Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №460/19225/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 лютого 2026 року м. РівнеСправа №460/19225/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач-2), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 за № 172650009974 від 08.10.2025 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком;

зобов`язати відповідача-1 призначити позивачу з 29.09.2025 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка станом на 1 січня 1993 року прожила в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років;

зобов`язати відповідача-2 виплачувати позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29.09.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в населеному пункті, який відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія). 29.09.2025 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте органом Пенсійного фонду відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідної кількості років проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, визначених ч. 2 ст. 55 вищевказаного Закону, станом на 01.01.1993. Позивач вважає, що з отриманням статусу потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи, який підтверджується відповідним посвідченням категорії 3, вона набула право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи”. Зауважила, що відповідач-1 безпідставно не взяв до уваги довідку органу місцевого самоврядування від 08.07.2025 №13/01-271 з належним чином завіреними заявами свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які підтверджують факт її проживання без реєстрації у зоні гарантованого добровільного відселення під час декретних відпусток та відпусток по догляду за дітьми у період з грудня 1990 року по 28.02.1995. Наголошує, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю. Таким чином, позивач станом на 01.01.1993 прожила у зоні гарантованого добровільного відселення більше 4-х років та у відповідача-1 були всі підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку. Крім того, вказує, що зарахований органом Пенсійного фонду страховий стаж позивача становить понад 36 років. За наведених обставин, вважає, що відповідач-1 протиправно відмовив в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою від 23.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачам встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач-1 подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зазначив, що відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у визначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи у цей період. Документами підтверджено, що позивач проживала у зоні гарантованого добровільного відселення 33 роки 3 місяці, в тому числі станом на 01.01.1993 – 2 роки 4 місяці 12 днів, що є не достатнім та не дає права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. За доданими документами відсутні підстави зарахувати період реєстрації з 01.09.1988 по 07.09.1988 в селі Велике Вербче до періоду проживання у зоні добровільного відселення. Актом перевірки достовірності документів, виданих для оформлення пенсії від 25.08.2025, було встановлено: За результатами перевірки довідки про факт реєстрації та проживання в зоні добровільного (гарантованого) відселення від 08.07.2025 №13/01-271, №13/01-272 встановлено, що мають місце записи про реєстрацію (проживання) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в селі Велике Вербче Сарненського району Рівненської області з 01.01.1985 по 07.09.1988 та з 28.02.1995 по 08.07.2025 (дата видачі довідки). Разом з тим, згідно з дипломом про освіту НОМЕР_1 ОСОБА_1 навчалася в Путивльському педагогічному училищі Сумської області з 01.09.1988 по 03.07.1990, в результаті підтвердити, що в період з 01.09.1988 по 07.09.1988 особа проживала в селі Велике Вербче, не є можливим. При видачі довідки від 08.07.2025 №13/01-271, №13/01-272 невірно зазначено підставу видачі довідки. Відповідно до вищенаведеного довідки від 08.07.2025№13/01-271, №13/01-272 неможливо врахувати при розрахунку та призначенні пенсії, оскільки ОСОБА_5 не проживала за місцем реєстрації у окремих періодах, зазначених у довідці. Відповідач-1 зауважив, щоб спірний період був зарахований, що дає право на пенсію зі зниженням віку, необхідно його належним чином підтвердити. За таких умов рішенням №172650009974 від 08.10.2025 відповідачем-1 відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком позивачу та повідомлено позивачу, що у неї згідно з розрахунком стажу в наявності є 36 років 11 місяців 4 дні страхового стажу, а право на призначення дострокової пенсії за віком матиме 11.12.2030. Відповідач-1 вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

За змістом довідки про доставку електронного листа ухвала від 23.10.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача-2 в підсистемі “Електронний суд” 24.10.2025.

У встановлений судом строк відповідач-2 відзиву не подав. Клопотань про продовження процесуального строку для надання відзиву із зазначенням причин від відповідача-2 не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Велике Вербче Сарненського району Рівненської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області відноситься до 3 зони гарантованого добровільного відселення.

Рівненською обласною державною адміністрацією 01.12.1993 видано посвідчення серії НОМЕР_2 , згідно з яким ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3 (а.с. 31).

За змістом довідки від 08.07.2025 №13/01-272, виданої Великовербчанським старостинським округом №1 Сарненської міської ради Рівненської області, позивач зареєстрована та постійно проживає в с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області у періоди з 10.12.1970 по 07.09.1988, з 28.02.1995 по даний час (а.с. 44).

29.09.2025 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 82-83).

