Постанова від 10 грудня 2025 р. у справі №521/3595/21 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/291/25

Справа № 521/3595/21

Головуючий у першій інстанції Гуревський В.К.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (до зміни назви товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» , представника відповідача Землякова О.А.,

від відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «2х2 Фінанс» - не з`явились,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. – не з`явились,

переглянувши справу №521/3595/21 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (до зміни назви товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»), товариства з обмеженою діяльністю «2х2 Фінанс», за участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар`ї Володимирівни про скасування рішення про державну реєстрацію, витребування майна за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (до зміни назви товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2022 року у складі судді Гуревського В.К., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 15 березня 2021 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що уклала з АТ «КБ «Надра» Кредитний договір №05/06/2007/840-К/306 від 13 червня 2007 року, за яким отримала в кредит грошові кошти в сумі 103965,89 доларів США під 14,49% річних з кінцевим терміном повернення кредиту до 09 червня 2017 року. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором уклала з АТ «КБ «Надра» Іпотечний договір від 13 червня 2007 року, за яким в іпотеку передала нерухоме майно – квартиру загальною площею 139,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Додатковим договором №1 від 27 грудня 2012 року до кредитного договору та Договором про внесення змін №1 від 27 грудня 2012 року до іпотечного договору внесені зміни до договорів. Вимоги про визнання недійсним пункту 1.3.2 кредитного договору у редакції до 27 грудня 2012 року заявила в суді та отримала судове рішення у справі №521/16626/15-ц про задоволення позову.

ТОВ «КБ «Надра» у 2020 році відступив право вимоги за кредитним та іпотечним договором ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

24 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. було проведено реєстрацію права власності на квартиру за ТОВ «2х2 Фінанс» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «2х2» Фінанс», посвідченого 24 лютого 2021 року приватним нотаріусом Пономарьовою Д.В., зареєстрованого в реєстрі за №435.

Відповідно до умов пункту 1 Договору купівлі-продажу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» як продавець діяв відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», право продажу майна належало продавцю на підставі:

іпотечного договору від 13 червня 2007 року, реєстраційний номер 1193, який містить іпотечне застереження;

договору №GL3N016222 про відступлення прав вимоги від 08 квітня 2020 року, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Позивач ОСОБА_1 вважає, що ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» не мав права на укладення договору купівлі-продажу згідно статті 38 Закону України «Про іпотеку»; не набув права звернення стягнення на предмет іпотеки; на кредитний та іпотечний договір поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Позивач ОСОБА_1 просила:

витребувати на користь ОСОБА_1 квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 139,8 кв.м, житловою площею 72,2 кв.м, від ТОВ «2х2 Фінанс» (ЄДРПОУ 38618785), як набувача за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 24 лютого 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованим в реєстрі за № 435;

встановити порядок виконання рішення суду, зазначивши, що рішення суду після набрання ним законної сили, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру, загальною площею 139,8 кв.м, житловою площею 72,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;

стягнути з відповідачів судові витрати (т.1 а.с.1-12).

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.48-50).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року забезпечено позов забороною вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , щодо виселення ОСОБА_1 та членів її родини з квартири, зняття їх з реєстраційного обліку (т.1 а.с.66-69).

Відповідач ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» позов не визнав, зазначивши у відзиві, що звернення стягнення на предмет іпотеки проведено у відповідності до іпотечного договору, ТОВ «2х2 Фінанс» є добросовісним набувачем (т.1 а.с.74-77).

Позивачем ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 надано відповідь на відзив, за змістом якого підтримано обґрунтування вимог (т.1 а.с.116-117).

Відповідачем ТОВ «2х2 Фінанс» відзив не подано.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 23 квітня 2021 року витребувано докази (т.1 а.с.121-122).

02 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу міста Одеси Пономарьовою Д.В. на виконання ухвали суду від 23 квітня 2021 року надано копії документів нотаріальної справи щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «2х2 Фінанс», посвідченого 24 лютого 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №435 (т.1 а.с.141-203, т.2 а.с.1-69).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «2х2» Фінанс» про зустрічне забезпечення (т.2 а.с.89-92).

30 вересня 2021 року позивач ОСОБА_1 подала заяву про зміну предмету позову та остаточно просила:

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56789648 від 24 лютого 2021 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., відповідно до якого 24 лютого 2021 року внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2170433851101;

скасувати запис про право власності №40711762 на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2170433851101, за ТОВ «2х2 Фінанс» (ЄДРПОУ 38618785);

витребувати на користь ОСОБА_1 квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 139,8 кв.м, житловою площею 72,2 кв.м, від ТОВ «2х2 Фінанс» (ЄДРПОУ 38618785), як набувача за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 24 лютого 2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрованим в реєстрі за № 435;

встановити порядок виконання рішення суду, зазначивши, що рішення суду після набрання ним законної сили, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на квартиру, загальною площею 139,8 кв.м, житловою площею 72,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;

стягнути з відповідачів судові витрати (т.2 а.с.105-108, 121-122).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 жовтня 2021 року, постановленою в судовому засіданні без виготовлення окремого процесуального документу, заяву про зміну предмету позову прийнято до провадження (т.2 а.с.124-125).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2021 року підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті (т.2 а.с.133).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2022 року позов задоволено (т.2 а.с.155-162).

