Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №580/12993/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року справа № 580/12993/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка проявилася в тому, що її посадовими особами під час розгляду скарги від 07 липня 2025 року позивачу не було забезпечено можливість реалізувати права, які були заявлено у скарзі, а саме, не було надано можливості особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці скарги (початок перебігу строку звернення до суду позивач пов`язує із 28 жовтня 2025 року – датою, коли йому надійшла відповідь військової частини НОМЕР_1 від 22 жовтня 2025 року 116/12/98850, дану бездіяльність позивач не оскаржував в позасудовому порядку, шестимісячний строк оскарження в судовому порядку спливає 28 квітня 2026 року);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити повторний розгляд скарги від 07 липня 2025 року, при цьому забезпечивши заявлені у скарзі права шляхом надання позивачу можливості особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці скарги (початок перебігу строку звернення до суду позивач пов`язує із 28 жовтня 2025 року – датою, коли йому надійшла відповідь військової частини НОМЕР_1 від 22 жовтня 2025 року 116/12/98850, дану бездіяльність позивач не оскаржував в позасудовому порядку, шестимісячний строк оскарження в судовому порядку спливає 28 квітня 2026 року).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що позивач у своїй скарзі від 07 липня 2025 року просив надати йому можливість особисто викласти аргументи особі (особам), яка перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги, тому він звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2025, з врахуванням вимог ст. 122 КАС України, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив, у якому зазначив, що зі змісту звернення ОСОБА_1 від 07.07.2025, яке він назвав скаргою, описані у ньому обставини стосувались незабезпечення командиром військової частини НОМЕР_2 та начальником штабу – заступником командира військової частини НОМЕР_2 підписання актів прийому-передачі електронних ключів Алмаз-1К та документів ДСК, хамського нетактовного ставлення до нього, невіддавання йому обхідного листа, та просив вжити належні заходи реагування, а винних притягнути до юридичної відповідальності, і надати йому можливість особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу та взяти участь у перевірці скарги. Тож, з огляду на зміст звернення ОСОБА_1 від 07.07.2025 в ньому не зазначено яка з указаних в ньому дій посадових осіб військової частини НОМЕР_2 , спричинила порушення його права і законних інтересів чи свобод; або які перешкоди створено для здійснення та реалізації його прав і законних інтересів чи свобод; або які обов`язки на нього незаконно покладено чи незаконно його притягнуто до відповідальності. У зверненні ОСОБА_1 від 07.07.2025 викладені його емоційні та оціночні судження щодо дій командування військової частини НОМЕР_2 , зокрема щодо нетактовної та хамської поведінки (без зазначення конкретних фактів нестатутної поведінки військовослужбовців), повідомлення з чужих слів про відмову командиром військової частини НОМЕР_2 начебто підписувати акти-прийому передачі електронних ключів Алмаз-1К та документів ДСК, а також в ньому викладені власні судження (що не ґрунтуються на вимогах нормативних документів Збройних Сил України) щодо видачі йому обхідного листа. Поряд з цим, ОСОБА_1 не зазначено у зверненні від 07.07.2025 які саме його права та законні інтереси було порушено та які права та інтереси мають бути поновленні, окрім прохання притягнути на його думку винних осіб до відповідальності. Варто звернути увагу, що навпаки ОСОБА_1 у своєму зверненні виклав обставини порушення, саме ним, військової дисципліни, що ви 29.06.2025, за що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основої діяльності) від 30.06.2025 27 та накладено дисциплінарне стягнення – СУВОРА ДОГАНА. Отже, звернення ОСОБА_1 від 07.07.2025 не містить вказівки на порушення прав та/або законних інтересів ОСОБА_1 , та не містить вимоги ОСОБА_1 про поновлення прав та/або захисту його законних інтересів, а перевіркою фактів викладених у зверненні вони свого підтвердження не знайшли. Разом з тим, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.06.2025 133 майор ОСОБА_1 вибув для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 . Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 01.07.2025 182 майор ОСОБА_1 справи та посаду офіцера резерву 3 взводу резерву офіцерів резерву офіцерського складу 1 роти офіцерського складу прийняв (підстава рапорт майора ОСОБА_1 від 01.07.2025 9161). Відповідно до листа командира військової частини НОМЕР_2 від 09.11.2025 2625/17/68 ОСОБА_1 направлено примірники актів прийому-передачі електронних ключів Алмаз-1К та документів ДСК від 30.06.2025. Отже, командуванням військової частини НОМЕР_2 не створено жодних перешкод щодо подальшого проходження ОСОБА_1 військової служби.