Вказану заяву відповідно до вимог п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, після реєстрації та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності передано для розгляду ГУ ПФУ в Одеській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 08.10.2025 №172650009974 відмовлено у призначенні позивачу пенсії з підстав відсутності необхідної кількості років проживання у зоні гарантованого добровільного відселення, визначених ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначено, що необхідний страховий стаж - 25 років. Страховий стаж особи становить 36 років 11 місяців 4 дні. За наданими документами період проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення 33 роки 3 місяці, в тому числі станом на 01.01.1993 - 2 роки 4 місяці. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за наданими документами до страхового стажу та періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення зараховано всі періоди. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату, - 11.12.2030 (а.с. 94-95).

Вказане рішення надіслане на поштову адресу позивача листом ГУ ПФУ в Рівненській області від 14.10.2025 №1700-0214-8/77388.

Вважаючи таке рішення протиправним, а свої права порушеними, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі – Закон №796-XII).

Відповідно до абз. 4 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років – на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року (ч. 2 ст. 55 Закону №796-XII).

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії не може перевищувати 6 років.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у неї права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку, суд враховує, що згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі – Порядок №22-1), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

Для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні” (п. 2.22 розділу ІІ Порядку №22-1).

Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч. 1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч. 4).

Позивачем до позовної заяви додано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_2 , видане 01.12.1993 Рівненською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551, а також частиною третьою статті 65 Закону №796-ХІІ чітко визначено, що саме посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а.

Відтак, надаючи особі посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” держава визнає за нею право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.

Велика Палата Верховна Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 зазначила, що: “…право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Враховуючи досліджені у справі докази, суд дійшов висновку, що видача позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) надає позивачу право користуватися пільгою на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком, передбаченою ст. 55 Закону №796-XII, за умови проживання станом на 01.01.1993 на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років (абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII).

Разом з тим, вищевказане посвідчення не підтверджує факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, оскільки відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17, від 10.04.2019 у справі №162/760/17 та постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.

Таким чином, наявність у позивача посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) від 01.12.1993 серії НОМЕР_2 дає їй право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII, за умови підтвердження факту постійного проживання, постійного працевлаштування чи постійного навчання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01.01.1993.

За обставинами справи періоди реєстрації/проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 31.08.1988 та з 28.02.1995 по 08.07.2025 не є спірними в межах судового спору.

Щодо інших періодів, суд встановив, що згідно з довідкою від 08.07.2025 №13/01-272 позивач зареєстрована та постійно проживає в с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області у періоди з 10.12.1970 по 07.09.1988, з 28.02.1995 по дату видачі довідки 08.07.2025 (а.с. 44).

Згідно з довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 08.07.2025 №13/01-271, виданою позивачу Великовербчанським старостинським округом №1 Сарненської міської ради Рівненської області, за адресою: с. Велике Вербче, вул. Нова, відповідно до запису в погосподарській книзі №2 (1991-1995 роки), особовий рахунок №232, зареєстровано:

ОСОБА_6 (свекор)

ОСОБА_7 (свекруха)

ОСОБА_8 (брат чоловіка)

ОСОБА_1 (заявниця) - в примітці запис: «Декр. відпустка»

ОСОБА_9 (чоловік)

ОСОБА_10 (дочка заявниці) ІНФОРМАЦІЯ_2

ОСОБА_6 (син заявниці) ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 43).

ГУ ПФУ в Рівненській області в акті перевірки достовірності документів, виданих для оформлення пенсій, від 25.08.2025 №1700-1002-1/4854 (а.с. 53) вказало, що зміст довідок від 08.07.2025 №13/01-272 та №13/01-271 неможливо врахувати при розрахунку та призначенні пенсії, оскільки позивач не проживала за місцем реєстрації в окремі періоди, зазначені у довідках.

Такої ж позиції дотримується й відповідач-1, про що вказав у відзиві.

Оцінюючи доводи відповідачів щодо неможливості врахування до періоду проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення періоду з грудня 1990 року по 28.02.1995 (без реєстрації), суд враховує сформульований Верховним Судом у постановах від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17, від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23, від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22, від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 правовий підхід, за яким виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. Водночас зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

На підставі викладеного суд, враховуючи наведені висновки та встановлений абзацом 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 перелік документів, що подається особою для призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, зауважує, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII.

Відтак, вагомим у цьому випадку є встановлення факту фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 в 1988 році вступила до Путивльського педагогічного училища; у зв`язку із закінченням навчання в 1990 році їй було видано диплом НОМЕР_1 від 04.07.1990 (а.с. 30).

Згідно з записами в трудовій книжці позивача НОМЕР_3 , ОСОБА_1 в період 06.08.1990 по 03.11.1994 працювала вихователем в дитячих дошкільних закладах м. Рівне; з 04.11.1994 призначена вихователем групи продовженого дня загальноосвітньої школи ІІІ ступеня села Велике Вербче, на період відсутності основного працівника; в подальшому продовжувала працювати в цьому навчальному закладі на посадах вихователя, вчителя (а.с.32-37).

Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради видано довідку від 29.07.2025 №178 про те, що ОСОБА_1 з 01.08.1990 призначена на посаду вихователя дитячого садка № 22 на час відпусток вихователів; з 17.08.1992 звільнена з посади вихователя дитячого садка № 22 порядком переведення на посаду вихователя дитячого садка № 2; з 17.08.1992 призначена на посаду вихователя дитячого садка № 2 порядком переведення; з 03.11.1994 звільнена з посади вихователя дитячого садка № 2 за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України.

За період роботи з 01.08.1990 по 03.11.1994 ОСОБА_1 перебувала у відпустках по догляду за дітьми:

з 07.04.1991 по 31.01.1994 відпустка по догляду за дитиною до 3-х років;

з 01.04.1994 по 28.04.1996 відпустка по догляду за дитиною до 3-х років.

Підстава: книга наказів по Ровенському міському відділу народної освіти за 1990 рік, книга наказів по Департаменту соціального обслуговування населення Рівненської міської управи за 1992 рік, 1994 рік (а.с 40).

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_4 , виданого 14.02.1991 Великовербчанською сільською радою Сарненського району Рівненської області, у позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Велике Вербче народилася донька ОСОБА_10 (а.с. 41).

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_5 , виданого 20.05.1993 Великовербчанською сільською радою Сарненського району Рівненської області, у позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Велике Вербче народився син ОСОБА_9 (а.с. 42).

Дослідженням акту від 25.08.2025 №1700-1002-1/4854 перевірки достовірності документів, виданих для оформлення пенсій, який складений Управлінням контрольно-перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, встановлено, що під час перевірки були використані, зокрема, будинкові книги за 1989-1990, 1991-1995 роки у Великовербчанському старостинському округу № 1 Сарненської міської ради, та зафіксовано такі факти:

"2. В будинковій книзі №6 за 1989 – 1990 роки с. Велике Вербче, міститься запис за №703: ОСОБА_1 с. В. Вербче.

В графі "Коли і звідки прибув" зазначено: із Рівного;

В графі "Відмітка органу міліції про приписку" зазначено: штамп "Прописан" с. В. Вербче 28 лютого 95.

3. В погосподарській книзі №4 за 1991-1995 роки с. Велике Вербче особовий рахунок №232, голови сім`ї ОСОБА_6 , в членах сім`ї значиться запис про ОСОБА_1 , невістка, ІНФОРМАЦІЯ_4 . В графі "Місце роботи і посада" зазначено: ОСОБА_11 сш учитель; В графі "Послідуючі зміни в роботі" на 01.01.1994 - 01.01.1995 зазначено: без змін" (а.с.53-56).

Суд зауважує, що окремі описки в досліджених будинкових книгах, на які звертав увагу пенсійний орган, є несуттєвими та не можуть спростовувати змісту відповідних записів.

Таким чином, відомості щодо проживання ОСОБА_1 в період часу 1989-1990 та 1991-1995 років в селі Велике Вербче, Сарненського району Рівненської області, підтверджуються записами у погосподарських книгах відповідного органу місцевого самоврядування, що встановлено відповідачем під час проведення перевірки поданих позивачем документі для призначення пенсії.

Обставини проживання позивача у зазначений період на території зони гарантованого добровільного відселення, що відображені в погосподарських книгах, узгоджуються з інформацією, наведеною в довідці від 24.06.2025 №13/01-243, виданій Великовербчанським старостинським округом №1 Сарненської міської ради Рівненської області, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі слів свідків: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 […]; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 […]; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 […], дійсно проживала з грудня 1990 року по 28.02.1995 без реєстрації, так як перебувала в декретній відпустці, зареєстрована та проживає з 28.02.1995 по даний час 2025 року в селі Велике Вербче Сарненського району Рівненської області (а.с. 45, 46-48).

Вищевказані обставини у своїй сукупності підтверджують факт фізичного перебування та проживання позивача в с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області у період з грудня 1990 року по 28.02.1995 без реєстрації місця проживання, оскільки: 1) такі обставини підтверджені органом місцевого самоврядування; 2) такі обставини узгоджуються із записами в погосподарських книгах; 3) свідоцтва про народження дітей позивача, видані Великовербчанською сільською радою Сарненського району Рівненської області, підтверджують, що 31.01.1991 та 28.04.1993 діти позивача народилися саме в селі Велике Вербче.

