Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №520/30916/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2026 р. № 520/30916/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів

У С Т А Н О В И В :

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 92 229,90 (дев`яносто дві тисячі двісті двадцять дев`ять гривень 90 копійок) на користь Військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проведеним Військовою частиною НОМЕР_1 службовим розслідуванням встановлено, що колишнім начальником складу взводу матеріального забезпечення роти логістики військової частини НОМЕР_1 молодшим сержантом ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання службових обов`язків була завдана державі матеріальна шкода в загальному розмірі 92 229,90 грн. Зазначена матеріальна шкода не відшкодована відповідачем у добровільному порядку, тому підлягає стягненню в судовому порядку. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 01.12.2025 відкрито спрощене провадження в порядку передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження направлена за адресою місця реєстрації відповідача, вказаною у витязі з Єдиного державного демографічного реєстру, однак на адресу суду повернувся конверт з відміткою про неможливість вручення у зв`язку з тим, що "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

При цьому, згідно із ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, відповідач уважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.

Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами пояснення, суд встановив наступне.

Відповідач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами.

З 12.10.2023 відповідача призначено на посаду начальника складу взводу матеріального забезпечення роти логістики Військової частини НОМЕР_1 , що вбачається з витягу з наказу від 12.10.2023 № 293. (а.с. 32)

Відповідно до акту прийому-передачі справ і посади начальника складу взводу матеріального забезпечення роти логістики Військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2023 вбачається, що відповідач прийняв справи та посаду начальника складу взводу матеріального забезпечення роти логістики Військової частини НОМЕР_1 згідно відомості наявності та якісного стану матеріальних засобів автомобільної техніки. (а.с. 42-43)

З витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 03.05.2025 № 125 вбачається, що відповідач вважається таким, що 03.05.2025 самовільно залишив місце несення служби в районі відведення підрозділу без поважних причин. Згідно зазначеного наказу відповідачу призупинено нарахування та виплату грошового забезпечення. (а.с. 33)

Згідно витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2025 № 136 вбачається, що з 13.05.2025 відповідач увільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 . (а.с. 34)

У подальшому комісією Військової частини НОМЕР_1 було складено Акт прийому-передачі справи і посади начальника складу військової техніки взводу матеріального забезпечення роти логістики військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2025 № 2289, згідно з додатками до якого зафіксовано нестачу військового майна.

За результатами проведеного службового розслідування, призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2025, за фактом нестачі військового майна складено акт службового розслідування від 24.07.2025. (а.с. 64-78)

За результатами службового розслідування наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2025 № 808 вирішено, зокрема, притягнути військовослужбовця у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_1 (відповідача) до дисциплінарної відповідальності - оголосити догану. (а.с. 81-90)

Також, за результатами службового розслідування визначено суму збитків у загальному розмірі - 92 229,90 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлено листи від 21.08.2025 та від 13.11.2025 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 92229,90 грн в добровільному порядку.

У зв`язку з невідшкодуванням відповідачем зазначеної матеріальної шкоди, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 за № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232).

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 03.10.2019 № 160-IX "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі за текстом - Закон № 160-IX).

Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 1 цього Закону № 160-IX матеріальна відповідальність вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону № 160-IX якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Частиною першою статті 10 Закону № 160-IX передбачено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).

Так, відповідно до частин 3, 4, 5 ст.10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування.

Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.1 ст. 13 Закону стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.

Окрім того, статтею 11 Закону №160-ІХ передбачено, що у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні.

Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п`ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.

Аналіз наведених норм Закону №160-IX дає підстави для висновку про те, що під час проходження військовослужбовцем військової служби відшкодування шкоди здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини до винної особи у таких випадках:

- у разі завдання шкоди військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ними зборів якщо така особа відмовилася від добровільного відшкодування шкоди (частина 3 статті 10 Закону №160-IX),

- у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності шляхом пред`явлення цивільного позову в кримінальному провадженні (частина 5 статті 10 Закону №160-ІХ),

- у разі звільнення військовослужбовця, притягнутого до матеріальної відповідальності, з військової служби якщо він відмовився від добровільного відшкодування шкоди (частина 1 статті 12 Закону №160-ІХ),

- у разі звільнення військовослужбовця з військової служби якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності не було прийнято до його звільнення і він відмовився від добровільного відшкодування шкоди (частина 1 статті 12 Закону №160-ІХ).

У інших випадках відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем під час проходження служби здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами проведеного службового розслідування, призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2025, за фактом нестачі військового майна, складено акт службового розслідування від 24.07.2025, зокрема, притягнуто військовослужбовця у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_1 (відповідача) до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану. Також, за результатами службового розслідування визначено суму збитків у загальному розмірі - 92229,90 грн. (а.с. 81-90)

Разом з тим, матеріали справи взагалі не містять відомостей щодо притягнення відповідача до матеріальної відповідальності.

Окрім того, згідно витягу з наказу Військової частини НОМЕР_1 від 13.05.2025 № 136 вбачається, що з 13.05.2025 відповідач увільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 . (а.с. 34)

Як вже було зазначено судом, за приписами статті 11 Закону №160-ІХ передбачено, що у разі переведення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження відповідного командира (начальника) до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні. Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. Командир (начальник) за новим місцем служби чи місцем перебування в розпорядженні особи видає у п`ятнадцятиденний строк із дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.

Тобто, зважаючи на факт зарахування відповідача у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується матеріалами справи, та відсутність рішення щодо притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, у відповідності до положень статті 11 Закону №160-ІХ командир (начальник) Військової частини НОМЕР_1 мав надіслати у п`ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до місця перебування відповідача в розпорядженні особи, тобто до Військової частини НОМЕР_2 , для вирішення питання про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності.

Відповідно, саме командир (начальник) Військової частини НОМЕР_2 за місцем перебування в розпорядженні відповідача мав приймати рішення про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності.

Однак, матеріали справи відповідних відомостей щодо направлення матеріалів службового розслідування Військовою частиною НОМЕР_1 до Військової частини НОМЕР_2 та прийняття Військовою частиною НОМЕР_2 рішення про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності не містять.

У спірних правовідносинах судом не встановлено обставин щодо наявності у Військової частини НОМЕР_1 підстав для звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 92 229,90 грн, зважаючи на те, що відповідача було зараховано в розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 та матеріали справи не містять відомостей щодо притягнення відповідача до матеріальної відповідальності.

Відомостей щодо продовження проходження відповідачем служби у Військовій частині НОМЕР_1 позовна заява та матеріали справи не містять.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи позивачем не доведено наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 92 229,90 грн.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Отже, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення грошових коштів - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН