Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №947/20044/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/680/26

Справа № 947/20044/24

Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Карташова О.Ю., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2

на рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2024 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Куриленко О.М. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1 а про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року ПАТ АТ «Південний» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Південний» заборгованість за Кредитним договором від 22.09.2021 року у сумі 304594,05 гривень та судові витрати по справі.

Свої вимоги мотивував тим, що 22.09.2021 між позивачем та відповідачем укладено Кредитний договір № AF 2021-05045, відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язався надати Боржнику кредит, а Боржник, в свою чергу, зобов`язався повернути кредитні кошти Банку не пізніше 31.08.2022 та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 15% річних (орієнтовна реальна річна процентна ставка 75,29%).

Боржником взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором не виконано, у зв`язку з чим станом на 14.06.2024 виникла заборгованість у сумі 304594,05, що складається з: 133265,46 грн – сума заборгованості за тілом кредиту; 46328,59 грн – заборгованість за відсотками; 125000 грн – заборгованість за комісіями.

19.07.2024 від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Сікорської І.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів перерахування грошових коштів на користь відповідача, а також доказів наявності заборгованості саме у заявленому розмірі, які б відповідали вимогам процесуального закону, положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів України». Крім того вказує, що в кредитному договорі визначено, що кредит надано строком до 31.08.2022, процента ставка фіксована – 15%, згідно графіку платежів проценти за кредитом складають 18370,03 грн, при цьому позивачем не надано доказів щодо пролонгації строку кредитування та доведення до відповідача оновленого графіку платежів.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначив, що Банком при зверненні до суду разом з позовною заявою надано первинні документи, які свідчать про наявність кредитної заборгованості на відповідну календарну дату у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Щодо нарахування відсотків та комісій за кредитним договором після 31.08.2022 зазначає, що у зв`язку із повномасштабним вторгненням на територію України збройних сил російської федерації, оголошенням на території України воєнного стану, Акціонерним банком «Південний» було прийнято рішення про встановлення кредитних канікул для клієнтів – фізичних осіб у період з 01.03.2022 по 31.05.2022. За споживчими кредитами, у тому числі іпотечними, було вирішено на три місяці встановити наступний механізм погашення: платіж за основною сумою боргу становить 0 грн; чергові платежі за тілом кредиту за період канікул, включаючи платіж за лютий 2022 року, можна сплатити до 31 травня 2022 року. По закінченню дії кредитних канікул, за всіма програмами кредитування без застави було вирішено встановити наступний механізм погашення: чергові платежі за період дії кредитних канікул – до 31.05.2022 (включно) за тілом кредиту, нарахованим процентам і комісіям, включаючи платіж за лютий 2022 року, переносяться за терміном погашення на відповідні календарні місяці після закінчення терміну погашення кредитної угоди з відповідним подовженням терміну її погашення; для кредитних угод, термін дії яких спливає до 31.05.2022 (включно), автоматично подовжується термін дії на кількість календарних місяців, необхідних для погашення чергових платежів, що виникли у період кредитних канікул; з 01.06.2022 для всіх кредитних угод встановлюється стандартний режим обслуговування кредитного боргу відповідно до умов договору. Тому вказує, що строк Кредитного договору № AF2021-05045 від 22.09.2021 року був фактично пролонгований на 3 місяці – до 30.11.2022. В свою чергу, про запроваджені кредитні канікули, про встановлені механізми погашення платежів тощо Банк неодноразово повідомляв на своєму офіційному сайті - https://bank.com.ua/.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2024 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» заборгованість за кредитним договором № AF 2021-05045 від 22.09.2021 року у сумі 304594,05 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3655,13 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 гривень.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника Сікорської І.С. просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2024 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю, стягнути судовий збір, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивач, в силу положень ст. 12, 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором.

Зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, що документи, складені банком без участі позичальника, не підтверджують факт надання позичальнику кредитних коштів, не доводять існування відповідного його волевиявлення, а отже й укладення сторонами певного правочину із дотриманням правил ст. 1055 ЦК України (постанова ВС від 11.07.2018 по справі № 752/6743/16-ц).

Посилаючись на постанови Верховного суду від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15), від 21.11.2019 по справі № 621/74/19 вказує, що розрахунок заборгованості не є доказом заборгованості.

