Рішення від 01 лютого 2026 р. у справі №460/20852/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 лютого 2026 року м. Рівне№460/20852/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач 1, 2, 3), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача 1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) щодо мобілізації позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , шляхом ухвалення відповідного наказу про призов на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення до в/ч НОМЕР_1 позивача ОСОБА_1 , вчинені в умовах використання недійсного документа та ігнорування факту неможливості відновлення паспорта позивача, та скасувати даний наказ (Наказ від 26.10.2025 року про мобілізацію позивача ОСОБА_1 та направлення його на військову службу в особливий період за № 1674); 2) визнати протиправними дії відповідача 2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) щодо мобілізації позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , шляхом ухвалення відповідного наказу про призов на військову службу під час мобілізації на особливий період та направлення до в/ч НОМЕР_1 позивача ОСОБА_1 , вчинені в умовах використання недійсного документа та ігнорування факту неможливості відновлення паспорта позивача, та скасувати даний наказ (наказ від 26.10.2025 року про мобілізацію позивача ОСОБА_1 та направлення його на військову службу в особливий період, за № 1674); 3) визнати протиправним та скасувати наказу відповідача 3 – в/ч НОМЕР_1 від 26.10.2025 року за № 307 про зарахування позивача ОСОБА_1 до списків особового складу частини на всі види забезпечення; 4) зобов`язати відповідача 3 (в/ч НОМЕР_1 ) видати наказ про виключення позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби на підставі визнання протиправними наказів, зазначених у п. 1, 2 та 3 цієї заяви. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2016 році, будучи зареєстрований в якості ВПО у місті Харкові, позивач втратив серед інших документів, паспорт громадянина України, посвідчення подія, (військового квітка позивач ніколи не мав, позаяк не проходив строкову службу, а закордонний паспорт також ніколи не оформлював). Як результат – звернувся до правоохоронних органів, та отримав висновок про відсутність складу злочину та рекомендацію на відновлення втрачених документів. Після звернення до органів ДМС у місті Харків, отримав рекомендацію – для відновлення втраченого паспорту надати серед іншого: посвідчення водія (його було втрачено серед іншого), або військовий квіток (ніколи не отримував оскільки не проходив службу) або закордонний паспорт (ніколи не отримував). Так, позивач залишився без паспорту, з рекомендацією на його відновлення, при відсутності необхідних для цього документів. В травні 2023 року позивач звернувся до ДМС України в Рівненські області Рівненський міський відділ (далі відділ ДМС) для відновлення втраченого у 2016 році паспорту громадянина України та виготовлення закордонного паспорту, однак відділ ДМС відмовив у відновленні, вказавши відповідні підстави. В жовтні 2025 року позивача зупинили на вулиці та на автобусі доставили до ІНФОРМАЦІЯ_6 (Острог), де він перебував приблизно 10 днів. Позивач повідомляв керівника відділу про втрату паспорта ще у 2016 році, та про неодноразові проби його відновити. Ознайомив із відповіддю відділу ДМС України в Рівненській області, про неможливість відновлення та із відповіддю ДМС у Харківській області і просив надати час та допомогу для відновлення паспорту громадянина України у встановленому законом порядку, із подальшою можливістю підписати контракт, але отримав усну відмову та залишився в ТЦК до самого моменту відправлення до в/ч НОМЕР_1 . Відповідач 1 (ТЦК та СП), ігноруючи неврегульований статус основного документа та відмову відділів ДМС України Рівненській та Харківської області, використав для ідентифікації дані зі старого (недійсного) паспорта позивача, який посадові особи відповідача знайшли в реєстрах, та оформив призов на його підставі. Наведене було повідомлено позивачу з боку посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вказана обставина використання недійсного паспорту, підтвердилося, коли позивач мав можливість ознайомитися зі своєю справою. Відповідач 1 (ТЦК та СП) вчинив протиправні дії, оскільки проігнорував об`єктивну перешкоду для ідентифікації та використав недійсний документ для оформлення наказу про мобілізацію від 26.10.2025. Просить позов задовольнити.

Відповідач 1, 3 відзив на позов не подали.

Відповідач 2 подав відзив на позов в якому заперечує проти вимог. Свої заперечення аргументує тим, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є не ефективним, адже накази про призов та зарахування до військової частини, як акти індивідуальної дії, реалізовані з моменту їх застосування, а тому їх оскарження не є належним та ефективним, у зв`язку з чим наказ командира військової частини про зарахування позивача до списків особового складу скасуванню не підлягає. Просить у задоволенні позову відмовити.

