Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №462/6015/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 462/6015/25 пров. № А/857/38543/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,

при секретарі судового засідання: Плесак М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 серпня 2025 року у справі № 462/6015/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними,

головуючий суддя першої інстанції Палюх Н.М., час ухвалення - не вказано,

місце ухвалення – м. Львів , дата складання повного тексту – 20.08.2025

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить скасувати постанову №1406 від 24.07.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 24.07.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку. У постанові зазначено, що він, будучи військовозобов`язаним та належним чином оповіщеним про виклик для уточнення даних на 29.06.2025 о 14.00 год, у встановлений законом строк не прибував, про причини неявки не повідомляв, повістку було надіслано поштовим зв`язком за адресою реєстрації позивача. Він категорично не погоджується з рішенням відповідача, вважає його безпідставним, протиправним і таким, що підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення. Він сумлінно виконував свій конституційний обов`язок, приймав безпосередню участь в АТО на території Донецької та Луганської областей. Окрім цього, 28.03.2022 був призваний на військову службу та 11.11.2024 звільнився з військової служби за сімейними обставинами, про що був виданий наказ командира в/ч НОМЕР_1 №3445. 12.11.2024 він став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач знав, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч.1ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Окрім цього, відповідач отримав від військової частини НОМЕР_1 його обліково-послужну картку та особову справу, у відповідача були всі необхідні дані позивача, а також була змога на підставі законодавства України отримати всі ці дані без його виклику для уточнення даних. Також, відповідачем долучено до протоколу №1046 трекінг Укрпошти, однак не надав квитанцію про надсилання повістки від 19.06.2025 рекомендованим листом. Тож відповідачем не надано належного доказу, що ця повістка справді йому надсилалася, не зазначивши у який час це повідомлення було надіслано. Також зазначає, що відповідачем не забезпечено розумні строки для його прибуття, оскільки повістка була сформована 19.06.2025 з вимогою прибути 29.06.2025 о 14.00год. Враховуючи, що повістка була надіслана засобами поштового зв`язку, повідомлення його за наявним номером телефону та/або вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», відповідачем не надано. Він вважає цю обставину суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов`язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов`язку. За наведеного, просить позов задовольнити.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № 1406 від 24 липня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суд першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга.

Суть доводів апелянта зводиться до того, що суд першої інстанції проігнорував суть позову, яка полягає у тому, що позивач не був обізнаний про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім цього, зазначає, що Позивач був призваний на військову службу 28.03.2022 та звільнився з військової служби (за сімейними обставинами) 11 листопада 2024 року, про що був виданий наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 345.

У Позивача є син 15-річного віку ОСОБА_3 від дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 ).

Позивач став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цей та описані вище факти підтверджуються записами у військовому квитку Позивача серії НОМЕР_5 від 05.05.2004, виданого Залізничним військовим комісаріатом.

Враховуючи зазначене вище, апелянт вважає, що Відповідач знав, що Позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Також, Відповідач повинен був розуміти, що дитині Позивача 15 років, а отже за час від постановки на облік 12.11.2024 до формування повістки 19.06.2025 дитина не могла досягти 18- річного віку, відтак не могла зникнути підстава, встановлена п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тож у Відповідача не було вагомих підстав викликати Позивача для уточнення даних, враховуючи, що відповідно до законодавства Відповідач мав доступ до особової справи Позивача, наданої військовою частиною, де Позивач проходив службу, а також Відповідач мав можливість отримати витяг з реєстрів актів цивільного стану, оскільки це дозволено законодавством.

Крім цього апелянт зауважує, що Відповідач надіслав Позивачеві повістку від 19.06.2025 з вимогою з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 29.06.2025 о 14:00. Проте, відповідно до відстеження поштового відправлення, повістка була надіслана лише 24.06.2025, тобто Відповідач пропустив строк на відправлення повістки, що становить 48 годин з моменту підписання повістки. Крім того, проставлення відмітки про Повернення Відправнику (Одержувач відсутній за вказаною адресою) відбулося 01.07.2025, хоча виклик був на 29.06.2025. Відтак, момент, коли Позивач вважався таким, що належним чином оповіщений про виклик до ТЦК та СП, починається лише з 01.07.2025, хоча виклик для уточнення даних Відповідач встановив на 29.06.2025 о 14:00. Тобто, Відповідач не забезпечив адекватних строків для ознайомлення з викликом та прибуття для уточнення даних, що відповідно до законодавства становить 7 діб для військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подав. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.5 ст. 286 КАС України).

З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що дана категорія справ віднесена до термінових, розгляд яких здійснюється у десятиденний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд встановив та з матеріалів справи слідує, що 24.07.2025 відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим солдатом ОСОБА_5 складено протокол №1406 про адміністративне правопорушення, згідно з яким: 24 липня 2025 року о 15 год 00 хв ОСОБА_1 прибув у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідач вказує, що останній був оповіщений про виклик для уточнення даних на 29.06.2025 о 14.00 год. Проте, він не прибув на вказану дату у ІНФОРМАЦІЯ_4 . За таких обставин вбачаються ознаки порушення вимог ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.

У вказаному протоколі зазначено, що позивач ОСОБА_1 допустив порушення вимог ч.1ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки позивач був оповіщений про виклик для уточнення даних на 29.06.2025, проте, останній до цього часу не прибув у ІНФОРМАЦІЯ_4 , про причини неявки не повідомив.

Цього ж дня, а саме 24.07.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_6 виніс постанову №1406 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн.