Нормами чинного законодавства заборонено змінювати договір в односторонньому порядку, в тому числі продовжувати строк його дії без згоди боржника.

В матеріалах справи відсутні докази підписання боржником власноруч або за допомогою цифрового підпису додаткової угоди про продовження строку дії договору, така самовільна пролонгація договору в односторонньому порядку є незаконною та суперечить приписам ст. 651 ЦК України.

Також стверджує, що матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці Умови публічного договору розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи кредитний договір, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати комісії, тому вимога про стягнення комісії не підлягає задоволенню.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ АБ «Південний» в особі свого представника Андебури А.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін, стягнути судові витрати.

Крім того вказує, що Банком, при зверненні до суду разом із позовною заявою надано первинні документи, які свідчать про наявність кредитної заборгованості за Кредитним договором на відповідну календарну дату.

Щодо нарахування відсотків та комісій за кредитним договором після 31.08.2022 зазначає, що у зв`язку із повномасштабним вторгненням на територію України збройних сил російської федерації, оголошенням на території України воєнного стану, Акціонерним банком «Південний» було прийнято рішення про встановлення кредитних канікул для клієнтів – фізичних осіб у період з 01.03.2022 по 31.05.2022 року.

За споживчими кредитами, у тому числі іпотечними, було вирішено на три місяці встановити наступний механізм погашення: платіж за основною сумою боргу становить 0 грн; чергові платежі за тілом кредиту за період канікул, включаючи платіж за лютий 2022 року, можна сплатити до 31 травня 2022 року.

По закінченню дії кредитних канікул, за всіма програмами кредитування без застави було вирішено встановити наступний механізм погашення: чергові платежі за період дії кредитних канікул – до 31.05.2022 (включно) за тілом кредиту, нарахованим процентам і комісіям, включаючи платіж за лютий 2022 року, переносяться за терміном погашення на відповідні календарні місяці після закінчення терміну погашення кредитної угоди з відповідним подовженням терміну її погашення; для кредитних угод, термін дії яких спливає до 31.05.2022 (включно), автоматично подовжується термін дії на кількість календарних місяців, необхідних для погашення чергових платежів, що виникли у період кредитних канікул; з 01.06.2022 для всіх кредитних угод встановлюється стандартний режим обслуговування кредитного боргу відповідно до умов договору.

Тобто строк Кредитного договору № AF2021-05045 від 22.09.2021 року був фактично пролонгований на 3 місяці – до 30.11.2022 року, про запроваджені кредитні канікули, про встановлені механізми погашення платежів тощо Банк неодноразово повідомляв на своєму офіційному сайті - https://bank.com.ua/.

Також зазначає, що відповідач, підписавши Кредитний договір № AF2021- 05045 від 22.09.2021 року, повністю та безумовно підтвердив факт прийняття (акцепту) пропозиції Банку укласти публічний договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в порядку, в строки та на умовах, визначених Банком в Публічному договорі та підтверджує, що перед підписанням Кредитного договору ознайомився з Тарифами Банку, всіма умовами Публічного договору, оприлюдненими на сайті Банку за електронною адресою: http://bank.com.ua повністю з ним погоджується та зобов`язується їх виконувати.

Нарахування процентів за Кредитним договором № AF2021-05045 від 22.09.2021 після настання строку виконання договору є передбаченою Кредитним договором мірою відповідальності та таким, що не протирічить чинним законодавчим нормам.

До судового засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи належно повідомлені, зокрема представник ОСОБА_1 – адвокат Сікорська І.С. отримала судову повістку-повідомлення в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд 09.12.2025 о 05:54:00 годині; позивач ПАТ АБ «Південний» отримав судову повістку-повідомлення в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд 09.12.2025 о 05:50:03 годині, що підтверджується довідками про доставку електронного документу (а.с. 106, 106зв), що у відповідності до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позов та стягуючи з відповідача заборгованість у розмірі 304594,05 грн, суд першої інстанції виходив з того, що Кредитний договір, укладений між Позивачем та Позичальником, є підставою для виникнення взаємних прав та обов`язків між сторонами зазначеного договору. Представником позивача разом із позовною заявою були надані банківські виписки про рух коштів по рахунку. Щодо заперечення відповідача про нарахування відсотків та комісій за кредитним договором після 31.08.2022 року, суд вказав, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України, Акціонерним банком «Південний» було прийнято рішення про встановлення кредитних канікул для клієнтів-фізичних осіб у період з 01.03.2022 по 31.05.2022. Строк Кредитного договору № AF 2021-05045 від 22.09.2021 року був пролонгований на 3 місяці – до 30.11.2022 року. Про запроваджені канікули було повідомлено на офіційному сайті Акціонерного банку «Південний». Відповідач доводів позивача не спростував, з клопотаннями про витребування доказів, в тому числі призначення у справі експертизи, до суду не звертався, тому дійшов до висновку, що з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 304594,05 гривень.