Позовна заява надійшла до суду 13.11.2025.

Ухвалою суду від 17.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 03.12.2025 залучено до участі у справі в якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Від представника позивача 22.12.2025 надійшла заява про зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 02.01.2026 наведену заяву прийнято до розгляду.

Розглянувши заяви по суті та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , присвоєний РНКПО НОМЕР_2 .

Відповідно до змісту висновку начальника Холодногірського відділу поліції (м. Харків) ГУНП в Харківській області від 19.08.2016, «26.07.2016 року до Холодногірського відділу поліції (м. Харків) ГУНП в Харківській області надійшло звернення гр. ОСОБА_1 1982р.н., мешкає: АДРЕСА_1 , який просить ОВС прийняти заходи до розшуку, паспорта громадянки України ідентифікаційного коду довідки переселенця, технічного паспорту на автомобіль «Альфаромео» д. н. НОМЕР_3 , технічний паспорт на автомобіль ВАЗ д. н. НОМЕР_4 , 2-ві страховки на автомобілі всі документи видані на його ім`я. Дану заяву було зареєстровано у ЖЄО Холодногірського відділу поліції під № 12308. Під час перевірки та поясненню заявника, встановлено наступне, що заявник знаходився за адресою м. Харків вул. Ткаченківська, 1, де виявив втрату документів, а саме: паспорта громадянки України ідентифікаційного коду довідки переселенця, технічного паспорту на автомобіль «Альфаромео» д. н. НОМЕР_5 , технічний паспорт на автомобіль ВАЗ д. н. НОМЕР_6 , 2-ві страховки на автомобілі всі документи видані на його ім`я. Де саме могли подітися документи, заявник пояснити не може, до поліції звернувся з метою відновлення втрачених документів. Встановити місце знаходження втрачених документів, не стало можливим. Серед знайдених та вилучених речей, документу на ім`я заявника у Холодногірському відділі поліції не має».

Листом Ленінського районного відділу у м. Харкові ГУДМСУ в Харківській області № 16/4937 від 13.10.2016 на звернення ОСОБА_1 стосовно оформлення паспорта громадянина України замість втраченого, повідомлено про надання документів відповідно до наказу МВС № 320 від 13.04.2012.

Листом Рівненського міського відділу ДМСУ в Рівненській області від 09.06.2023 позивачу відмовлено у виготовленні паспорта громадянина України замість втраченого та паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

18.10.2025 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 , позивач визнаний придатним до військової служби.

21.10.2025 позивача взято на військовий облік та оформлений військовий квиток серії НОМЕР_7 .

Із правилами військового обліку і порядком користування квитком, позивач ознайомлений під особистий підпис 21.10.2025.

Згідно даних вказаного квитка, дата народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: м. Стаханов Луганської області.

Згідно обліково-послужної картки на сержантів та солдатів до військового квитка, РНКПО ОСОБА_1 НОМЕР_2 . Дані паспорта вказано: НОМЕР_8 , виданий 16.05.2014 Стахановським МВ УДМС України в Луганській обл. 16.05.2014.

Правильність вказаних у документах персональних даних позивача, останній не заперечує.

26.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_9 , згідно наказу № 1674 від 26.10.2025, ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2025 № 307, солдата ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки; зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення і вважається таким, що з 26.10.2025 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Вважаючи протиправними дії відповідачів 1, 3 щодо мобілізації за втраченого паспорта громадянина України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 року.

На час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду даної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543).

Положенням ст. 1 Закону № 3543 встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За змістом ч.2 ст. 4 Закону № 3543 загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Станом на час розгляду справи, позаяк воєнний стан продовжений, то загальна мобілізація також продовжена.

Статтею 22 Закону № 3543 встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543 під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Згідно із вимогами ч. 5 ст. 22 Закону № 3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок визначає:

механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

порядок оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів;

процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Військовозобов`язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 затверджене Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154).

Відповідно до п. 1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Приписами п. 2 цього Положення встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Згідно із п.8 Положення № 154, завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів із взяття громадян України на військовий облік призовників, направлення громадян України для проходження базової військової служби, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

Приписами абз.7, 10, 11 п. 15 Порядку № 560 встановлено, що керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та ІНФОРМАЦІЯ_10 з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов`язаних:

організовують проведення уповноваженими представниками районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі;

вживають заходів разом з представниками територіальних органів (підрозділів) поліції до адміністративного затримання та доставляння до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які відмовляються від отримання повісток або порушили правила військового обліку;

здійснюють оформлення призову резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Пунктами 49-51 Порядку № 560 визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженим вручати повістки (далі - уповноважені представники).

Перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися:

у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України - представниками органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби;

за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейськими.

Відповідно до п. 54 Порядку № 560, під час перевірки військово-облікового документа:

уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний назвати своє прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), посаду, а також пред`явити службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, разом з паспортом громадянина України (посвідченням офіцера, військовим квитком);

поліцейські та представники органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби відрекомендовуються у порядку, визначеному наказами керівників Національної поліції та Держприкордонслужби відповідно.

У ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов`язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 5, ст. 409), або Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка.

Із викладеного слідує, що уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI:

1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України:

а) паспорт громадянина України;

б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

в) дипломатичний паспорт України;

г) службовий паспорт України;

ґ) посвідчення особи моряка;

д) посвідчення члена екіпажу;

е) посвідчення особи на повернення в Україну;

є) тимчасове посвідчення громадянина України;

2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус:

а) посвідчення водія;

б) посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;

в) посвідка на постійне проживання;

г) посвідка на тимчасове проживання;

ґ) картка мігранта;

д) посвідчення біженця;

е) проїзний документ біженця.

Наведений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, позивачем паспорт громадянина України втрачений, при цьому, доказів втрати посвідчення водія матеріали справи не містять.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі – Порядок № 1487 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 2, 3 Порядку № 1487 встановлено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:

фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;

здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 14-3 Порядку № 1487 передбачено, що громадяни України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які не перебувають на військовому обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (крім випадків, коли такі громадяни не беруться на такий облік відповідно до законодавства), беруться на такий облік на підставі відомостей, отриманих Міноборони шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного демографічного реєстру, відомчої інформаційної системи ДМС, інших інформаційних систем, реєстрів та баз (банків) даних та Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів засобами системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів «Трембіта» відповідно до статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Згідно із п. 14-4 Порядку № 1487, обсяг та структура даних, якими обмінюються суб`єкти електронної інформаційної взаємодії у випадках, передбачених пунктом 14-3 цього Порядку, через програмні інтерфейси електронних інформаційних ресурсів (сервіси), визначаються договорами про інформаційну взаємодію, укладеними відповідно до Порядку електронної (технічної та інформаційної) взаємодії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 606 “Деякі питання електронної взаємодії електронних інформаційних ресурсів” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 73, ст. 2455; 2021 р., № 52, ст. 3216; 2023 р., № 11, ст. 721). У разі відсутності технічної можливості передачі даних з використанням системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта” електронна інформаційна взаємодія суб`єктів електронної взаємодії здійснюється з використанням інших інформаційно-комунікаційних систем із дотриманням вимог щодо захисту інформації відповідно до статті 8 Закону України “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах”.

Відповідно до п. 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні” та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1234). Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Отже, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Судом встановлено, що станом на час перевірки позивача щодо наявності у нього військово-облікового документа, паспорт був відсутній (втрачений), отже вчинення дій по здійсненню військового обліку позивача без такого документа, є протиправними.

Разом з тим суд нагадує, що під час перевірки військово-облікового документа, перевіряється приналежність громадян щодо військового обов`язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 5, ст. 409), або Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів.

Позивач у позові стверджує, що військового квитка він ніколи не мав, позаяк не проходив військової служби.

Зважаючи на наведені вище правові норми, суд приходить до висновку, що позивачем порушені правила військового обліку, що встановлені Законом № 3543 та Порядком № 1487.

Тобто, позивач зобов`язаний був уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження проте, такий обов`язок є невиконаним, що є порушенням правил військового обліку.

Водночас, як наведено вище по тексту, позивачу присвоєний РНОКПП.

Так, відповідно до п. 70.1 ст. 70 Податкового Кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр).

До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є:

громадянами України;

іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні;

іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов`язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України, або набули статусу електронного резидента (е-резидента).

Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Підпунктами 70.2.1-70.2.6 пункту 70.2 статті 70 ПК України встановлено, що до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація:

прізвище, ім`я та по батькові;

дата народження;

місце народження (країна, область, район, населений пункт);

місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство;

серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий;

унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (у разі внесення інформації про особу до Єдиного державного демографічного реєстру).

Згідно із п. 70.5 ст. 70 ПК України фізична особа - платник податків незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, зобов`язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу облікову картку фізичної особи - платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі, та пред`явити документ, що посвідчує особу.

Отже позивач (його персональні дані) можуть бути ідентифіковані за встановленим йому номером РНОКПП.

Вище по тексту судом встановлено, що 18.10.2025 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 , позивач визнаний придатним до військової служби.

21.10.2025 позивача взято на військовий облік та оформлений військовий квиток серії НОМЕР_7 .

Із правилами військового обліку і порядком користування квитком, позивач ознайомлений під особистий підпис 21.10.2025.

Згідно даних вказаного квитка, дата народження позивача ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: м. Стаханов Луганської області.

Згідно обліково-послужної картки на сержантів та солдатів до військового квитка, РНОКПП ОСОБА_1 - НОМЕР_2 .

Дані паспорта (який втрачено) вказано: НОМЕР_8 , виданий 16.05.2014 Стахановським МВ УДМС України в Луганській обл. 16.05.2014.

Варто звернути увагу, що правильність вказаних у документах персональних даних позивача, останній не заперечує, отже особу позивача було ідентифіковано.

В подальшому, 26.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_1 призваний на військову службу по мобілізації.

Суд зауважує, що оскільки позивач є військовозобов`язаним, 18.10.2025 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_8 визнаний придатним до військової служби, доказів наявності бронювання чи відстрочки останній на час його призову на військову службу по мобілізації не має, то, відповідно, дії відповідача 3 щодо мобілізації позивача за відсутності паспорта громадянина України проте, за наявності у нього військового квитка, є правомірними.

Також варто зазначити наступне.

За змістом п.19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні.

Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що «... за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 9-рп/2008 в справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Вказана правова позиція знайшла своє відображення з питання скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання відображена у сталій та послідовній позиції Верховного Суду України, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності.

Таким чином, рішення та дії відповідачів 1, 3, які стосуються призову на військову службу під час мобілізації позивача, вичерпали свою дію фактом його виконання.

Варто також наголосити, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною, у даному випадку, не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визначені у п. 1-2 позовної заяви, є безпідставними та необґрунтованими, тому задоволенню не належать.

Надалі, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.10.2025 № 307, солдата ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_9 , зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення і вважається таким, що з 26.10.2025 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Суд зауважує, що підстави звільнення з військової служби, визначені статтею 26 Закону № 2232.

Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджено Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008.

Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог цього Положення, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009 року.

Відповідно до пункту 12.1 розділу XII цієї Інструкції, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення № 1153/2008 (у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них).

За визначенням, наведеним в Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача № 40 від 31.01.2024, рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.

Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями прямих командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності. Для зручності в рапорті можна одразу зазначати всіх командирів від прямого до командира військової частини, але фактично подавати по команді і проставляти відповідні помітки подання, отримання та клопотання надалі нижчим командиром вищому.

За загальним правилом рапорт на звільнення має бути розглянутий командиром протягом 30 днів з моменту його реєстрації в стройовій частині.

Відповідно до Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» № 548-ХГУ від 24.03.1999 (із змінами чинними на момент виникнення спірних правовідносин) командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Таким чином, на командира, який віддає наказ, покладається відповідальність за віддання законного наказу та контроль за його виконанням.

Відповідно до положень Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Позивач був доставлений до військової частини НОМЕР_1 з усіма документами, які були необхідні для його зарахування до списків особового складу військової частини.

Оскаржуваний позивачем наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 307 від 26.10.2025 винесений на виконання та відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», відповідно до Мобілізаційних розпоряджень Генерального штабу Збройних Сил України, Мобілізаційних директив ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Підставою для видання наказу про зарахування позивача до особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Згідно матеріалів справи позивач був доставлений до військової частини НОМЕР_1 з поіменним списком ІНФОРМАЦІЯ_9 , на підставі якого позивача і було зараховано до списків особового складу згаданої військової частини.

Отже, командир військової частини НОМЕР_1 із дотриманням вимог чинного законодавства, виніс оскаржуваний наказ із дотриманням правил субординації, підпорядкування із дотриманням положень про облік військовослужбовців.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення його з військової служби, в якому наводив вказані вище обставини чи інші підстави.

Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає наказ відповідача 2 від 26.10.2025 № 307 в частині зарахування позивача до особового складу військової частини таким, що відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже такий наказ не підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених в ході розгляду справи обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та непідтверджені належними і допустимими доказами, а тому позовна заява задоволенню не належить.

Правові підстави для відшкодування судових витрат у порядку ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 02 лютого 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_12 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_9 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_10 ) Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_11 )

Суддя Т.О. Комшелюк