Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №520/29021/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 лютого 2026 року № 520/29021/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відмови здійснити внесення актуальної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої ОСОБА_1 був виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити внесення актуальної інформації щодо ОСОБА_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої ОСОБА_1 11.03.2013 року був виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку відповідно до облікової картки до військового квитка № 45 від 20.04.2000 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що згідно з відомостями облікової картки до військового квитка № 45 від 20.04.2000 р., ОСОБА_1 11.03.2013 року був виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку. Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” виключені з військового обліку громадяни є невійськовозобов`язаними. Однак, попри це, на даний час позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі – “Відповідач”, “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ”). Вважаючи вказані дії відповідача протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач, надав відзив в якому просить в задоволенні позову відмовити, зазначає, що відповідно до нормативно-правових актів, посадові особи Р(М)ВК у ході виключення військовозобов`язаних: з військового обліку зобов`язані оформити військово-облікові документи (заповнити відповідний розділ військового квитка або тимчасового посвідчення) військовозобов`язаних, підписати у військового комісара РПУРВК та завірити гербовою печаткою. При цьому, ОСОБА_1 - не має військово-облікового документу, оскільки обліково-послужна картка (форма №6) №45 від 20.04.2000 року - не є тимчасовим посвідченням, військовим квитком або військово-обліковим документом і не може вважатися таким. До того ж визначено, що дійсними вважаються раніше видані - тимчасові посвідчення. Також в супереч вимогам нормативних документів, по теперішній час ОСОБА_2 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання військово-облікового документу. Крім того, представником відповідача зазначено, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-ХІІ ОСОБА_1 не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому не підлягає виключенню з військового обліку, у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно з відомостями обліково-послужної картки (форма №6) №45 від 20.04.2000 року, ОСОБА_1 11.03.2013 року виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку.

11.03.2013 року позивач досяг 40 - річного віку.

На даний час позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

07.07.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Листом від 22.07.2025 вих. №1451/ВВОБ ІНФОРМАЦІЯ_6 надав відповідь, у якій зазначено:

“… оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-ХІІ Ви не досягли граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому на законних підставах повинні перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог законодавства України, для вирішення порушеного питання, Вам необхідно особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 ”.

Представником позивача 12.09.2025 року подана скарга до ІНФОРМАЦІЯ_7 на бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На зазначену скаргу позивач отримав відповідь, у якій зазначено, що посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 надано вичерпну відповідь на порушене питання. Також наголошено, що на теперішній час відсутні правові підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення Позивача з військового обліку за досягненням граничного віку перебування в запасі.

Позивач вважає, дії відповідача протиправними, що полягають у відмові здійснити внесення актуальної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої ОСОБА_1 був виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку, протиправними та такими, що порушують його Конституційних прав, оскільки, відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ст.1 Закону №2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно ст. 33 Закону №2232 військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень статті 37 Закону №2232 взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають зокрема громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Відповідно до положень п.20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є:

для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці;

для військовозобов`язаних - військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного;

для резервістів - військовий квиток.

Статтею 32 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Запас військовозобов`язаних згідно зі статтею 28 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. При цьому граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

У подальшому, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації” від 27 березня 2014 року №1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону №2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України “Про внесення змін до статті 28 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”” від 22 липня 2014 року №1604-VII - до 60 років.

В свою чергу, приписи Закону №2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, змін не зазнали.

Отже, з набранням чинності вказаних змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Щодо приписів частини першої статті 58 Конституції України, на необхідність застосування яких посилається позивач, суд зазначає таке.

У Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до вказаного Закону він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Предметом оскарження у цій справі є дії відповідача щодо відмові здійснити внесення актуальної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме інформації, згідно якої ОСОБА_1 був виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку вчинені відповідачем в липні 2025 року, а тому перевірці судом підлягає саме відповідність таких дій відповідача чинному законодавству, яке регулює порядок дотримання громадянами встановленого військового обов`язку та загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відтак, суд приходить до висновку, що в даному випадку застосуванню підлягають приписами законодавства, чинні на час виникнення спірних правовідносин, а саме відмови позивачу у внесенні змін.

Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому відповідач на законних підставах відмовив йому у внесенні змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Вказані висновки відповідають викладеним в постанові Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 820/3113/17.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі Гарсія Руїз проти Іспанії, від 28.10.2010р. у справі Трофимчук проти України, від 09.12.1994р. у справі Хіро Балані проти Іспанії, від 01.07.2003р. у справі Суомінен проти Фінляндії, від 07.06.2008р. у справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії), надав розгорнуту оцінку усім юридично значимим факторам, доводам та обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

З огляду на встановлені у справі обставини та положення норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.