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.09.2021 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Південний» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № AF 2021-05045. (а.с. 16зв-19)

Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов`язався надати Боржнику кредит, а Боржник, в свою чергу, зобов`язався повернути кредитні кошти Банку не пізніше 31.08.2022 та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 15% річних (орієнтовна реальна річна процентна ставка 75,29%). Загальний розмір кредиту 200000 грн.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 304594,05, що складається з: 133265,46 грн – сума заборгованості за тілом кредиту; 46328,59 грн – заборгованість за відсотками; 125000 грн – заборгованість за комісіями.

Відповідно до умов Кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти згідно з Додатком № 1 – Графік платежів за Кредитним договором (надалі – Графік), що є невід`ємною частиною даного Договору, не пізніше 31 серпня 2022 року. Термін повернення кредиту, обумовлений цим Договором вважається таким, що настав та/або нарахування процентів по кредиту може бути припинено на підставі рішення Банку, зокрема якщо настав термін повернення кредиту, обумовлений Кредитним договором, або термін, вказаний у вимозі Банку про дострокове повернення кредиту згідно ДКБОФО.

Проценти за користування кредитом за поточний місяць нараховуються щоденно на фактичний залишок на позичковому рахунку за ставкою, встановленою цим Договором. Для розрахунку суми процентів застосовується умовна кількість днів у році – 360 днів.

Повернення кредиту, процентів та інших платежів здійснюється щомісячно згідно з графіком платежів за цим Договором.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі N 910/4518/16).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що сторони погодили як щомісячне виконання зобов`язання, так і строк кредитування до 31.08.2022.

Колегія суддів враховує, що оскільки строк кредитного договору погоджений сторонами до 31.08.2022, умов для пролонгації укладеного договору апеляційним судом не встановлено, а отже позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитними коштами зі спливом строку кредитування, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № AF 2021-05045 від 22.09.2021 вбачається, що заборгованість відповідача за відсотками до 31.08.2022 склала 23990,99 грн (колонка розрахунок відсотків), відповідачем сплачено відсотків – 12255,90 грн (а.с. 29).

Враховуючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, ненадання відповідачем власного розрахунку заборгованості, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами, нарахованими в межах строку дії кредитного договору у розмірі 11735,09 грн (23990,99-12255,90).

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Випискою про рух коштів підтверджується, що відповідач користувався кредитними коштами та погашав заборгованість.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач обставини видачі кредитної картки, встановлення ліміту, користування кредитними коштами, розрахунок заборгованості не спростував, власного контррозрахунку не надав.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку «Південний» не повернуті, що свідчить про порушення прав банку, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Також апеляційний суд зазначає, що позивачем надано належні докази, які підтверджують наявність заборгованість за укладеним кредитним договором та її розмір, зокрема виписку по рахунку, яка є первинним документом, оформленим відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Вказані висновки відповідають позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц.

Оскільки позивачем доведено надання ОСОБА_1 кредитних коштів, при цьому відповідачем вказані обставини не спростовані, апеляційний суд вважає, що задовольняючи вимоги в частині стягнення тіла кредиту суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, оскільки фактичне використання відповідачем кредитних коштів і наявність заборгованості у відповідному розмірі, підтверджується належними доказами по справі.

Разом з тим, доводи скарги про вимогу стягнення з відповідача комісії у розмірі 125000 грн є обґрунтованими з огляду на таке.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц,постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі N 753/8671/21 (провадження N 61-550св22)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі N 638/2304/17 (провадження N 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі N 761/42030/21 (провадження N 61-12101св23)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі N 761/26815/17 (провадження N 61-16353сво18)).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті "нівелювання" правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі N 148/2112/19 (провадження N 61-18061св20)).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі N 359/12165/14-ц (провадження N 61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі N 613/1436/17 (провадження N 61-17583св20)).