розміру прожиткового мінімуму для працездатних Позивачем подано до суду додаткові пояснення, згідно якої він вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення. Вказує, незгода відповідача із позовом пов`язана із тим, що він не вважає його скаргу від 07 липня 2025 року скаргою. Також зазначає що, оскільки скаргою від 07 липня 2025 року позивач викривав порушення, які вчинялися у військовій частині, то його скарга від 07 липня 2025 року, яку відповідач не вважає скаргою, за деякими вимогами є заявою (частина 3 статті 3 Закону України «Про звернення громадян»), а у відповідності до статті 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин має право особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, то все рівно відповідач під час розгляду скарги від 07 липня 2025 року, яка є щонайменше заявою з підстав, що зазначені вище, мав забезпечити йому заявлені права, а саме надати можливість викласти аргументи особі, яка розглядала скаргу, а також взяти участь у перевірці скарги. Отже, оскільки під час розгляду скарги від 07 липня 2025 року були порушені права позивача, а саме не надано можливість викласти аргументи особі, яка розглядала скаргу, а також не надано можливість взяти участь у перевірці скарги, то відповідь на вказану скаргу є нікчемною, а тому скарга має бути розглянута повторно з дотриманням його прав, які він заявив у скарзі.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI “Перехідні положення” Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 07 липня 2025 року позивач звернувся, зокрема, до Президента України та Міністерства оборони України зі скаргою від 07 липня 2025 року, у якій просив:

1. усіх посадових осіб та усі державні органи, до яких він звертається, надати йому можливість особисто викласти аргументи особі (особам), що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги;

2. звернути увагу на хамське, нетактовне ставлення полковника ОСОБА_2 до позивача, на стиль його спілкування з підлеглими;

3. Міністерство оборони України притягнути до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 , який відмовився затвердити акти прийому-передачі електронних ключів Алмаз-1К та документів ДСК.

4. Міністерство оборони України зобов`язати командування військової частини НОМЕР_2 затвердити на надіслати позивачу його примірники актів прийомупередачі електронних ключів Алмаз-1К та документів ДСК.

5. Міністерство оборони України притягнути до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 за нетактовне, хамське ставлення до позивача.

6. Міністерство оборони України притягнути до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 за те, що він забрав у ОСОБА_1 обхідний лист, як той документ, який підтверджує, що у нього відсутня заборгованість по службам.

7. Міністерство оборони України притягнути до відповідальності, встановленої чинним законодавством України, начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 за те, що він, в той час, коли ОСОБА_1 справи та посаду здано не було, віддав підполковнику ОСОБА_4 наказ написати рапорт про здачу позивачем справ та посади.

На зазначену вище скаргу Офісом Президента України було надано відповідь від 09 липня 2025 року, відповідно до якої скарга від 07 липня 2025 року надіслана на розгляд до Міністерства оборони України.

28 жовтня 2025 року позивачу на поштову адресу надійшла відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 жовтня 2025 року №116/12/98850 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 - військова частина НОМЕР_1 ). У відповіді зазначено, що за результатом розгляду скарги рішення про накладення дисциплінарного стягнення, проведення службового розслідування не прийнято.

Враховуючи, що позивач у своїй скарзі від 07 липня 2025 року просив надати йому можливість особисто викласти аргументи особі (особам), яка перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої скарги, однак такого права забезпечено не було, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суд зауважує, що позовна заява не містить жодних доводів та аргументів з приводу незгоди позивача з результатами перевірки його скарги від 07.07.2025 і суттю прийнятого відповідачем рішення. Натомість, обґрунтування позовної заяви фактично зводиться до того, що в ході розгляду скарги від 07.07.2025 відповідачем не було забезпечено позивачу реалізацію права особисто викласти аргументи особі, що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої ним скарги.

Отже, з огляду на предмет спору та зміст спірних правовідносин, ключовим питанням у цій справі є правомірність бездіяльності відповідача, яка полягає у ненаданні позивачу можливості особисто викласти аргументи особі, що перевірятиме скаргу, а також взяти участь у перевірці поданої ним скарги від 07.07.2025.

Вирішуючи вказане питання, суд виходить з такого.

З 17.10.1996 введено в дію Закон України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР). Згідно з Преамбулою, цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Отже, питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права на звернення регулює Закон № 393/96-ВР, за приписами частини першої статті 1 якого громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

У статті 3 Закону № 393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (частина перша). Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства (частина друга). Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (частина третя). Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб (частина четверта).

За приписами статті 4 Закону № 393/96-ВР до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

У частині першій статті 5 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду (частина перша статті 7 Закону № 393/96-ВР).

Порядок розгляду звернень громадян урегульовано в розділі ІІ Закону № 393/96-ВР, зокрема, його статтями 14 (розгляд пропозицій (зауважень) громадян), 15 (розгляд заяв (клопотань)) та 16 (розгляд скарг громадян).

Згідно із частиною першою статті 14 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 15 Закону № 393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Приписами статті 18 Закону № 393/96-ВР закріплені права громадянина при розгляді заяви чи скарги, якою передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

У статті 19 Закону № 393/96-ВР визначено обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, у частині першій якої закріплено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

За приписами частини першої статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Аналізуючи наведені вище положення Закону № 393/96-ВР, суд зазначає, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, їх керівники та інші посадові особи зобов`язані діяти лише відповідно до закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством способи правомірної поведінки під час реалізації своїх повноважень в частині розгляду звернень громадян.

Під зверненнями громадян необхідно розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Порядок розгляду звернень громадян визначений Законом № 393/96-ВР в залежності від виду звернення.

Законом № 393/96-ВР обумовлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Водночас, Законом № 393/96-ВР закріплені обов`язки органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, вони у межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Отже, визначений Законом № 393/96-ВР порядок розгляду звернень громадян із запрошенням до відповідного органу на прохання громадянина передбачений для таких видів звернень як заява та скарга.

За визначенням, наведеним у статті 3 Закону № 393/96-ВР, скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб (частина четверта).

Разом з тим, посадовими особами військової частини НОМЕР_1 розглянуто звернення ОСОБА_1 та у листі від 22.10.2025 №116/12/98850 позивач отримав вичерпні відповіді на кожне питання свого звернення від 07 липня 2025 року, хоча ця скарга і не містить ніяких конкретних доказів порушень вимог чинного законодавства, що призвели до порушень прав та законних інтересів позивача.

Суд зазначає, що реалізація права особистої присутності військовослужбовця, що виконує свій військовий обов`язок, та участі у перевірці скарги, поданої до органу військового управління, який знаходиться в іншому регіоні, в умовах воєнного стану наразі ускладений з огляду на об`єктивні чинники та необхідність здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Недобросовісне та надмірне користування правом на звернення, особливо до великої кількості адресатів одночасно з одного і того ж питання, істотно і негативно впливає на ефективність роботи органів військового управління; що в умовах воєнного стану слід розуміти допустимі межі використання свого права на подачу звернень та скарг, користуватись таким правом усвідомлено, за нагальної потреби та з питань, пов`язаних з існуванням реальної загрози життю та здоров`ю, або грубим порушенням прав громадян, вирішення яких є невідкладним та не може бути відтермінованим. Надмірне та необґрунтоване використання свого права на звернення в умовах воєнного стану призводить до негативних наслідків, завдає шкоди державі, суспільству та може тягнути за собою відповідальність за зловживанням таким правом.

Враховуючи вищевикладене та ту обставину, що право громадянина бути присутнім при розгляді звернення не є абсолютним і може бути реалізоване за певних умов, зокрема, з урахування введеного на території України воєнного стану і перебування/розміщення в різних регіонах України військовослужбовця, що виконує свій військовий обов`язок та органу військового управління, який перевіряє скаргу, поданої до органу військового управління, як наслідок, суд дійшов висновку, що відповідачем не було порушено права позивача під час розгляду його скарги від 07.07.2025.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