Висновок суду мотивовано тим, що правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах. Умовами іпотечного договору не передбачено права ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на позасудове звернення стягнення шляхом укладення договору купівлі-продажу з будь-якою особою; відсутня воля позивача, як власника, на укладення правочину з відчуження її власності ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» за договором купівлі-продажу від 24 лютого 2021 року. У ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» не виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки через порушення процедури належного надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання. На час укладення договору з відчуження майна позивача діяла, згідно Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тимчасова заборона на реалізацію права іпотекодержателя на звернення стягнення на спірну квартиру. Належним та ефективним способом захисту цивільних прав позивача у спірних правовідносинах є вимоги про витребування спірної квартири від ТОВ «2х2 Фінанс». Згідно правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина 2 статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2022 року за заявою ОСОБА_1 скасовано заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 18 березня 2021 року (т.2 а.с.174-175).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на рішення суду.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в позові (т.3 а.с.1-14).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Кредитні зобов`язання ОСОБА_1 забезпечені іпотекою нерухомого майна. За умовами Іпотечного договору іпотекодержатель має право на задоволення своїх вимог шляхом обрання одного із передбачених договором способів звернення стягнення на предмет іпотеки. Договором про внесення змін та доповнень до іпотечного договору права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог у позасудовий спосіб розширились, а іпотечне застереження не вимагало повідомлення іпотекодавця про таке задоволення кредитором своїх вимог. Боржник не виконувала зобов`язання тривалий час. Судовим рішенням від 06 березня 2019 року у справі №521/9498/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість на користь АТ «КБ «Надра», яке також не виконано. ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у законний спосіб з використанням приписів договору іпотеки та договору про внесення змін та доповнень до нього задовольнила свої вимоги як кредитор та іпотекодержатель шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Товариство повідомляло ОСОБА_1 про наявність простроченої заборгованості та про способи її погашення. ОСОБА_1 не надала доказів того, що не була повідомлена про звернення стягнення на предмет іпотеки. ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства задовольнила свої вимоги іпотекодержателя шляхом використання положень статті 38 Закону України «Про іпотеку» поза дією мораторію.

В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечила щодо змісту і вимог апеляційної скарги, підтримавши обґрунтування заявлених позовних вимог. У порушення вимог статей 33, 35 Закону України «Про іпотеку», статті 517 ЦК України, пункту 3 Договору №GL3N016222 про відступлення прав вимоги від 08 квітня 2020 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» не повідомила позивача про зміну кредитора у зобов`язанні із наданням відповідних доказів, а також не здійснило процедури належного надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, внаслідок чого у ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» не виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки, а ОСОБА_1 фактично мала право не виконувати будь-яких вимог до моменту надання належних доказів переходу права вимоги. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 вересня 2020 року у справі №757/13243/17 в аналогічних правовідносинах, належним слід вважати надсилання вимоги з дотримання встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору; за відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Щодо посилання на належне повідомлення, то ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» не надано письмових доказів про вручення поштового відправлення відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, з доданих до відзиву документів неможливо встановити факт завершення 30-денного строку. Нотаріус належним чином не пересвідчився у правах іпотекодержателя. Як наслідок, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» здійснила відчуження квартири по договору купівлі-продажу від 24 лютого 2021 року ТОВ «2х2 Фінанс». Мораторій на задоволення вимог кредиторів за валютними кредитами розповсюджується і на позасудові способи звернення стягнення (т.3 а.с.89-96).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). З підстав, встановлених статтею 11 ЦК виникають зобов`язання (ч.1 ст.509 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо (ст.526 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою (ч.1 ст. 546 ЦК України). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст.575 ЦК України). У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ч.1 ст.589 ЦК України). Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.590 ЦК України). Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.591 ЦК України).

На підставі Кредитного договору №05/06/2007/840-К/306 від 13 червня 2007 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), у ОСОБА_1 виникло забезпечене, зокрема, іпотекою нерухомого майна зобов`язання по поверненню кредиту в сумі 99000,00 доларів США, сплаті процентів за користування коштами тощо. Внаслідок не виконання кредитного зобов`язання виникла заборгованість, що надало право кредитору, яким є новий кредитор товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239) в порядку відступлення права вимоги, звернути стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечено виконання кредитного зобов`язання.