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частина перша статті 11 Закону України "Про споживче кредитування").

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (частина друга статті 11 Закону України "Про споживче кредитування").

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

Викладене відповідає правовим висновкам Верховного Суду у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі N 740/3852/19 (провадження N 61-7745св21) зазначено, що: "відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину".

Зміст кредитного договору не містить переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія, а тому позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за пролонгацію кредитного договору, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

З огляду на викладене вище, умови Кредитного договору в частині зобов`язання сплати позичальника комісії, є нікчемними, тому не має підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вказаної вище суми грошових коштів.

Водночас, позивачем на погашення комісії віднесено 25000 грн, що у відповідності до вищевказаного є нікчемними умовами, а отже загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 120000,55 грн, з наступного розрахунку: (133265,46 грн (тіло кредиту)+11735,09 грн (заборгованість за відсотками) - 25000 грн (сплачена комісія).

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2024 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» заборгованість за кредитним Договором у сумі 120000,55 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви судовий збір підлягав 4568,91 грн, за подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір в сумі 6853,36 грн

Позов задоволено частково, що становить 39,4 % (304594,05*100/12000,55) від загальної ціни позову, а отже з ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1800,15 гривень (4568,91*39,4%), за подання апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 4153,13 грн (6853,36*60,6%), тому шляхом взаємозарахування з позивача на користь відповідача належить до стягнення 2352,98 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Представником позивача на виконання ч. 8 ст. 141, ч. 1 ст. 134 ЦПК України було заявлено в позовній заяві вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн та надано відповідні докази у заяві по суті справи - у позові.

На підтвердження понесення витрат представником позивача в суді першої інстанції надано:

- Договір про надання правової допомоги № 1/6-18 від 18.06.2018 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «ЮРПРАЙМ» та Акціонерним банком «ПІВДЕННИЙ», відповідно до п 4.1 за послугу, що надаються виконавцем у відповідності із умовами даного Договору, замовник сплачує виконавцю гонорар (винагороду) у розмірі та у порядку, передбаченому у Додатку № 1 до цього Договору, що є невід`ємною частиною даного договору (а.с. 8зв-9);

- Додаткову угоду № 1 від 18.12.2018 року до договору про надання правової допомоги № 1/6-18 від 18.06.2018 року (а.с. 10);

- Додаткову угоду № 2 від 18.12.2019 року до договору про надання правової допомоги № 1/6-18 від 18.06.2019 (а.с. 10зв),

- Додаткову угоду № 3 від 16.12.2020 року до договору про надання правової допомоги № 1/6-18 від 18.06.2018 (а.с. 11);

- Додаткову угоду від 31.12.2021 року до договору про надання правової допомоги № 1/6-18 від 18.06.2018 (а.с. 11 зв);

- Додаткову угоду від 21.12.2022 року до договору про надання правової допомоги № 1/6-18 від 18.06.2018 року (а.с. 12);

- Додаткову угоду від 13.12.2023 року до договору про надання правової допомоги № 1/6-18 від 18.06.2018 року (а.с. 12зв),

- Протокол № 2 засідання ради Адвокатського об`єднання «ЮРПРАЙМ» від 18.12.2018 року (а.с. 13);

- Акт № 464 прийому-передачі виконаних робіт від 12.06.2024 року, в якому зазначено, що за складання позовної заяви про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 витрати за надання правової допомоги складають 3000 гривень (а.с. 14).

За умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, що складає 39,4%, а позивачем разом із першою заявою по суті справи позовною заявою було заявлено про попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, - витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн, які підтверджено належними доказами, то розмір витрат на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог становить 1182 грн (3000*39,4%), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Тому шляхом взаємозарахування (з урахуванням наведеного розрахунку щодо стягнення судових витрат) з позивача на користь відповідача належить до стягнення 1170,92 грн (2352,92-1182).

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Сікорської Ірини Станіславівни задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 01 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» (ЄДРПОУ: 20953647, місцезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Краснова 6/1) заборгованість за кредитним договором № AF 2021—05045 від 22.09.2021 у сумі 120000,55 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «Південний» (ЄДРПОУ: 20953647, місцезнаходження: 65059, м. Одеса, вул. Краснова 6/1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1170,92 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: О.Ю. Карташов

В.В. Кострицький