Так, дійсно, в спірному періоді (його частині) позивач перебувала в трудових відносинах із закладами дошкільної освіти, розташованими в місті Рівному, однак, як встановлено судом, з 07.04.1991 по 31.01.1994 та з 01.04.1994 по 28.04.1996 позивач перебувала у відпустках по догляду за дитиною до 3-х років. Отже в спірному періоді позивач не виконувала обов`язків за посадою за місцем роботи в місті Рівному, оскільки перебувала у відпустці по догляду за дитиною.

При цьому будь-які відомості про те, що позивач в період такої відпустки взагалі мала місце проживання у місті Рівному, - в матеріалах справи відсутні, на противагу підтвердженому органом місцевого самоврядування факту проживання позивача разом із родиною в селі Велике Вербче Сарненського району Рівненської області, починаючи з періоду декретної відпустки з грудня 1990 року і до сьогодні.

Встановлені обставини у своїй сукупності дають суду підстави вважати доведеним належними й допустимими доказами факт проживання позивача в с. Велике Вербче Сарненського району Рівненської області у період з грудня 1990 року по 28.02.1995.

Суд зауважує, що всі досліджені та оцінні судом докази були наявні в розпорядженні пенсійного органу при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії, однак не були враховані та безпідставно відхилені суб`єктом владних повноважень, без належної мотивації.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17, від 10.04.2019 у справі №162/760/17 та постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20.

Враховуючи викладене, довідками органу місцевого самоврядування від 08.07.2025 №13/01-272 та №13/01-271 засвідчено факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення у періоди з 26.04.1986 по 07.09.1988 (2 роки 4 місяці 13 днів) – зареєстроване місце проживання; з грудня 1990 року по 28.02.1995 (4 роки 3 місяці) – проживання без реєстрації; з 28.02.1995 по 08.07.2025 (30 років 4 місяці 11 днів) - зареєстроване місце проживання, що в сукупності становить 36 років 11 місяців 24 дні, з яких 4 роки 5 місяців 14 днів проживання – станом на 01.01.1993, та дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за повні 2 роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постанові від 08.06.2022 у справі № 380/7535/21.

Водночас, проживання позивача на території 3 зони гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 (незалежно від часу проживання в цей період) дає їй право на зменшення пенсійного віку на 3 роки (початкова величина) при призначенні пенсії за віком.

Враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також довідок органу місцевого самоврядування, які підтверджують факт проживання позивача в період з моменту аварії на ЧАЕС по 08.07.2025 на території зони гарантованого добровільного відселення (категорія 3) понад 36 років, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ (3 роки – початкова величина; 3 роки додатково за повних 6 років проживання в зоні гарантованого добровільного відселення).

Частиною третьою статті 55 №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

При цьому, частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).

Враховуючи вимоги Законів №796-XII та №1058-ІV, право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років позивач набуває в 54 роки та за наявності страхового стажу (на момент досягнення 54-го віку) 25 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (29.09.2025) вона досягла віку 54 роки 9 місяців 20 днів та має страховий стаж понад 36 років.

Отже в досліджуваній ситуації виконано умови для призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина друга статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач-1 протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі її заяви від 29.09.2025.

Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 08.10.2025 №172650009974 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ та відновленню шляхом зобов`язання органу Пенсійного фонду призначити позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідачів, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує положення частини першої статті 45 Закону №1058-ІV, згідно з якою пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач досягла пенсійного віку з урахуванням його зменшення на 6 років відповідно до положень статті 55 Закону №796-ХІІ – 10.12.2024, а звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії відбулося 29.09.2025, то порушене право позивача слід відновити з 29.09.2025.

При визначенні територіального органу Пенсійного фонду, який має обов`язок поновлення порушеного права позивача, суд враховує положення абз. 1 п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), відповідно до якого заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз. 14 п. 4.2 Порядку №22-1).

Тож дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, починаючи з 29.09.2025, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Одеській області.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Також суд вважає відсутніми підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати позивачу пенсію за віком, оскільки виплата органом Пенсійного фонду пенсії є наслідком призначення особі пенсії. Отже в межах цієї справи спірні правовідносини пов`язані не з порушенням прав позивача внаслідок невиплати відповідачем-2 пенсії позивачу, а внаслідок відмови в призначенні пенсії відповідачем-1. Таким чином, позовна вимога про зобов`язання відповідача-2 виплачувати пенсію є передчасною та задоволенню не підлягає.

На переконання суду, застосований судом спосіб захисту порушеного права буде достатнім та ефективним.

Отже позовні вимоги, пред`явлені до ГУ ПФУ в Рівненській області, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи результати судового розгляду справи, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 08.10.2025 №172650009974 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, починаючи з 29.09.2025.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, Одеська обл., 65012. ЄДРПОУ/РНОКПП 20987385) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Повний текст рішення складений 02 лютого 2026 року.

Суддя Н.О. Дорошенко