За умовами Іпотечного договору, укладеного між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» (код ЄДРПОУ 20025456) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В. 13 червня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №1193 (Договір про внесення змін №1 від 27 грудня 2012 року до Іпотечного договору від 13 червня 2007 року), іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором (п.6.2); звернення стягнення здійснюється на підставі, зокрема, в позасудовому порядку (п.6.3); право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю (п.6.3); у разі порушення іпотекодавцем/боржником боргових зобов`язань та іпотекодавцем/боржником умов цього Договору іпотекодержатель направляє/надсилає іпотекодавцю вимогу про усунення порушення; в такій вимозі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань /умов, вимога про виконання зобов`язання/вимог у не менш ніж 30 (тридцятиденний) строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги про усунення порушення; якщо протягом встановленого у даному пункті строку вимога про усунення порушення залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (п.6.4).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. 20 січня 2021 року було внесено запис про іпотеку №40190183, на підставі листа-повідомлення № 1/516 від 17 грудня 2020 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», договору іпотеки від 13 червня 2007 року та Договір № GL3N016222 про відступлення прав вимоги від 08 квітня 2020 року, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» (в стадії ліквідації) та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

24 лютого 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. було проведено реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «2х2 Фінанс» на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «2х2 Фінанс», посвідченого приватним нотаріусом Пономарьовою Д.В. 24 лютого 2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №435.

Відповідно до умов пункту 1 Договору купівлі-продажу ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» як продавець діяв відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», право продажу майна належало продавцю на підставі:

іпотечного договору від 13 червня 2007 року, реєстраційний номер 1193, який містить іпотечне застереження;

договору №GL3N016222 про відступлення прав вимоги від 08 квітня 2020 року, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія».

Законодавством, що регулює іпотеку, є Закон України «Про іпотеку», яким, зокрема, передбачено задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки. Так, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ст.33 Закону).

Статтею 36 Закону України «Про Іпотеку» передбачено позасудове врегулювання. За положеннями даної норми права сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору; позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (ч.1); договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (ч.2); договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (ч.3).

Згідно статті 38 Закону України «Про іпотеку», зокрема, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір; у разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків (ч.1); дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця; при нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається (ч.5).

Відповідно до пункту 3 Договору №GL3N016222 про відступлення прав вимоги від 08 квітня 2020 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» як новий кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення прав вимоги за основними договорами.

За інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно запис про обтяження майна іпотекою та відомості про ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» як іпотекодавця були внесені лише 20 січня 2021 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у порушення вимог статей 33, 35 Закону України «Про іпотеку», пункту 3 Договору №GL3N016222 про відступлення прав вимоги від 08 квітня 2020 року не повідомило ОСОБА_1 про зміну кредитора у зобов`язанні, не здійснили процедуру належного надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов`язання, внаслідок чого реалізація права звернення на предмет іпотеки у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» відбулася з порушенням.

За відсутності належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель не набуває права звернення на предмет іпотеки шляхом позасудового порядку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі №757/13243/17).

Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-УП (в редакції від 12 серпня 2015 року) передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «2х2 Фінанс» та посвідчений приватним нотаріусом Пономарьовою Д.В. 24 лютого 2021 року за реєстровим №435 у період дії Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-УП, тому дії ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» з відчуження без згоди ОСОБА_1 як власника предмета іпотеки не відповідають вимогам частини 1 статті 203 ЦК України.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при відчуженні ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» предмета іпотеки діяв закон про мораторій, тобто діяла заборона на відчуження майна іпотекодавця без згоди останнього.

Доводи ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про не поширення закону про мораторій на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку не узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду в аналогічних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18).

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використовувати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року №1304-УП у період своєї дії вводив тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

ТОВ «2х2 Фінанс» судове рішення не оскаржує, відтак доводи ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» в частині витребування майна у набувача не приймаються.

В силу визначеного статтею 81 ЦПК України обов`язку доказування і подання доказів кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми для висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

ОСОБА_1 довела порушення її прав при зверненні стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, натомість ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» не підтвердив достатніми доказами дотримання ним вимог закону та іпотечного договору при зверненні стягнення на предмет іпотеки в обраний ним спосіб.

Правові підстави для скасування рішення суду відсутні.

Наказом директора товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» від 25 липня 2024 року №55-к «Про зміну назви ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перейменовано з 25 липня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» у товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (т.3 а.с.263).

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (до зміни назви товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (до зміни назви товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»), товариства з обмеженою діяльністю «2х2 Фінанс», за участю третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Дар`ї Володимирівни про скасування рішення про державну реєстрацію, витребування майна – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 30 січня 2026 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді С.О.Погорєлова

Є.С.Сєвєрова