Як убачається із копії повістки № 4008792 від 19 червня 2025 року, ОСОБА_1 повинен з`явитись 29 червня 2025 року о 14.00 год за адресою: АДРЕСА_1 , для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із поштового трекінгу встановлено, що вказана повістка повернулась до відповідача без вручення із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Із копії військового квитка ОСОБА_1 встановлено, що такий 28.03.2022 призваний на військову службу до Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» та 11.11.2024 на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 №345 звільнений за сімейними обставинами.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що позивач був належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , без поважних причин на такий не прибув, а тому його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідає вимогам закону.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції невірними з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами (стаття 7 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За змістом частини 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Стаття 280 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст. 279-1– 279-8 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, що також передбачено частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У відповідності до ст. 1 ЗУ «Про оборону України» особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 оголошено часткову мобілізацію та у п. З Указу зазначено, що призов військовозобов`язаних, у тому числі резервістів, та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України здійснити в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.

Указом Президента України 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 та Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 оголошено загальну мобілізацію. Відповідно до п. 4 вказаних Указів, призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Згідно п. 5 вказаних Указів, Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов`язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації. Згідно п. 8 вказаних Указів, Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу. їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.

Таким чином, вищезазначеними Указами Президента передбачено призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу та виклик громадян, які підлягають призову.

Згідно ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Відповідно до п.п. 21, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки(відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки(відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до ч. 3 ст.210-1КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію , в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм інших нормативно-правових актів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України та про військовий обов`язок та військову службу.

Згідно з абз.13 ч.1ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності до положеньст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Судом становлено, що підставою для прийняття оспорюваного рішення стало неприбуття позивача, як військовозобов`язаного, належним чином повідомленого про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 29.06.2025 року о 14:00 годині, для уточнення даних.

Відповідно до ч. 3ст.17 Закону України «Про оборону України». громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У відповідності до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, у розумінні п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням повідомлення військовозобов`язаного про виклик до територіальному центру комплектування та соціальної підтримки є поштове повідомлення з відміткою про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Як уже зазначалось вище, позивача було викликано повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 29.06.2025 о 14:00 годині. Повістка повернулася до відправника ( відповідача ) з відміткою працівника поштового зв`язку « адресат відсутній за вказаною адресою».

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції висновував, що позивач будучи належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, без поважних причин не прибув, відтак його правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1КУпАП.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції невірним з огляду на наступне.

Як уже зазначалось апеляційним судом вище, Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначає зокрема процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи.

Відповідно до п. 27 вказаного Порядку № 560, під час мобілізації громадяни викликаються з метою:

1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів:

взяття на військовий облік;

проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Тобто вказаною нормою чітко визначено чотири підстави для виклику громадян до ІНФОРМАЦІЯ_2 : взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних; призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служб.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до п. 29 вказаного вище Порядку, у повістці зазначаються:

прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка

найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;

мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

місце, день і час явки за викликом;

найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою;

прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

реєстраційний номер повістки;

роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У цій справі, судом надається оцінка оскаржуваному рішенню відповідача, яке прийняте останнім саме з тих мотивів, що були предметом перевірки на підставі досліджених у справі доказів та з урахуванням доводів та заперечень сторін саме щодо цих доказів та обставин.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є контроль за законністю прийняття рішень.

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5березня 2009р. № 270, рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/ або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Згідно вищенаведених Правил, листоноша зобов`язана проінформувати одержувача шляхом вкладення до абонентської скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», після чого у одержувача є три робочих дні для того, щоб забрати відправлення.

Як уже зазначалось вище, позивача було викликано повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 29.06.2025 о 14:00 годині, для уточнення даних, яку було сформовано 19.06.2025 р. та направлено згідно поштового трекінгу 26.06.2025 р. поштовим відправленням на адресу місця проживання позивача, однак така 03.07.2025 р. повернулася до відправника ( відповідача ) з відміткою працівника поштового зв`язку « адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім цього, Повернення Відправнику, згідно цього ж поштового трекінгу (Одержувач відсутній за вказаною адресою) відбулося 01.07.2025, хоча виклик був на 29.06.2025.

Водночас матеріали справи не містять належних доказів дотримання працівником поштового зв`язку вказаних правил, в той же час, відповідачем протилежного не доведено.

Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази які б підтвердили факт отримання позивачем повістки, яка була направлена на його адресу.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд враховує посилання позивача на необізнаність про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений строк.

Крім цього, апеляційний суд ураховує, що Позивач був призваний на військову службу 28.03.2022 та звільнився з військової служби (за сімейними обставинами) 11 листопада 2024 року, про що був виданий наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 345.

У Позивача є син 15-річного віку ОСОБА_3 від дружини ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 ).

Позивач став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цей та описані вище факти підтверджуються записами у військовому квитку Позивача серії НОМЕР_5 від 05.05.2004, виданого Залізничним військовим комісаріатом.

Враховуючи наведене, а також доступ Відповідача до особової справи Позивача, наданої військовою частиною, де Позивач проходив службу, можливість отримати витяги з реєстрів актів цивільного стану, колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами апелянта про відсутність підстав у відповідача для виклику позивача з метою уточнення даних фактично через шість місяців після звільнення з військової служби (за сімейними обставинами) у листопаді 2024 року

Отже, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача та наявність підстав для скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.07.2025 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши оскаржене позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що рішення відповідача підлягає скасуванню.

Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається нова постанова про задоволення позову з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 139 КАС судові витрати перерозподілу не підлягають, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 20 серпня 2025 року у справі №462/6015/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.07.2025 р. № 1406 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин

Повний текст постанови складено та підписано 02 лютого 2026 року.