Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №751/6517/24 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 січня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/6517/24

Головуючий у першій інстанції – Яременко І. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/121/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - Мамонової О.Є.,

суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем Зіньковець О.О.,

учасники справи:

позивач: UAB «AKR Traiding»,

відповідачі: ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою UAB «AKR Traiding» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2025 року у справі за позовом UAB «AKR Traiding» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, -

У С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року UAB «AKR Traiding» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило визнати договір про поділ спільного майна №874, посвідчений приватним нотаріусом Костенко І.М. Чернігівського міського нотаріального округу, недійсним.

Позов обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2023 у справі №927/1008/23 було задоволено частково позов UAB «AKR Traiding». Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь UAB «AKR Traiding» 35 186,29 євро суми попередньої оплати, 12 124,09 євро штрафних санкцій та 7 247,96 грн судового збору.

Позивач вказував, що під час розгляду справи господарським судом 26.10.2023 відповідач ОСОБА_1 уклав зі своєю дружиною ОСОБА_2 оспорювань договір про поділ спільного майна подружжя, за яким відповідачем було відчужено нерухоме майно – житловий будинок та нежитлове приміщення «кафетерій».

Уважав, що такі дії відповідача свідчать про його намагання ухилитися від виконання судового рішення, договір не спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків, після проведеного поділу майна у відповідача не залишилось у власності майна, якого було б достатньо для погашення вимог позивача, що за правилами ст. 203, 215, 234 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.02.2025 у задоволенні позову UAB «AKR Traiding» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним - відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі UAB «AKR Traiding» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до повторного викладу змісту позовної заяви та полягають у тому, що укладення договору поділу майна є таким, що за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямоване на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215, 234 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що укладання договору поділу майна відповідає вимогам ЦК України та СК України.

Указує, що ОСОБА_2 було погашено борг ОСОБА_1 перед кредитором ОСОБА_3 , тобто поділ майна подружжя відбувся на платній основі.

Наголошує, що після відчуження нерухомого майна у ОСОБА_1 залишилися грошові вимоги до інших боржників, що підтверджується відповідними розписками та актом звірки взаєморозрахунків, тому посилання UAB «AKR Traiding» на відсутність у відповідача іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, не відповідає дійсності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача UAB «AKR Traiding» - адвоката Поди В.В., який підтримав апеляційну скаргу, відповідача ОСОБА_1 , який просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 ст. 376 ЦПК України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що укладений між відповідачем та третьою особою договір про поділ спільного майна подружжя від 26.10.2023 є недійсним та укладеним на шкоду позивачу з метою уникнення сплати боргу.

З висновком районного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог UAB «AKR Traiding» погоджується апеляційний суд, однак зазначеного суд дійшов з помилкових мотивів.

Судом у справі встановлено, що Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.10.2023 (справа №927/1008/23) позов UAB «AKR Traiding» до ФРП ОСОБА_1 про стягнення 72 928,10 євро задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь UAB «AKR Traiding» 35 186,29 євро суми попередньої оплати, 112 124,09 євро штрафних санкцій та 28 282,83 грн судового збору (а.с. 5-13).

26.10.2023 між ОСОБА_2 (третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору) та ОСОБА_1 (відповідач) укладено договір про поділ спільного майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Костенко І.М., зареєстрований у реєстрі за № 874, відповідно до якого сторони договору за взаємною згодою провели поділ спільного сумісного майна, набутого за час шлюбу, за яким в особисту приватну власність ОСОБА_2 переходить:

житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 ;

нежитлове приміщення, кафетерій, що розташоване в АДРЕСА_2 .

В особисту приватну власність ОСОБА_1 переходить транспортний засіб марки AUDI, моделі А6, чорного кольору, 2012 року випуску, типу ЛЕГКОВИЙ СЕДАН-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . (а.с. 51-53).

У ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частинами 1 та 2 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 36 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 64 СК України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.

Статтею 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.

Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ч. 1 ст. 4, ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Предметом цього спору є визнання недійсними договору про поділ спільного майна подружжя від 26.10.2023.

Зі змісту оспорюваного договору про поділ спільного майна подружжя вбачається, що його сторонами є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

У цій справі UAB «AKR Traiding» позов про визнання договору про поділ спільного майна подружжя від 26.10.2023 заявлено до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – визначено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №670/23/18 та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.06.2018 у справі №910/856/17.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (ст. 51 ЦПК України).

Суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до Закону, має право й зобов`язаний визначати суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі №308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 (пункт 38), від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №686/20282/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача (постанова від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 09.02.2021 у справі №635/4741/17).

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20).

Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі №304/284/18 зазначила, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

З урахуванням вказаного, визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача), що є обов`язком позивача (п. 2 ч. 3 ст.175 ЦПК України), має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах, а саме сторін оспорюваного правочину, та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Звертаючись до суду з даним позовом, UAB «AKR Traiding» єдиним відповідачем визначило ОСОБА_1 , проте, з огляду на викладені вище обставини, оскаржуване рішення суду безпосередньо стосується прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_2 , яка залучена до справи, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі лише при розгляді справи у суді першої інстанції за клопотанням самого позивача (ст. 51 ЦПК України).

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного перегляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі в справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, що відповідає приписам ст. 23-24, 43, 49-51, 55 ч. 1, 367, 368 ч. 1 ЦПК України.

Таким чином, по захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права.

Із викладеного вище вбачається, що вирішення позову по суті щодо оспорюваного договору про поділ спільного майна подружжя безпосередньо стосується прав, законних інтересів та обов`язків ОСОБА_2 , однак зазначене районний суд залишив поза увагою, остання до участі у справі як належний співвідповідач не була залучена. В свою чергу апеляційний суд не має процесуальних повноважень щодо залучення до участі в справі іншої особи як співвідповідача, колегія суддів апеляційного суду позбавлена можливості вирішувати питання про їх права та обов`язки шляхом ухвалення нового рішення.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц ) пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі №552/6381/17 (пункт 39).

За усталеним висновком Верховного Суду, звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц та №372/51/16-ц відповідно, від 30.01.2019 у справі №552/6381/17, від 01.04.2020 у справі №520/13006/17, від 05.07.2023 у справі №910/15792/20, від 21.12.2022 у справі №914/2350/18).

Установивши, що UAB «AKR Traiding» пред`явило цей позов лише до ОСОБА_1 , не залучивши до участі у справі ОСОБА_2 , яка є стороною оспорюваного правочину, в якості співвідповідача, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити саме з таких підстав, оскільки ці вимоги не можуть розглядатися без залучення до участі належного за таким позовом відповідача.

Доводи апеляційної скарги, які стосуються обґрунтованості позову, доведеності обставин, що підлягають доказуванню, інших обставин по суті спору не підлягають перевірці за наявності процесуальних порушень та не впливають на висновок про необхідність відмови у задоволенні позову. Позов у справі за відсутності належного відповідача, співвідповідача не міг бути вирішений по суті відповідно до закону незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався.

Разом з тим, зазначені обставини не перешкоджають позивачу звернутися до суду з позовом до належних відповідачів відповідно до вимог процесуального закону.

З огляду на те, що до висновку про відсутність підстав для задоволення позову UAB «AKR Traiding» районний суд дійшов з помилкових мотивів, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.02.2025 підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини у редакції цієї постанови, в іншій частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу UAB «AKR Traiding» - задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Повна постанова складена 02 лютого 2026 року.

Головуюча О.Є.Мамонова

Судді: Н.В.Висоцька

Н.В.Шитченко