Рішення від 29 січня 2026 р. у справі №420/37585/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/37585/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов за мобілізацією ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.09.2025 був зупинений співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 з працівниками поліції та доставлений до приміщення ТЦК та СП через перебування у розшуку та направлений на проходження «прискореної ВЛК». Медичний огляд ОСОБА_1 був проведений формально, без фактичного огляду пацієнта. На підставі зазначеного Позивач вважає наказ про призов його на військову службу під час мобілізації, на особливий період є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Разом із позовом представником позивача подано клопотання про витребування доказів, а саме, наказ (витяг з наказу) про призов за мобілізацією ОСОБА_1 та копію постанови (довідки) ВЛК щодо визначення ступеню придатності ОСОБА_1 до військової служби.

Ухвалою від 10.11.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву та витребувано копію наказу (витяг з наказу) про призов за мобілізацією ОСОБА_1 та копію постанови (довідки) ВЛК щодо визначення ступеню придатності ОСОБА_1 до військової служби.

Відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_1 було направлено копію ухвали суду від 10.11.2025 про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 11.11.2025; правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

Станом на 29.01.2026 р. відповідач відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.

Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.09.2025 року був доставлений посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 з працівниками поліції до приміщення вказаного ТЦК та СП.

Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_3 від 20.09.2025 року ОСОБА_1 20.09.2025 року медичною комісією при ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 визнаний придатним до військової служби за гр. ІІ розкладу хвороб. 20.09.2025 року взято на військовий облік військовозобов`язаних та в цей же день знято з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В п.17 Проходження військової служби вищезазначеного військового квитка зазначено: «В/Ч НОМЕР_4 474810А 23.09.2025 року старший оператор № 62».

16.10.2025 року адвокат позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом № 670/10/2025, в якому просив надати копію наказу про мобілізацію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 та копію постанови (довідки) ВЛК якою ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби.

Листом від 21.10.2025 року № 15420 ІНФОРМАЦІЯ_4 надав відповідь на адвокатський запит в якому зазначено, що адвокатський запит щодо надання документів стосовно персональних даних гр. ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки адвокатом запитується інформація з обмеженим доступом, а саме конфіденційна інформація про клієнта (персональні данні) тому запит має відповідати вимогам, які передбачені Законом України «Про захист персональних даних».

Позивач, звертаючись до суду за захистом своїх прав, їх порушення пов`язує із недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в примусовій мобілізації та неналежному медичному огляді (проходженні влк) під час призову на військову службу.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Зі змісту положень статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вбачається, що призову на військову службу під час мобілізації підлягають військовозобов`язані, які, з-поміж іншого, визнані придатними до військової служби за станом здоров`я відповідно до висновку військово-лікарської комісії.

Частина п`ята статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання медичного огляду регулюється розділом ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункт 1.1. Розділу І Положення № 402 передбачає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності, зокрема, до військової служби, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (пункт 3.1. Розділу ІІ Положення № 402).

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: "Придатний до військової служби"; "Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)"; "Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку" (пункт 3.8. Розділу ІІ Положення № 402).

Фактично позивач оскаржує у цій справі процедуру його призову на військову службу під час мобілізації та обирає спосіб захисту порушеного права - визнання протиправним та скасування наказу про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації.

Суд наголошує, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно за участю їхніх учасників. Водночас визнання протиправним та скасування наказу виходить за межі правовідносин між відповідачем та позивачем, тобто такий спосіб захисту не є належним та ефективним, оскільки позивач вже проходить службу у конкретній військовій частині.

У позовній заяві позивач зазначає про недотриманням порядку проведення його призову на військову службу, що полягає в примусовій мобілізації та неналежному медичному огляді (проходженні влк) під час призову на військову службу.

При цьому суд зазначає, що позивач не надає жодних доказів наявності у нього встановленої інвалідності, які є перешкодами для його мобілізації. Не посилається на інші обставини чи докази які дають право на відстрочку.

Іншими словами, зазначений позивачем спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, з іншими сторонами і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

Крім того, позивач не спростовує факт проходження медичного огляду під час його призову. Зазначене позивачем не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яка визначає виключний перелік таких підстав.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною четвертою статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

ВС КАС у Постанові від 05.02.2025 року (справа № 160/2592/23) розглядаючи аналогічну справу зазначив, що «…процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. (п.56).

57. Аналогічно проведення медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положення № 402, також не впливатиме на відновлення порушеного права позивача в контексті порушеної процедури призову позивача на військову службу, яка є, власне, предметом спору в цій справі.

58. Отже, доводи касаційної скарги щодо обрання такого способу захисту, як проведення медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією для усунення порушення порядку проведення призову його на військову службу, Верховний Суд уважає необґрунтованими з огляду на неможливість відновлення порушеного права позивача».

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов за мобілізацією ОСОБА_1 не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення даної вимоги не призведе до поновлення такого права, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Кузьменко