Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №260/4725/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Гебеш С.А.

02 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 260/4725/25 пров. № А/857/46804/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 260/4725/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

09.06.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у якому просив суд:

-рішення про припинення виплати з 01.05.2025р. пенсії визнати протиправним та скасувати;

-зобов`язати поновити виплату пенсії за вислугу років з 01.05.2025р.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.10.2025р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.10.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.11.2023р. у справі №260/8598 суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №41 від 03.10.2023р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ.

Крім того, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п.«а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, з 30.12.2021р. та здійснити виплату заборгованості з пенсії за вислугу років.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024р. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.112023р. в адміністративній справі № 260/8598/23 змінено, замінивши дату, з якої необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з « 30.12.2021» на « 11.09.2022».

ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З метою виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/8598/23 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ч. 1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.

Із змісту Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області від 15.04.2025р. позивача повідомлено про те, що Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України наказом від 21.02.2025р. №136 о/с скасував наказ Департаменту від 13.03.2023р. №547 "По особовому складу" щодо зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсі, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 05.09.2001р. - 22.06.2015р., який був підставою для призначення пенсії за вислугу років. У зв`язку в вищевикладеним з 01.05.2025р. виплату пенсії припинено та скасовано суму нарахованих на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/716/23. Сума виплаченої пенсії за період з 01.05.2024р. - 30.04.2025р. в розмірі 197254,10 підлягає поверненню у відповідності до вимог ст.50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Припинення та поновлення виплати пенсії передбачене ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

З огляду на вказану норму Закону у Головного управління пенсійного фонду України в Закарпатській області будь-які підстави про припинення виплати позивачу пенсії відсутні.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що підставою для припинення виплати пенсії позивачу є те, що Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України на виконання Постанови Верховного Суду наказом від 21.02.2025р. №136 о/с скасував наказ Департаменту від 13.03.2023р. №547 "По особовому складу" щодо зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсі, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 05.09.2001р. - 22.06.2015р., який був підставою для призначення пенсії за вислугу років.

Пенсія позивачу призначена на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, за наслідками перегляду Восьмим апеляційним адміністративним судом у справі №260/8598/23. Постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024р., якою змінено дату, з якої необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з « 30.12.2021» на « 11.09.2022» набрала законної сили, та не скасована.

Стосовно доводів апелянта про те, що Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України наказом від 21.02.2025р. №136 о/с скасував наказ Департаменту від 13.03.2023р. №547 "По особовому складу" щодо зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсі, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період: 05.09.2001р. - 22.06.2015р., як на підставу припинення виплати пенсії позивачу, апеляційний суд звертає увагу, що пенсія позивачу призначена на підставі рішення суду у справі №260/8598/23, яке набрало законної сили. Вказані накази в даному випадку не можуть бути підставою для прийняття рішення про скасування виплати пенсії, оскільки пенсія пенсійним органом призначена на підставі рішень судів, де Департамент стратегічних розслідувань НПУ навіть не був стороною.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, бути підставою для прийняття рішення про скасування виплати пенсій, у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи те, що рішення суду у справі №260/8598/23, на підставі якого призначено пенсію позивачу, у судовому порядку не скасовано та не переглядалося за нововиявленими чи виключними обставинними, та є обов`язковим до виконання відповідно до вимог ст.129 Конституції України, пенсійний орган протиправно припинив виплату пенсії позивачу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області – залишити без задоволення, а Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі № 260/4725/25- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель