Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №520/16001/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 р. № 520/16001/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЦИОН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 44290406, просп. Героїв Харкова, буд. 273, м. Харків, 61007) до Вінницької митниці (код ЄДРПОУ 43997544, вул. Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, 21034) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати: - рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000134/2 від 08.05.2025 року та картку відмови № UA401060/2025/000087 від 08.05.2025 року; - рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000038/2 від 22.05.2025 року та картку відмови № UA401060/2025/000103 від 22.05.2025 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ПЛЮС» у межах здійснення зовнішньоекономічної діяльності укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № NTL20230515 від 15.05.2023 року (з урахуванням додаткових угод № б/н від 03.02.2025 року та № б/н від 06.03.2025 року), а також договір комісії № б/н від 01.04.2025 року.

07.05.2025 позивачем було подано до відповідача електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №25UA401060006417U4, для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно Контракту.

На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 44185,96 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи: Пакувальний лист (Packing list) № б/н від 12.03.2025 року; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № NVLOP250312/1 від 12.03.2025 року; Коносамент (Bill of lading) № 143554753040 від 16.03.2025 року; Автотранспортна накладна CMR № 2261 від 30.04.2025 року; Декларація (Dispatch note model T1) № 25PL322080NSFCYGK1 від 30.04.2025 року; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № NVLOP250312/1 від 12.03.2025 року; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару № NTR20250127/05 від 27.01.2025 року (з перекладом); Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-10/05-2025 від 05.05.2025 року; Розрахунок ціни (калькуляція собівартості) № NVLOP250312/1 від 12.03.2025 року (з перекладом); Зовнішньоекономічний договір (контракт) на відшкодувальній основі (крім позначених кодами 4100 або 4104) № NTL20230515 від 15.05.2023 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 03.02.2025 року; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 06.03.2025 року; Внутрішній договір (контракт) комісії № б/н від 01.04.2025 року; Видаткова накладна № NVLOP250312/1 від 12.03.2025 року (з перекладом); Відвантажувальна специфікація № NVLOP250312/1 від 12.03.2025 року (з перекладом); Комерційна пропозиція № NTL20230501 від 01.05.2023 року (з перекладом); Лист № 04/29-1 від 29.04.2025 року з інформацією від ТОВ «ОПЦИОН ПЛЮС», що страхування вантажу не здійснювалося; Лист № 04/29-2 від 29.04.2025 року з інформацією від ТОВ «ОПЦИОН ПЛЮС», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування; Лист № NVLOP250312/1-1 від 12.03.2025 року від постачальника про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); Лист № NVLOP250312/1-2 від 12.03.2025 року від постачальника про те, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); Лист № NVLOP250312/1-3 від 12.03.2025 року від постачальника про те, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); Лист № NVLOP250312/1-4 від 12.03.2025 року від постачальника про те, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); Лист № NVLOP250312/1-5 від 12.03.2025 року від постачальника про те, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом); Якісний опис № NVLOP250312/1 від 12.03.2025 року (з перекладом).

За результатами опрацювання поданих документів Вінницькою митницею декларанту направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів № 855676 від 07.05.2025 року та № 855684 від 07.05.2025 року. На вказані повідомлення позивачем подано письмові відповіді із поясненнями та додатковими матеріалами.

08.05.2025 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000134/2 від 08.05.2025 року та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації/митному оформленні № UA401060/2025/000087 від 08.05.2025 року.

У подальшому позивачем подано нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 25UA401060006492U5 від 08.05.2025 року.

22.05.2025 року позивачем подано до митного органу електронну митну декларацію № 25UA401060007289U3 для митного оформлення наступної партії товару.

На підтвердження заявленої митної вартості разом із зазначеною митною декларацією подано, зокрема: пакувальний лист (Packing list) № б/н від 28.01.2025 року; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № NVLOP250128/2 від 28.01.2025 року; коносамент (Bill of lading) № 143551947251 від 06.02.2025 року; автотранспортну накладну CMR № 3000 від 16.05.2025 року; декларацію (Dispatch note model T1) № 25ROCT197OR10125J5 від 19.05.2025 року; висновок про вартісні характеристики товару № 20-36/05-2025 від 21.05.2025 року; калькуляцію собівартості № NVLOP250128/2 від 28.01.2025 року, а також інші супровідні документи.

У зв`язку з поданням митної декларації № 25UA401060007289U3 від 22.05.2025 року відповідачем декларанту направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів № 858476 від 22.05.2025 року та № 858477 від 22.05.2025 року, на які позивачем подано письмові відповіді.

22.05.2025 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000038/2 від 22.05.2025 року та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації/митному оформленні № UA401060/2025/000103 від 22.05.2025 року.

Не погодившись із прийнятими Вінницькою митницею рішеннями про коригування митної вартості та оформленими картками відмови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. (ч. 1 ст. 53 МК України).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 МК України).

Згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митний орган має право упевнитися в достовірності та точності будь-якої заяви, документа, рахунку поданих для цілей визначення митної вартості.

Так, відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Аналогічний правовий висновок зазначено Верховним Судом в постанові від 15 серпня 2019 року по справі №826/19400/15.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, разом із митною декларацією № 25UA401060006417U4 від 07.05.2025 року позивачем подано повний пакет документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом – за ціною договору, зокрема: інвойс № NVLOP250312/1 від 12.03.2025 року, пакувальний лист № б/н від 12.03.2025 року, коносамент № 143554753040 від 16.03.2025 року, автотранспортну накладну CMR № 2261 від 30.04.2025 року, декларацію T1 № 25PL322080NSFCYGK1 від 30.04.2025 року, калькуляцію собівартості № NVLOP250312/1 від 12.03.2025 року, прайс-лист виробника № NTR20250127/05 від 27.01.2025 року, висновок про вартісні характеристики товару № 20-10/05-2025 від 05.05.2025 року, зовнішньоекономічний контракт № NTL20230515 від 15.05.2023 року з додатковими угодами від 03.02.2025 року та 06.03.2025 року, договір комісії від 01.04.2025 року, а також листи постачальника № NVLOP250312/1-1 – NVLOP250312/1-5 від 12.03.2025 року та листи ТОВ «ОПЦИОН ПЛЮС» № 04/29-1, № 04/29-2 від 29.04.2025 року.

Аналогічний за змістом пакет документів подано позивачем разом із митною декларацією № 25UA401060007289U3 від 22.05.2025 року, зокрема: інвойс № NVLOP250128/2 від 28.01.2025 року, пакувальний лист № б/н від 28.01.2025 року, коносамент № 143551947251 від 06.02.2025 року, CMR № 3000 від 16.05.2025 року, декларацію T1 № 25ROCT197OR10125J5 від 19.05.2025 року, калькуляцію собівартості № NVLOP250128/2 від 28.01.2025 року, висновок про вартісні характеристики товару № 20-36/05-2025 від 21.05.2025 року, прайс-лист виробника № NTR20241204/06 від 04.12.2024 року, листи постачальника № NVLOP250128/2-1 – NVLOP250128/2-5 від 28.01.2025 року та листи ТОВ «ОПЦИОН ПЛЮС» № 05/14-3, № 05/14-4 від 14.05.2025 року.

Суд зазначає, що подані позивачем документи містять відомості щодо ціни товару, умов поставки, складових митної вартості та дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар.

Посилання відповідача на відсутність банківських платіжних документів суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до статті 5 контракту № NTL20230515 від 15.05.2023 року сторони погодили оплату товару, як правило, на умовах відстрочки платежу – три місяці з моменту поставки (митного оформлення).

Інвойси № NVLOP250312/1 від 12.03.2025 року та № NVLOP250128/2 від 28.01.2025 року не містять умов щодо передоплати.

Відтак, на момент митного оформлення товар не був оплачений, а тому обов`язок подання банківських платіжних документів у позивача був відсутній, що узгоджується з пунктом 4 частини другої статті 53 МК України.

Доводи відповідача щодо невідповідності умов поставки суд також вважає необгрунтованими, оскільки з інвойсів убачається, що умови поставки визначені як CPT Kharkiv, Ukraine, що відповідає правилам Інкотермс та передбачає включення витрат на транспортування до ціни товару.

Крім того, суд зазначає, що листами постачальника № NVLOP250312/1-1 від 12.03.2025 року та № NVLOP250128/2-1 від 28.01.2025 року підтверджено включення логістичних та транспортних витрат у вартість товару.

Посилання відповідача на те, що висновки спеціалізованих експертних організацій № 20-10/05-2025 від 05.05.2025 року та № 20-36/05-2025 від 21.05.2025 року не можуть підтверджувати митну вартість товару, суд оцінює критично, оскільки такі висновки подані як додаткові документи, а визначальною для встановлення митної вартості є ціна, зазначена в інвойсах, які є первинними комерційними документами.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості, а також не наведено конкретних розбіжностей у поданих документах, які унеможливлювали б застосування основного методу визначення митної вартості.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та для застосування другорядних методів її визначення, а отже рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000134/2 від 08.05.2025 року, № UA401060/2025/000038/2 від 22.05.2025 року та відповідні картки відмови є протиправними і підлягають скасуванню.

Щодо інших посилань сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

В адміністративному позові позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 50 000,00 грн.

Відповідач заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст.134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копії договору про надання правової допомоги від 05.06.2025 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ПЛЮС» (Клієнт) та Адвокатським бюро “Бідної Оксани Іванівни” (Бюро); додаткових угод №1, №2 до договору від 05.06.2025.

Крім того, до суду надано копію платіжної інструкції №51887 від 16.06.2025 про оплату правової допомоги у сумі 50000,00 грн.

Положеннями ч.5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, суд зазначає, що послуги надані адвокатом в рамках даної адміністративної справи не є послугами значного обсягу, суд дійшов висновку про те, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 15000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЦИОН ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 44290406, просп. Героїв Харкова, буд. 273, м. Харків, 61007) до Вінницької митниці (код ЄДРПОУ 43997544, вул. Лебединського, буд. 17, м. Вінниця, 21034) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати:

рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2025/000134/2 від 08.05.2025 року та картку відмови № UA401060/2025/000087 від 08.05.2025 року;

рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000038/2 від 22.05.2025 року та картку відмови № UA401060/2025/000103 від 22.05.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці (21034, м. Вінниця, вул. Лебединського, 17, код ЄДРПОУ 43997544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЦИОН ПЛЮС» (61046, місто Харків, пр. Героїв Харкова, будинок 273, код ЄДРПОУ 44290406) судовий збір у розмірі 17 141,40 грн. (сімнадцять тисяч сто сорок одна гривня 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02 лютого 2026 року.

Суддя Н.А. Полях