Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №280/5670/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/5670/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2025 ( суддя Татаринов Д.В.) в адміністративній справі №280/5670/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2025 року на адресу Запорізького окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 (далі – позивач) надійшла позовна заява до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 окрема гірсько-штурмова бригада) Міністерства оборони України (далі – відповідач), в якій позивач просить:

визнати незаконною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, збільшеної до 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за періоди з 03 вересня 2024 року по 05 листопада 2024 року та 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, збільшеної до 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за періоди з 03 вересня 2024 року по 05 листопада 2024 року та 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року;

визнати незаконною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я внаслідок отриманого поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, включаючи час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько експертної, медичної) комісії з 06 листопада 2024 року по 04 січня 2025 року, у розмірі збільшеному до 100000,00 грн.;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я внаслідок отриманого поранення (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, включаючи час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько експертної, медичної) комісії з 06 листопада 2024 року по 04 січня 2025 року, у розмірі збільшеному до 100000,00 грн.;

визнати незаконними дії командування військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за лютий 2025 року грошового забезпечення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 30 000 грн.;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 за лютий 2025 року грошового забезпечення у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” у розмірі 30 000 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виплатив позивачу в повному розмірі додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000,00 грн. у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) та захворюванням, що пов`язані з захистом Батьківщини у період з 03 вересня 2024 року по 05 листопада 2024 року, з 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року, з 06 листопада 2024 року по 04 січня 2025 року. Також, вказує, що у лютому 2025 року з урахуванням положень постанови КМУ № 168 мав право на виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000,00 грн., однак виплата позивачу додаткової винагороди здійснена не була. Просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2025 позов задоволено частково.

