповідає вимогам Закону і доводить факт існування волевиявлення сторін на його укладання, оскільки форма та порядок укладання договору відбулось саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Встановивши, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, та стягнув на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1298-8567 від 07 листопада 2023 року в розмірі у загальному розмірі 21 949 грн, у тому числі: тіло кредиту – 9400 грн, проценти – 12 549 грн, так як вказані вимоги є доведеними.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду в частині відмови у задоволенні іншої частини вимог щодо стягнення з відповідача відсотків, з огляду на наступне.

Приписами ч. 4 ст. 42 Конституції України встановлено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності.

При цьому, держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. З мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

За змістом пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» за період з 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки за договором споживчого кредиту не може перевищувати 2,5 відсотка, за період з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 не може перевищувати 1,5 відсотка, а з 20 серпня 2024 року не може перевищувати 1 відсотка денної процентної ставки.

Врахувавши наведене, а також встановивши, що Станом на 24 грудня 2024 року розмір нарахованих відсотків складає 12 549 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення розміру відсотків.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що що такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним в контексті даних правовідносин.

Доводи апелянта в скарзі про те, що суд першої інстанції помилково ототожнив поняття нарахування відсотків за користування кредитними коштами та денної процентною ставки, передбаченою статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування». Унаслідок цього суд неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до безпідставного позбавлення Позивача права на нарахування відсотків за користування кредитними коштами протягом строку кредитування, який становить 300 днів, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на встановлені обставини справи та підстави для зменшення розміру заявленого розміру відсотків.

Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укр Кредит Фінанс” – залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 30 січня 2026 року.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді В.С. Городнича

О.В. Свистунова