Визнано незаконною бездіяльність командування Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, збільшеної до 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за періоди з 03 вересня 2024 року по 05 листопада 2024 року та 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, збільшеної до 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за періоди з 03 вересня 2024 року по 05 листопада 2024 року та 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. В апеляційній скарзі зазначає, що позивачем хибно здійснено тлумачення положень нормативно-правових актів щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 тисяч за період стаціонарного лікування та відпустки. Оскільки з позовної заяви та доданих до неї медичних документів вбачається, що Позивач вважає та стверджує, що будь-яке лікування та відпустка під час воєнного стану є безумовною підставою для виплати йому додаткової винагороди в розмірі 100 тисяч пропорційно в розрахунку на місяць. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.08.2024 №231 (по стройовій частині) з 01 серпня 2024 року ОСОБА_1 зарахований в списки військової частини та на всі види забезпечення. В подальшому, як вбачається з матеріалів справи (документи долучені до позову) позивач був направлений до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 для навчання та отримання фахової підготовки. Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 27 вересня 2024 року №601/4134 (додана до позову) солдат ОСОБА_1 03 вересня 2024 року одержав вибухову травму, закриту черепно- мозкову травму. Забій головного мозку важкого ступеню з формуванням вогнищ геморагічних засобів правої гемісфери. Субарахоїдальний крововилив. За обставин – 03.09.2024 о 09 год. 10 хв. на території військового містечка № НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 протягом робочого (навчального) часу, встановленого розпорядком (розкладом занять) внаслідок збройного нападу Російської Федерації на територію України, а саме ракетного удару по навчальному корпусу та прилеглій території. У зв`язку із зазначеними обставинами наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.09.2024 №267 солдата ОСОБА_1 , який знаходився у відрядженні у військовій частині НОМЕР_3 АДРЕСА_1 з 27 серпня 2024 року, встановлено таким, що з 03 вересня 2024 року перебуває на стаціонарному лікуванні в КП “1 міська клінічна лікарня Полтавської міської ради” м. Полтава (витяг із наказу долучено до відзиву.) А отже відповідно до наявних відомостей та обставин відсутня обов`язкова підстава для виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень за період лікування та відпустки для лікування - безпосередня участь позивача у бойових діях або здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення в ході чого отримано травму (поранення), пов`язану із захистом Батьківщини. Тобто, участі в бойових діях не приймав, в районах ведення бойових дій не перебував. Натомість, позивач в ході отримання травми (поранення) перебував у відрядженні у військовій частині НОМЕР_3 (Навчальний центр військ зв`язку), проходив навчання згідно встановленого графіку. Довідка про обставини травми від 27 вересня 2024 року №601/4134 із викладеними обставинами отримання травми не може бути підставою для виплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 розмірі за період лікування та відпустки. Зазначені обставини підтверджені довідкою від 29 травня 2025 року №4923/кп (додано до позову) про те, що солдат ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України: у період з 01.08.2024 по 27.08.2024, з 05.01.2025 по 28.01.2025 року. Тобто, 03 вересня 2024 року на день отримання травми (поранненя) участі в бойових діях або здійснення заходів забезпечення оборони не приймав. Власне у зв`язку із цими обставинами військово-лікарською комісією в пункті 12 свідоцтва про хворобу №164 від 31 січня 2025 року (додано до позову) встановлено висновок: Травма, ТАК, пов`язана із виконанням обов`язків військової служби (а не із захистом Батьківщини). Адже позивач опановував навчальний процес, а не брав участі в бойових діях. За таких обставин, у спірних правовідносинах військова частина НОМЕР_1 діяла виключно на підставах, в межах наданих повноважень та в порядку, що чітко встановлені чинним законодавством, правомірно відмовила у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди за оспорюваний період.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 21 червня 2024 року по 28 лютого 2025 року, що підтверджується відповідними записами у військовому квитку позивача серії НОМЕР_6 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01 серпня 2024 року №231 (по стройовій частині) з 01 серпня 2024 року ОСОБА_1 зарахований в списки військової частини та на всі види забезпечення.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи позивач був направлений до Військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 для навчання та отримання фахової підготовки.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 27 вересня 2024 року №601/4134, солдат ОСОБА_1 03 вересня 2024 року одержав вибухову травму, закриту черепномозкову травму. Забій головного мозку важкого ступеню з формуванням вогнищ геморагічних засобів правої гемісфери. Субарахоїдальний крововилив. За обставин – 03 вересня 2024 року о 09 год. 10 хв. на території військового містечка № НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5 протягом робочого (навчального) часу, встановленого розпорядком (розкладом занять) внаслідок збройного нападу російської федерації на територію України, а саме ракетного удару по навчальному корпусу та прилеглій території.

Згідно довідки КНП “Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня” Ужгородської міської ради від 05 листопада 2024 року за № 17413 травма позивача пов`язана із захистом Батьківщини на підставі Довідки про обставини травми від 27 вересня 2024 року № 601/4134, виданої на підставі командира військової частини НОМЕР_3 від 16 вересня 2024 року № 239 полковником – ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_7 від 02 грудня 2024 року № 10175

Згідно наказу МОЗ України від 04 липня 2004 року № 370 травма позивача вважається пораненням тяжкого ступеня та пов`язана із захистом Батьківщини.

Згідно пункту 12 свідоцтва про хворобу за № 164 травма позивача вважається пораненням тяжкого ступеня та пов`язана із виконанням обов`язків військової служби.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 січня 2025 року №28 позивача направлено на стаціонарне лікування до військового шпиталю – Військової частини НОМЕР_7 АДРЕСА_2 з 28 січня 2025 року.

Згідно наданих позивачем до позову копій виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 6321, у період з 03 вересня 2024 року по 06 вересня 2024 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП “ПКЛ” ПМР.

Згідно епікризу виписного № 81648 у період з 07 вересня 2025 року по 04 жовтня 2024 року позивач перебував на лікуванні у КНП “ 1 територіальне медичне об`єднання м. Львова”.

У період з 04 жовтня 2024 року по 05 листопада 2024 року позивач перебував на обстеженні і лікуванні у КНП “УМБКЛ” УМР.

Згідно Виписки з медичної карти стаціонарного хворого № 863 позивач у період з 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року перебував на лікуванні та обстеженні у госпіталі Військової частини НОМЕР_7 .

Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16 лютого 2025 року №50 позивач прибув до району ведення бойових дій з 16 лютого 2025 року після завершення лікування.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 лютого 2025 року №63 позивач виключений зі списків особового складу частини, знятий зі всіх видів забезпечення, вибув з району ведення бойових дій та направлений для зарахування на облік до ТЦК. Тобто, звільнений з військової служби.

Позивачу стало відомо, що додаткова грошова винагорода за час перебування на лікуванні та перебування у відпустці для лікування, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року, не йому була нарахована та сплачена у належному розмірі за наступні періоди: з 03 вересня 2024 року по 06 вересня 2024 року, з 07 вересня 2024 року по 04 жовтня 2024 року, з 04 жовтня 2024 року по 05 листопада 2024 року, з 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року у розмірі 100 000,00 грн. Також, позивачу стало відомо що додаткова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року у розмірі 30 000,00 грн. у лютому 2025 року позивачу не виплачувалась.

Позивач вважаючи, що Військова частина НОМЕР_1 допустила протиправну бездіяльність, що полягає у ненарахуванні йому додаткової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ № 168, звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно зі ст. 9 Закону України №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено та який триває на день розгляду справи.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку днів.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

До постанови №168 постановою Кабінету Міністрів України №400 від 01.04.2022 внесено зміни, згідно яких до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, постановлено включати осіб, зазначених у пункті 1, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Таким чином, додаткова винагорода в розмірі 100000 грн виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану немає обов`язкової умови щодо безперервного перебування на стаціонарному лікуванні.

Тобто у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.

Спірним питанням в межах розгляду даної справи є право позивача на нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні, включаючи час переміщення до нього.

Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України на час виникнення спірних правовідносин був встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою №248/1298 від 25.03.2022.

Пунктом 8 вказаного рішення визначено, що у період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

В подальшому, з метою врегулювання та встановлення єдиних підходів щодо порядку виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України прийнято рішення - окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29, яким серед іншого у пункті 7 визначено, що у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також включати військовослужбовців, які [...] у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії (ця норма застосовується з 24.02.2022).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм в контексті спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що збільшена до 100 тисяч гривень додаткова винагорода виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з дня отримання поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) й підставою для видання наказу щодо виплати такої винагороди є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Із матеріалів справи встановлено, що в період з 03 вересня 2024 року по 06 вересня 2024 року, з 07 вересня 2024 року по 04 жовтня 2024 року, з 04 жовтня по 05 листопада 2024 року, з 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року ОСОБА_1 перебував обстеженні та стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку отриманою травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини.

Пов`язаність травми позивача із захистом Батьківщини підтверджується наявними в матеріалах справи Довідкою ВЛК від 05 листопада 2024 року 3 17413, виданої позивачу на підставі Довідки про обставини травми від 27 вересня 2024 року № 601/4134 та наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 16 вересня 2024 року № 239, а також Довідкою ВЛК від 02 грудня 2024 року № 10175.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень є факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а умовою для такої виплати є поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини.

Варто зазначити, що обидві вищевказані умови (пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами, які містяться в матеріалах справи. При цьому, час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку із таким пораненням підтверджується належними доказами (виписний епікриз №497 від 01.04.2024), а тому суд дійшов висновку, що позивач набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень за час проходження такого лікування й її ненарахування у такому розмірі є протиправною бездіяльністю відповідача.

При цьому, під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів та не вказав аргументованих доводів щодо підстав невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі до 100000,00 грн. пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в період з 03 вересня 2024 року по 05 листопада 2024 року та 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

Таким чином, зважаючи на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 , передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, збільшеної до 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, за періоди з 03 вересня 2024 року по 05 листопада 2024 року та 28 січня 2025 року по 31 січня 2025 року.

В іншій частині рішення суду сторонами не оскаржено.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2025 в адміністративній справі №280/5670/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 22 січня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 26 січня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова